урок 28 оскар уайльд.ppt
- Количество слайдов: 43
Урок 28 Життя і творчість Оскара Уайльда
У свій доробок я вклав лише талант. Геніальність я вклав у власне життя. О. Уайльд
Оскар Уайльд
Уявіть собі: Англія, 70 -і роки XIX століття. Два ірландці, прибувши до Англії в середині 70 -х років, щоб її "завоювати", оголосили, що вони — генії. Це були Оскар Уайльд і Бернард Шоу. Оголосивши себе геніями, вони зробили виклик англійському суспільству. Вони таки стали геніями, але ніколи не стали тут своїми.
Ось — один із них, "завойовників" геніальності. Бліде безкровне обличчя, широкі скули, темно-сірі очі, що випромінюють іронію, довге хвилясте волосся, що сягає міцних, як у вантажника плечей. Це він, Оскар Уайльд, вивчивши свої жести і міміку перед дзеркалом, дивував відвідувачів лондонських салонів, слухачів своїх лекцій про мистецтво в Америці зміною стилізованих естетських костюмів і блиском світських розмов.
То він з'являвся в атласних штанах до колін, в короткому бархатному піджаку, шовкових панчохах, туфлях зі срібними пряжками, з беретом на голові і соняшником у руці; а то соняшник було замінено гвоздикою чи орхідеєю в петлиці, і Уайльд одягав звичайний вечірній костюм, брав в руки паличку — тростинку зі слонової кістки з бірюзовим набалдашником.
Гострослови змагаються у знущаннях на його адресу. А ось в театрі "Савой" відбувається музична комедія "Поблажливість", де головний персонаж, в якому всі впізнають Уайльда, співає такі куплети: "Я поетичний, ах, я естетичний, Нарцису справді родич я“…
Хто ж він, Оскар Уайльд — Паломник до світу краси? Хто він, творець Доріана Грея? Який же він, справжній Оскар Уайльд? Оскар Уайльд (повне ім'я — Оскар Фінгал О'Флаєрті Уіллс Уайльд) народився 16 жовтня 1854 року в Дубліні. 26 квітня 1855 року був названий при хрещенні Оскаром Фінгалом О'Флаєрті.
Батько, Вільям Уайльд, був відомим лікарем по захворюваннях очей і вух, мав у Дубліні власну клініку, побудовану за власні гроші. У 1851 р. Вільям Уайльд одружився на Джейн Єлджі, яка була членом руху "Молода Ірландія", писала вірші й статті під псевдонімом Сперанца (Надія), була перекладачкою, збирачем ірландського фольклору, прихильницею жіночого рівноправ'я.
В 1864 році Оскара віддали до королівської школи, де він навчався до 1871 р. Всі помічали його пристрасть до дорогих і красивих видань, хоча він не любив ілюстрацій в книжках. Він був байдужим до музики, не любив точних наук. Оскара поважали за тонкий розум і трохи побоювались однокласники, бо всі прізвиська в школі придумував він.
Йому теж дали прізвисько — Грей Кроу, що означає "Сіра ворона", яке його ображало, але ненадовго, бо від природи в нього була закладена любов до людей. В 1871 році Оскар отримав найвищу відзнаку на випускних екзаменах в королівській школі і право вступити до дублінського Трініті-коледжу стипендіатом.
За три роки навчання в коледжі він отримав багато призів на конкурсах творів з античної літератури, в тому числі стипендію з фонду заохочення наукових досліджень і золоту медаль за роботу про грецьких класиків.
В 1874 р. , коли Уайльду було 20 років, за досягнуті успіхи був удостоєний стипендії в Оксфордському коледжі Магдалини — 95 фунтів стерлінгів на рік впродовж 4 -х років. 1875 -1878 рр. Уайльд навчається в Оксфордському університеті. Оксфорд став для Уайльда школою мистецтва.
Оскар Уайльд доходить до висновку: «Того, що насправді треба знати, не навчить ніхто". Перебуваючи в Оксфорді. Уайльд захопився естетичним напрямом в мистецтві. І щоб протиставити буржуазній дійсності якісь особливі норми поведінки, з'являвся всюди в екстравагантних костюмах, з незмінною емблемою англійських естетів — соняшником і лілією.
Уайльд присвятив себе роздумам про прекрасне і кожного дня прагнув демонструвати свій витончений смак, свої різноманітні таланти. Він не забував, що О'Флаєрті був колись ірландським королем, а він, Оскар Фінгал О'Флаєрті Вілс Уайльд, повинен стати королем золотої молоді, він повинен підкорити Європу своїм артистизмом.
Буржуазна преса оголосила його главою англійського естетизму. Під час своїх перших літніх канікул подорожує по Італії, відвідує Мілан, Турін, Флоренцію, Верону, Венецію, Равенну, Рим. Оскар Уайльд захоплюється красою побачених міст, історичних місць, осередків культури і мистецтва. Про все детально і з захопленням описує.
