Вчення про нервову систему Загальна характеристика центральної і

Вчення про нервову систему. Загальна характеристика центральної і периферійної нервової системи Тема:

П Л А Н Л Е К Ц І Ї 1. Загальне поняття “нервова система” та її особливості. 2. Функціональна анатомія нервової клітини (нейрон) 3. Анатомо-функціональна класифікація нервової системи. 4. Функціональна анатомія спинного мозку: а) топографія та зовнішня будова; б) внутрішня будова; в) сіра речовина та її функції; г) біла речовина та її функції; д) будова спинно-мозгового нерва та його функції; е) функції спинного мозку; ж) проста рефлекторна дуга. 5. Функціональна анатомія головного мозку: а) топографія та зовнішня будова; б) внутрішня будова. 6. Функціональна анатомія довгастого мозку. 7. Функціональна анатомія моста. 8. Функціональна анатомія мозочка. 9. Функціональна анатомія середнього мозку. 10. Функціональна анатомія проміжного мозку. 11. Функціональна анатомія таламуса. 12. Функціональна анатомія шлуночків головного мозку. 13. Функціональна анатомія та класифікація периферійної нервової системи.

П Л А Н Л Е К Ц І Ї (продовження) 14. Функціональна анатомія черепних нервів: - І пара – нюховий нерв - ІІ пара – зоровий нерв - ІІІ пара – окоруховий нерв - ІV пара – блоковий нерв - V пара – трійчастий нерв - VІ пара – відвідний нерв - VІІ пара – лицевий нерв - VІІІ пара – присінково-завитковий нерв - ІX пара – язико-глотковий нерв - X пара – блукаючий нерв - XІ пара – додатковий нерв - XІІ пара – підязиковий нерв 15. Функціональна анатомія спинно-мозкових нервів: а) шийне нервове сплетення; б) плечове нервове сплетення; в) поперекове нервове сплетення; г) крижове нервове сплетення. 16. Функціональна автономної (вегетативної) нервової системи: а) симпатична нервова система; б) парасимпатична нервова система; в) відмінності та функції

Нервова система (systema nervosum) займає центральне положення в організмі людини і виконує функцію зв’язку та регуляції між організмом і зовнішнім середовищем. Нервова система проникає в усі органи і тканини, забезпечує злагодженість функцій органів і систем, а також адаптацію до умов існування. Структурною одиницею нервової системи є нервова клітина – нейроцит або нейрон, який має тіло і відростки. Тіло – це сіра речовина, а відростки – біла речовина. Відростки є довгі і короткі. Довгі – аксони, короткі – дендрити.

Нервова система функціонує як єдине нероздільне ціле. Проте, за топографічним принципом нервову систему умовно поділяють на центральну і периферійну. До центральної частини нервової системи належать спинний мозок та головний мозок, які розташовані відповідно у хребтовому каналі та в порожнині мозкового черепа.

За анатомо-функціональною класифікацією нервова система умовно поділяється на: соматичну (сома – це тіло) нервову систему, зв’язану переважно з поперечно посмугованими м’язами й органами чуття, яка виконує рухові, або моторні функції та чутливі сенсорні, функції. Іннервує сому – тіло – шкіру, суглоби, кістки, скелетну мускулатуру. автономний (вегетативний) відділ нервової системи, який іннервує всі нутрощі, залози, разом з ендокринними, не посмуговані м’язи внутрішніх органів, шкіри, судин, серця, а також регулює обмін речовин в усіх органах і тканинах. Автономна нервова система поділяється на парасимпатичну та симпатичну нервову систему, а кожна з них відповідно на центральний та периферійний відділи. Спинний і головний мозок відносяться до центральної нервової системи.

Спинний мозок (medulla spinalis) розташований в хребтовому каналі. Починається від великого потиличного отвору черепа і тягнеться до верхнього краю ІІ поперекового хребця нижня межа і закінчується мозковим конусом, від якого донизу відходить кінцева нитка. Довжина спинного мозку 40 -45 см, товщина 1 см. Від спинного мозку посегментно відходять передні (рухові) та задні (чутливі) корінці, які з’єднуються і утворюють спинномозкові нерви. Сегмент, це частинки, що дають початок одній парі спинномозкових нервів. Спинний мозок має 31 сегмент: 8 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових та 1 куприковий.

