Валеологія як наука Автор к б н Полковенко

Зарегистрируйтесь, чтобы просмотреть полный документ!

Валеологія як наука Автор: к. б. н. Полковенко О. В.

Цікаво знати n n У Месопотамії за смерть пацієнта лікаря, що лікує його, страчували, а за осліплення - осліплювали. За переказами, владики Давнього Сходу платили своїм лікарям лише за ті дні, коли були здоровими. Цікаво, що давні римляни часто вітали одне одного словом: "Вале!" - "Будь здоровим!” В Японії інтенсивним фізичним тренуванням (велосипед, плавання, біг, спортивна ходьба) займається близько 80% дорослого населення. У раціоні японців переважає рослинна їжа, риба та продукти моря. І як результат - в цій країні найвища в світі тривалість життя і найнижча смертність.

n На кінець ХХ ст. в Україні склалася катастрофічна ситуація зі станом здоров’я населення, про що свідчить: 1) ріст смертності через хвороби; 2) ріст професійної захворюваності; 3) збільшення кількості народжених з вадами розвитку; 4) ускладнення демографічної ситуації: а) смертність перевищує народжуваність; б) зменшення середньої тривалості життя; в) дитяча смертність удвічі вища, ніж у країнах Заходу; г) різке збільшення смертності у працездатному віці (кожен третій чоловік помирає, не доживши до пенсії); 5) зниження рівня імунітету внаслідок впливу несприятливих екологічних факторів.

n ВАЛЕОЛОГІЯ — ЦЕ НАУКА n ПРО ФОРМУВАННЯ, ЗБЕРЕЖЕННЯ, n ЗМІЦНЕННЯ І ВІДНОВЛЕННЯ n ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ.

n n n На сьогодні у валеології можна виділити наступні основні напрямки. Загальна валеологія являє собою основу, методологію валеології як науки чи галузі знань. Медична валеологія визначає різницю між здоров'ям і хворобою та їх діагностику, вивчає способи зовнішнього підтримання здоров'я і попередження захворювань, створює комплекс рекомендацій із забезпечення здоров'я і здорового способу життя людини. Педагогічна валеологія вивчає питання навчання і виховання людини, що має міцну життєву установку на здоров'я та здоровий спосіб життя на різних вікових етапах розвитку. Вікова валеологія вивчає особливості вікового становлення здоров'я людини, його взаємини з факторами зовнішнього і внутрішнього середовища в різні вікові періоди і адаптацію до умов життєдіяльності.

n n Диференційна валеологія займається дослідженням індивідуально-типологічних особливостей здоров'я, побудованих на генетичній і фенотипичній оцінці індивіда; розробляє методологію побудови індивідуальних програм зміни кількості та якості здоров'я. Професійна валеологія вивчає питання, пов'язані з проблемою професійного тестування та професійної орієнтації, побудованих на науково обгрунтованих методах оцінки індивідуальних типологічних властивостей особистості. Спеціальна валеологія досліджує вплив різних особливих, небезпечних для життя людини і екстремальних факторів на здоров'я людини і критерії безпеки цих факторів, визначає методи та засоби збереження та відновлення здоров'я протягом і в результаті впливу таких факторів.

n n n Сімейна валеологія вивчає роль і місце сім'ї та кожного з її членів у формуванні здоров'я, розробляє рекомендації шляхів і засобів забезпечення здоров'я кожного з поколінь і всієї родини в цілому Екологічна валеологія досліджує вплив природних факторів і наслідки антропогенних змін в природі на здоров'я людини, визначає поведінку людини в складаються умовах зовнішнього середовища з метою збереження здоров'я. Соціальна валеологія ставить своєю метою вивчення здоров'я людини в соціумі, в його різноманітних та багатоваріантних відносинах соціального характеру з людьми і з суспільством.

n n Здоров’я, за визначенням ВООЗ (Всесвітньої організації охорони здоров’я ), – це стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів. Здоров’я людини – це процес збереження і розвитку його психічних і фізіологічних якостей, оптимальної працездатності і соціальної активності при максимальній тривалості життя.

