Вертебрологічна номенклатура. Фізіологічні вигини хребта, дослідження постави
Будова хребта та його номентклатура n n n Хребтовий стовп (columna vertebralis) складається з 32 -34 хребців(vertebrae) Шийних хребців (vertebrae cervicales) є 7, CI —CVII. Вони відрізняються від інших хребців переважно наявністю отвору в поперечних відростках (foramen transversarium), через який проходить хребтова артерія, що йде в порожнину черепа. Грудних хребців (vertebrae thoracicae) - 12, ТІ —ТХІІ Поперекових хребців (vertebrae lumbales) -5, LI — LV Крижові хребці (vertebrae sacrales) SI —SV повністю зростаються між собою, утворюючи крижову кістку (os sacrum) Внизу хребет закінчується куприковою кісткою (os coccygis), або куприком, що має 4 — 5 куприкових хребців (Соl — Co. V), які в дорослої людини зростаються.
n n Для визначення положення органа в просторі необхідно розуміти поняття площина, вісь. Виділяють три площини: фронтальна (plana frontalis) розташована паралельно площині лоба; сагітальна (plana sagittalia) спрямована спереду назад; горизонтальна (plana horizontalis) перетинає тіло впоперек. Площинам відповідають одноіменні осі.
Функції хребта n n n n Підтримання голови. Підтримання тулубу у вертикальному положенні. Бере участь в утворенні стінок грудної, черевної і тазової порожнин Захист спинного мозку Місце прикріплення м'язів і ребер Амортизація поштовхів і ударів Забезпечення різноманітних рухів
При накладенні кількох хребців один на один хребцеві отвори утворюють хребтовий канал (canalis vertebralis), у якому міститься спинний мозок, його оболонки і корінці спинномозкових нервів. Спинний мозок забезпечує рухову активність, підтримання мязового тонусу, тактильну, больову і температурну чутливість, пропріоцептивну м'язово-суглобову чутливость, а також інервацію багатьох центрів вегетативної нервової системи. Тому порушеня будови, структури та функції хребта може привести і до порушень іннервації на рівні відповідного сегменту
Рухи хребетного стовпа: n n n - навколо лобової осі (axis frontalis) – згинання і розгинання (flexio et extensio); - навколо стрілової осі (axis sagittalis) – згинання вбік (відведення [abduction] хребта від серединної площини [planum medianum]); - навколо вертикальної осі (axis verticalis) – повороти (rotationes); - пружинний рух, при якому змінюють свою величину кривини хребта (наприклад при стрибках). Більшою рухомістю відзначаються верхній поперековий і шийний відділі. I і II шийні хребці дають можливість голові робити найрізноманітніші і досить великі екскурсії. Міжхребцеві диски (disci intervertebrales) зменшують поштовхи і струси, утворюють з’єднання міцні, але разом з тим досить еластичні, які допускають рухи в усі боки.
Ознаки нормальної постави людини у фронтальній площині n n n Постава - це особливість вертикального положення тулуба при стоянні, сидінні, ході. Нормальна (або анатомічна) постава-це здатність тулуба зберігати вертикальне положення у сагітальній і фронтальній площинах при рівномірному навантаженні на ноги, які розігнуті у колінних суглобах. У людини, яка стоїть прямо, при нормальній поставі потилиця, кути лопаток, сідниці і п’яти повинні розташовуватися в одній фронтальній площині, живіт при цьому повинен бути підтягнутий (поза Форестьє). Існує також поняття природна постава - це поза людини, що стоїть з переважною опорою на одну ногу. При нормальній поставі лінія остистих паростків хребта у фронтальній площині проекційно співпадає з умовною лінією відвісу, яка відходить від потиличного горба. При цьому рівні надпліч, кути лопаток, біспінальна і бітрохантерна лінії паралельні, а трикутники талії симетричні. При нормальній анатомічній поставі викривлення хребта у фронтальній площині відсутні Мал. : а) АВ - лінія відвісу співпадає з лінією остистих паростків; б) СD - лінія надпліч; в) ЕF - лінія, що сполучає нижні кути лопаток; г) КL- лінія між остями гребенів здухвинних кісток (біспінальна); д)MN лінія між великими вертлюгами правої і лівої стегнових кісток (бітрохантерна).
