В і е р е т е н о в и д н Призматичні Видовжені Циліндричні Дисковидні Кубічні Кулясті Зірчасті
За розміром найчастіше трапляються клітини 10 -100 мкм, рідше - 1 -10 мм (клітини м'якуша кавуна, цитрусових, залозисті клітини) дуже рідко - до 10 -20 см (гігантські яйцеклітини птахів - гусей, пінгвінів, страусів).
Прокаріотичні Еукаріотичні Без'ядерні Ядерні Бактеріїї та синьо-зелені водорості Клітини рослин, грибів, тварин
1674 рік Антоній ван Левенгук 1828 рік Крістіан Ернберг
Одноклітинні мікроорганізми, що розвивалися на Землі біля 4 млрд. років тому.
1982 році виникла гіпотеза, що еукаріотичні клітини виникли 3 мільярда років тому.
Поверхневий апарат Цитоплазма Ядро
Мітохондрія ЕПС Цитоплазма Хлоропласт Комплекс Гольджі Ядро Оболонка Хромопласт Вакуоля
Прокаріоти Доядерні або прокаріоти — організми без ядра клітини. Ці клітини позбавлені ядерної мембрани і не містять чітких особливостей. Клітина складається з великої кількості чітко упорядкованих різноманітних молекул. Молекулярні комплекси утворюють органели, які є складовою частиною клітинної системи.
Внутрішній простір клітини поділено мембранами на відсіки, де відбуваються тільки специмфічні для цього простору реакції таким чином, клітина є складною систеиою макромодекул кілької рівнів організації.
У цитоплазмі прокаріотів містяться рибосоми та різноманітні включення. До складу поверхневого апарату клітин прокаріотів входить плазматична мембрана, клітинна стінка, іноді слизова капсула. Плазматична мембрана може утворювати гладенькі або складчасті впинання в цитоплазму. На складчастих мембранних впинаннях можуть розташовуватись ферменти, рибосоми, а на гладеньких - фотосинтезуючі пігменти
Спадковий матеріал прокаріотів представлений кільцевою молекулою ДНК, прикріпленою в певному місці до внутрішньої поверхні плазматичної мембрани. Клітини деяких бактерій мають органели руху -один, декілька або багато джгутиків. Джгутики можуть бути довші за саму клітину, проте їхній діаметр незначний (10 -25 нм). Крім джгутиків, поверхня клітин бактерій має нитчасті та трубчасті утвори. Вони забезпечують прикріплення до субстрату або беруть участь у передаванні спадкової інформації під час статевого процесу.
Еукаріоти Еукаріо ти або Я дерні — домен одно- та багатоклітинних організмів, що характеризуються переважно полігеномними клітинами, морфологічно сформованим ядром та наявністю мембранних субклітинних органел.
Геноми еукаріотичної клітини представлені: а) ядерним геномом і представленим ДНК; б) У більшості клітин мітохондріальним геномом, і представленим ДНК; в) У деяких клітин пластидним геномом і представлений ДНК (генофором); г) геномом нуклеоморфу , який виявлений лише у кількох відділах водоростей та особливою клітинною системою ;
Генетичний матеріал зосереджений переважно у хромосомах, що мають складну будову й утворені нитками ДНК і гістоновими білковими молекулами. Поділ клітин — мітотичний. Серед еукаріот існують як одноклітинні, так і багатоклітинні організми. Форми клітин можуть бути різноманітними, розміри коливаються в межах від 5 мкм до 100 мкм. Вони розділені системою мембран на компартменти. Всі клітини мають єдину систему збереження та реалізації спадкової інформації.
Будова біологічних мембран Плазматична мембрана, або плазмалема - найбільш постійна, основна, універсальна для усіх клітин мембрана. Вона є найтоншою (близько 10 нм) плівкою, що покриває усю клітину. Плазмалема складається з молекул білків і фосфоліпідів
Мембрани відмежовують цитоплазму від довкілля, а також формують оболонки ядер, мітохондрій і пластид. Вони утворюють лабіринт ендр-плазматичного ретикулума і сплощених бульбашок у вигляді стопки, що становлять комплекс Гольджи. Мембрани утворюють лізосоми, великі і дрібні вакуолі рослинних і грибних клітин. Усі ці структури складають з себе відсіки, призначені для тих або інших спеціалізованих процесів і циклів.
Властивості та функції мембран Мембрани - структури дуже динамічні. Вони швидко відновлюються після ушкодження, а також розтягуються і стискуються при клітинних рухах.
Клітинна мембрана
Найважливішою властивістю мембрани є також виборча проникність. Це означає, що молекули та іони проходять через неї з різною швидкістю, і чим більше розмір молекул, тим менше швидкість проходження їх через мембрану. Ця властивість визначає плазматичну мембрану як осмотичний бар'єр. (дифузія) Максимальну проникаючу здатність має вода і розчинені в ній гази; значно повільніше проходять крізь мембрану іони. Дифузія води через мембрану називається осмосом.
Мембрани різних типів клітин істотно розрізняються як по хімічному складу, так і за відносним змістом в них білків, глікопротеїнів, ліпідів. Розгалужені ланцюги глікопротеїнів, виступаючі з клітинної мембрани, беруть участь в розпізнанні чинників зовнішнього середовища, а також у взаємному пізнаванні споріднених клітин.
Одноклітинний простір
Дифузія - проникнення речовин через мембрану по градієнту концентрації. Дифузний транспорт речовин (води, іонів) здійснюється за участю білків мембрани, в яких є молекулярні пори, або за участю ліпідної фази (для жиророзчинних речовин).
Проникнення речовини через мембрану
Активний транспорт зв'язаний з витратами енергії і служить для перенесення речовин проти їх градієнта концентрації. Він здійснюється спеціальними білкамипереносниками, що утворюють так звані іонні насоси. Найбільш вивченим є Na-/ К- -насос в клітинах тварин, таких, що активно викачують іони Na назовні, поглинаючи при цьому іони К. Завдяки цьому в клітині підтримується велика концентрація К і менша Na в порівнянні з довкіллям. На цей процес витрачається енергія АТФ.
Функції біологічних мембран 1. Відмежовують вміст клітини від зовнішнього середовища і вміст органел від цитоплазми. 2. Забезпечують транспорт речовин в клітину і з неї, з цитоплазми в органели і навпаки. 3. Виконують роль рецепторів (отримання і перетворення сигналів з довкілля, пізнавання речовин клітин і т. д. ). 4. Є каталізаторами. 5. Беруть участь в перетворенні енергії.