n n n Критерії здоров'я Антропометрiя. В людини перш за все оцiнюється її тiлобудова (Habitus). В це поняття входять конституцiя, рiст i маса тiла людини. Конституцiя (вiд лат. constitutio — устрiй, будова). Зараз поширена класифiкацiя по М. В. Чорноруцькому, який видiлив три типи конституцiї: астенiчний, гiперстенiчний i нормостенiчний. а) астенiчний тип характеризується відносним переважанням поздовжнiх розмiрiв тiла над поперечними, кiнцiвок — над тулубом, грудної клiтки — над животом. Серце, селезiнка, печiнка, нирки у астенiка вiдносно малих розмiрiв, легенi видовженi, кишечник короткий, дiагфрагма розмiщена низько. Артерiальний тиск у порiвняннi з гiперстенiками нижчий, збiльшений об’єм легень, знижена функцiя шлунково-кишкового тракту, дещо зменшена кiлькiсть гемоглобiну i еритроцитiв. Астенiки схильнi до захворювань легень.

n n n б) гiперстенiчний тип характеризується вiдносним переважанням поперечних розмiрiв тiла. Тулуб вiдносно довгий, кiнцiвки короткi, живiт значних розмiрiв, дiафрагма стоїть високо. Всi внутрiшнi органи, за виключенням легень, вiдносно великих розмiрiв. Кишечник бiльш довгий, товстий i ємкий. Особам гiперстенiчного типу властивi бiльш високий артерiальний тиск, бiльший вмiст гемоглобiну i еритроцитiв. Схильнi до захворювань серця i печiнки. в) нормостенiчна конституцiя вiдрiзняється пропорцiйною тiлобудовою i займає промiжне становище мiж астенiчною i гiперстенiчною. Потрiбно пiдкреслити, що всi вищеперерахованi конституцiйнi типи є варiантами норми.

Конституционные типы: 1 — астеник; 2 — нормостеник; 3 — гиперстеник.

n Рiст — залежить вiд розмiрiв кiсткового скелету. В нормi, рiст мужчин коливається вiд 165 — 180 см (середнiй 170 см), жiнок — вiд 155 до 170 см (середнiй 160 см). Зараз у зв’язку із акселерацією ріст людини збільшився на 5 -6 см. Зменшення росту у мужчин до 150 см i нижче, у жiнок до 140 см i нижче пов’язане iз порушенням функцiї ендокринних залоз i називається карликовiстю. Рiст, вищий 190 см, називається гiгантизмом. Гiгантизм може бути пов’язаний з порушенням функцiї передньої долi гiпофiза.

n Маса тiла — один з найбiльш доступних i iнформативних показникiв тiлобудови. Для орiєнтовної оцiнки маси тiла можна користуватися росто-ваговим показником. Це найбiльш простий i загальновiдомий показник згiдно з яким нормальна вага для людей росту 155 -165 см розраховується шляхом вiднiмання 100 iз величини росту (в см). При ростi 165 -175 см потрiбно вiднiмати не 100, а 105, при ростi 176185 — 110. Слiд вiдмiтити, що цей показник може використовуватися для визначення ваги мужчин нормостенiчної конституцiї (тобто середньої, правильної тiлобудови).

n Для визначення iдеального спiввiдношення мiж антропометричними показниками вводять в практику багато iндексiв. Деякi з них: 1. Росто-ваговий показник P(вага)/L(ріст)*100% В нормi вiн становить 37 -40, якщо показник бiльший 40, то у людини пiдвищена вага, якщо менше 37 — знижена. 2. Iндекс пропорцiйностi мiж ростом (L) i окружнiстю грудної клiтки (Т): (N — 50 -55, > 55 — гiперстенiки, < 50 -астенiки). Для бiльш оперативного визначення надлишку жирової тканини, вимiрюють жирову складку на животi, на рiвнi пупка i пiд лопаткою. Вона повинна бути одинаковою i не бiльше 2 см.