Ознаки нормальної постави людини у сагітальній площині n n При нормальній поставі в сагітальній площині умовна лінія підвісу, яка співпадає з центром маси тіла, проходить через середину тім'яної ділянки, передній край зовнішнього слухового проходу, тіла СVll і ТXll хребців, передній відділ тіла LV, і середину стопи Мал. Ознаки нормальної постави людини у сагітальній площині: а) лінія АВ - лінія відвісу; б) точка А - центр тім’яної ділянки; в) точка С - тіло СVll ; г) точка D - тіло ТXll; д) точка Е - LV, - п’ятий поперековий хребець; е) точка В - середина стопи.
n n У сагітальній площині фізіологічними є відхилення хребта від лінії відвісу у грудному і крижовому відділах назад (кіфози), у шийному і поперековому відділах допереду (лордози). Отже, кіфоз - це викривлення хребта у сагітальній площині з дугою, відкритою допереду. Лордоз - це викривлення хребта у сагітальній площині, при якому увігнута сторона дуги обернена назад.
Формування первинних та вторинних кривин хребта n n n n Хребтовий стовп (columna vertebralis) має такі кривини: - первинну кривину (curvatura primaria); - вторинну кривину (curvatura secundaria). Первинна кривина (curvatura primaria) знаходиться в ембріоні та в плоді, що обумовлено черевним згинанням в утробі матері. Ця кривина зберігається і в дорослого у вигляді грудного і крижового кіфозів (kyphosis thoracica et sacralis). Вторинна кривина (curvatura secundaria) формується після народження дитини. Коли дитина починає тримати голову, а це у 2– 3 місяці, формується шийний вигин хребтового стовпа вперед – шийний лордоз (lordosis cervicalis; lordosis colli). Вигин грудного відділу хребтового стовпа назад – грудний кіфоз (kyphosis thoracica), що зміцнюється після народження, при сидінні дитини. Коли дитина починає стояти та ходити, а це у 1– 1, 5 роки, утворюється поперековий лордоз (lordosis lumbalis). Вищеперераховані вигини є природними (нормальними) і фізіологічними.
n n n На верхівці дуги викривлення розташований верхівковий хребець. Вентральний кут кіфозу - це кут, утворений перетином ліній, дотичних до передньої поверхні тіл хребців верхнього (краніального) і нижнього (каудального) «колін» кіфозу. Дорсальний кут кіфозу - це кут, утворений лініями, проведеними по дотичній до верхівок остистих паростків хребців верхнього і нижнього «колін» кіфозу. Думки різних авторів відносно фізіологічних викривлень у сагітальній площині співпадають у тому, що вершина фізіологічного кіфозу знаходиться на рівні ТVll-Т Vlll сегментів, при цьому кіфоз має пологу дугу, сформовану 8 -10 хребтовими сегментами (від Тll - Тlll до ТХІ - ТXll). Вершина фізіологічного поперекового лордозу розміщена на рівні Llll - LV
Деформації хребта n n n n Деформаціями називають відхилення хребта в цілому, його відділів або окремих сегментів від середньофізіологічного положення у будь-якій із трьох площин - фронтальній, сагітальній чи горизонтальній. За своїм походженням вони можуть бути первинними, тобто самостійною патологією, або вторинними, тобто супутніми проявами патології інших органів та систем. Деформації хребта поділяють на вроджені, причиною яких, здебільшого, є аномалії хребців, і набуті. За наявності змін анатомічної будови хребців деформації розглядаються як структурні. Деформації, які не супроводяться змінами структури хребців, мають назву неструктурних. Виділяють також наступні види деформацій хребта: Сколіоз - це деформація хребта у фронтальній площині. Гіпокіфоз (плоска спина) - згладженість фізіологічного кіфозу. Гіперкіфоз - деформація хребта у сагітальній площині, вершина дуги спрямована назад (дорсально). Інверсія хребта - формування у сагітальній площині дуг, протилежних за напрямком до фізіологічних: шийного і поперекового кіфозу, грудного лордозу. Гіперлордоз - деформація хребта у сагітальній площині, вершина дуги спрямована вперед (вентрально). Ротація - неструктурна деформація хребта у горизонтальній площині. Ротація хребця - зміна положення хребця щодо вертикальної осі без зміни його структури. Торсія - структурна деформація хребта у горизонтальній площині. Торсія хребця - структурна зміна, пов’язана зі «скручуванням» хребця навколо задньої поздовжньої зв’язки - геометричного центру хребця.
