УКООПСПІЛКА Львівська комерційна академія Тема 2 ПІДХОДИ ДО

УКООПСПІЛКА Львівська комерційна академія Тема 2 ПІДХОДИ ДО МІЖНАРОДНИХ ЗІСТАВЛЕНЬ РІВНІВ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ Дисципліна: Міжнародні економічні відносини Спеціальність : МЕВ, 4 курс, I семестр ЧЕРКАС НАТАЛІЯ ІГОРІВНА, к. е. н. кафедра міжнародних економічних відносин

Структура 1. 2. 3. 4. 5. Чинники класифікації країн Типи класифікацій Моделі розвитку економік окремих країн Трансформаційні економіки Промислово розвинуті країни-лідери

1 - Чинники, що впливають на класифікацію країн у відповідності до рівня соціальноекономічного розвитку ¡ ¡ ¡ посилення дистанціювання країнлідерів від держав, що розвиваються; значна динаміка руху капіталу; домінуючий вплив ТНК як у кожній конкретній країні, так і у світі загалом; формування нових соціальних стандартів життя; відсутністю у людства чіткої парадигми подальшого розвитку.

Причини різноманітності моделей розвитку країн 1. Особливості історичного розвитку 2. Стан національної економіки 3. Геополітичне положення країни в світовій економічній системі ("теллурократичне", або "талассократичне") 4. Особливості менталітету населення 5. Різні види і наслідки реформ, що проводились у країні.

Типи класифікацій 1) 2) 3) 4) 5) 6) 7) за рівнем економічного розвитку (ООН) за стадіями розвитку за рівнем доходу (Світового банку) за рівнем кредитної спроможності регіональний підхід за рівнем розвитку і географічними факторами відповідно до етапності розвитку національних економік (У. Ростоу)

1) Класифікація країн ООН з позицій рівня їх економічного розвитку: І. Країни з розвинутою економікою – окремо виділяють країни Великої сімки (Great 7 – G 7): США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція, Італія, Канада (Great 8: + Росія) (крім того, Швейцарія, Норвегія, Австралія, Нову Зеландія, з 1995 р. сюди увійшли Пд. Корея, Гонконг (зараз є частиною КНР), Сінгапур, Тайвань, Ізраїль. ¡

¡ ІІ. Країни з перехідною економікою - постсоціалістичні держави Європи та Азії, що перебувають на різних стадіях трансформаційного процесу.

¡ ІІІ. Країни, що розвиваються – тут виділяють підгрупу країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону (АТР), Африки та Латинської Америки (майже 79% населення світу).

2) Класифікація країн за стадіями розвитку (World Economic Forum)

Фактори конкурентоспроможності

3) Класифікація країн за рівнем доходу Світового банку ¡ ¡ ¡ Країни з низьким рівнем доходу (Low-income economies – до $1, 005) Країни з рівнем доходу нижче середнього (Lower-middle-income economies - $1, 006 - $3, 975 ) Країни з рівнем доходу вище середнього (Upper-middle-income economies - $3, 976 - $12, 275 ) Країни з високим рівнем доходу (High-income economies – більше $12, 276 ) Країни ОЕСР з високим рівнем доходу (Highincome OECD members)

4) Класифікація країн за рівнем кредитної спроможності IDA - Міжнародні асоціація розвитку (країни з доходом нижче $1, 175, що отримують пільгові кредити, гранти та допомогу) ¡ IBRD – Міжнародний банк реконструкції та розвитку ¡ Blend – країни з низьким рівнем доходу, але достатнім рівнем кредитоспроможності. ¡

5) Регіональний підхід до класифікації країн ¡ ¡ ¡ ¡ Західна Європа Центральна Європа Східна Європа Південно-Західна Азія Центральна Азія Південна Азія Далекий Схід Південно-Східна Азія Австралія і Океанія Північна Африка Західна Африка Східна Африка Південна Африка Північна Америка Латинська Америка

6) Групування країн за рівнем розвитку із врахуванням географічного фактору: ¡ Велика сімка; ¡ Інші розвинуті країни; ¡ Нові індустріальні країни: Південна Корея, Малайзія, Таїланд, Філіппіни, Мексика, Бразилія, Аргентина, Чилі тощо; ¡ Країни Центральної та Східної Європи; ¡ Росія та країни СНД; ¡ Китай; ¡ Індія та Пакистан; ¡ Країни, що мають відносно високі соціально-економічні показники (Саудівська Аравія, Катар, Оман, Кіпр, Ямайка та ін. ); ¡ “Класичні” країни, що розвиваються; ¡ Найменш розвинуті держави світу.

