ВЕЛИКИЙ ПІСТ: Чому він такий особливий?
«Що Тобі, Господи, треба, аби Ти мені цей піст зарахував і поставив галочку «виконано» у нормо -контроль моєї заліковки особистої праведності? » Великий піст для деяких знавців Православ’я тільки з того і складається, аби вникнути і зрозуміти, а чи є в цій булці хоч якась молекула молока, а чи не затаївся білок тваринного походження ось у цьому салаті? Головне питання не в тому, що ви покладете в шлунок, а в тому, що ви покладете в серце, розум і волю.
Для чого Церква встановила піст? А що він нам дає? Чому люди протестують проти посту? «Ніхто з нас не буде думати, що одного утримання від їжі до вечора вистачить нам для спасення" Св. Йоан Златоустий
Без музики і танців – як жалоба за померлим «сповідь раз в рік» - як генеральне прибирання або «смітник для гріхів» Без їжі - дієта
ПІСТ - ЖЕРТВА Моя жертва як вияв вдячності та солідарності до жертви Ісуса Христа
Вступаємо у світлу тугу посту і бачимо кінець шляху – радість Великодня, вхід у сяйво Царства Небесного. Піст – духовна весна. Духовна зосередженість на стражданнях і Воскресінні. Смертю долаємо смерть і воскресаємо для Життя Адам порушив піст – з’їв заборонений плід. Не витримав спокуси, був вигнаний з раю і помер. Христос починає служіння з посту. Перемагає спокуси. Знищує смерть і повертає Адама (і нас всіх) до раю.
"Піст це не новітній винахід, але скарб по батьках. Усе, що давнє, гідне похвали. Пошануй же стародавність посту! Він такий давній, як саме людство" (Святий Василій Великий. Про піст, 1).
хресна Пасха перший зародок нинішнього 40 -денного посту в той час обмежу вався одним-двома днями посту, який не вважався передпасхаль ним, а таки самою Пасхою. одні дотримували один день, інші — два дні, інші — ще довше, а ще інші — 40 годин.
За давньою традицією Східної Церкви суботи й неділі не вважа лисяпосними днями. Отже, щоб мати число 40, то піст із шістьох продовжено до семи тижнів. При кінці IV століття передпасхальний піст, званий 40 -ця, є вже у практиці як Східної, так і Західної Церкви. Хоч говоримо про 40 -денний піст, але у Східній Церкві він триває тільки 36 з половиною днів. Сім тижнів посту без субот і неділь — це 35 днів. До цього числа треба ще додати Велику суботу і половину ночі перед празником Пасхи, що також уважається посним, і тоді наша 40 -ця матиме 36 і пів дня, що становить одну десяту цілого року.
1. Апостольські часи: сумний спомин смерти Ісуса Христа у молитві, смутку й пості; "Пасха" у значенні "піст". 2. Пасхальний піст і катехуменат: IIIIV століття — часи найбільшого розквіту катехуменату. Під впливом катехуменату передпасхальний піст продовжився до 40 днів. З часом й инші вірні почали дотримуватися посту разом з оглашенними. 3. Великий піст — подвиг душі й тіла. Коли катехуменат втратив дещо своє значення, 40 -ця стає самостійною практикою. Тепер вона стає для всіх вірних часом особливої молитви, посту й покути та духовної підготовки до празника Пасхи.
мають більше молитов, біль ше псалмів і більше читань, передусім зі Старого Завіту. Посні стихири на ве чірні чи утрені своїм змістом або оплакують гріхопадіння людини, або закликають до покути й жалю, або підно сять користь посту й добрих діл, або поручають пануван ня над змислами чи практику чеснот. Ризи священиків і всі обруси у храмі – багряного кольору: символ Страстей і мучеництва
Поклони (метанії). Усвідомлюючи свою гріховність і недостойність перед Богом, на знак нашого смирення супроводжуємо молитву поклонами. Метанії - поясні (малі) Поклони - доземні (великі). Поклони зазвичай робляться разом з хресним знаменням. практикуються на всіх посних богослуженнях від понеділка до п'ятниці.
