УЯВА І ВОЛЯ 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. Поняття про уяву. Фізіологічні основи уяви. Види і прийоми уяви. Уява і творчість. Загальна характеристика вольових дій. Фізіологічні основи волі. Структура вольових дій. Психологічні теорії волі. Вольові якості людини
Уява - це психічний процес створення образів, предметів, ситуацій, обставин шляхом установлення нових зв’язків між відомими образами та знаннями. це процес перетворення уявлень, які відображають реальну дійсність та створення на цій основі нових уявлень.
Роль уяви в психічної діяльності • Відтворення уявлень та додавання необхідних деталей; • Формування образів та об’єктів, які ніколи не сприймалися; • Зв’язок з реалізацією вольових дій; • Зв’язок з емоційними переживаннями людини; • Регуляція мотивованої поведінки; • Вплив на органічні процеси: діяльність внутрішніх органів та обмін речовин.
Фізіологічні основи уяви • Актуалізація нервових зв’язків, їхнє руйнування, перегрупування та об’єднання в нові системи; • Зв’язок не тільки з корою, а й з нижніми відділами та структурами мозку: гіпоталамус та лімбічна система; • Зв’язок з блоком програмування, регуляції та контролю (лобні долі)
Види уяви За ступенем вольових зусиль: • Мимовільна • довільна За ступенем активності: • Активна • пасивна
Види і форми довільної уяви тісним чином пов’язані з мисленням і пам’яттю
Відтворююча уява: створення уявлення об’єкта, яке найбільш повно відповідає опису. Просторова уява: створення образу в трьохмірному просторі Творча уява: перетворення уявлень та створення нових образів не за наявним зразком , а з допомогою необхідних матеріалів Мрія: самостійне створення нових образів
Відмінність творчої уяви від мрії Мрія Творча уява • Завжди створюється • Не завжди образ втілюються бажання бажаного, втілюютьс людини; я прагнення і цілі; • Включається в • Це процес уяви, який діяльність і не включається в втілюється в її творчу діяльність, продукті він не має результату
Відмінність уяви від фантазії Уява Пов’язана з незалежністю мислення і мусить поєднуватися з розумінням важливості уявлюваного у процесі пізнання Фантазія Пов’язана з вищим інстинктом людини – культурою і творчістю, вона не пізнає, а грає, її основна діяльність – комбінування (створення міфів, казок)
Механізми створення образів уяви Перший етап (аналіз та розчленування уявлень на складові частини) • аналіз; порівняння; абстрагування Другий етап (перетворення образів) • синтез
Форми синтезу в процесі уяви Агглютинація: створення нового образу шляхом додавання частин або властивостей одного об’єкта до іншого Гіперболізація: збільшення або зменшення об’єкту або його частин Схематизація: узагальнення суттєвих ознак та деталей об’єкту; Акцентуація: підкреслення найбільш суттєвих, типових ознак образу
Уява і творчість 4 стадії процесу творчості (Г. Уоллес): 1. Підготовка (зародження ідеї). 2. Визрівання (концентрація, “збирання” знань, які мають відношення до проблеми, пошук додаткових знань). 3. Осяяння (інтуїтивне знаходження результату). 4. Перевірка
ВОЛЯ – ЦЕ ПРОЦЕС Свідомого регулювання людиною своєї власної поведінки та діяльності, який виявляється в умінні долати зовнішні та внутрішні труднощі при здійсненні цілеспрямованих дій та вчинків. Здійснення довільних або вольових дій на основі довільних рухів.
Функції волі • Регулювання людиною своє поведінки відповідно до найбільш значущих для неї мотивів; • Гальмування інших мотивів, спонукань, намагань; • Організація дій, учинків згідно зі свідомо поставленими цілями.
Функція волі • Свідома регуляція активності людини в ускладнених умовах життєдіяльності. • Виконання вольових дій, спрямованих на досягнення мети; • Подолання перешкод внутрішніх та зовнішніх; • Зв’язок з мисленннєвою діяльністю та почуттями
ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВОЛІ • Пірамідні нервові клітини, розташовані в корі головного мозку в області передньої центральної звивини ( в них зароджуються імпульси до руху); • Премоторна зона кори, яка знаходиться перед центральною звивиною (об’єднання всіх фаз руху окремих частин тіла: рух, ніг, тулуба, мовленнєвого апарату); • Префронтальні ділянки кори, розташовані в лобних долях (відповідають за утримання руху і дії); • Друга сигнальна система (відповідає за пускові механізми пам’яті, мислення, регулює увагу і почуття та формуцє мотиви дій)
Принципи роботи головного мозку • Принцип домінанти (осередок оптимального збудження) • Принцип регуляції 2 -ї сигнальної системи; • Принцип прогнозування образу дії (акцептор дії) • Принцип роботи ретикулярної формації: фільтрування та акумулювання енергії)
Структура вольової дії Складна дія 1 етап: • Потяг до здійснення дії 2 етап: Усвідомлення мети дії та мотиву (бажання) 3 етап: • Прийняття рішення (вибір мети та способу дії) • Боротьба мотивів; • 4 етап: • Вольове зусилля: внутрішня та зовнішня вольова дія • виконання прийнятого рішення; Проста дія 1 етап: • Виникнення бажання, постановка мети 2 етап • Виконання прийнятого рішення;
Воля – проблема породження будь-якої дії Ліня Арістотеля: • Воля пов’язується з проблемою породження дії на основі розуму Лінія Декарта: • Воля розглядається як породження будьякого руху, дії
Теорії волі • Теорія волюнтаризму (А. Шопенгауер, Ф. Ніцше): воля – особлива, надприродна сила, вольові акти самі визначають хід психічних процесів людини. • Інтелектуалістична теорія: воля – асоціація відчуттів, уявлень • Емоційна теорія волі (Вундт): воля – це афект, який з метою отримати задоволення і запобігти стражданням намагається перетворитися в дію
Вольові якості людини • Сила волі: здатність долати труднощі, які виникають на шляху до досягнення поставленої мети; • Витримка та самовладання: уміння стримувати свої почуття, коли це необхідно та неприпустимість імпульсивних і необдуманих дій • Цілеспрямованість: свідома та активна спрямованість особистості на досягнення результату діяльності • Наполегливість: прагнення людини досягти результату навіть у найскладніших умовах
• Ініціативність: здатність здійснювати спроби для реалізації виниклих ідей; • Самостійність: здібність усвідомлено приймати рішення, не піддаючись впливу різних факторів, які перешкоджають досягненню мети; • Рішучість: відсутність сумнівів та вагань під час боротьби мотивів, а також у виборі засобів для здійснення мети
• Послідовність: здібність дотримуватись єдиного керівного принципу; • Самоконтроль і самооцінка: панування провідних мотивів над побічними;