Прогноз зростання ВВП (The World Bank)

7 - Класифікація країн відповідно до етапності розвитку національних економік (за Уолтом Ростоу) : ¡ традиційне суспільство : a)низька продуктивність праці; обмежений розвиток науки та технологій; б) ієрархічність інституційних структур і панування консерватизму (держави Східної та Центральної Азії і полюси бідності в Африці (зона Сахель та ціла низка країн Тропічної Африки).

суспільство, що перебуває у фазі переходу до змін ¡ З’являється імпульс до руху вперед (зокрема – нові політичні ідеї, новітня ідеологія, розвиток науки та технологій). § Проте, продовжує існувати інертність, немобільність суспільства, використовуються неефективні методи керівництва. (найменш розвинуті країни Латинської Америки, країни колишнього СРСР (за виключенням Балтії), Китай, Індія). §

¡ країни, що перебувають у стадії змін потужній вплив прогресу, § технологій, § інвестицій, § ліквідуються перепони для зростання, § рушійною силою суспільства виступає високий рівень заощаджень та інвестицій, § поява нових прогресивних секторів економіки. (Філіппіни, Індонезія, більшість країн Східної Європи). §

¡ країни, що активно просуваються до зрілості: а) відбувається економічний прогрес на основі застосування передових технологій; б) утворюються нові галузі економіки; в) підвищується рівень життя, на який орієнтується виробництво; г) національне господарство активніше включається в систему світогосподарських зв’язків. (Малайзія, Таїланд, Мексика, Бразилія, Аргентина, Чилі та найбільш прогресивні в плані реформування країни ЦСЄ (Польща, Угорщина, Чехія, Словенія, ЄС-12 (2004 -2007 рр. ))

¡ § § епоха масового споживання ефективне виробництво товарів тривалого користування та послуг в основних галузях економіки, зміни доданої вартості (зростання питомої ваги заробітної плати у кінцевому продукті праці), постійний розвиток науки та техніки, формування соціально-орієнтованої держави. (країни з розвинутою економікою (ЄС, США, Канада, Японія тощо).

3 - Моделі розвитку економік окремих країн:

Ліберальна, неоліберальна чи приватно -корпоративна Характерна для англосаксонських країн (США, Велика Британія, Ірландія, Нова Зеландія): низька питома вага державної власності; Ø законодавче забезпечення максимальної свободи суб’єктів ринку; Ø низька питома вага державного бюджету в структурі ВВП. Ø

Недоліки: ¡ неоднорідність суспільства; ¡ значна диференціація доходів громадян. Переваги: ¡ висока динаміка розвитку; ¡ гнучкість господарства щодо пристосовування до нових економічних умов.

Соціальне ринкове господарство (соціально орієнтована економіка) Притаманна для країн-членів ЄС, Канади та Ізраїлю. Інколи її називають соціал-демократичною (соціал-ліберальною) моделлю: ¡ ¡ перерозподіл доходів приватного сектору через податкову систему; частка держбюджету в ВВП перевищує 50%; розвинута система соціальної підтримки; регулювання трудових відносин здійснюється не на рівні підприємств, а на національному рівні.

Недоліки: ¡ соціальні складові переважають у функціонуванні господарського комплексу (швецька модель), що може у довготерміновій перспективі призвести до зниження ділової активності та відпливу інвестицій ¡ високий рівень безробіття; ¡ дефіцит державного бюджету; ¡ низька ефективність державного підприємства

“Азіатсько-Тихоокеанська модель” (Японія, Південна Корея, Тайвань, Сінгапур): ¡ рідкісна гармонізація інтересів підприємців та держави; ¡ експортна орієнтація економіки та орієнтація фірм на довготермінову перспективу; ¡ притаманний дух колективізму та патерналізму на виробництві, посилений вплив на суспільне відтворення людського фактору; ¡ наявність високоінтегрованих форм швидкого економічного зростання (кейрецу, чеболей), в яких держава намагається всіляко підтримати вітчизняні компанії. До середини 90 -х років ХХ ст. успіхи країн цього регіону називали “азіатським дивом”.

Недоліки: прояви злиття інтересів держави та приватних корпорацій, що призводить до виникнення монополій; ¡ закритість внутрішнього ринку; ¡ обмеженість соціальних гарантій; ¡ доволі велика тривалість робочого тижня. ¡

Соціалістична модель (Куба, В’єтнам, Північна Корея): планова економіка, що панувала в цих країнах, призвела до значних спотворень у виробництві та розподілі; ¡ вичерпала екстенсивний шлях розвитку господарства; ¡ сформувала низьку конкурентоспроможність національної економіки. ¡

Олігархічна модель ¡ полягає в ситуації підкорення інтересів держави вигодам фінансово-олігархічних груп, які панують в країні (моделі національних економік країн Латинської Америки);

Доганяюча модель ринкової економіки ¡ ¡ використовують країни, що ставлять собі на меті за короткий термін просунутися вперед до рівня постіндустріальної економіки на основі швидкого впровадження нових технологій, розвитку національної науки і національних кадрів активне використання іноземного капіталу й новітніх технологій. (Розвиток післявоєнної Японії, Південної Кореї, а на сьогодні – Китаю, Індії, Гонконгу, В’єтнаму, Тайваню і Таїланду)

4 - Трансформаційні економіки (Economies in Transition)

Transition is. . . ¡ Приватизація ¡ Лібералізація ¡ Стабілізація Transition looks. . . J

J - крива ВВП трансформація час

Визначальні елементи ринкової трансформації для країн ЦСЄ і України: ¡ стабілізація економіки; ¡ лібералізація економіки; ¡ приватизація; ¡ розвиток ринкових інститутів; ¡ структурна перебудова і реорганізація.