n Термометрiя. При вимiрюваннi температури тiла термометр кладуть на 10 хв. пiд пахву. Термометр повинен щiльно прилягати до шкiри; плече слiд притиснути до грудей, щоб не було повiтряного простору. Нормальною температурою, при вимiрюваннi пiд пахвою вважається 36, 4 -36, 8°С. На протязi дня температура тiла змiнюється; найнижча вона буває мiж 3 i 6 год. ранку, найвищою мiж 17 i 21 год. вечора. Рiзниця не перевищує 0, 6°С. Пiсля їди, великих фiзичних навантажень, в жаркому примiщеннi, при крику у дiтей температура тiла дещо пiдвищується. Температура 41 -42° може бути сама по собi небезпечною для життя. Зараз розробленi апарати — тепловiзори, якi одночасно вимiрюють температуру в рiзних частинах тiла. Виявляється, що при захворюваннi того чи iншого органу температура над ним пiдвищується.

n Огляд шкiри i видимих слизових оболонок. Звертаємо увагу на забарвлення, еластичнiсть, вологiсть шкiри, висипання i наявнiсть рубцiв. Яке ж нормальне забарвлення шкiри? В народi колись говорили «кров з молоком» . При рiзних станах органiзму колiр шкiри може змiнюватися: блiда — при малокрiв’ї, червона — при температурi, землиста — при ракових захворюваннях, жовта — при хворобi Боткiна, синюшна — при серцевiй недостатностi. Еластичнiсть шкiри (або правильнiше її тургор), визначається взяттям її в складку (на черевнiй стiнцi або на внутрiшнiй поверхнi руки). При нормальному станi шкiрна складка, пiсля зняття пальцiв, швидко зникає, при зниженому тургорi довго не розправляється. Вологiсть шкiри: сильне потовидiлення спостерiгається при падiннi температури у хворих з лихоманкою. Сухiсть при поносах, блювотi. Шкiрнi висипання можуть бути дуже рiзноманiтнi за формою, величиною, кольором, поширенням. Вони мають дуже важливе діагностичне значення при iнфекцiйних захворюваннях. Розрiзняють такi види висипок: розеола — плями 2 -3 мм, якi зникають при натискуваннi (зустрiчається частiше при тифi i сифiлiсi); еритема — плями, якi пiдвищуються над рiвнем шкiри; кропивниця — супроводжується зудом; герпес — мiхурцi 0, 5 -10 мм з прозорою або мутною рiдиною бiля носа i на губах; пурпура — шкiрнi крововиливи.

Бледная окраска кожи связана с недостаточным наполнением кожных сосудов кровью (спазм сосудов кожи или запустение их при остром кровотечении, скопление крови в расширенных сосудах брюшной полости, коллапс — острая сосудистая недостаточность). Она наблюдается и при анемии (малокровие), болезнях почек, некоторых пороках сердца (аортальные). При В 12 фолиеводефицитной анемии бледная кожа приобретает желтушный оттенок, при хлорозе (дефицит железа) — зеленоватый, у онкологических больных — землистый, при малярии — пепельный или коричневый, при септическом эндокардите — цвет кофе с молоком. При анемиях бледность кожных покровов сочетается с бледной окраской слизистых оболочек (конъюнктивы глаз, мягкого и твердого нёба, десен, языка). Очень сильная бледность кожи встречается при развитии подкожных отеков, сдавливающих капиллярную сеть и оттесняющих ее от поверхности кожи. Особенно бледность выражена при отеках почечного происхождения. Бледность кожных покровов может наблюдаться также при хронических отравлениях ртутью, свинцом, а иногда и у здоровых людей с глубоко располагающимися сосудами.

n n Красная окраска (гиперемия) кожи преходящего характера может возникать под влиянием психического возбуждения (гнев, стыд, волнение), чрезмерно высокой температуры воздуха, лихорадочных состояний, приема алкоголя, отравления окисью углерода. Гиперемированное лицо бывает у больных гипертонической болезнью. Иногда краснота более выражена не на лице, а на задней части шеи. При хроническом алкоголизме постоянно отмечается багрово-красная окраска кожи лица вследствие стойкого расширения капиллярной сети, особенно на спинке и кончике носа, на щеках. При эритремии (заболевание, характеризующееся повышенным содержанием эритроцитов и гемоглобина) лицо красное, с вишневым оттенком, сосуды конъюнктивы глаз расширены.

