українських землях в період національної революції і козацької

українських землях в період національної революції і козацької держави (1648 -1676 рр. ) Національно-визвольна боротьба українського народу під проводом Богдана Хмельницького: від селянської війни до національної революції.

ПЛАН 1. Передумови, характер, рушійні сили, періодизація Української національної революції. 2. Початок і розгортання національновизвольної боротьби. Селянська війна. Суспільно-політичні й економічні зміни на українських землях упродовж лютого 1648 - серпня 1657 рр.

ПЛАН 3. Суспільно-політичні причини громадянської війни та поділу України на два гетьманства (вересень 1657 червень 1663 рр. ) 4. Українська національна революція в контексті європейського революційного руху ХVI – XVII ст.

Середина ХVII ст. – гострі суперечності між українським суспільством і Річчю Посполитою щодо:

● щодо статусу українських земель у складі Речі Посполитої; ● політики Польщі в українському питанні; ● започаткованою Річчю Посполитою на українських землях системою соціальноекономічних відносин.

Комплекс протиріч: Політична сфера: Після Люблінської унії 1569 р. на державному рівні – імперська доктрина про українські землі як споконвічно польські. Полонізація укр. населення. Денаціоналізація укр. еліти (князів, магнатів, шляхти).

Національно-релігійна сфера: Колоніальний (національний, релігійний) гніт. Обмеження ролі українців в суспільно-політичному житті. ● Курс на усунення українців від участі в адміністративних структурах та міському самоуправлінні ; ● Перешкоди щодо вступу українців до цехів, заняттях ремеслами, промислами, торгівлею;

В економічному житті великих міст провідна роль – полякам. Усунення українців від центрів цивілізації. Українці – на «селянську націю» .

Політика на ліквідацію православної віри: Впровадження католицизму та уніатства (масове закриття православних храмів, монастирів, знущання над релігійними почуттями українців). Православним єпископам заборонялось засідати в сенаті.

Дискримінація українців у сфері мови та освіти. Каральні органи РП вдавалися до елементів етнічних чисток (винищення українців).

Соціально-економічна сфера: q. Соціальний стан козацтва ствердження нового типу господарювання. Фермерство (збереження особистої свободи селян, виробництва товарів на продаж, ринок) ─ зародження ранньобуржуазних відносин. протиріччя q. Фільварково-панщинне господарство (праця закріпаченого селянства) –.

Протиріччя між феодальними та ранньокапіталістичними суспільно-виробничими відносинами. Польський уряд: ● прагне ліквідувати козацтво як стан; ● поширює закріпачення відносно вільного населення; ● збільшує податки селян і міщан. –

Функції виразника національних інтересів бере на себе козацтво Виступає на захист прав і вольностей укр. народу, започатковує розвиток державної ідеї у формі надання певного політичного статусу Запорозькій Січі. Інтереси політичного розвитку України – у непримиренній суперечності з інтересами Речі Посполитої.

В історичній науці – питання типології, хронологічних меж, періодизації боротьби, що розпочалась в 1648 р. викликає дискусії

«повстання» (козацьке, народне, українське, селянське…), «війна» (козацька, селянська, громадянська, польсько-козацька, визвольна, національно-визвольна), «революція» (козацька, буржуазна, національно-визвольна, українська…). Національно-визвольна боротьба – Українська національна революція (повстання, війна).

Кардинальні зміни політичного і соціально-економічного розвитку суспільства: ● революція → на зміну політичного устрою: визволення українського народу з- під польського поневолення та утворення незалежної української держави;

● революція → кардинальні зміни в соціальній структурі суспільства; руйнація феодальних соціальноекономічних відносин; ● революція → економічний прогрес суспільства на засадах ранньо капіталістичних форм господарювання.

Типові риси буржуазних революцій першого (початкового) етапу розвитку капіталізму. Нідерландська революція 1568 -1609 рр.

Соціальна база й рушійні сили: козацтво, міщанство, українська середня й дрібна шляхта, православне (переважно низове) духовенство. Провідна (керівна) сила революції – прогресивна частина української шляхти. ▼ Роль: керівництво національновизвольною боротьбою, створення державних структур, виховання еліти, вироблення програми уряду

Національний склад повстанців – білоруси, поляки, серби, молдавани, євреї, вірмени, литовці. Абсолютна більшість повстанського табору – православні українці.