Оскар Уайльд у даний період життя повністю занурений у творчість. У 1878 році Уайльд закінчує Оксфордський університет, отримує ступінь бакалавра мистецтв. Після блискучих академічних іспитів коледж Магдалини продовжує Уайльду стипендію на п'ятий рік навчання.
1879— 1881 роки — Уайльд перебуває в Лондоні. Вчиться підкоряти товариство як співрозмовник і оповідач, шліфуючи свої естетичні смаки. За поему "Равенна" Уайльд отримує почесну премію Ньюдігейта. Пише перші п'єси "Віра, або Нігілісти" 1880 р. , "Герцогиня Падуанська" 1883 р.
На початку 90 -х р. , коли йшла боротьба за оновлення англійської сцени, на чолі з Б. Шоу до театру звернувся й Уайльд. Але він не захищав "тенденційну" драму, а знову повторював основну тезу своєї естетичної програми, що всяке мистецтво, в тому числі і театр, протилежне життю.
Збірка "Вірші" Уайльда вийшла 30 червня 1881 року і витримала 5 перевидань (по 250 екземплярів кожне) протягом року. Витрати на видавництво були оплачені самим Уайльдом.
"Симфония в желтом“ Ползет, как желтый мотылек, Високий омнибус с моста, Кругом прохожих суєта — Как мошки, вьются вдоль дорог. Покинув сумрачный причал, Баржа уносит желтый стог. Как шелка желтого поток. Туман дома запеленал.
23 квітня 1881 р. в Лондоні на сцені театру "Опера комік" відбулась прем'єра комічної опери "Терпіння", яка висміює сучасний естетизм. Один з персонажів був сприйнятий публікою як карикатура на Уайльда. Після прем'єри цієї п'єси в Нью -Йорку Уайльда було запрошено до Нью. Йорку прочитати серію лекцій про сучасне англійське мистецтво, зокрема про естетизм. 12 січня 1882 р. Оскар Уайльд прибуває до Америки.
В Америці він зустрівся з Лонгфелло і Вітменом. Вітмен сказав: "Мені завжди здавалось, що той, хто женеться лише за красою — на поганому шляху. Для мене краса — не абстракція, а результат". В лекції "Відродження англійського мистецтва" (1882) Уайльд вперше сформулював основні положення англійського декадансу, які пізніше знайшли відображення в трактатах і були об'єднані в книгу "Задуми" (1891).
27 грудня 1882 р. Оскар Уайльд повертається з Америки до Лондону. Побувши 2 тижні в Лондоні, він впродовж 3 -х місяців живе в Парижі, де потратив всі гроші, зароблені в Америці. В Парижі Уайльд знайомиться з Верленом і Віктором Гюго, з Малларме, Емілем Золя, Е. Гонкуром і А. Доде. Він собі зробив хвилясту зачіску і почав одягатись за останньою модою, проголосивши: "Оскар першого періоду помер“.
У цей час Уайльд — на вершині слави. В 1891 р. в життя Уайльда ввійшла людина, яка стане, з однієї сторони, натхненником. З іншої, злим генієм. Уайльд знайомиться з лордом Альфредом Дугласом, третім сином восьмого маркіза Куінсберрі. Існує варіант видавництва "Портрета Доріана Грея" з надписом — посвятою "Альфреду Дугласу від друга, що написав цю книгу“.
Маркіз Куінсбері, батько Альфреда, буде противником їх дружби, і на прем'єрах Уайльда буде старатись публічно зневажати його. Уайльд 1 травня 1892 р. отримає ордер на арешт Куінсбері, але процес програє. І починається процес проти самого Оскара Уайльда. Куінсбері його звинувачує у розбещенні сина. Після звинувачення дружина і друзі радили Оскару втекти. Він відмовився: "Надто пізно, поїзд відійшов“.
25 травня 1895 року суд засуджує Уайльда до двох років ув'язнення з каторжними роботами. Два роки, які Уайльд провів у в'язниці, — це поворот його свідомості і творчості. Уайльд згадуватиме: "В мене в житті було два поворотних пункти — Оксфорд і тюрма". Мати Уайльда помирає з горя, дружина з двома синами йдуть з дому, у синів відібрано право носити батькове прізвище, п'єси зняли зі сцени.
Перебуваючи у в'язниці, Уайльд багато працює фізично. Лише у липні 1896 р. , після призначення нового начальника тюрми, Уайльд отримує право писати і читати. За півроку до закінчення терміну ув'язнення Уайльда звільняють від фізичної праці і призначають тюремним бібліотекарем. Уайльд прагнув порвати з естетством. Для нього відкрилась сувора правда життя.
Відірваний в тюрмі бід всього, до чого звик, ще недавно загально признаний король життя, знавець мод. смаків, Уайльд по-новому оцінив, що означає для нього художня творчість, а також, що дав він сучасній культурі: "Мистецтво — це той великий, глибинний голос, який спочатку відкрив мене мені самому, а потім і всім іншим". У тюрмі Уайльд пише лист-сповідь "З безодні".
