ван Гурович Ткаченко В О Сухомлинським сказано На

ван Гурович Ткаченко В. О. Сухомлинським сказано: На сторінках його книг звучать сповнені поваги і високої оцінки діяльності богданівського директора слова: «Справді народний учитель - людина, що вміє „глаголом жечь сердца людей"; справжній майстер педагогічного процесу, зразок для вчителів і класних керівників» . конав удент 261 групи тій Є. 5 лютого 1919 — 26 серпня 1994) 1

Видатний педагог, ініціатор і організатор інноваційних підходів у навчанні і вихованні школярів, Іван Ткаченко залишив глибокий слід у педагогічній теорії і практиці України другої половини XX ст. Невтомна праця талановитого педагога і керівника педагогічного колективу Богданівської середньої школи № 1 Знамянського району Кіровоградської області була пошанована за життя. Іван Гурович Ткаченко - Герой Соціалістичної Праці, був депутатом і членом Президії Верховної Ради Української РСР, науковим кореспондентом і завідувачем експериментальної лабораторії Науково-дослідного інституту педагогіки України, делегатом учительських з'їздів. З-під його пера вийшло 8 книг та понад 200 статей. 2

Педагогічну діяльність учителя він розглядав як специфічний процес, що складається із певних елементів, взаємопов'язаних у своєрідне структурне ціле систему психологічних і педагогічних дій, які характеризують особистість учителя, його ідейну зрілість, чітко виявлене професійне спрямування, знання основ наук, знання психології, володіння педагогічною майстерністю. Підготувати педагога, вважав Іван Гурович, - сформувати в нього систему знань та якостей особистості, які потрібні для виконання різноманітних функцій професійної педагогічної діяльності. Інтегративним показником досягнення таких якостей є особистісна самореалізація вчителя. Саме вона забезпечує інтенсивне соціально-професійне функціонування педагогічного процесу. 3

І. Г. Ткаченко зробив значний внесок в теорію і практику поєднання навчання з продуктивною працею по-перше, це усвідомлення взаємозв'язку людини з природою У продуктивній праці педагог вбачав два важливі аспекти: по-друге, створення матеріальних цінностей для суспільства (суспільна сторона продуктивної праці). 4

До суспільно корисної, продуктивної праці Іван Гурович ставився як до могутнього вихователя. У його діяльності вона постає серцевиною гармонійного розвитку особистості, тому що саме в праці людина утверджує себе як громадянин, який прилучається до сфери суспільного життя. Він вважав, що праця лише тоді стає виховною силою, коли збагачує інтелектуальне життя, сповнює багатогранним змістом розумові інтереси, перетворюється в органічну потребу. Виконуючи різні види трудової діяльності, школярі поєднують працю рук і розуму, зусилля м'язів і думки, розвивають винахідливість, кмітливість, творчу ініціативу. Отже можна сказати, що І. Г. Ткаченко, безперечно, заслуговує на звання відомого українського вченого-педагога другої половини XX ст. Його ідеї були і залишаються новими і прогресивними. Значну частку їх втілено в життя. Звертаючись до педагогічної спадщини Івана Гуровича, сучасні освітяни знайдуть чимало корисного у справі розробки і творчої реалізації концептуально-теоретичних і практичних проблем української школи початку нового століття та підвищення професійної майстерності. 5