Українська фразеологія, її багатство і розмаїття. Викладач Козинець Іна Іванівна Старший викладач кафедри гуманітарних дисциплін Євсійчик Юлія Юріївна Фк-12 -3 з
План Фразеологія як розділ науки про мову. Фразеологічне багатство української мови. Багатозначність, синонімія та антонімія фразеологічних зворотів. Джерела української фразеології. Висновок Список використаної літератури
ФРАЗЕОЛОГІЯ ЯК РОЗДІЛ НАУКИ ПРО МОВУ Фразеологією ( гр. phrases- зворот, вислів і logos - поняття , вчення) називається розділ мовознавства, що вивчає усталені мовні звороти. Об’єктом дослідження фразеології як розділу мовознавства є стійкі вислови, їх семантика, структура, походження, роль у мові, взаємозв’язок з іншими мовними одиницями, зокрема словом і реченням. Фразеологією називають також сукупність усталених зворотів певної мови. Фразеологія кожної мови - це скарбниця народу, здобуток його мудрості й культури, що містить багатий матеріал про його історію, боротьбу з гнобителями й нападниками, про звичаї, ідеали, мрії й сподівання. Так, в усталених зворотах пропав, як швед під Полтавою, висипався хміль із міха та й наробив ляхам лиха звучить відгомін боротьби з чужинцями. У сталих словах казав пан кожух дам, та слово його тепле; богу слава, а попові дай сала – ненависть і зневага до гнобителів, а історія виникнення усталених словосполучень перемивати кісточки, сім п’ятниць на тиждень , ні пуха ні пера та інші піднімає завісу над звичаями, віруваннями, обрядами наших предків. Тому-то фразеологія привертає увагу мовознавців, істориків, етнографів, філософів.
Розрізняють три типи фразеологізмів: Фразеологічні зрощення Фразеологічні єдності Фразеологічні сполучення Фразеологічні зрощення — це стійкі звороти, специфічні для даної мови, що виражають єдине поняття і мають одне значення. Лексичне значення цього стійкого словосполучення не збігається з лексичним значенням слів, що входять до його складу. Так, наприклад, лексичне значення фразеологічного зрощення: у нього і кози в золоті, і цап у намисті, — тобто він багатий, абсолютно не збігається із лексичним значенням кожного із складових слів.
Стійке сполучення, що являє собою змістову цілісність і відтворюється в процесі мовлення, називається фразеологізмом. Наприклад: покласти зуби на полицю; повісити носа; як рак свисне ; з вогню та в полум’я.
Фразеологічне багатство української мови З давніх - давен народ із покоління в покоління передавав усталені звороти – чудові перлини народної мудрості. Серед фразеологізмів можемо найти такі, що прийшли в українську мову ще із спільнослав’янської і давньоруської ( водити за носа , іду на ви ) і засвоєні зовсім недавно (з космічною швидкістю, потрібний як стоп – сигнал зайцю). У фразеологізмах виражаються явища розумової діяльності: ламати голову; сушити мозок; перебирати в пам’яті; психічного стану: бути на сьомому небі, сам не свій, руки опустити, на дибки ставати; взаємин між людьми: посадити в калюжу, давати прочухана, носити камінь за пазухою; стану людського організму: носом клювати, зуб на зуб не попадає; дається оцінка людей, явищ, дій: ні риба, ні м’ясо; на розум не багатий; як сніг на голову. Серед українських фразеологізмів є традиційні формули – власне українські каламбури (на городі бузина, а в Києві дядько; трошки гречки, трошки проса, трошки взута , трошки боса), образні порівняння (старий, як світ; чистий, як сльоза), доброзичливі побажання (великий рости; будь здорова, як вода, а багата, як земля), припрошування (гостинно просимо; чим багаті, тим і раді), різні примовки (скільки літ, скільки зим).
Велику цінність становлять прислів’я і приказки, які також належать до фразеології. Вони всебічно й багатогранно відтворюють різні сторони життя народу: возвеличують духовні цінності, таврують ганебне, висміюють вади, висловлюють співчуття, поради , вчать, наставляють і виховують людей. Наприклад: мир та лад - великий клад; правда кривду переважить; не місце красить людину, а людина місце; скільки вовка не годуй, а він у ліс дивиться. Розмовна фразеологія — невичерпне джерело створення гумористично сатиричних ефектів. Прекрасний фразеологічний матеріал такого гумористичного й сатиричного зображення подій, персонажів, їх зовнішності, мови, характерів знаходимо у творах українських письменників. 1. То Альоша котить… намогоричився по самісіньке під боріддя (О. Вишня) 2. Дай, Боже, вам побитись, а нам подивитись. 3. А ти думаєш, мені гарно дивитись, як ти роззявила свою вершу? 4. Ваша жінка приїхала сюди й наговорила сім мішків гречаної вовни та чотири копи гречки 5. Вона вискочила з за вугла, як козак з маку. (Н. Лев. ) 6. Все це — стріляні горобці, яких на полові не обдуриш (М. Стар. ). Стріляним горобцем називають людину, яку важко обдурити. Стріляний го робець у прямому значенні — це такий горобець, в якого не раз уже стріляли, а він внаслідок цього став обережний, досвідчений.