The first 10 Years …

After 20 years ¡ Czech Republic Hungary Poland 130 134 158 ¡ Romania 113 ¡ Russia 93 ¡ ¡ (1989=100)

Мета трансформації ¡ – досягнення макроекономічної стабілізації та економічного зростання на базі всебічного розвитку ринкового механізму розподілу та ефективного використання економічних ресурсів суспільства.

НЕОКЛАСИЧНІ ГРАДУАЛІСТСЬКІ ПРОЦЕСИ ТРАНЗИЦІЇ (ТРАНСФОРМАЦІЇ)

ІНДИКАТОРИ ТРАНЗИТИВНОСТІ УГОРЩИНИ, РУМУНІЇ, СЛОВЕНІЇ, СЛОВАЧЧИНИ ТА ПОЛЬЩІ

СПАД ПРОТЯГОМ ПЕРЕХІДНОГО ПЕРІОДУ ТА РІВЕНЬ ІНФЛЯЦІЇ В КРАЇНАХ З ПЕРЕХІДНОЮ ЕКОНОМІКОЮ

Індикатори трансформаційного процесу (European Bank for Reconstruction and Development) Підприємництво ¡ Ринки та торгівля ¡ Фінансові інститути ¡ Інфраструктурні реформи ¡ Правова ефективність ¡

Прогрес трансформації Джерело: EBRD

Корупція у європейських країнах

РІВЕНЬ ХАБАРНИЦТВА У ПОСТСОЦІАЛІСТИЧНИХ КРАЇНАХ НА ПОЧАТКУ ХХІ ст. , % Країна Румунія Грузія Україна Словаччина Молдова Польща Угорщина 1 2 50, 9 36, 8 35, 3 34, 6 33, 3 32, 7 31, 3 4, 0 8, 1 6, 5 3, 7 6, 1 2, 5 3, 5 Країна Росія Чехія Болгарія Литва Білорусь Естонія Словенія 1 — відсоток фірм, пов’язаних з хабарництвом; 1 2 29, 2 26, 3 23, 9 23, 2 14, 2 12, 9 7, 7 4, 1 4, 5 3, 5 4, 2 3, 1 2, 8 3, 4 2 — середній хабарницький податок як відсоток річного доходу.

Дистанція розвитку між Польщею та Україною

СТАН ЕКОНОМІЧНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ІНСТИТУЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ В ПОЛЬЩІ І В УКРАЇНІ НА ТЛІ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ

Environmental Kuznets Curve

Industrial Production

Retail sales

Consumer confidence

Зміни добробуту домогосподарств

Продуктивність праці

6 - Промислово розвинуті країни-лідери: ¡ на сучасному етапі - це група країн, яка за класифікацією “Світового економічного огляду ООН” включає 23 країни: ¡ США, Канаду, ЄС-15, 3 західноєвропейські країни (Швейцарія, Норвегія, Ісландія), які входять до Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ), Японія, Австралію та Нову Зеландію. ¡ У деяких документах ООН до цієї групи відносять також Ізраїль та ПАР. Нерідко до цього списку додають ще й Південну Корею, Сінгапур, Гонконг.

Загальні ознаки країн-лідерів: ¡ високий рівень економічного розвитку; ¡ за виробництвом ВВП на душу населення вони майже у 6 разів перевищують середньосвітовий рівень ; ¡ посилення дивергенції між провідними державами світу наприкінці ХХ ст. , зумовлене глобалізацією; ¡ 54% - глобального ВНП ¡ 69% - світового експорту; ¡ питома вага G 7 серед постіндустріальних держав складає 85, 8%, а у світовому ВНП – 46, 3%, в експорті промислово розвинутих країн – 72, 7%, а у світовому експорті – 50, 1%. ¡ в межах Євросоюзу лідерство чотирьох найбільших держав (Німеччина, Франція, Великобританія, Італія) є безперечним, на них припадає близько 75% створюваного в ЄС ВНП та 64% експорту.

