Урок з української мови 11 клас Тема Пряма

Урок з української мови 11 клас Тема: Пряма й непряма мова, її призначення й граматично-смислові особливості

Завдання уроку Повторити відомості про пряму й непряму мову, діалог, як різновид прямої мови, цитату і її різновид – епіграф та їх роль і призначення в художній літературі. Удосконалення умінь правильно розставляти розділові знаки прямій мові, діалозі, цитаті та набуття умінь замінювати пряму мову непрямою.

Пряма і непряма мова. Її призначення

У процесі спілкування у мовців виникає потреба передавати чи відтворювати висловлювання інших. Які ж існують способи передачі чужого мовлення?

Чужа мова, передана дослівно від імені того, кому вона належить, називається прямою мовою (П, п). Слова, що вказують, кому належить пряма мова і як вона висловлена, називаються словами автора (А, а).

Пряма мова ПІСЛЯ слів автора У липневий вечір якось біля школи ти мені сказала: “Пахнуть матіоли”. (Д. Луценко. ) А: “П “. Он чутливо спить очеретина і шепоче світу: “Не буди!” (П. Перебийніс. ) А: “П! “ Я спитав колись у батька: “Ви скажіть мені, на щирість, що найтяжче ранить серце? ” І почув: “Несправедливість”. (М. Нагнибіда. ) А: “П ? “

Пряма мова ПЕРЕД словами автора «Гарна музика» , — шепнула заслухано Дарка (І. Вільде). “П “, - а. “Дивись, коханий мій, дивись! В моїх очах – весна!” – казала так мені колись красуня чарівна. (М. Вороний. ) “П !“ - а. «А куди ви їдете, люди добрі? » — осмілився спитати Павлусь (А. Чайковський) “П ? “ - а.

Пряма мова В СЕРЕДИНІ слів автора Я сказала: ”Я згодна, тату”, - і поцілувала йому руку (В. Підмогильний) А: “П “, - а …мені сказала: “ Здрастуй! ” – крізь туман (Л. Костенко) А: “П !“ - а Дід бурчав: ” Тепер би того дощу…” – і сердився невідомо на кого А: “П ? “ - а

Пряма мова РОЗРИВАЄТЬСЯ словами автора. “ Хіба що… - майже пошепки промовила вона, - я сама спробую ”. “П…-а, - п”. “П, - а, - п”. «Рано ти, — каже батько, — закінчив науку» (Остап Вишня). «Ні, - зринула мисль, - у такий спосіб пожежі не згасити, треба трактором перетнути дорогу стихії!» (В. Скуратівський) “П, -а, - п!”. “За що ж, - хто-небудь попитає, Зозуля Півня вихваляє? ” (Л. Глібов. ) “П, -а, - п? ”.

Пряма мова РОЗРИВАЄТЬСЯсловами автора. «Ходять тут усякі. . . — бурмоче дід. — Недавно двоє пройшло» (О. Донченко). “П…-а. - П”. «Зажди! — просить хлопчина. — Не тікай від мене, візьми мене із собою, перевези!» (Б. Лепкий). “П!(? )-а. -П” “Та ні, я того не кажу, - відповів хлопець. – Знаю, що земля це ваша ”. «Пізно, Володько, — і додала : — Ех ти, сторож!» (І. Сенченко). . “П, -а. - П”. “П!(? )-а: -П” .

Різновиди прямої мови 1. Діалог. 2. Цитата. 3. Епіграф.

Діалог -це розмова двох осіб. Кожна репліка записується з нового рядка, перед якою ставиться тире. У кожній репліці мовець зберігає лексичні та стилістичні особливості. У діалозі вживаються неповні речення, опускається все те, що відомо з попередньої репліки чи мовленнєвої ситуації. Автор діалогу дає мовленнєву характеристику кожного персонажа. Той мовленнєвий етикет має національну специфіку. Ми дізнаємося, як говорить той чи інший персонаж, якими рухами супроводжує свої висловлювання, які емоції виражає, який тон голосу, яка його поза, жести. Отже, діалог є допоміжним засобом у створенні художнього образу.

У драмі діалог— основний спосіб зображення характерів і розвитку сюжету. Від діалогу в прозі він відрізняється обов'язковою дієвістю, цілеспрямованістю, що виявляє конфліктні стосунки персонажів, і орієнтацією на усне, сценічне відтворення. Драматичний діалог(поряд з ремаркою) бере на себе описові і пояснюючі функції авторської мови. . Далог як форма розвитку драматичної дії є основою театрального мистецтва. Діалог існує і як самостійний літературно-публіцистичний жанр, розвинений вже в античності.