На поперечному розрізі спинного мозку розрізняють білу речовину (по периферії) та сіру речовину, яка має центральне положення і нагадує за формою літеру "Н" або метелика. Сіра речовина складається з тіл нервових клітин, а біла утворена відростками тіл нейронів. Сіра речовина має передні, задні і бічні роги, які розділяють білу речовину на передні, бічні та задні канатики. Скупчення тіл нервових клітин сірої речовини називається ядрами сірої речовини. У задніх рогах є чутливі ядра, у передніх – рухові, а в бічних – вегетативні. В канатиках проходять провідні шляхи, які з’єднують спинний мозок з головним – це висхідні, чутливі шляхи і низхідні шляхи, які йдуть від головного мозку до спинного – рухові шляхи.

Від передніх рогів спинного мозку відходять передні (рухові) корінці. А у задні роги входять задні (чутливі) корінці, які мають потовщення – спинномозковий вузол. Спинний мозок виконує дві основні функції – рефлекторну і провідникову.

Відповідна реакція організму на подразнення з зовнішнього і внутрішнього середовища, яка відбувається при участі центральної нервової системи називається рефлексом. Нервове збудження передається по рефлекторній дузі, яка є морфологічною основою рефлексів. Найпростіші з них замикаються через спинний мозок. Проста рефлекторна дуга складається з двох нейронів: чутливого і рухового.

Провідникова функція спинного мозку включає проведення в головний мозок чутливих імпульсів, які надходять від різних видів рецепторів (функція висхідних, або чутливих шляхів), і передачу імпульсів-команд до рухових та інших клітин спинного мозку (функція низхідних, або рухових шляхів). За допомогою низхідних шляхів головний мозок може загальмувати, посилити або змінити характер рефлекторних реакцій спинного мозку.

Головний мозок – encephalon – розташований в черепній порожнині, якій відповідає своєю формою. Мозок людини становить близько 3 % від маси тіла. Маса кори близько 45 % від маси головного мозку. Маса мозку в жодному випадку не характеризує розумові здібності людини. Має значення величина товщини кори лобової частки головного мозку. Основну масу головного мозку становить великий мозок, що поділяється на дві півкулі, які прикривають інші його відділи: стовбур мозку і малий мозок або мозочок. Кожну півкулю головного мозку поділяють на 5 часток: лобову, тім’яну, скроневу, потиличну та острівець.

Початковий відділ стовбура мозку – довгастий мозок (myelencephalon, medulla oblongata). В ньому розташовані ядра, які регулюють діяльність серцево-судинної системи, центр дихання, травлення. Біла речовина, яка розташована по його периферії, утворюючи окремі поздовжні тяжі, які є продовженням провідних шляхів спинного мозку.

Міст (pons) є більш масивним утворенням , лежить спереду довгастого мозку. З боків міст переходить у масивні білі тяжі, які йдуть у мозочок – це середні мозочкові ніжки. У передній частині мосту містяться ядра мосту. У задній частині мосту розташовані ядра V, VI, VII i VIII пар черепних нервів. Крім того, через міст проходять поздовжні і поперечні волокна, які зв’язують кору головного мозку з мостом, спинним мозком і з мозочком. Задні, або дорзальні поверхні довгастого мозку і моста утворюють ромбоподібну ямку, на дно якої проектуються ядра черепних нервів, які закладені в цих відділах мозку.

Мозочок (cerebellum) – центр рівноваги і координації рухів. Він складається з двох півкуль і середньої частини – черв’яка. Його поверхня вкрита сірою речовиною – корою, яка утворює численні щілини; під корою знаходиться біла речовина, а в ній – окремі ядра. Трьома парами мозкових ніжок мозочок з’єднується з іншими відділами мозку.

Середній мозок (mesencephalon) До його складу входять: 1) ніжки мозку, розташовані вентрально, 2) покрівля середнього мозку, розташоване дорзально, зверху якої розташована пластинка покрівлі, що складається з чотирьох горбків – двох верхніх, які є підкірковими центрами зору – і двох нижніх – підкіркові центри слуху. Порожнина середнього мозку – водопровід. Чорною речовиною ніжки мозку поділяються на дві частини: передню – основу ніжок і задню – або покрив, у якому розташовані ядра ІІІ та IV пар черепних нервів.

Проміжний мозок (diencephalon) – завершує стовбурову частину мозку. Він складається з таламуса, метаталамуса, епіталамуса, субталамуса, гіпоталамуса і ІІІ шлуночка. Таламус (горб) – об’ємна, яйцеподібної форми утворення, в якому нараховується більше 40 ядер. Ядра таламуса є підкірковими центрами всіх видів чутливості окрім слухової. В ядрах таламуса переключаються всі чутливі шляхи, які йдуть у кору головного мозку. Таламус та гіпоталамічна ділянки проміжного мозку керують емоціями людини, регулюють температуру тіла, водний і сольовий обміни, вуглеводний обмін, мотивують поведінку людини.