При хронических заболеваниях печени наблюдается характерная красная окраска кожи ладоней ( «печеночные ладони» ). Синюшная окраска (цианоз) кожных покровов обусловливается содержанием в крови большого количества восстановленного гемоглобина, что связано с плохим насыщением крови кислородом или замедлением кровотока. Цианоз бывает диффузный и местный. Диффузный цианоз встречается при заболеваниях легких, сердечной недостаточности. Резкий диффузный цианоз может наблюдаться также при врожденных пороках сердца, склерозе легочной артерии, эмфиземе легких (повышенная воздушность). Кожа при этом бывает голубовато-синеватого, темно-фиолетового и даже фиолетово-черного (чугунного) цвета. Местный цианоз является следствием местного застоя крови в венах и затрудненного оттока ее. Если цианоз располагается на губах, кончике носа, ушных раковинах, щеках, концевых фалангах пальцев рук и ног, он носит название акроцианоз. Степень выраженности желтушной окраски кожи и слизистых бывает различной: от слегка заметной (субиктеричность) до охряно-желтой, темно-желтой с зеленоватым оттенком. Для выявления субиктеричности осмотр проводится только при дневном освещении. Она в первую очередь выявляется на склерах глаз и слизистой ротовой полости. Желтушная окраска кожных покровов более выражена в местах, прикрытых одеждой. Причиной желтухи служит накопление желчных пигментов (билирубин) в коже и слизистых оболочках вследствие нарушения оттока желчи из печени в результате закупорки общего желчного протока (камнем при желчно-каменной болезни, опухолью при раке головки поджелудочной железы), поражения печени (гепатит, цирроз) или гемолиза эритроцитов (усиленный распад). Желтушное окрашивание кожи может быть и результатом приема в больших дозах некоторых лекарственных средств (акрихин, хинин и др. ), а также пищевых продуктов (морковь, цитрусовые). Однако склеры глаз при этом не окрашиваются.

n n n Бронзовая (коричневая) окраска кожи, напоминающая цвет старой потемневшей бронзы, может иметь темно- или коричнево-бурый оттенок. Темно-бурая окраска кожи наблюдается в случае надпочечниковой недостаточности (Аддисонова болезнь). При этом у больных более выраженное потемнение отмечается на открытых частях тела, в местах трения одежды, на складках ладоней, слизистой щек. Коричнево-бурая пигментация кожи, сочетающаяся с отечностью глаз (симптом очков), характерна для больных дерматомиозитом (болезнь, связанная с генерализованным поражением соединительной ткани). При длительном применении препаратов серебра (или при работе с серебром) кожа на открытых участках может быть серая (аргироз). Во время беременности наблюдаются интенсивная пигментация сосков, околососковых областей, белой линии живота, пигментные пятна на лице (хлоазма). Иногда на коже появляются депигментированные участки (витилиго).

Жовтуха шкіри Гиперемія шкіри Блідість шкіри

Цианоз шкіри Бронзова шкіра

n Нiгтi. Звертаємося увагу на їх ламкiсть, гладкiсть, блиск i наявнiсть бiлих плям, що зустрiчаються при анемiях i гiповiтамiнозi, грибкових пораженнях. При вадах серця нiгтi можуть бути у виглядi часових скелець. Симптом барабанных палочек и часовых стекол при муковисцидозе.

n Очi. Набряки пiд очима — перша ознака захворювання нирок. Випуклi очi — при зобi, запалi — при перитонiтi (запаленнi очеревини). Опущення верхньої повiки, рiзна величина зiниць — при пораженнi нервової системи. Червона кон’юктива — при її запаленнi (кон’юктивiт), жовті склери — при хворобi Боткiна.