Ознаки країн-лідерів в межах глобального конкурентного середовища: 1. Високий рівень розвитку матеріального виробництва: ¡ відхід від домінування видобувних галузей (виключення – Канада та Австралія); ¡ перехід до використання новітніх технологій (переважання технологічних пріоритетів у структурі національної економіки); ¡ розвиток електроніки, інформатики, біотехнологій, новітніх підгалузей хімії тощо.

Індекс технологічних досягнень – ІТД: 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. Кількість виданих патентів на душу населення (на 1 млн. чол. ) Сума сплачених гонорарів та ліцензійних платежів на душу населення (в дол. США на 1 тис. чол. ) Кількість Інтернет - хостів (на 1 тис. чол. ) Доля експорту високих та середніх технологій в загальному обсязі експорту (% від обсягу експорту товарів) Логарифм кількості телефонів на душу населення (сумарна кількість магістральних та сотових мереж зв‘язку на 1 тис. чол. ) Логарифм споживання електроенергії на душу населення (квт. -годин на 1 особу) Середня кількість років шкільної освіти (у віці 15 років та більше) (Валовий коефіцієнт охоплення освітою другого рівня) Валовий коефіцієнт охоплення освітою третього рівня за природними науками (математичними та інженерними)

Країни – лідери технологічних досягнень ¡ ¡ ¡ Most technologically advanced according to the UN's Technology Achievement Index: Finland, Most internet users: China, 253, 000, Most internet users per capita: Iceland, 70. 2 per 100 inhabitants (total); 26. 7 per 100 inhabitants (broadband) Most mobile cellular phones: China, 334, 824, 000 Most main line phones: China, 311, 756, 000

Країни споживачі Інтернету, млн. чол.

Індекс технологічних досягнень – ІТД (країни лідери)

2. Сільське господарство ¡ великий ступінь інтенсивності та продуктивності, а також високий рівень механізації автоматизації та комп’ютеризації аграрних процесів: ¡ питома вага зайнятих у с/г складає 3 -8% (у США – 2, 9%); ¡ аграрний сектор не тільки повністю забезпечує внутрішні потреби країни, а й має великий експортний потенціал (США, Канада); ¡ АПК у більшості країн-лідерів спирається на значні державні дотації.

3. Сфера послуг ¡ Понад 50% сукупної робочої сили (як правило 60 -70%); ¡ транспорт, зв’язок, торгівлю та обслуговування, фінансову систему, освіту, науку, культуру, охорону здоров’я, спорт, туризм; ¡ саме ця галузь зумовила нову назву країн цієї групи – постіндустіальні, тобто такі, де у структурі ВВП та трудових ресурсів домінують сервісні галузі

Питома вага зайнятих у сфері послуг (країни-лідери)

4. Високий рівень конкурентоспроможності Міжнародний інститут розвитку менеджменту (International Institute of Management Development, IMD)

5. Країни-лідери мають провідні позиції в галузі інновацій рейтинг країн щодо їх інноваційних позицій містить: ¡ величина витрат на НДДКР (питома вага витрат у структурі ВВП); ¡ чисельність науково-технічного персоналу; ¡ чисельність заявлених міжнародних патентів; ¡ ступінь захисту прав на інтелектуальної власності; ¡ розвинутість сфери освіти та ін. критерії.

Провідні країни світу в галузі інновацій:

6. Стрімке нарощування впливу транснаціональних корпорацій на всі сфери діяльності. Показники транснаціоналізації світової економіки: ¡ Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) ¡ Накопичені ПІІ ¡ Міжнародні злиття та поглинання ¡ Чисельність батьківських ТНК, одиниць ¡ Чисельність зарубіжних філій ТНК, одиниць ¡ Активи зарубіжних філій ТНК ¡ Обсяг продаж зарубіжних філій ¡ Обсяг експорту зарубіжних філій ¡ Чисельність зайнятих в зарубіжних філіях, млн. осіб ¡ Питома вага зарубіжних ТНК у світовому експорті, % ¡ Питома вага зарубіжних ТНК у світовому виробництві, %

7. Перехід до інформаційного суспільства ¡ переважна більшість баз даних, систем швидкого здійснення складних розрахунків, систем моделювання ефективних та швидкодіючих мереж управління – сконцентрована в країнах-лідерах (для порівняння, тільки в США знаходяться понад 75% баз даних).

8. Високі соціальні стандарти ¡ досить висока заробітна плата, яка, приміром, в промисловості п’ятнадцяти держав Європейського Союзу становила в середині 90 -х років – 22, 3 євро/год. , у США – 17, 5 євро/год. ; ¡ зниження рівня бідності (в ЄС протягом 90 -х років цей показник знизився у 6 -11 разів, в США – на 44%); ¡ підвищення якості соціальних послуг: допомога по безробіттю (в ЄС – 8, 5 місяців, в США – 4), тривалість відпустки по догляду за дитиною (у Швеції – 72 тижні, в США – 12) тощо.

Дякую за увагу!