Півкулі головного мозку по периферії покриті сірою речовиною, яка утворює кору головного мозку. В корі головного мозку розташовані ядра або аналізатори де проходить вищий аналіз і синтез всіх подразнень, які надходять з зовнішнього і внутрішнього середовища, а також вироблення зворотніх реакцій, які регулюють всі види діяльності організму.

Всередині головного мозку знаходяться залишки мозкових міхурів у вигляді шлуночків головного мозку, в яких циркулює спинномозкова рідина. Вона також знаходиться в підпавутинному просторі головного і спинного мозку, який знаходиться між павутинною і судинною оболонами. Зовнішня оболона, яка покриває головний і спинний мозок – це тверда мозкова оболона, середня – павутинна, внутрішня – судинна оболона.

Периферійна нервова система Центральна нервова система через периферійну нервову систему здійснює регуляцію всіх систем, органів і тканин людського організму. До периферійної нервової системи відносяться черепні нерви – 12 пар, спинномозкові нерви – 31 пара, вузли і нерви автономної (вегетативної) нервової системи, а також рецептори. Нерви мають різну довжину і товщину. Найдовші нерви розташовані на верхніх і нижніх кінцівках. Нерви поділяються на: рухові, чутливі, секреторні і змішані. Соматичні нерви іннервують сому – тіло, нерви автономної (вегетативної) нервової системи – внутрішні органи і судини.

Черепні нерви іннервують ділянки голови і шиї, а один з них – блукаючий нерв – внутрішні органи грудної клітки і черевної порожнини. Всіх черепномозкових нервів 12 пар; кожна пара, крім власної назви, має ще певний поруховий номер римськими цифрами (від І до ХІІ). За функцією черепні нерви можна поділити на рухові, чутливі та змішані.

Рис. 4. Ростро-каудальне прикріплення черепних нервів (вигляд спереду). 1 – нюхова цибулина (bulbus olfactorius); 2 – нюховий шлях (tractus olfactorius); 3 – зоровий нерв (nervus opticus) [II]; 4 – зорове перехрестя (chiasma opticum); 5 – зоровий шлях (tractus opticus); 6 – окоруховий нерв (nervus oculomotorius) [III]; 7 – блоковий нерв (nervus trochlearis) [IV]; 8 – трійчастий нерв (nervus trigeminus) [V]; 9 – відвідний нерв (nervus abducens) [VI]; 10 – лицевий нерв (nervus facialis) [VII]; 11 – присінково-завитковий нерв (nervus vestibu locochlearis) [VIII]; 12 – язико-глотковий нерв (nervus glossopharyngeus) [IX]; 13 – блукаючий нерв (nervus vagus) [X]; 14 – додатковий нерв (nervus accessorius)[XI]; 15 – під’язиковий нерв (nervus hypoglossus) [XII]; 16 – судинне сплетення (plexus choroideus); бічний отвір четвертого шлуночка (apertura lateralis ventriculi quarti); 17 – міст (pons); 18 – лійка (infundibulum); 19 – поздовжня щілина великого мозку (fissura longi tudina lis cerebri).

І пара – нюховий нерв – nervus olfactorius. За функцією чутливий. Нюхові нейросенсорні клітини розташовані в слизовій оболонці нюхової частини носової порожнини.

ІІ пара – зоровий нерв n. opticus. За функцією чутливий. Починається від нервових клітин сітківки ока, проникає в порожнину черепа через зоровий канал, утворює зорове перехрестя, яке переходить у зорові шляхи – в яких нервові волокна прямують до підкіркових центрів зору.

ІІІ пара – окоруховий нерв – n. оculomotorius. Змішаний за функцією, має 2 ядра рухове і парасимпатичне. Ядра розташовані у покриві середнього мозку. З черепа виходить через верхню очноямкову щілину. Рухові волокна іннервують зовнішні м’язи очного яблука. Парасимпатичні – гладенькі м’язи ока.

IV пара – блоковий нерв – n. trochlearis. За функцією – руховий. Має одне рухове ядро, яке розташоване у покриві середнього мозку. Рухові нервові волокна іннервують верхній косий м’яз очного яблука.

