Версальський палац Версальський палац фр Château de

Версальський палац

Версальський палац (фр. Château de Versailles) — палац у Версалі, колишня резиденція французьких королів. Побудований в стилі класицизму у 1661 -1710 рр. на місці замку Людовика ХІІІ (фактично увібравши Старий замок) Новий замок (фр. Château Neuf) разом з величезними Версальськими садами, Великим та Малим Тріанонами, Селом королеви складають єдиний палацовопарковий комплекс. Над будівництвом всього комплексу разом із садами працювали найкращі французькі архітектори свого часу — Луї Ле Во, Андре Ленотр, Франсуа д'Орбе, Жюль Ардуен-Мансар, Ґабріель та ін. Внутрішнє переоформлення та перебудови внутрішніх покоїв Версальського палацу відбувались практично весь час, поки він був головною резиденцією — з 6 травня 1682 р. по 6 жовтня 1789 р. : при королях Людовику XIV, Людовику XV та Людовику XVI.

Історія замку Перша згадка про Версаль зафіксована за 1038 роком у хартії абатства Сен-Пер-де-Шартр. Серед підписантів хартії був Гуго Версалець. У Х столітті територія, на якій пізніше розташувалось невеличке село та замок, розорана а поблизу побудована прирська церква Сен -Жульєн. У 1429 р. два сеньйора — Гі та П'єр де Версаль згадуються у зв'язку із Жанною д'Арк. П'єр знаходився у Буржі під час розгляду її справи, а Гі, турський каноник, брав участь у самому процесі. В кінці Сторічної війни село було зруйноване та розграбоване, замок завалився. Його відновлення пов'язане з родиною Соїзі, яка перебудувала замок.

Салон Геркулеса • • Салон Геркулеса був перебудований з верхньої частини четвертої каплиці, яка була діючою до 1710 р. і веде до Північного крила. Роботи по створенню внутрішнього оздоблення салону були доручені зятю та наступнику Жюля Ардуен. Мансара Роберу де Котту, який почав роботи у 1712 р. , але через смерть Людовика XIV роботи були призупинені на 14 років. Вони були продовжені у 1729 р. та закінчені у 1736 р. Стіни оздоблені поліхромним мармуром, що поєднується з двадцятю пілястрами, капітелі та основа яких виконані з позолоченої бронзи. Карніз прикрашений консолями та позолоченими бронзовими трофеями. Бронзове лиття роботи Антуана Вассе.

Дзеркальна галерея • • Розміри: висота — 10, 50 м ширина — 12, 30 м довжина — 73, 00 м Відкритий для відвідування: щодня, за виключенням понеділка. У період перебудови замку Людовика ХІІІ Луї Лево на цьому місці знаходилась тераса. Та у 1678 р. на її місці, та на місці салонів Сатурна (перші два вікна галереї) та Венери (наступні два вікна галереї), Ардуен-Мансар будує Дзеркальну галерею. З 1679 по 1689 р. над декором нової галереї працювали численні бригади майстрів декораторів під керівництвом Шарля Лебрена. У 1679 р. стіни були покриті мармуром, у 1680 р. були встановлені скульптури, а з 1681 по 1684 р. р. Лебрен виконує роботи по розмальовуванню стелі. Навпроти сімнадцяти вікон знаходяться стільки ж дзеркальних арок. Плафонний розпис Лебрена зображує перемоги та реформи короля у перший період його царювання (1661 -1678).

Кімната королеви • Кімната королеви була головною серед інших кімнат Великих апартаментів королеви, їх центром, так само, як центром всього палацу мала бути спальня короля. Саме в цій кімнаті проходили щоденні церемонії одягання та роздягання королеви, які завжди збирали багато глядачів і тут королеви мали народжувати дітей. Оздоблення цієї кімнати, як інших житлових приміщення Версалю часто змінювалось в залежності від її власниці або, навіть, пір року. Перші великі зміни інтер'єру були зроблені на замовлення дружини Людовика XV Марії Лещинської між 1730 та 1735 роками під керівництвом Робера де Котта та. Жак-Анжа Ґабріеля. Роботи по дереву були виконані майстрами. Стеля залишилась такою, якою вона була при Марії Терезі. Плафон був прикрашений золотими грізайлями, які зображали перплетені монограми короля і королеви. В середені медальйонів по кутах плафону Франсуа Буше були намальовані фігури Милосердя, Достатку, Вірності та Обережності. Наступне велике переоздоблення відбулось вже коли ці апартаменти займала Марія Антуанетта, яка дуже любила займатись переобмеблюванням та переоздобленням кімнат.

Сади і парк Версаля • • Сади і парк Версаля знаходяться на частині території колишніх Королівських володінь у Версалі і є частиною Палацово-паркового ансамблю Версаля. Розташовані на захід від палацу, сади займають площу 815 гектарів, велика частина якої упорядкована в класичному стилірегулярного французького парку, який тут був доведений до досконалості знаменитим ландшафтним архітектором Андре Ленотром. Станом на 2010 рік на території палацовопаркового ансамблю зростало 350000 дерев. [1] У період розквіту епохи правління Людовика XIV, палацові парки охоплювали площу 8300 гектарів, по всьому периметру вони були оточені огорожею, в якій було влаштовано 22 розкішних проїзди. У наш час сади оточені поясом лісистої місцевості, яка на сході межує з житловими кварталами міста Версаль, на північному сході — з муніципалітетом. Ле-Шене, на півночі — з національним Дендрарієм Шеврьолу, на заході прилягає до Версальської рівнини (охоронюваний заказник), а на півдні — до лісу Саторі. Сади мають статус юридичної особи публічного права і працюють під егідою Міністерства культури Франції, при цьому сади є частиною. Національного надбання Версаль і Тріанон і одним з найбільш відвідуваних туристичних об'єктів Франції, приймаючи в рік понад 6 мільйонів відвідувачів. [2]

Виконав роботу Гащук Юрій Дякую за увагу Merci Danke

Хай гітлер О/