Український одяг Підготовула Студентка групи ДВ-27 Миргородська Ольга

Український одяг Підготовула: Студентка групи ДВ-27 Миргородська Ольга

Характерною рисою традиційного українського одягу є надзвичайна мальовничість, яка відбиває високий рівень культури виробництва, володіння багатьма видами й техніками опорядження та оздоблення.

Вишита сорочка — є найдавнішим одягом в Україні, сорочки носили жінки і чоловіки. Сорочки шили з двох шматків полотна і була вона довгою, вишитою біля шиї та на рукавах.

Пояс — найдавніша частина одягу, важкий вовняний пояс, носили жінки Пояс і чоловіки. Пояс — носили переважно на півночі, міг бути навіть зі звичайного полотна, ним підперізували запаски, плахти, спідниці.

Запаска — незшитий поясний жіночий одяг, прямокутний кусок вовняної або шовкової тканини з зав'язками.

Фартух — на півночі носили білі, на Волині вишивали Фартух фартухи. Найбагатше оздоблені були фартухи на Поділлі, Підгірцю та в Карпатах.

Спідниця — були ткані або полотняні, Спідниця з вибитим узором або без узору.

Штани— чоловіча частина одягу. Були полотняні, а Штани також суконні. Штани могли бути вузькі, до яких носили сорочку на випуск або широкі, тоді сорочку заправляли в середину.

Кептар — частина одягу без рукавів. Носили жінки і чоловіки. В 19 ст. кептар був як білий кожушок, без коміра або з невеликим. Гуцули мали розшиті кептарі, бойки взагалі не вишивали. В деяких регіонах кептар був з повсті і називався — катанка.

Кобеняк — верхній плечовий широкий одяг без стану, рід сучасного плаща з відлогою (каптур, бородиця, богородиця, кобеняк)

Кожух — хутряний одяг подібний на кептар, але з рукавами і довший. Кожухи були довгі та короткі, з рукавами або без рукавів.

Взуття : зі взуття носили личаки, постоли, ходаки, черевики або Взуття : чоботи. Личаки робили з лика, носили на півночі. Постоли робили зі шкіри з шнурками, носили переважно на Волині і Чернігівщині. Чоботи червоні, жовті, рідше зелені з сап'янової шкіри — називали сап'янці.

Вінок з живих квітів носили маки, чорнобривці, волошки, рожі (мальви), восени — жоржини та крокуси). На правобережній Україні стрічки в великій кількості прив'язували до вінка і спускали по плечах, на Чернігівщині стрічок було менше їх прив'язували вряд до поперечної стрічки і вони йшли від шиї по спині.

Як прикраси носили багато перстнів та великі сережки і шийні прикраси з кришталю, скла, міді, латуні.

Українське козацтво носило верхній одяг білого кольору, червоні шаровари.

Просте населення носило сорочки з грубшого лляного полотна, а міщани та заможніші з котону.

Одяг міщан та жителів сілької місцевості відрізнявся якістю тканини. Русини носили синій або гранатовий приталений жупан або широку капоту зі стоячим або викладеним коміром.

Міщанки носили перкалеві сорочки з великим відкладним комірцем. Спідниці носили фалдовані з купленої шерті, зпереду носили білий або кольоровий фартух.

Майже до кінця XIX ст. зберігали давні локальні особливості, а також способи носіння і об'єднання всіх елементів одягу в повний, завершений комплекс вбрання.

Дякую за увагу!