Це був лист, звернений до Альфреда Дугласа, якого навіть не було на суді над Уайльдом. Лист-сповідь перетворився на листвідповідь, що розкриває егоїстичного винуватця нещасть О. Уайльда. Уайльд роздумує про Любов і Ненависть, Страждання і Біль, Природу і Мистецтво.
Уайльд залишає Редингську тюрму ввечері 18 травня 1897 року. Перед від'їздом начальник тюрми вручив йому рукопис його великого листа Дугласу, Уайльд починає жити під новим іменем — Себастьян Мельмот. У цей період ім'я його замовчується, книги вилучаються з бібліотек.
У 1898 році виходить "Балада Редингської тюрми". Це твір про трагічну долю ув'язненого, засудженого на смерть за вбивство коханої. Уайльд піднімає питання про життя дітей в тюрмі. Баладу не хочуть друкувати ні в якому журналі. І вона виходить окремим виданням анонімно, замість імені автора — його арештантський номер СЗЗ. За три місяці "Балада" виходить 6 разів.
“Перебування дитини в тюрмі жахливе в першу чергу через нерозуміння дорослими особливостей дитячої психології. Тримати дитину в ледве освітленій камері 23 години з 24 -х — вершина жорстокості і тупості. . . До цих страждань в дитини додаються муки голоду. . . Сьогоднішнє поводження з дітьми виклик людяності і здоровому глузду”.
Автор протестує проти законів сучасного йому життя. Але домінує почуття безвиході. Після звільнення Уайльд залишає Англію, їде на континент. Останні роки живе у Франції, Італії. Швейцарії. Перед смертю зізнається: "Мені нема про що писати, тому що я осягнув значення життя. Писати про життя не можна, ним можна лише жити. А я жив“.
Через рік Уайльд знову пише лист редактору "Дейлі Кроніки", де повністю засуджує перебування людей в тюрмах. За дружбу з Дугласом О. Уайльд був втоптаний в болото. Ось як про це він говорить в "Баладі Редингської тюрми", підводячи підсумки свого загубленого життя:
Сынов земли всегда влекли Известность и успех, Но нашумевший больше всех, Взлетевший выше всех Висит в петле , и на Земле Прощен не будет грех.
Вийшовши з в'язниці, Уайльд був молодий ще роками, але тіло і душа постаріли. "Надто великими були його страждання, надто важке випробування довелось йому пройти — і через три роки він помер", — так Уайльд описав фінал життєвого шляху героя казки "Хлопчик-Зірка". Таким самим виявився і останній акт його власної трагедії.
30 листопада 1900 року Уайльд у злиднях помирає у Парижі. Поховали його на одному з паризьких кладовищ для бідних в Баньо, де встановили надгробник зі словами з 29 глави книги Іова: "Після моїх слів вже не роздумували, мова моя капала на них". ‘
В 1909 р. останки Уайльда перенесли на паризьке кладовище, де вони покояться і донині під надгробним пам'ятником з вибитими на ньому рядками самого Уайльда: Чужие слезы отдадуться Тому, чья жизнь — беда, О нем отверженные плачут, А скорбь их навсегда.
Періодизація творчості І період (1881— 1895). Саме в цей період було написано більшість творів: вірші, естетичні трактати, казки, роман "Портрет Доріана Грея", "Злочин Лора Артура Севіля", "Кентервільський привид", збірка "Щасливий принц" та інші казки", "Гранатовий будиночок", збірка есе "Задуми", п'єси "Віяло леді ВІндермір", "Жінка, не варта уваги", "Ідеальний чоловік", "Соломея“. II період (1895 -1898). В цей період були написані твори, в яких відобразилась духовна криза автора. ("З безодні", "Балада Редингської тюрми". )
Теорія літератури. Естетизм — збірна назва літературно- мистецьких течій, які у своїх маніфестах і творах висувають на перше місце естетичні програми та естетичні принципи мистецтва. Естетизм — філософська теорія, яка відстоює пріоритет мистецтва, його художню автономність, вічну красу і силу. Естетизм виник в Англії в кінці XIX ст. як реакція на пуританський стиль вікторіанської доби. Ідеал — культура середньовіччя, сповнена краси та гармонії, вільна від норм та авторитетів.
Основні положення естетизму Уайльда: 1. відхід від проблем буття у світ власних витончених почуттів; 2. обожнювання краси в мистецтві; 3. велич і вічність мистецтва; 4. самодостатність мистецтва; 5. мистецтво вище за істину і мораль; 6. замилування прекрасним; 7. зображення краси у всіх її проявах; 8. проголошення насолоди як вищого сенсу існування (гедонізм).
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ 1. Знати життєвий та творчий шлях О. Уайльда. 2. Прочитати "Портрет Доріана Грея“. 3. Індивідуальні завдання: "Історія створення роману“.