В зібраній праці я мав намір провести науководослідницьку роботу про історичне минуле Харківського Покровського монастиря (а саме території Харківської єпархії ). Відтворити у своїй роботі життєвий шлях видатної людини, який жив та працював у нашому місті та який пішов з життя у вересні цього року-митрополіт Никодим. Простежити початок розвитку освіти у нашому місті, саме його духовно-освітніх заходів.
Хронологічні межі данної науково-дослідницької роботи охоплюють період у 322 роки. Це час з кінця XVII ст. (1689 рік-рік побудови Покровської церкви у нашому місті) і до моменту сучасного розвитку Харківської православної єпархії (перша половина XXI ст. )
Монастир був заснований у 1726 році
Засновником Покровського Монастиря був Єпіфаній Тихорський
Дата народження невідома. Навчався в Києво. Могилянській академії, викладав там. Всіляко сприяв на розвиток освіти на Слобожанщині. Засновник Харківського колегіуму. Єпископ Бєлгородський і Обоянський Помер другого липня 1731 року у місті Білгороді, в Росії.
Перші будови на території гірки, як і сама фортеця, були дерев'яними. У 1733 році будівля постраждала від у пожежі, та у 1738 році її дерев'яні частини згоріли від влучення блискавки. У зв'язку з будівництвом нового архієрейського будинку на початку 20 -х років XIX століття розбираються кам'яні сходи.
Згодом при монастирі поруч зі старою Покровською була збудована нова церква -Озерянська. Виникла вона на думку преосвященного Амвросія і збудована за його смаком - в стилі північних великоруських храмів
Чудотворна ікона Озерянської Божої Матері завжди користувалася особливим шануванням у народі. Вона з'явилася в кінці ХVI століття на місці, званому Озерянка, в 35 верстах від Харкова на південний схід. Згодом там була споруджена пустель, звана Озерянською. Заснував її у 1710 році архімандрит Святогорського монастиря Севастіян.
Розквіт і діяльність Святої Обітелі були присічені відомими трагічними подіями. Рішенням Радянської влади Свято-Покровський монастир був закритий в останніх числах жовтня 1922 року. У звіті Харківської губернської робітничо-селянської ліквідаційної комісії щодо відділення церкви від держави 9 січня 1923 вказується, що її «засідання постановило закрити всі міські та приміські монастирі і в першу чергу чоловічий Покровський монастир
В праці, святительський молитви Високопреосвященнішого Владики Никодима ще в кінці 1983 року було поставлено питання про відродження Свято-Покровського монастиря. 15 січня 1990 року місцевою владою було прийнято рішення про передачу монастирю Покровської церкви. У березні 1993 року до Покровського монастиря повернуті всі будівлі, чому значною мірою сприяв представник Президента України в Харківській області Масельський А. С.
Кожна людина по-своєму унікальна, кожна обдарованиа Богом. Серед них особливе місце зайняв наш Архіпастир Високопріосвященнейший Митрополит Харківський і Богодухівський Никодим. Він не лише досяг іерархеческіх вершин церкви, але й став «усім для всіх» , заслужив всенародну любов і глибоку повагу. Нелегкий життєвий шлях Владики Никодима - це подвиг: подвиг віри, подвиг благочестя, подвиг молитви, подвиг боротьби
Митрополіт Никодим (у світі Микола Степанович Руснак ) народився в селянській родині, 18 квітня 1921 року, у селі Давидівці, що на Північній Буковині, належавшого тоді до Королівства Румунії; нині – Кіцманський район Чернівецької області. Архієрей Руської Церкви; з 1989 по 2011 роки - митрополит Харківський і Богодухівський. На момент смерті був найстарішим як по хіротонії, так і за віком епіскопом Руської православної церкви. Митрополіт Никодим пребував членом Спілки письменників України. Помер 15 вересня 2011 року у нашому місті
Нагороди Никодима Орден князя Ярослава Мудрого II ступеня (2011 рік) - за визначні особисті заслуги у відродженні духовності українського народу і багаторічну благодійну і гуманістичну діяльність. Орден князя Ярослава Мудрого III ступеня (22 липня 2008 року) - за вагомий особистий внесок у розвиток духовності в Україні, багаторічну плідну церковну діяльність та з нагоди 1020 -річчя хрещення Київської Русі. Орден князя Ярослава Мудрого IV ступеня (14 квітня 2006 року) - за багаторічну плідну церковну, благодійну і милосердницьку діяльність, значний особистий внесок в утвердження ідей злагоди в суспільстві та з нагоди 85 -річчя з дня народження. Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (21 вересня 2004 року) - за значний особистий внесок у відродження духовності, утвердження ідей милосердя і злагоди в суспільстві, активну миротворчу та благодійну діяльність. Орден «За заслуги» I ступеня (18 квітня 2001 року) - за багаторічну плідну церковну діяльність, визначний особистий внесок в утвердження ідей милосердя і злагоди в суспільстві. Орден «За заслуги» II ступеня (21 серпня 1999 року) - за багаторічну плідну церковну діяльність, вагомий особистий внесок в утвердження принципів християнської моралі в суспільстві. Почесну відзнаку Президента України (24 квітня 1996 року) - за визначні особисті заслуги у відродженні духовності, утвердженні в суспільстві принципів християнської моралі, активну миротворчу діяльність.
Першими кроками на шляху до створення системи православного богослов’я ще у ХУІ-ХУІІ ст. на українських землях стали братські школи, які протистояли активному окатоличенню українського народу за часів Речі Посполитої. Згодом пізніше у Києві святителем Петром Могилою було відкрито Київо-Могилянську школу, яка фактично зайняла місце Першого вищого богословського учбового закладу у православному світі. За методикою викладання предметів, підбором вчителів ця школа не знала равних. Здобувати богословну освіту до школи прїздили учні з різних куточків православних країн світу. Випускники Могилянської школи мали великий вплив на становлення системи народної освіти ХУІІІ ст. Після революції 1917 року систему богословської освіти було повністю знищено, а багато викладачів богослов’я емігрувало. І лише у 40 -х роках ХХ ст. починається відродження Руської Православної церкви. Богословська освіта здобувалась у рамках духовних семінарій та академій. Держава не визнавала ані документів про духовну освіту, ані вчених звань. Лише у 1990 -2000 роках поряд з традиційною системою освіти з’являються ВУЗи нового типу: богословські університети, інститути та факультети, котрі орієнтуються на інтеграцію у державну систему освіти.
А тепер хочу розповісти те, що стосується освіти у Харкові, у монастирях, а конкретно про іконописну школу.
Сьогодні в Харківській Духовній Семінарії на стаціонарі навчається 86 вихованців, на заочному секторі - 92. Випускники семінарії здійснюють пастирське та церковне служіння, як у Харківській єпархії, так і за її межами. Також продовжують процес освіти в стінах Київської, Московської, Санкт. Петербурзької духовних академій та інших вищих навчальних закладах Російської Православної Церкви. Цього року, за період літніх канікул, в семінарії був проведений капітальний ремонт, завдяки якому, стало можливим відкрити для іногородніх вихованців гуртожиток. Тепер, завдяки батьківською турботі Митрополита Никодима та архієпископа Онуфрія, наші учні мають не тільки «дах над головою» , але і відмінне 4 -х разове харчування.
В даний час Харківська Духовна семінарія є повноцінним духовним навчальним закладом в освітній системі Руської Православної Церкви. У її стінах ведеться як викладацька, так і науково-методична робота, спрямована на виховання майбутніх гідних священно і церковнослужителів.