Набряки пiд очима Опущення вірхньої повіки Випуклi очi Запалі очi

n Зуби. Звертаємо увагу на їх кiлькiсть (в нормi — 32) i в якому станi вони знаходяться. Карiозні зуби є джерелом хронiчної iнфекцiї в органiзмi i можуть бути причиною захворювань внутрiшнiх органiв

n Язик. В нормi вiн чистий i вологий. При хворобах вiн може змiнюватися: малиновий — при скарлатинi; сухий з бiлим нальотом — при запаленнi шлунку; коричневий в центрi — при черевному тифi; «лаковий» — при раку.

Язик з бiлим нальотом при запаленнi шлунку малиновий язик при скарлатинi «лаковий» язик — при раку.

n Серцево-судинна система. Пульс — ритмiчне коливання стiнки артерiї, яке обумовлене скороченням серця. Вимiрювати його можна в рiзних частинах тiла, де проходять артерiї, а також на серцi. Найчастiше пульс вимiрюють на променевiй артерiї, яка проходить по зовнiшнiй сторонi передплiччя. Вимiрюють накладанням 4 -х пальцiв на артерiю, засiкаючи час. Частоту виражають в кiлькостях ударiв за 1 хв. Китайцi розрiзняють крiм частоти ще бiля 60 характеристик пульсу. Який же пульс нормальний? В кожного з нас вiн рiзний, в залежностi вiд фiзичної пiдготовки i iндивiдуальних особливостей. Вимiрюють його пiсля 3 -5 хв. вiдпочинку у положеннi сидячи. Якщо частота пульсу буде менше 60 — вiдмiнний результат, 60 -74 — добре, 74 -89 — задовiльний, бiльше 90 — поганий.

n Ще один показник дiяльностi серцевосудинної системи, про який треба всiм знати — це артерiальний тиск (АТ). Вимiрюється вiн на плечi i становить в нормi бiля 120/60 мм рт. ст. , тобто в момент скорочення серця, коли кров викидається в артерiї, тиск збiльшується до 120 мм рт. ст. , а коли серце вiдпочиває — 60 мм рт. ст. Пiдвищення АТ до 160 мм рт. ст. верхньої межi i 95 мм рт. ст. нижньої називається гiпертонiчною хворобою. 20% людей схильнi до пiдвищення АТ i, не ведучи правильний спосiб життя, можуть в 40 -50 рокiв отримати таке ускладнення гiпертонiчної хвороби як iнсульт. 12% людей загрожує iнфаркт мiокарду.

n Дихальна система забезпечує наш органiзм киснем, який iде на процеси окислення. Людина за хвилину робить 16 -20 дихальних рухiв. Об’єм дихання складає 300 -900 мл, в середньому — 500 мл. Дихання може бути грудне, коли вдих робиться за рахунок мiжреберних м’язiв, або черевне, коли дихання вiдбувається за рахунок скороченя дiафрагми, яка при цьому опускається. Перший тип дихання характерний для жiнок, другий — для чоловiкiв. Як вiдомо у повiтрi, яке вдихається мiститься 21% кисню, а в повiтрi, яке видихається 15 -17%. Встановлено, що вдих i видих по рiзному впливають на стан кори головного мозку. Вдих викликає невеликий зсув в бік збудження, а видих — в бік гальмування, тобто вдих є збуджуючим фактором, а видих — заспокiйливим. При їх рiвнiй дiяльностi вони один одного нейтралiзують. Подовжений вдих з паузою на висотi вдиху при скороченому видиху, характерний для людей в активному станi. Цей тип дихання називається мобiлiзуючим. I навпаки: енергiйний, але короткий вдих з розтягнутим видихом i затримкою дихання пiсля цього має заспокiйливу дiю.

n Є декiлька проб для оперативної оцiнки стану дихальної системи: 1. Затримайте дихання на максимальному вдиху в положеннi сидячи i визначте час затримки. Для здорової людини в середньому цей час повинен бути 40 -60 сек. 2. Затримайте дихання на повному видиху в положеннi сидячи i визначте час затримки. Ця проба дещо важча, тому для здорової людини час затримки повинен складати 25 -30 сек. Можна провести i бiльш складну трьохфазну пробу: I. Затримка дихання в положеннi сидячи по вдисi. II. Зробити 20 присiдань за 30 сек. i знову затримка дихання на вдисi. III. Через 1 хв. знову повторити I пробу — сидячи, на вдисi затримати дихання.