Її можна б назвати офіційною великопосною покутною молитвою нашої Церкви. Вона є змістом і метою Великого посту. Господи і Владико життя мого! Духа лінивства, недбайливості, властолюб’я і пустомовства віджени від мене. (Доземний поклін) Духа чистоти, покори, теперпеливості і любові даруй мені, слузі твоєму. (Доземний поклін) Так, Господи, Царю! Дай мені бачити гріхи мої і не осуджувати брата мого, бо ти благословенний навіки вічні. Амінь. (Доземний поклін)
У практиці Східної Церкви покаянний канон Андрія Критського прочитується частинами на великому повечір’ї з понеділка до четверга першої седмиці Великого посту, і також на утрені четверга п’ятої седмиці, у день так званого «Маріїного стояння» — співається повністю. Кожен тропар канону, згідно з древньою традицією, супроводжується трьома земними поклонами. За виконання канону повністю кількість поклонів перевищує 750.
Ще в перших сторіччях був звичай, щоб під час посту 40 -ці не від правляти святої Літургії, бо в тому часі вона ще лучилася з агапою, тобто братолюбною гостиною, що суперечило духові посту. Крім того, святу Літургію вважали за радісне таїнство, тому її відправ ляли лише в суботу й неділю. В інші дні тижня, щоб дати вірним нагоду прийняти святе причастя, святу Літургію замінювали інши ми богослуженнями, з яких з часом розвинулася Літургія Перед освячених Дарів. Вона не є Літургією у прямому значенні слова, бо не має освячення, це радше вечірня, злучена зі святим причастям, хліб якого був уже перед тим освячений.
Історик Сократ (379 -440): одні утримуються від їди різних тварин, другі з усіх живих створінь їдять тільки рибу, а інші разом з рибою їдять і птиць, кажучи, що птиці, за словами Мойсея, також постали з води. Одні не їдять навіть овочів і яєць, другі живляться тільки сухим хлібом, деякі і того не приймають, а ще інші постять до 9 ої години (це 3 -тя година пополудні) і потім їдять усяку страву" (Історія Церкви, V, 22). Київський митрополит Георгій (1072 -1073) наказує такий піст у 40 -цю: "Першого тижня посту: суха їда ("сухояденіє"), цебто хліб, вода й овочі, раз на день й нічого не пити. В инші тижні посту — понеділок, середу й п'ятницю: суха їда раз на день; у вівторок і четвер: каша (сочевиця) з олією оливковою або маковою раз на день; в суботу й неділю: риба два рази денно, на празник Благовіщення: риба (Білеческій Устав, § 7).
1) у перший день Великого посту і Страсну п’ятницю – суворий піст, тобто слід утримуватися від вживання м’ясних і молочних продуктів та яєць, а також страв, які містять ці продукти; 2) у перший тиждень Великого посту і впродовж усіх днів Страсного тижня потрібно утримуватися від споживання м’ясних продуктів і страв; 3) у понеділок, середу та п’ятницю інших тижнів Великого посту слід утриматися від споживання м’ясних продуктів і страв; у вівторок та четвер дозволено всі види їжі; 4) в інші пости церковного року вірні зобов’язані: у середу та п’ятницю утримуватися від споживання м’ясних продуктів і страв; у понеділок вівторок та четвер дозволено всі види їжі. У всі п’ятниці року, окрім випадків загальниць, храмового та дванадесятих свят, належить утримуватися від м’ясних продуктів і страв. У всі дні посту та періоди загальниць вірні зобов’язані утриматися від організації та участі в гучних забавах, весіллях, танцях, розвагах та інших подібних заходах. (КОДЕКС КАНОНІВ СХІДНИХ ЦЕРКОВ)
діти до 14 років та особи, яким виповнилося 60 років; важкохворі; вагітні; матері після пологів і ті, що годують груддю; ті, що подорожують (якщо час подорожі перевищує вісім годин); ті, що важко працюють; ті, що харчуються зі столу інших; убогі, котрі живуть з милостині; в окремих випадках звільняти від обов’язку постити може місцевий ієрарх, заохочуючи в цьому разі вірних до здійснення діл побожності та милосердя. Поза межами території верховноархиєпископської Церкви стосовно цього слід дотримуватися місцевих звичаїв.