n n n n n Часто деформації бувають змішаними (іполікомпонентними), у зв’язку з чим необхідно чітко розрізняти наступні поняття. Сколіотична хвороба - це викривлення хребта у фронтальній площині, що, як правило, прогресує, супроводиться структурними змінами тіл хребців клиновидністю і торсією. Сколіотична постава - викривлення хребта у фронтальній площині, яке не супроводиться структурними змінами тіл хребців і може корегуватися вольовими зусиллями пацієнта. Перекос тазу - відхилення тазу у фронтальній площині від горизонтального положення. Синдроми гіпермобільності - група системних захворювань, пов’язаних з недостатністю сполучнотканинного апарату. Найтяжчі з них (Марфана, Ілілерса Данло) характеризуються формуванням тяжких, але зазвичай мобільних деформацій Хвороба Шойєрмана-Мау (ювенільний кіфоз) остеохондропаїія епіфізів тіл грудних хребців. Діагностичні ознаки: зниження висоти дисків, клиновиднії и. хребців, гіперкіфоз. Гіпермобільність хребта - збільшення амплітуди рухів у хребтово-рухових сегментах без порушення їх форми, зміщення суглобових поверхонь і, відповідно, із збереженням осі руху суглоба. Ювенільний кіфоз Ґюнтца - дискоґенна кіфотична деформація хребта. У основі її лежить дегенерація міжхребцевих дисків з переходом у фіброз і клиновидну деформацію; основа клину відкрита назад. Не супроводиться структурними змінами тіл хребців. Кругла спина Ліндеманна (фіксована кругла спина Ліндеманна) - кіфоз, обумовлений клиновидними змінами тіл хребців (вершина клину обернена допереду) і дисків (вершина клину обернена назад). Не супроводиться характерними для хвороби Шойєрмана грижами Шморля і нерівностями замикаючих пластинок. Вторинна дуга - компенсаторна дуга, що сформувалася у тій же площині, але в протилежному напрямку по відношенню до основної дуги, обумовленої сколіотичною хворобою, системним ураженням або вадами розвитку хребта.
Вимірювання вигинів хребта n n n Вимірювання вигинів хребта у сагітальній площині проводять з допомогою механічного інклінометра «Ваseline» . Даний метод вимірювання характеризується простотою, високим рівнем інформативності і швидкістю отримання результатів. Дослідження виконується в положенні стоячи. Вимірювання здійснюється в наступних топографічних точках: Точно посередині крижової кістки. У міжхребцевому просторі на рівні Т 12 – L 1. У міжхребцевому просторі на рівні C 7 – Т 1 У кожній точці вимірювання виконують тричі, відкидаючи два крайніх результати. вимірювання кута кривої кіфозу; вимірювання кута кривої лордозу; вимірювання кута крижової кістки
Нормативні показники вигинів хребта (за Saundersa, 1998) Показник Норма Кут крижової кістки 15 -30° Кут кривої лордозу 30 -40° Кут кривої кіфозу 30 -40°
Для діагностики порушень постави, огляд хворого необхідно проводити в роздягнутому стані при денному освітленні. При цьому оглядають хворого спереду, збоку, зі спини та обов'язково в зігнутому положенні з нахилом тулуба вперед. Відмічають при огляді спереду – асиметрію висоти плечового поясу, з боку спини - асиметрію лопаток, відсутність чи наявність асиметрії тазу, бокове викривлення лінії остистих паростків, збоку - стан фізіологічних викривлень хребта та наявність реберного горба. При нахилі тулуба до переду оглядають симетричність випинаючих ребер, кутів лопаток та лінію остистих паростків.