Хронологія подій Національно-визвольна революція: 1648 -1676 рр. v. Національно-визвольна війна: 16481657 рр. Початок: весна 1648 р. – козацько-селян. повстання на Лівоб. Україні. Кінець: вересень 1676 р. – ліквідація державних інституцій на Правоб. Україні й зречення від влади П. Дорошенка. Поразка революції.

В межах 1648 -1676 рр. виділяють 5 періодів: І. Найбільший розмах національновизвольної і соціальної боротьби. Утворення де-факто української держави. Ліквідація дореволюційної системи феодальних відносин на селі. (лютий 1648 -червень 1652 рр. )

ІІ. Погіршення геополітичного становища козацької України: • пошуки союзників на міжнародній арені з метою розгрому РП й возз’єднання в межах держави усіх етноукраїнських земель. • політичний розвиток – тенденція щодо утворення монархічної форми правління (спадкового гетьманату) • (червень 1652 – серпень 1657 рр. )

ІІІ. Різке загострення соціальнополітичної боротьби в межах українського суспільства (української еліти). Громадянська війна Розкол Української держави на два гетьманства. (вересень 1657 – червень 1663 рр. )

ІV. Намагання польського і російського урядів поділити Українську державу (1667 р. – Андрусівське перемир’я). Відчайдушна боротьба національнопатріотичних сил за збереження її єдності (липень 1663 – червень 1668 рр. ).

V. Посилення політичної боротьби в межах України. Втручання іноземних держав у внутрішні справи козацької України. Ліквідація державних інституцій у Правобережній Україні. Поразка революції (липень 1668 – вересень 1676 рр. )

▼ Українська національна революція мала: q антифеодальний характер, q була спрямована на відродження української державності, qзахист національних, соціальних, релігійних, культурних прав і традицій українців

2. Початок і розгортання національновизвольної боротьби. Селянська війна. Суспільно-політичні й економічні зміни на українських землях упродовж лютого 1648 - серпня 1657 рр. Початок повстання. §Лютий 1648 р. – Б. Хмельницького обирають гетьманом на Запоріжжі

Діяльність: ● універсали-заклики до народу щодо повстання. Формування загонів селян і міщан; ● залучення на бік повсталих реєстрових козаків (6 тис. ); ● союз з кримським ханством. На допомогу повстанцям – 3 -4 тис осіб (кіннота) на чолі з Тугай-Беєм (комендант Ферал-Керману)

Загальні оцінки національновизвольної боротьби під проводом Б. Хмельницького (1648 -1657 рр. ): ● національно-визвольна боротьба характеризувалась довготривалістю, нерівномірністю й суперечливістю розвитку подій.

● Гетьман Б. Хмельницький виявив здатність на підтримку контролю над внутрішньополітичною ситуацією, балансу інтересів суспільства, ідейну єдність різних соціальних верств в боротьбі за національне визволення

● др. пол. 1648 – 1653 рр. – орієнтація національно-визвольної боротьби суспільства на досягнення незалежності України. ● 1654 р. – входження України до складу Росії на правах широкої внутрішньополітичної автономії

● 1654 -1657 рр. – прагнення зберегти автономні права України у складі Росії. Маневрування. Пошук союзників задля реалізації національних інтересів України. Боротьба за незалежність (де-факто існування незалежної козацької держави протягом 1648 -1653 рр. ) – політичний аспект суспільнополітичних процесів на українських землях як революції.

● події виявили тісний взаємозв’язок і взаємовплив національно-визвольної, релігійної і соціальної боротьби; ● розвиток подій зумовив переростання соціальної боротьби в Селянську війну 1648 -1652 рр. , що завершилася утвердженням на українських землях нової моделі соціально-економічних відносин.

Причини селянської війни: ● залучення до національно-визвольної боротьби широких мас українського селянства. Боротьба проти кріпацтва, національного, соціального, релігійного гніту; ● неоднозначність вирішення селянського питання в ході подій 1648 -1652 рр. Невдоволення селян умовами Зборівського (1649 р. ) і Білоцерківського (1651 р. ) договорів. Збереження соціальних протиріч між українськими селянами і українською шляхтою.