Багатозначність, синонімія та антонімія фразеологічних зворотів Є ряд фразеологічних одиниць, зокрема серед крилатих висловів, прислів’їв та приказок, які досить легко змінюють чи розширюють свої компоненти з рядів відповідної синонімії закладених в образі можливих уточнень. Наприклад: валити (звалювати , скидати , змішувати , горнути), все до купи (намолоти, наплести, набалакати). З розвитком мови відбумаються також зміни в значенні окремих фразеологічних зворотів. Вони нерідко набувають додаткових відтінків у значенні. Так з’являються багатозначні фразеологічні звороти. Наприклад, усталений зворот брати (близько) до серця означає: переживати через щось, надавати чомусь великого значення; будуть люди (з когось) - досягне певного становища, житиме з моральними нормами, володіє професією. Серед фразеологічних одиниць української мови є й омоніми – однакові з лексичними і структурно – граматичними особливостями, але різні за змістом усталені звороти. Скажімо, однозвучні фразеологізми дати чосу мають значення бити, тікати; пускати півня, підпалювати, зриватись на високої ноті; закривати очі - помирати, бути присутнім при чиїсь смерті, навмисно не помічати чогось. Фразеологічні синоніми , як і лексичні , об’єднуються в синонімічні ряди. Фразеологічні звороті одного синонімічного ряду характеризуються семантичною спорідненістю, проте відрізняються відтінками в значенні або експресивним забарвленням, а нерідко й структурно-граматично. Фразеологічні антоніми – це усталені звороти, які, характеризуючи предмети і явища дійсності з певного боку дають їм протилежну оцінку. Наприклад: як ракета – як черепаха ; розпускати язика – тримати язик за зубами; ударити лихом об землю- повісити носа.
Джерела української фразеології Переважна більшість фразеологізмів, як і слів, за походженням є корінними українськими. Серед них виділяються спільнослов’янські, спільносхіднослов’янські і власне українські. До складу української фразеології входять також усталені звороти, засвоєні з інших мов. Дуже часто це вислови, поширені в багатьох мовах світу. До складу української фразеології ввійшли висловлювання К. Маркса і Ф. Енгельса, звороти спортивних та державних документів. Найбільше засвоєно українською мовою фразеологічних зворотів з російської мови – висловлювання Леніна, російських письменників, фразеологізми з народної мови. Широко використовуються в української мові фразеологізми античного походження – старогрецькі, староримські, усталені звороти з західноєвропейських мов – німецької, французької, англійської, італійської та ін. Основним, невичерпним джерелом української фразеодлогії є народна мова, якій властиві влучність, образність. Саме влучні, метафорічні вислови стають усталеними і поповнюють фразеологічні запаси мови. Особливо багато фразеологічних зворотів виробничо - професійного походження. Ряд фразеологізмів є дотепними висловами з анекдотів, жартів та інших жанрів усної народної творчості: не до солі, вийшов пшик, ростуть груші на вербі. У фразеологізмах відбиті спостереження над оточуючим життям, людьми, природою: жувати жуйку; розправляти крила; скриготати зубами; задирати носа.
Живе в нашій мові фразеологічний зворот прикласти руку - взяти участь у чомусь. Історія його походження відкриває завісі над особливостями організації в давнину діловодства. Сьогодні, написавши будь-який діловий папір, документ, ми засвідчуємо його достовірність власноручним підписом. Так робили і в давнину, бо знали про своєрідність підпису кожної людини. Проте письмом у давні часи володіло не так багато людей і неписьменні, замість підпису прикладали до паперу руку або палець, попередньо злегка пофарбувавши їх. Відбиток руки або пальця надійно замінював підпис. Ще іншу стороні життя наших предків розкриває фразеологічний зворот сім п’ятниць на тиждень , який використовується для характеристики нестійкої, легковажної людини, яка часто міняє свої рішення, погляди, не дотримується своїх слів.