Види порушень постави Найчастішим варіантом неструктурних деформацій хребта є порушення постави, які можна виправити вольовими зусиллями. Вони можуть бути найпершими проявами дегенеративно-дистрофічних захворювань хребта Сутулість. Посилення грудного кіфозу на фоні нормального або згладженого поперекового лордозу. Кругла спина. Тотальний пологий кіфоз, вершина кіфозу зміщена каудально, поперековий лордоз відсутній. Кругло-ввігнута спина. Збільшення всіх фізіологічних сагітальних вигинів хребта. Плоска спина. Фізіологічні вигини хребта згладжені або відсутні. Плоско-ввігнута спина. Згладженість або відсутність грудного кіфозу на фоні збереженого або посиленого поперекового лордозу. Плоско-випукла спина. Відсутність фізіологічного грудного кіфозу на фоні патологічного кіфозування поперекового відділу. Сколіотична постава. Відхилення лінії остистих паростків у фронтальній площині, яке супроводиться легкою асиметрією надпліч, кутів лопаток, трикутників талії і положення тазу. Асиметрія зникає при горизонтальному положенні тіла і нахилі вперед. Сколіотична постава не супроводиться ротацією і торсією хребців
Юнацький кіфоз n Юнацький кіфоз - це дугоподібне та фіксоване збільшення кіфозу, яке частіше виникає у пубертатному періоді і характеризується наявністю трьох основних ознак: клиноподібність не менш ніж 5 градусів трьох центральних хребців дуги кіфозу, зміни замикальних пластин тіл хребців у вигляді багатоконтурності та переривчастості, грижі Шморля.
Класифікація: За значенням кута деформації: n ступінь 21 -30 градусів. n ступінь 31 -50 градусів. n ступінь більше 50 градусів. За локалізацією. n - грудний (верхівка деформації Th 7 -9); n - грудо-поперековий (верхівка деформації Th 10 -12); n - поперековий (верхівка деформації L 2 -3) .
Діагностика: n n n 1. Скарги - на деформацію хребта, болі в хребті при динамічних та статичних навантаженнях, порушення чутливості, слабкість, відчуття важкості у нижніх кінцівках після динамічних навантажень, зміну ходи. 2. Анамнез - час виявлення деформації, спадковість, характер прогресування, попереднє лікування. 3. Дані об'єктивного обстеження: - збільшення грудного кіфозу, шийного та поперекового лордозу; - наявність кіфозу при нахилі вперед; - обмеження рухів в грудному та поперековому відділах хребта; - контрактура грудних та клубово-поперекових м'язів, м'язів плечей та задньої групи м'язів стегна. 4. Неврологічне обстеження проводиться в спокої та після динамічного навантаження для виявлення транзиторного неврологічного дефіциту. 5. Рентгенографія. - в передньо-задній та боковій проекціях оцінюють: - наявність клиноподібності в центральних хребцях викривлення; - нерівність контурів замикальних пластинок; - зниження висоти міжхребцевих дисків; - наявність гриж Шморля; - збільшення кута кіфозу; 6. ЯМР-томографія виконується при наявності неврологічного дефіциту або ознак компресії спинного мозку.
Консервативне лікування n 1. Лікувальна фізкультура. n 2. Лікування реклінуючими корсетами Шено або Бостон. Показання: незакінчений ріст хребта, деформація 1 -2 ступеню. Рентгеноконтроль 1 раз в 3 місяці. Лікування корсетом неефективне, якщо деформація прогресує або корсет не дає корекції більше 5 градусів. n 3. Корекція етапним гіпсовим корсетом при незакінченому рості хребта та мобільній деформації 3 ступеню. n 4. Санаторно-курортне лікування. Показання до оперативного лікування: транзиторні або стійкі неврологічні розлади; порушення функції тазових органів; ригідна деформація з кутом більше 60 градусів; значний косметичний дефект.
Сколіоз n Сколіоз - це захворювання всього організму людини, основним проявом якого є деформація хребта в трьох площинах: сагітальній, фронтальній та горизонтальній, латеральне відхилення хреб-та та ротація хребців у фронтальній площині.
