Версальско Вашингтонська система План 1 Паризька мирна

Версальско– Вашингтонська система

План 1. Паризька мирна конференція. 2. Версальський договір з Німеччино 3. Мирні договори 1919 – 1920 рр. 4. Вашингтонська конференція 1922 рр. 5. План Дауеса (1924 р. ) та Юнга (1928 р. ).

1. Паризька мирна конференція (18 січня 1919 – 21 січня 1920 рр. )

1. Паризька мирна конференція (18 січня 1919 – 21 січня 1920 рр. )

2. Версальський мирний договір (29 ЧЕРВНЯ 1919 р. )

Репарації n повне або часткове відшкодування (за мирним договором або іншими міжнародними актами) державою, що розпочала агресивну війну, збитків, заподіяних державі, що зазнала нападу. Наприклад, якщо розглянемо конкретний випадок то після Першої Світової війни Німеччина щорічно сплачує певну суму репарацій (починаючи з 1 млрд марок у 1924 р. і до 2. 5 млрд — у 1928– 1929 рр. )

3. Мирні договори 1919 – 1920 рр.

4. Вашингтонська конференція 12 листопада 1921 р. – 06 лютого 1922 р.

Договір чотирьох держав (США, Великобританії, Франції та Японії) про спільний захист договірними державами їх територіальних «прав» у Тихому океані. Підписаний 13 грудня 1921. n Договір мав на меті об'єднати сили союзників проти національно-визвольного руху народів басейну Тихого океану і Далекого Сходу. n Передбачав також (під тиском американської дипломатії) ліквідацію Англо-японського союзу 1902 р. , спрямованого в той період проти планів США на Далекому Сході та в басейні Тихого океану.

Договір п'яти держав (США, Великобританії, Японії, Франції та Італії) про обмеження морських озброєнь, що змінили співвідношення останніх на користь США. Підписаний 6 лютого 1922 р. Підписуючи цей договір, Великобританія підтверджувала свою вимушену згоду на відмову від безумовного переважання на морі. Договір встановлював певну пропорцію граничного тоннажу лінійного флоту його учасників: США — 5, Великобританія — 5, Японія — 3, Франція — 1, 75, Італія — 1, 75. Загальний тоннаж лінкорів, що підлягають заміні, не повинен був перевищувати: для США і Великобританії з 525 тис. т, для Японії 315 тис. т, для Італії та Франції по 175 тис. т. Встановлювався також тоннаж авіаносців: 135 тис. т для США і Великобританії, 81 тис. т для Японії і по 60 тис. т для Італії та Франції. Однак загальний тоннаж військово-морського флоту держав не обмежувався, і фактична перевага флоту Великобританії, таким чином, зберігалася. Японія домоглася зобов'язання американського та англійського урядів не споруджувати нових баз на островах Тихого океану на схід від 110 -го меридіана східної довготи (за винятком островів поблизу узбережжя США, Канади, Аляски, зони Панамського каналу, Австралії, Нової Зеландії та Гавайських островів). Таким чином Японія забезпечила собі серйозні стратегічні переваги в цьому районі.

Договір дев'яти держав (США, Великобританії, Франції, Японії, Італії, Бельгії, Нідерландів, Португалії та Китаю). Підписаний 6 лютого 1922 р. Договір надавав країнам, які його підписали, «рівні можливості» у Китаї в області торговельної та підприємницької діяльності та зобов'язував не вдаватися до використання внутрішньої обстановки в Китаї з метою отримання спеціальних прав і привілеїв, які можуть завдати шкоди правам та інтересам інших держав — учасників договору. Китай розглядався учасниками договору як загальний об'єкт експлуатації. Цей договір був спрямований проти домагань Японії на монопольне панування в Китаї.

5. План Дауеса У квітні 1924 р. американським банкіром Чарльзом Дауесом і британським міністром закордонних справ Джозефом Остіном Чемберленом було розроблено план економічного оздоровлення Німеччини, названий «планом Дауеса» .

План Юнга 1929 р. План передбачав деяке зниження розміру річних платежів (у середньому до 2 млрд марок), скасування репараційного податку на промисловість і скорочення обкладення транспорту, ліквідацію іноземних контрольних органів. Одним з найважливіших наслідків прийняття Плану Юнга було дострокове виведення окупаційних військ з Рейнської області.

6. Пакт Бріана - Келлога міжнародний договір про відмову від війни, як знаряддя національної політики, підписаний 27 серпня 1928. Договір отримав назву за іменами ініціаторів — міністра закордонних справ Франції Арістида Бріана і держсекретаря США Френка Келлоґа.

Таким чином, Верса льсько. Вашингто нська систе ма — світовий порядок, встановлений державамипереможцями, головним чином, Великобританією, Францією, США і Японією, після Першої світової війни. Була розрахована на закріплення післявоєнного переділу світу і спрямована не тільки проти переможених держав, але і проти національно-визвольного руху в колоніях і залежних країнах.