Вернадський Іван Васильович Народився 24 травня 5

Вернадський Іван Васильович

Народився (24 травня (5 червня за новим стилем) 1821 в Києві. Український і російський економіст, публіцист, видавець, громадський діяч. Батько академіка Володимира Вернадського, дід історика Георгія Вернадського.

Родовід Вернадських Є кілька версій родоводу Вернадських. Згідно з першою, його пращури прийшли у Запоріжжя

З ІТАЛІЇ АБО МАЛЬТИ

Про це свідчить корінь прізвища (Vernasca, Vernazzi, Verna). Михайло Максимович, знавець минувшини України, висловив думку, що пращури Вернадських мають литовське походження. За сімейною легендою, ще за часів визвольної війни українського народу на чолі з Богданом Хмельницьким литовський шляхтич Верна перейшов на бік козаків і разом із ними боровся проти польської шляхти. Вважається, що саме цей Верна, якого згодом схопили та стратили поляки, і започаткував рід Вернацьких, які з 1826 року стали писатися як Вернадські. 1775 року, після скасування Катериною ІІ Запорізької Січі, один із нащадків Верни — Іван Никифорович Вернацький — втік до великого селища Церковщини Березнинського повіту Чернігівського намісництва, де став священиком.

Його старший син Василь

Майбутній батько Івана Васильовича, закінчив медичний факультет університету і працював фельдшером. Брав участь у воєнній кампанії 1799 року — славнозвісному поході на чолі з Олександром Суворовим до Італії, згодом потрапив у полон до французів. За те, що лікар Вернацький однаково уважно ставився як до російських, так і до французьких поранених, Наполеон І нагородив його орденом Почесного легіону. Василь Іванович повернувся до Росії у травні 1800 року на чолі шпиталю з 1000 чоловік. Незабаром Василь Іванович вступив до Московської медичної академії, а по її закінченні служив військовим лікарем у різних полках і госпіталях. Згодом одружився з Катериною Яківною Короленко (1781— 1884), родина якої теж походила з малоросійської шляхти. До цього роду належав письменник Володимир Короленко (Яків Короленко — його прадід).

Подружжя оселилося у Києві, де навесні 1821 року в них народився син, якого на честь діда назвали Іваном. Василь Іванович працював у Київському військовому шпиталі. 1826 року він за вислугу років здобув чин колезького радника, що давало йому право на потомствене дворянство. Скориставшись цим, Василь Іванович змінив прізвище Вернацький на Вернадський.

Спочатку освітою Івана займався Федір Шимкевич — мовознавець, вихованець Київської духовної академії.

У 10 років Іван вступив до вищого відділення Київського повітового духовного училища.

Потім став учнем третього класу першої Київської гімназії. Невдовзі за успіхи в навчанні його зарахували на казенний кошт до Благородного пансіону, відкритого при першій гімназії (висловлюючись у сучасних термінах — безкоштовно надали гуртожиток).

30 вересня 1837 року, з дозволу попечителя Київського навчального округу, Іван Вернадський, не закінчивши повного курсу гімназії, який включав тоді сім класів, достроково склав іспити до Київського університету (по-тодішньому — університету Святого Володимира). Його прийняли до інституту казеннокоштних студентів на перше відділення філософського факультету. Навчався Вернадський успішно. Так, він одержав золоту медаль за працю, в якій треба було викласти та критично розглянути варті уваги думки народів і мислителів про стан людських душ за труною. Ще один його студентський твір (про полонізми в російській мові) професор Максимович — перший ректор Київського університету — запропонував надрукувати та надіслати в усі училища навчального округу.

Згодом Вернадський надумав навчатися в Московському університеті, але, не маючи засобів до існування, дуже бідував у Москві, внаслідок чого хронічно захворів на серце, тож вимушено повернувся до Києва.

1841 року Іван Вернадський закінчив Київський університет зі ступенем кандидата філософії. Після цього у 1841— 1842 навчальному році служив старшим учителем логіки та російської словесності в Кам'янець. Подільській чоловічій гімназії

Після року роботи в Кам'янціПодільському, який тоді був центром Подільської губернії, Вернадського 12(24) вересня 1842 року перевели до Києва на посаду старшого вчителя 2 -ої Київської гімназії. Крім того, від 2(14) січня 1843 року він ще виконував обов'язки секретаря педагогічної ради.

У Київському університеті 1842 року Іван Васильович став економістом.

Під час трирічного перебування за кордоном (у 1843— 1846 роках) Вернадський відвідував лекції відомих берлінських професорів, оволодіваючи знаннями з: економіки, права, статистики, політичних наук, філософії, теології, історії, тощо.

У Парижі він уважно стежив за читаннями видатного фахівця з політичної економії Жерома Бланкі, економіста Мішеля Шевальє, відвідував економічні дебати.