V пара – трійчастий нерв – n. trigeminus. За функцією змішаний, складається з чутливих і рухових волокон. Має одне рухове ядро і три чутливих. Складається з трьох гілок: перша – чутлива – очний нерв, друга – чутлива – верхньощелепний нерв, третя гілка – змішана – нижньощелепний нерв. Очний нерв – іннервує шкіру чола, верхню повіку і очне яблуко. Верхньощелепний нерв – іннервує шкіру обличчя між очною щілиною та ротовим отвором, а також слизові оболонки цієї ділянки і зуби верхньої щелепи. Нижньощелепний нерв – іннервує чутливими волокнами шкіру нижньої губи, кінчика і тіла язика, дна ротової порожнини, нижню щелепу з зубами, а руховими волокнами – жувальні м’язи.

VI пара – відвідний нерв, n. abducens. За функцією руховий. Має 1 ядро. Іннервує бічний прямий м’яз ока. VII пара – лицевий нерв, n. facialis. Змішаний за функцією. Складається з рухових парасимпатичних і чутливих нервових волокон. Має 3 ядра. Рухові волокна іннервують всі мімічні м’язи і частково м’язи шиї. Чутливі та секреторні волокна йдуть до смакових сосочків язика і слинних залоз (крім привушних).

VIII пара – присінково-завитковий нерв, n. vestibulocochlearis. За функцією чутливий. Нерв слуху і рівноваги. ІХ пара – язико-глотковий нерв, n. glossopharyngeus. За функцією змішаний. Складається з рухових, парасимпатичних і чутливих нервових волокон. Має три ядра. Рухові волокна іннервують м’язи глотки, по парасимпатичних нервових волокнах передається команда на виділення серозного секрету привушною слинною залозою. Чутливі волокна іннервують слизову оболонку глотки і язика.

Х пара – блукаючий нерв, n. vagus. Найбільший з черепних нервів. Змішаний за функцією. Має три ядра: рухове, парасимпатичне і чутливе. Має чотири частини: головну, шийну, грудну і черевну. Руховими гілками іннервує м’язи м’якого піднебіння і глотки, гортань, всі органи грудної клітки та більшу частину органів черевної порожнини. По парасимпатичних серцевих гілках йде команда на зменшення частоти і сили серцевих скорочень і звуження судин серця. До стравоходу, бронхів і бронхіол по парасимпатичних волокнах передається команда до гладких м’язів на зменшення їх калібру, на виділення секрету слизовими залозами та на розширення судин.

ХІ пара – додатковий нерв, n. accessorius. За функцією – руховий. Має одне ядро. Виходить з порожнини черепа через яремний отвір. Іннервує груднинно-ключично-соскоподібний і трапецієподібний м’язи. ХІІ пара – під’язиковий нерв, n. hypoglossus. За функцією – руховий. Має одне ядро. Іннервує власні м’язи язика і м’язи шиї, нижче під’язикової кістки.

Спинномозкові нерви Кожний спинномозковий нерв, який виходить з міжхребцевого отвору, поділяються на 2 гілки: задні і передні. Задні гілки всіх спинномозкових нервів іннервують шкіру і м’язи спини, а передні гілки 8 шийних, 5 -ти поперекових, 5 -ти крижових і 1 куприкового спинномозкових нервів утворюють сплетення: – шийне нервове сплетення – іннервує шкіру і шийне нервове сплетення м’язи шиї і потилиці; – плечове нервове сплетення – іннервує верхню плечове нервове сплетення кінцівку (шкіру і м’язи); – поперекове нервове сплетення – іннервує поперекове нервове сплетення ділянки живота і тазу; – крижове нервове сплетення – іннервує нижню крижове нервове сплетення кінцівку.

Передні гілки грудних спинномозкових нервів утворюють міжреброві нерви – 12 пар, які іннервують міжреброві м’язи, шкіру грудної клітки і живота, груді, бічні і передню стінки черевної порожнини і м’язи живота.

Автономна (вегетативна) нервова система Симпатична Парасимпатична Відмінності Іннервує всі внутрішні органи, Відсутні в наднирниках, селезінці, кровоносні і лімфатичні судини потових залозах, кровоносних судинах, скелетних м’язів Функції Трофічна. Серце – збільшує силу і частоту скорочень. Судини: звужує судини внутрішніх органів, розширює судини скелетних м’язів. Пригнічує перистальтику кишечника, секреції залоз. Бронхи – розслаблює. Розширює зіницю. Серце – зменшує силу і частоту скорочень. Судини не іннервує. Підсилює перистальтику кишечника, секреції залоз. Бронхи – підсилює спазм бронхів. Звужує зіницю.