Класифікація: За етіологією. А. Неструктурний 1. Порушення постави. 2. Внаслідок різної довжини нижніх кінці -вок. 3. Рефлекторний ( на фоні грижі диску, спонділолістезу , пухлини). 4. Істеричний. Б. Структурний. 1. Ідіоматичний: - інфантильний (0 -3 роки) (М 41. 0); - ювенільний (3 -10 років) (М 41. 1); - підлітковий (10 років та старше) (М 41. 2); 2. Вроджений (Q 76. 3). 3. Нейром’язовий. 4. На тлі нейрофіброматозу. 5. Мезенхімальні дефекти (синдром Морфана, синдром Елерса-Данлоса). 6. Остеохондродистрофії. 7. Післярадіаційний. 8. Вторинний після множинної реберної резекції. n За значенням кута деформації. 1 -а ступінь до 10 градусів. 2 -а ступінь 11 -30 градусів. 3 -а ступінь 31 -60 градусів. 4 -а більш 61 градуса. n За локалізацією. - шийний; - шийно-грудний (С 7, Т 1, 2); - верхньо - грудний (Th 4 -5); - грудний (Th 7 -8); - грудно-поперековий (Th 11 -12); - поперековий (l 2 -3), поперековокрижевий (L 4 -S 1). n
Діагностика 1. Анамнез: спадковість, дія зовнішніх чинників, вік початку захворювання, наявність менструацій, наявність супутніх захворювань, попереднє лікування. 2. Скарги на порушення постави та форми грудної клітки, асиметрію талії, надпліч, біль у хребті, задуха та серцебиття після фізичного навантаження, слабкість у нижніх кінцівках, головний біль, порушення координації. 3. Дані об’єктивного обстеження: огляд шкіри, визначення рівнів положення передньо - верхніх остей, викривлення лінії остистих відростків, наявність реберного горба та м’язового валика, вистояння лопатки, асиметрія трикутників талії, декомпенсація положення тулуба, рухомість деформації (ригідна або рухома). - Рентгенографія хребта: рентгенограма хребта в передньо-задній проекції в положенні стоячи та лежачі з подальшим вимірюванням кута викривлення. Визначення ротації хребта, наявність аномалії сегментації хребта. На рентгенограмі у боковій проекції визначення ступеню грудного кіфозу та поперекового лордозу. Рентгенограма в передньо-задній проекції лежачі на валику на випуклому боці деформації. - Комп'ютерна томографія. - ЯМР-томографія при наявності неврологічного дефіциту, підозрі на вроджений сколіоз або генетичних захворюваннях. - Спірометрія, ЕКГ, УЗД серця. - Оцінка Са-Р обміну. - Огляд невропатолога, кардіолога торакального хірурга, генетика.
Оцінка величини викривлення хребта за В. Д. Чаклін (1958): n n Сколіоз I ступеня характеризується невеликим бічним відхиленням хребта і початковим ступенем торсії, що виявляється рентгенологічно, викривлення від 5° до 10° Сколіоз II ступеня супроводжується не тільки помітним відхиленням хребта у фронтальній площині, але і вираженою торсією, наявністю компенсаторних дуг. Рентгенологічний виразно виявляється деформація тіл хребців на рівні вершини викривлення. Клінічно визначається м'язовий валик із-за торсії хребта і ребровий горб, викривлення від 11° до 30°. Сколіоз III ступеня характеризується стійкістю і більш вираженою деформацією, наявністю великого ребрового горба, різкою деформацією грудної клітки. Рентгенологічно на вершині викривлення і прилеглих до неї ділянок є хребці клиноподібної форми; міжхребцеві диски з увігнутого боку важко простежуються, викривлення від 31° до 60°. Сколіоз IV ступеня супроводжується важким спотворенням тулуба. Наголошується кіфосколіоз грудного відділу хребта, деформація тазу, відхилення тулуба, скутість рухів в хребті, стійка деформація грудної клітки, задній і передній ребровий горб. Рентгенологічно визначається виражена клиноподібна деформація тіл грудних хребців, деформуючий спондилоартроз і спондильоз в грудному і поперековому відділах хребта, звапнення зв'язкового апарату, викривлення більш 60°.