В Англії молодий науковець займався не стільки теорією, скільки суспільно-державною стороною науки. Він знайомився з економічними установами, вивчав систему законів про бідних, відвідував робочі будинки. Саме тоді визначилося коло інтересів Вернадськогоекономіста, який практичними проблемами цікавився більше, ніж теорією.

1846 року Вернадський приїхав у Петербург і, склавши іспит на ступінь магістра політичної економії та статистики, одержав призначення на посаду ад'юнкта в Київському університеті. Проте до Києва він поїхав не відразу. Невдовзі після складання магістерського іспиту Вернандський захистив магістерську дисертацію про теорію потреб і 1847 року повернувся до Києва у званні ад'юнкта.

Іван Васильович у 50 -ті роки, саме цього року він одружився з 18 річною Марією Миколаївною Шигаєвою, молодшою від нього на 10 років.

Одразу ж після одруження Іван Васильович і Марія Миколаївна переїхали до Москви. 1851 року в них народився син Микола.

Микола, син Івана Васильовича та Марії Миколаївни

1856 року Вернадські переїхали в Санкт-Петербург. Іван Васильович працював у Цетральному статистичному комітеті Міністерства внутрішніх справ. Водночас у 1857— 1859 роках він викладав у Головному педагогічному інституті. Оскільки 1859 року цей заклад було скасовано, Іван Васильович опинився поза штатом. Професорська діяльність Вернадського поновилася через два роки: у 1861— 1868 роках він працював в Олександрівському ліцеї. Спочатку його призначили викладачем фінансового права, а від 1863 року в званні професора він викладав тут і політичну економію. Тож упродовж семи років ліцей мав досвідченого та добре підготовленого викладача двох важливих предметів старшого курсу.

Улітку 1856 року Вернадський як чиновник з особливих доручень їздив у відрядження у поволзькі губернії. Він відвідав Рибінськ, Ярославль, Кострому, Нижній Новгород, Чебоксари, Казань, Саратов, Астрахань. Метою поїздки було економічне обстеження, збирання повних відомостей про заробіток і промисел «робітничих класів» поволзьких губерній, зокрема бурлаків. Спостереження, висновки та рекомендації Іван Васильович виклав у звіті «Дослідження про бурлаків» , сповненому відвертого співчуття до їхньої тяжкої долі.

І. В. Вернадський у 60 - ті роки У Петербурзі захопився виданням економічних журналів. Значну домопогу в цьому йому надавала дружина. Іван Васильович був засновником і редактором журналів «Экономический указатель» (1857— 1858), надалі «Указатель политикоэкономический» (1859), «Указатель экономический, статистический и промышленный» (1860— 1861) і «Экономист» (1858— 1865).

12 жовтня (24 жовтня за новим стилем) 1860 року померла від туберкульозу дружина Вернадського. Після її смерті Іван Васильович зібрав статті Марії Миколаївни, опубліковані в редагованих ним журналах, і 1862 року видав у Санкт-Петербурзі окремою книжкою під назвою «Зібрання творів покійної М. М. Вернадської, уродженої Шигаєвої» .

У квітні 1862 року Вернадський одружився вдруге. Його дружиною стала Ганна Петрівна Константинович (1837 — 1898). Вона була кузиною покійної Марії Миколаївни Вернадської. Рід Константиновичів, як і рід Короленків та Вернадських, належав до малоросійської шляхти. Ганна Петрівна народилася в Києві. У Петербурзі кілька років співала в хорі композитора Мілія Балакірєва. Вона, як і Іван Васильович, добре знала українську мову.

28 лютого (12 березня за новим стилем) 1863 року у Вернадських народився син Володимир — майбутній академік. Наступного року сім'я Вернадських знову поповнилася: народилися сестри-близнюки Ольга та Катерина.

Восени 1868 року Іван Вернадський повернувся в Україну: разом із сім'єю він переїхав у Харків. 25 вересня 1874 року родина Вернадських пережила страшне горе: помер 23 -річний син Микола (від першого шлюбу), який тільки-но закінчив юридичний факультет Харківського університету. Це був талановитий художник, поет, який цікавився філософією та історією, на якого родина, особливо батько, покладали великі надії.

На початку 1881 року у Вернадського стався другий критичний напад хвороби, який паралізував його. Почалося болюче, повільне вмирання, яке розтягнулося на три роки. Поступово Іван Васильович втрачав спроможність ходити, писати, але до останніх днів зберігав здатність мислити. Помер учений у Санкт-Петербурзі навесні 1884 року на 63 -му році життя. Його поховали в Олександро-Невській лаврі на Нікольському кладовищі. Майже всі тогочасні петербурзькі газети відгукнулися на цю сумну подію.

Георгій і сестра Ніна – внуки Івана Васильовича Вернадського