В даній презентації я розкрию основні протестні акції

В даній презентації я розкрию основні протестні акції які мали місце в Україні. Простежу їхню динаміку та перебіг. Виконав студент 210 групи Ратушняк Павло

«Украї на без Ку чми» (абр. — УБК) — кампанія протестів в Україні у 2000— 2001 роках, організована політичною опозицією; спрямована переважно на відставку президента Леоніда Кучми. Передумови акції: Суспільне несприйняття Леоніда Кучми (переобраного у 1999 році на другий президентський термін) почалося з оприлюднення 28 листопада 2000 року. Олександром Морозом (на той момент — лідером соціалістичної фракції у парламенті) матеріалів, що компрометували Леоніда Кучму як державного діяча та свідчили на користь версії, згідно з якою саме Кучма виступив замовником викрадення та вбивства 16 вересня 2000 року опозиційного журналіста Георгія Гонгадзе. Події, які почалися у стінах парламенту (де Мороз вперше презентував записи розмов Кучми з іншими високопосадовцями) і отримали назву «касетного скандалу» , дуже швидко перемістились на вулиці Києва.

15 грудня 2000 року – перші намети на Майдані, поставлені з метою привернути увагу до інформації, оприлюдненої Олександром Морозом, про причетність вищих посадових осіб держави до зникнення журналіста Георгія Гонгадзе. 19 грудня - перша велика демонстрація до урядових будівель. 27 грудня - завершення першого етапу акції, після якого влада оперативно почала реконструкцію Майдану. 14 січня 2001 року - початок другого етапу акції, коли намети стояли вже вздовж Хрещатика. Лютий 2001 року – масові провокації з боку влади і підконтрольних їй сил. 1 березня 2001 року – знесення наметів демонстрантів за рішенням Старокиївського суду м. Києва (зараз установу ліквідовано у зв'язку з адмінреформою у столиці).

8 березня – заяви Форуму національного порятунку (ФНП) про те, що протестанти планують не пустити президента Кучму покласти квіти до пам'ятника Шевченку. Ніч з 8 на 9 березня – парк Шевченка оточує кілька тисяч міліціонерів. Ранок 9 березня – Кучма кладе квіти, демонстранти штовхаються з міліцією, яка оточила парк. 9: 30 – міліція затримує кількох демонстрантів. 10: 45 – мітинг, частина демонстрантів колоною йде на Михайлівську до столичного управління МВС, туди привозять затриманих і відпускають. 12: 00 – продовження мітингу в парку Шевченка, під час якого міліція знову хапає людей. 13: 45 – марш до МВС з вимогою звільнити затриманих. 15: 00 – масові сутички з "беркутом" на підступах до АП. 17: 00 - установчий з'їзд руху "За правду!" в Будинку вчителя. 18: 00 - жорстока "зачистка" міліцейським спецназом офісу УНСО на вулиці Димитрова. Вечір і ніч 9 березня – масові затримання на київських вокзалах і станціях метро україномовних людей і студентів з державною символікою. Відлунням подій стала так звана "справа 9 березня" – в грудні 2002 року суддя Голосіївського райсуду Києва Іван Волик засудив за абсурдними звичнуваченнями на кшталт "ударив по шолому, внаслідок чого потерпілий отримав ушкодження суглобу лівої ноги" 16 чоловік (переважно членів УНСО) на 2 -5 років ув'язнення.

Помара нчева револю ція — кампанія протестів, мітингів, пікетів, страйків та інших актів громадянської непокори в Україні, організована і проведена прихильниками Віктора Ющенка, основного кандидата від опозиції на президентських виборах у листопаді — грудні 2004 року, після оголошення Центральною виборчою комісією попередніх результатів, згідно з якими нібито переміг його суперник — Віктор Янукович. Акція почалася 22 листопада 2004 як реакція на масові фальсифікації, що вплинули на результат виборів.

Основною базою об’єднаної опозиції стали західні і центральні регіони країни, у той час як Віктора Януковича підтримав Схід і Південь України. Громадська думка західних країн була переважно на боці української опозиції. Основним результатом революції було призначення Верховним судом повторного другого туру президентських виборів (не передбаченого прямо законодавством). Внаслідок компромісу, досягнутого фракціями Верховної Ради, після призначення повторного другого туру виборів були прийняті зміни до Конституції, які отримали назву Конституційна реформа зменшила повноваження президента, і, таким чином, знизила рівень значущості спірних президентських виборів. За результатами голосування у повторному другому турі виборів перемогу одержав Віктор Ющенко.

Революція гідності[1] (також Європейська революція та Єврореволюція) — політичні та суспільні зміни в Україні з 21 листопада 2013 до лютого 2014 року, викликані відходом політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу наЄвропейську інтеграцію та подальшою протидією цьому курсу. Однією з головних причин протестів стала надмірна концентрація влади в руках Президента Віктора Януковича та його «сім'ї» , створення системи управління з ознаками кримінального концерну.

Пра вий се ктор — політична партія та громадська націоналістична організація. Виникла як громадський рух, що об'єднав активістів українських радикальних організацій, здебільшого націоналістичних та крайніх правих[2][3]. Сформувався наприкінці листопада 2013 року під час зародження Євромайдану. Причиною виникнення громадського руху стало відмінне від опозиційних лідерів бачення мети Євромайдану, зокрема Правий сектор виступає за усунення «режиму внутрішньої окупації» та звершення української національної революції 22 березня 2014 року створена політична партія «Правий сектор» , шляхом перейменування партії «Українська Національна Асамблея» і обрання головою Дмитра Яроша.

Люстрація (від лат. lustratio — очищення через жертвопринесення) — заборона діячам високого рангу, які скомпрометували себе, впродовж певного часу або пожиттєво працювати на державній службі. Термін зазвичай вживається щодо процесів у посткомуністичних державах Східної Європи з кінця 80 -их років XX століття, де люстрація застосовується до високопосадовців комуністичного режиму, колишніх агентів таємної поліції, іноді — до всіх членівкомуністичних партій[2]. Зокрема, люстрація була проведена в Чехії, Польщі, Німеччині, Угорщині, Румунії, Гру зії, Литві, Латвії, Естонії та інших державах.

Серед посадовців Хмельниччини під люстрацію потрапили: 1. Перший заступник прокурора Хмельницької області Руслан Мартиненко. Його звільнено з посади Наказом Генеральної прокуратури України від 23 жовтня 2014 року № 1481 к. Мартиненка пролюстровано на підставі, передбачених Законом України “Про очищення влади” (пункт 7 – 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України) і заборонено займати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація) протягом 10 років. 2. Начальник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій областіІгор Люшенко. Відповідно до наказу Фонду державного майна від 24. 10. 2014 № 130 -р, Люшенка звільнено з підстав, передбачених Законом України “Про очищення влади” (пункт 7 – 2 частини першої статті 36 Кодексу Законів про працю України ) та заборона займати посаду 10 років. 3. Заступник прокурора Хмельницької області Володимир Шевчук. Відправлено у відстаку Наказом Генеральної прокуратури України від 23 жовтня 2014 року № 1482 к. Шевчук звільнений з підстав, передбачених Законом України “Про очищення влади” (пункт 7 – 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України) та заборона займати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація) протягом 10 років. Нагадаємо, 16 жовтня в Україні вступив в силу закон “Про очищення влади”. Згідно закону, особи, які займали керівні посади під час президентства Віктора Януковича і знаходилися на цих посадах протягом одного року, підлягають звільненню з займаних посад протягом 10 днів після набрання чинності цього закону.