Рентгеносеміотіка і рентгеноморфометрія n n n n Рентгенологічні ознаки ротації і торсії хребця на рентгенограмі в задній проекції: - зсув остистого відростка хребця у бік увігнутої частини сколіотичної дуги; - неоднакова довжина лівого і правого поперечних відростків; - асиметрія положення і форми ніжок дужки хребця; - асиметричне положення міжхребетних суглобів; - клиноподібна форма тіла хребця і міжхребетних проміжків. Нейтральні хребці не мають ознак торсії і ротації.
Вимірювання кута сколіотичної дуги (кута сколіозу) Метод Фергюссона (Fergusson) n Кут сколіозу утворений перетином ліній, що сполучають геометричні центри нейтральних хребців з геометричним центром хребця, розташованого на висоті сколіотичної дуги.
Метод Кобба (Cobb) 1 -й варіант. n Кут сколіозу утворюється пересічними перпендикулярами, відновленими назустріч один одному від ліній, що проходять по нижній поверхні верхнього і верхній поверхні нижнього нейтральних хребців.
Метод Кобба (Cobb) 1 -й варіант. n Цим варіантом методу Кобба користуються при значному викривленні хребта. Кут сколіозу утворюється пересічними лініями, що проходять по нижній поверхні верхнього і верхній поверхні нижнього нейтральних хребців.
Метод Лекума n Цим методом користуються при неможливості визначити нейтральні хребці. Кут сколіозу утворюється при перетині ліній, що сполучають геометричні центри двох хребців, розташованих вище за хребець, що знаходиться на вершині сколіотичної дуги, і два хребці розташованих нижче за нього.
Визначення стабільності сколіозу n Якщо кут сколіозу в положенні пацієнта лежачи і стоячи не змінюється, сколіоз вважається фіксованим або стабільним. Якщо при розвантаженні хребта, тобто в положенні лежачи він зменшується - сколіоз нефіксований (нестабільний).
Комп'ютерна оптична томографія n n n При обстеженні проводиться оптична зйомка поверхні спини, аналогічна фотографуванню Отримане зображення піддається компютерній обробці. В результаті обстеження отримують детальну інформацію про положення хребта в трьох площинах.
Методики функціонального дослідження хребта Інтенсивність, локалізація і характер болів у хребті n Дорсаґо - це грудний «простріл» - гострі болі у грудному відділі хребта і грудній клітці, що виникають при русі. n Дорсальґія - болі, парестезії і відчуття дискомфорту у грудному відділі хребта. n Люмбальґія - відчуття болю, дискомфорту і парестезії, що локалізуються у поперековому відділі хребта. n Люмбаґо - поперековий «простріл» , гострий біль у поперековому відділі хребта. n Кокциґодинія (кокциальґія) - болі, парестезія, оніміння, що локалізуються в ділянці куприка. n Сакральґія - болі в крижах. n Цервікаґо - шийний «простріл» . n Цервікальґія болі, парестезії і відчуття дискомфорту в ділянці шиї
Огляд хребта Наявність порушень форми тіла встановлюють за рівнем надпліч, положенням ключиць і лопаток, контурами талії, лінією остистих паростків. За їх симетрією чи асиметрією визначають наявність бокового викривлення хребта. Крім того, при огляді можна виявити низку змін, характерних для патології хребта. Складка Кіблера (КіЬІег) - потовщення шкірної складки за рахунок підвищення тургору шкіри у паравертебральній зоні на рівні ураженого хребтово-рухового сегменту. Кавова пляма - світло-коричневі пігментні плями. Наявність більше 5 кавових плям є діагностичною ознакою нейрофіброматозу. При огляді пацієнта в положенні нахилу вперед (тест Адамса) - можна виявити асиметрію паравертебральних тканин, обумовлену деформацією хребта. Для визначення локалізації патологічного вогнища слід орієнтуватися за певними точками на хребті: остистим паростком сьомого шийного хребця; лінією, яка з’єднує верхні кути лопаток і проходить через остистий паросток третього грудного хребця; лінією, яка з’єднує нижні кути лопаток і проходить через остистий паросток сьомого грудного хребця; лінією, яка сполучає найвищі точки гребенів здухвинних кісток і проходить через остистий паросток четвертого поперекового хребця.