Оцiнiть свiй стан по таблицi. Стан здоров’я здоровий тренований I 50 -70 c II III >50% I фази > 100% I фази здоровий нетреновани 45 -50 с й 30 -50% фази прихована недостатнiст 30 -45 с ь кровообiгу <30% I фази I 70 -100% фази I <70% I фази

n Травна система. Включає в себе ротову порожнину, стравохiд, шлунок, печiнку з жовчевим мiхуром, дванадцятипалу кишку, тонкий, товстий кишечники, пряму кишку. Починаючи з ротової порожнини i закiнчуючи тонким кишечником, всi органи шлунковокишкового тракту видiляють травнi соки. Їх кiлькiсть теж є ознакою здоров’я того чи iншого органу. Наприклад, слини видiляється до 2 -х лiтрiв за день, шлункового соку — до 2 -2, 5 л i т. д. Та рiдина, що ми випили i та, що видiляється з травними соками, всмоктується в органiзм людини у товстому кишечнику. Якщо цей процес всмоктування рiдини порушується, то виникає понос i органiзм зневоднюється. Протилежне нездорове явище — це запор, коли перистальтика кишечника вiдсутня. В нормi людина повинна оправлятися 1 раз на добу. При цьому слiд пам’ятати, що 1/3 ваги калових мас складають мiкроорганiзми. При запорах всi токсини всмоктуються в органiзм людини.

n Сечовивiдна система. Включає в себе двi нирки, сечоводи, сечовий мiхур. Основна їх функцiя видiлення iз органiзму шлакiв. Тому нирки найкраще зі всiх органiв постачаються кров’ю. Через нирки за 5 хв проходить вся кров, яка є в нашому органiзмi. Кiлькiсть сечi, яку вони видiляють за добу коливається в межах вiд 1 л до 2 л. Зменшення цiєї кiлькостi до 500 мл i збiльшення до 2 л i бiльше є ознаками захворювання. Вiдносна щiльнiсть сечi складає 1, 001 — 1, 040. Говорячи про систему видiлення шлакiв iз органiзму необхiдно згадати систему потовидiлення через яку виходить до 1 л шлакiв. Власне необхiднiсть мити наше тiло викликається потребою прочищати вивiднi протоки потових залоз.

n Кiстково-м’язева система. Як можна швидко, без спецiальних методiв обстеження оцiнити стан цiєї системи? Для цього потрiбно знати, що: а) рухи у всiх суглобах повиннi здiйснюватися в повному об’ємi i без болю; б) при рухах у суглобах не повинно бути нiякого хрускоту або трiску. Перевiряються перш за все дрiбнi суглоби, крупнi (колiннi, кульшовi) i, що дуже важливо, суглоби в шийному вiдділi хребта — перевiрка на хворобу вiку — остехондроз, який виникає при порушеннi обмiну речовин. Стан шийних хребцiв перевiряється при поворотах голови вправо-влiво i максимальному згинаннi голови до грудей; в) треба перевiрити стан хребта: 1) чи немає викривлень вправо або влiво (сколiоз), назад або вперед (кiфоз), якi можна виправити лише в дитинствi; 2) гнучкiсть хребта — перевiряється шляхом дiставання кiнчикiв пальцiв нiг зап’ястями рук i затримкою тiла в цьому положеннi на 10 сек. Потрібно підкреслити, що всі вищеперераховані критерії дають лише поверхове уявлення про стан здоров’я людини.

Скачать презентацию Валеологія як наука Автор к б н Полковенко

Valeologiya_yak_nauka.ppt

Количество слайдов: 36