Українська мармароська готика. Крайниково Вик. ст. гр. АР-23 Антонюк У. О. Телюк Х. Б. Була М. Підцерковна А.
План: Село Крайникоао Церква арх. Михаїла. Історія Подвір’я Екстер’єр Інтер’єр Фотофіксація роботи
Крайниково – село Хустського району Закарпатської області. Тут знаходиться одна із унікальних пам’яток української дерев’яної готики Мармарощини. Стара назва села – Михайлово село (Мігалкофолво – мад. ) Місцеві мешканці розказують, що колись село було змушене перенестися на нове місце – до теперішньої криниці через брак води. Її називають «морське око» (див. ситуаційна схема).
Церква арх. Михаїла (Святомихайлівська церква) – настаріша із чотирьох церков мармароської готики Хустського району. Церква належить греко-католикам, зараз діюча. Вона будувалася протягом 1666 -1668 рр. із дубів, що росли на території. Зараз на території знаходяться ще три дуби віком 550 років і діаметром до 2 м. Вони охороняються законом.
На подвір’ї поховані священослужителі церкви, над їхніми могилами стоять невеликі кам'яні побілені хрести.
За радянських часів була збудована нова церква, до якої була перевезена дзвіниця (див. ситуаційна схема). Мешканці розказують, що її перетягували возами і шнурками самі селяни.
Церква збудована без фундаменту і без жодного цвяха. Зруб насаджували на чопи – дерев’яні кілки, отвори для яких свердлилися ручним свердлом. Ганок на відміну від інших марамороських церков є закритим, рубленим. Лише невеликі трикутні вікна з зубчастим профілем, схожі на амбразури в оборонних спорудах, виділяються на бокових стінах ганку.
Подібно до інших храмів – такий же високий шпиль, розміщений на підсябитті, чотири кутові декоративні вежечки. Нава та бабинець ширші за вівтарний зруб та мають піддашшя. Висота бабинця – 14 м. Висота шпилю – прибл. 10 м.
В 60 -х роках минулого століття мешканці села перекрили дах шинглою (гонтом). Через прохолоду і тінь від крон старих дубів дах покрився зеленим мохом, аж поки частина шингли не була поміняна знову (2 -3 роки назад). Дах в хорошому стані.
Всередині знаходяться унікальні ікони 18 століття, а також розписи по полотну з наступним його наклеюванням на зруб. Також на зрубі намальований арх. Михаїл – покровитель церкви.
За радянських часів у церкві був музей. Як і в інших церквах, дорогоцінні ікони і полотна з розписами порозкрадали. Що цікаво, на місці зірваних полотен після відкриття церкви розписи почали проявлятися на самому зрубі без втручання людини. Також ікони та інші розписи, які потьмяніли і зникли за час занепаду, тепер проявляються і стають яскравішими.
Фото з мешканцями села – Юрієм Густеєм та Василиною Хвуст, які надали нам інформацію.
Студенти в процесі роботи.
Результат роботи.
Використані джерела: http: //haidamac. org. ua/2011/03/dm-krajnykovo/ http: //hu. wikipedia. org/wiki/Mih%C 3%A 1 lka http: //joanerges. livejournal. com/597863. html? thread =2245479