Рухомість хребта n досліджують при згинанні, розгинанні, нахилах в сторони, ротації Рухи хребта Амплутуда у градусах Згинання 90 Розгинання 30 Бокові нахили 60 Ротація 90
Проби для встановлення рухливості різних відділів хребта. n n n Проба підборіддя-грудина ґрунтується на тому, що здорова людина вільно торкається підборіддям до грудини. При ураженні шийного відділу хребта залишається певна відстань між підборіддям і грудиною при максимальному нахилі голови вперед. Чим більша ця відстань, тим менша рухомість шийного відділу. Проба Отта - проводиться для встановлення рухливості грудного відділу хребта у сагітальній площині - при нахилі вперед відстань між остистими паростками хребців Т 1 -Т 12 в нормі збільшується на 4 -6 см. Проба Шобера проводиться для визначення рухливості поперекового відділу хребта у сагітальній площині - в нормі при нахилі тулуба вперед відстань між остистими паростками Т 12 і L 1 хребців збільшується на 6 -8 см.
n n n Проба Томайєра застосовується для оцінки загальної рухомості хребта. Визначається шляхом вимірювання в сантиметрах відстані від кінців ІІІ-х пальців витягнутих рук до підлоги при максимальному нахилі тулуба вперед. У нормі ця відстань дорівнює 0 см і збільшується при обмеженні згинання хребта. Проба Сєдіна - дослідження рухливості хребта у сагітальній площині за допомогою сантиметрової стрічки. Вихідне положення пацієнта - стоячи. Верхній кінець сантиметрової стрічки фіксують на остистому паростку VII шийного хребця. Вимірюють відстань від вищевказаного остистого паростка до крижової кістки. Після цього пацієнт робить нахили вперед і назад з максимально можливою амплітудою. У нормі при нахилі вперед відстань збільшується на 7 -8 см, а при нахилі назад зменшується на 5 -6 см. Хребтовий індекс (XI). Для його визначення додаються величини (у см): відстань підборіддя-яремна вирізка грудини при максимальному відхиленні голови назад, результат проб Отта, Шобера, дихальна екскурсія грудної клітки. З отриманої суми віднімають показник проби Томайєра (у см). Величина хребтового індексу в нормі складає, у середньому, 27 -30 см і оцінюється в динаміці. Зниження хребтового індексу свідчить прогресуюче обмеження рухомості хребта.
Визначення болючих точок за ходом остистих паростків хребта і в паравертебральних точках шляхом пальпації і перкусії n Симптом. Ласеґа невриту сідничного нерва і попереково-крижового радикуліту поява болю у попереку, по задній поверхні стегна і гомілки при піднятії випрямленоїноги у лежачого на спині хворого. Болі зникають при згинанні ноги у колінному суглобі.
n n n Симптом Бєхтєрєва корінцевий (перехресний симптом Ласеґа) - виникнення болів у хворій нозі при дослідженні симптому Ласеґа на здоровій стороні. Симптом віжок - симетричне напруження прихребтових м’язів нижче рівня ураження хребців, характерне для вторинної радикулальґії. Спостерігається при туберкульозному спондиліті, метастазах пухлини, травмі хребта, рідше - при остеохондрозі. Симптом Ґоверса-Сікара - біль, що виникає по ходу сідничного нерва і/або в підколінній ямці при форсованому підошвовому згинанні стопи. Характерний для ішальґії і невриту загального малогомілкового нерва.
n n n Симптоми радикуліту Нері: 1 -й симптом- виникнення болю в зоні ураженого корінця при активних і пасивних нахилах голови у лежачого на спині хворого; 2 -й симптом (симптом нахилу) мимовільне згинання ноги в колінному суглобі через болі на стороні ураження при нахилі тулуба вперед у положенні стоячи.
Дякую за увагу
Скачать презентацию Вертебрологічна номенклатура Фізіологічні вигини хребта дослідження постави
d786857f3df4018069045951df658bd0.ppt