Покаяння – це не лише визнання своїх провин, жаль за гріхи і перепрошення Бога за них (хоча це важливі його аспекти). Покаяння – це передовсім зміна погляду на Бога і світ, зміна орієнтирів, зміна системи цінностей. Покаяння ставить нас перед викликом: наскільки серйозно ми трактуємо Бога і речі у світі. Маємо перевірити свої пріоритети, перевірити свої звички. Куди вони нас ведуть, куди ми подорожуємо, до якої цілі. «Відкиньмо вчинки темряви і зодягнімося у зброю світла» (Рим. 13, 12) – оце і є покаяння. Визначитися, що ми є дітьми світла, а не темряви, що ми приймаємо Божу ініціативу спасти і оновити наше життя, тому залишаємо ті вчинки, ті звички, які нас руйнують і ведуть нас в протилежний бік. Піст нагадує нам, що Господь є Володарем нашого життя, а не наші пристрасті, амбіції, «ідоли» , яких ми встановили – влада, впливовість, популярність чи багатство.
1. Відкрий Боже Милосердя в Біблії. «…аби нарешті могти вийти з відчуженості через слухання Слова Божого» . Обличчя Ісуса, повне милосердя, проявляється зі сторінок Євангелія. Читання Святого Письма — загалом беручи, завдання неважке. Присвяти йому 10 хвилин щоденно, а як можеш дати Слову більше часу — то дай. 2. Прийми Боже Милосердя у сповіді. «Не змарнуймо цього часу Великого Посту, який сприяє наверненню!» Сповідь — то не «підземелля тортур» , а місце зцілення, ліки від наших гріхів. Боже Милосердя спроможне змивати НАВІТЬ НАЙБІЛЬШІ гріхи. .
3. Щодня підбивай підсумки, що милосердного ти зробив на сьогодні. «Учинків милосердя щодо тіла і душі не треба розділяти. Бо саме тоді, коли в убогій людині торкаєшся тіла Христа Розіп’ятого, грішник може отримати дар усвідомлення, що то він сам — бідний жебрак» . Спробуй робити ОДИН такий учинок на день. Пожертвуй одяг чи їжу бездомному, книжку — сільській бібліотеці або у збірку для бійців на Сході, приєднайся до волонтерів… 4. Відкрий тишу наново. «Тільки ця любов може заспокоїти прагнення нескінченного щастя й любові, яких людина силкується досягти, обманюючись, ніби знайде їх у культі знання, багатства і влади» . Спробуй вгамувати свої прагнення, привести їх у стан «тиші» : прагнення мати владу, мати гроші, прагнення знати більше і більше… Не думай про роботу ані про матеріальні проблеми, позбудься барвистих планів і прагнень, коли сядеш до молитви. Жертвуй їх усіх Господу.
5. Вийди до вбогих і відкинених. «Найбіднішим з убогих є той, хто не бажає визнати, що він таким є. Йому здається, що він багатий, а насправді він найбідніший з бідних. А це тому, що він раб гріха, який велить йому використовувати свою владу і багатства не для того, щоби служити Богові та ближнім, а щоб заглушити в собі глибоке усвідомлення, що він сам насправді — тільки вбогий жебрак» . Аби відкритися на милосердя, необхідно пізнати його на собі. Це не може бути теорією. Найпростішим і водночас найважчим способом його пізнати є… буття милосердним. Спробуй під час цього Великого Посту порозмовляти з кимось, кому колись дав негативну оцінку, розкритикував. Спробуй вийти до тих, хто забутий: людей старшого віку, вбогих, неповносправних, безпритульних. Подивися, як присутність біля них, просте буття поруч з іншою людиною, зроджує милосердя. Це насправді діє!