Українська фразеологія багата крилатими висловами власне українського походження. Це афоризми, що належать перу письменників: Караюсь, мучуся, але не каюсь! І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь (Т. Шевченко); всякому городу нрав і права (Г. Сковорода); пропаща сила (П. Мирний) ; коні не винні (М. Коцюбинський); досвітні вогні (Л. Українка). Українська мова має багату фразеологію, яка є продуктом багато вікової мовної творчості народу і відображає його глибоку мудрість і національну культуру. Вона виражає позитивне ставлення до праці, освіти, науки, культури і в той же час засуджує пияцтво, брехливість, лінощі, хвастощі, нечемність та інші вади людей. Українська фразеологія, часто пов’язана із народними звичаями, обрядами і відображає поведінку й характер у різних життєвих ситуаціях, причому часто в жартівливому тоні: • багато роботи — крутиться, як муха в окропі; • багатий — у нього і кози в золоті, і цап у намисті; грошей кури не клюють; він гребе гроші лопатою; • бити — як Сидорову козу; виправити щелепи; вирівняти ребра; • бідний — голий, як бубон; голий, босий і простоволосий; • вискочив — як Пилип з конопель; як голий козак з маку; як міш ком намаханий; як перелякана коза; • винуватий — рильце в пушку; знає кішка, чиє сало з ‘їла; • гарна — як свиня в намисті; • говорить — плете, мов блекоти об’ївся; плете, як у гарячці; • добре знати — як облуплену овечку; • допався — як віл до браги; • дивиться — як вовк на козу; як кіт на сало; • жити — як вареник у маслі; як у Бога за пазухою; життя — хоч вовком вий; • зовнішність — висхлий на тараню; худа, як циганська голка; • кричати — рвати пуп; кричить наче собачої блекоти об’ївся;
• мало — у мене стільки грошей, як у жаби пір ‘я; як з козла молока; як з карася вовни, кіт наплакав; • не випровадити — не викурити й ладаном; • неприємності — впав у біду, як курка в борщ; • набрид — приївсь, як сухий ячмінь беззубій кобилі; • не здійсниться ніколи — як п ‘явка крикне; як рак свисне; • невпевненість — надвоє баба ворожила; • незручно — примостився, як сорока на тернині; • не потрібно — як корові сідло; як зайцеві бубон; потрібно, як сви ні наритники; • недовіра — не віриться, щоб метелик та орлині яйця ніс; • погрози — ще потанцюєш циганськоїхаляндри; брати за жабри; аж пір я посипеться; покажуть де раки зимують; де козам роги прав лять; • пропасти — ні за цапову душу; ні за понюшку табаку; • пристав — як пан за подушне; • попасти в халепу — ні в сих, ні в тих; • погано — добре, як голому у кроп иві; • п’яниця — він ніде з чаркою не розминеться; • поведінка — викинути фортель; відколоти номер; • родичі — через дорогу навприсядки; родич, як чорт козі дядько; дід бабі рідний Федір; • сидить — як черв’як у сливі; як миша під віником; як чиряк на бо ці; як рак на мілкому; як на виставці; • спішити — як попівна заміж; як дівка заміж; поперед батька в пекло; • тікати — змотувати вудочки; накивати п’ятами; тільки смуга ляже; • характер — кури заклюють; куслива, як мухи в спасівку; муха кри лом уб’є; як мокра курка; із блохи жир витопить; на волосині яйце спе че; якась муха вкусила; за ним гілляка з мотузкою плаче; і на козі не під ‘їдеш; де не посій, там і вродиться; • щось шукати — перерили всі мишачі нори; чорт із свічкою не знай де та ін.
Висновок Слова в нашій мові часто об’єднуються не тільки у вільні словосполучення (письмова робота, вийшла в поле, брати та сестри), а й у стійкі або фразеологічні словосполучення, що сприймаються як єдине, неподільне на окремі частини ціле. Фразеологізми — це іскрометні скарби мовної образності, „дозрілі квітки мислення» , які надають висловленій думці національного колориту. До фразеології належать усталені в мові звороти та вислови, прислів’я, приказки та крилаті слова: носиться, як чорт з грішною душею; де не посій, там і вродиться; як мертвому припарка; держати хвіст бубликом; не їла душа часнику — не буде й смердіти; книга — джерело знань; пішов у ріст, як заєць у хвіст; сон рябої кобили; якрак свисне; диба, як муха по сметані; водить очима, наче злодій по ярмарку; стрибнув, як жаба в болото; бреше, як шовком шиє; бреше, як попова сучка; вчепився, як чорт у грішну душу; коса, як мишачий хвіст; як блоха на аркані; як Сірко в коморі; блудлива овечка; аж блохи перелякались; старій жабі по коліна; яке ди бало, такого й здибало. Фразеологічні словосполучення прикрашають нашу мову, роблять її образною, яскравою, емоційною. Мова, вдало пересипана фразеологічними зворотами, завжди привертає
Список використаної літератури 1. Булыгина Т. В. , Шмелев А. Д. Языковая концептуализация мира (на материале русской грамматики). – М. , 1997. 2. Гумбольдт фон В. Язык и философия культуры. – М. , 1985. Овсянико-Куликовский Д. Н. Литературно-критические работы в двух томах. Т. 1. – М. , 1989. 3. Ужченко В. Д. Історико-лінгвістичний аспект формування української фразеології: Автореферат дис. докт. філ. наук: 10. 02. - Дніпропетровськ, 1994. 4. Дзендзелівський Й. О. Програма для збирання матеріалів до лексичного атласу української мови. – К. : Наукова думка, 1987. – 299 с. Електронні ресурси http: //litmisto. org. ua/? p=1184 http: //slovoua. com/culture_of_worlds_frazeologia
Скачать презентацию Українська фразеологія її багатство і розмаїття Викладач Козинець
культ мови.pptx