Цитата Цита та— це дослівне відтворення фрагментів іншого тексту зі збереженням усіх його особливостей, як граматичних, так і стилістичних. Використовується іншою особою у своїй праці з обов'язковим посиланням на автора і джерело цитування з метою підтвердити чи розширити власне твердження. Джерелом цитування обов'язково має слугувати цитоване видання, а не твір, у якому потрібне висловлювання наводиться як цитата.

Оформлення цитати на письмі Коли цитата оформляється як пряма мова, то ставляться такі ж розділові знаки, як і при прямій мові. Тарас Шевченко закликав: «Свою Україну любіть, любіть її. . . » Якщо цитата наводиться не повністю, то на місці пропуску ставимо три крапки. «Не гріє сонце на чужині. . . » (Т. Шевченко) Цитата-вірш у лапки не береться. Посилання на джерело цитати подається в дужках у наступному рядку. Єдиний Боже!Все обсіли хами. Веди мене шляхетними шляхами. (Л. Костенко)

Епіграф (грец. ἐπιγραφή — «напис» ) — цитата, влучний вислів, афоризм чи прислів'я, подані перед текстом літературного твору або перед його окремими розділами. Уводячи епіграф, автор надає йому великого значення. Він часто служить ключем до осмислення художньої концепції, виражає основну колізію, тему, ідею або настрій твору, допомагаючи його сприйманню.

Зразок оформлення епіграфа Епіграф завжди розміщується праворуч, у лапки не береться, джерело записується без дужок, указівку на джерело пишуть під епіграфом справа без дужок, крапку після неї не ставлять. Не поет- бо це до болю мало, Не трибун-бо це лиш рупор мас, І вже менш за все - Кобзар Тарас. Євген Маланюк

Заміна прямої мови непрямою Непряма мова- це чуже мовлення, передане тільки із збереженням змісту висловлюваної думки без збереження форми та інтонації висловлювання. Існує декілька способів заміни прямої мови непрямою.

Перший спосіб Якщо пряма мова є розповідним реченням, то вона передається підрядною частиною складнопідрядного речення і приєднується сполучниками щоб, ніби, що: Павло Тичина у грізний час війни писав: «Матері забуть не можу» . Павло Тичина у грізний час війни писав, що матері забути не може.

Другий спосіб Якщо пряма мова є питальним реченням, то вона передається підрядною частиною і приєднується сполучниками або сполучними словами хто, що, який, чий, котрий, де, коли, як та інші: Ходить вітер і питає з болем: «Де поділо жита поле? » Ходить вітер і питає з болем , де ти, поле, подів жито.

Третій спосіб Якщо пряма мова є спонукальним реченням, то вона передається підрядною частиною і приєднується сполучником щоб або передається простим реченням: «Любіть Україну, всім серцем любіть!» закликав Володимир Сосюра закликав, щоб всім серцем любили Україну.

Треба запам'ятати Речення з непрямою мовою — здебільшого складнопідрядне речення, у якій є дві частини: головна — слова автора, підрядна — пряма мова, що приєднується до головної частини сполучниками підрядності або сполучними словами.

Треба запам'ятати При заміні прямої мови непрямою займенники і дієслівні форми 1 -ї та 2 -ї особи замінюються займенниками і дієслівними формами 3 -ї особи. У реченні з непрямою мовою займенники і прислівники стають сполучними словами, а питальна частка чи — сполучником.

І якби на те моя воля, написала б я скрізь курсивами Так багато на світі горя. Люди, будьте взаємно красивими! Три біди є у людини: смерть, старість і погані діти говорить українська народна мудрість

Краще померти стоячи, ніж на колінах жити! сказав учитель історії дітям. Куди ж це ви, мамо? сполохано кинулись діти. Куди ви, бабусю? онуки біжать до воріт.

Ходімо у весну нам річка сказала бо крига вже скресла і плесо заграло Я спитавсь колись у батька Ви скажіть мені, на щирість, що найтяжче ранить серце? і почув Несправедливість.

Домашнє завдання • Опрацювати § 14; • виконати вправу 215 (1; 2 варіанти); • повторити ст. 42.