● др. пол. 1649 – 1650 рр. спалах антифеодальних (антигетьманських) виступів селян ● 1650 р. селянські заворушення на Брацлавщині, Подністров’ї, Волині, Київщині. ● Руйнації. Голод. Епідемії. Спустошення території. 1651 -1653 рр. – Виступи селян на Брацлавщині та Лівобережній Україні.

Відношення до селянського питання в колах української шляхти: ● радикальна позиція(селянські ватажки на місцях, запорозьке козацтво). Повна ліквідація кріпацької залежності. Покозачення селян. Право вільно розпоряджатись земельними наділами, вести самостійне господарство.

● поміркована позиція: Б. Хмельницький Врахування в діяльності адміністрації на місцях селянського питання. Збереження балансу інтересів селян і української шляхти. Зменшення гостроти соціальних протиріч.

● консервативна позиція( заможні землевласники, козацька старшина І. Виговський). Збереження великого землеволодіння козацької старшини. Повернення селян в «послушенство» . Покозачення – тимчасове явище.

Позиція Б. Хмельницького – визначальна щодо лінії поведінки гетьманської адміністрації до селян. . ▼▲ Селянство – рушійна сила національно визвольної боротьби і революційних перетворень в аграрному секторі ▼ Національно-визвольна боротьба – характер революційних подій як в політичній, так і соціально-економічній сфері

Період 1648 -1657 рр. – найбільш визначальний щодо трансформаційних змін на українських землях упродовж революції 1648 -1676 рр. Революційні зміни в політичній, соціально-економічній, культурно. релігійній сферах, а також психології представників суспільства.

Політична сфера: Ліквідація королівської польської влади. Існування (від середини 1648 р. ) де-факто. І( від серпня 1649 р. Зборівська угода) де-юре незалежної козацької держави: .

1. Абсолютна влада обраного гетьмана. 2. Діяльність гетьманської адміністрації. 3. Утвердження полково-сотенного адміністративно-територіального устрою 4. Незалежна зовнішня політика. 5. Активна зовнішньополітична . дипломатія. 6. Орієнтована на соціальні потреби (баланс інтересів) внутрішня політика. 7. Реалізація незалежної фінансової і податкової політики.

Соціально-економічна сфера: Радикальна зміна соціальноекономічних відносин і класової структури суспільства. Підрив соціально-економічних підвалин традиційного. феодалізму. Зародження ранньо капіталістичних засад розвитку суспільства:

●ліквідація кріпосного права і фільварково-панщинної системи господарювання: -особиста свобода селян; - свобода підприємництва ; . - використання в дрібних селянських господарствах сімейної та вільнонайманої праці. .

● зміна характеру земельної власності: 1. перехід у власність держави більшості земель феодалів, королівської сім’ї, католицької церкви; 2. започаткування гетьманського і старшинського землеволодіння; . 3. утвердження великої козацької земельної власності; 4. встановлення дрібної земельної власності селян, козаків і міщан. .

● соціальні зміни: 1. перетворення козацтва на провідний соціальний стан суспільства 2. зменшення кількості дрібної шляхти із зростанням її ролі у політичному житті. 3. істотне поліпшення соціально. економічного становища селян і міщан. ● Зростання ролі українців в житті українських міст і містечок. ● Прискорення процесу формування нової еліти суспільства.

Релігійно-культурна сфера. ●Підтримка православної релігії і церкви. ●Зростання землеволодіння православних монастирів. . ●Формування матеріальної й ідейної основи для розвитку національної культури й освіти. .

Сфера психології і ментальності: ● Сприйняття українською елітою національної ідеї, як боротьби за незалежність України. ● Усвідомлення пересічними членами суспільства своєї належності до . ● Ствердження на державному і побутовому рівні назви новоутвореної держави як України і уявлення про спільноту української держави як українського народу.

Українська національна революція розкрила принципово нові підвалини розвитку суспільства. Визначила перспективи розвитку українського суспільства на десятиліття вперед. . Виявила унікальність і водночас закономірність розвитку українського суспільства в контексті загальноєвропейської і світової історії.