Участь України у діяльності ООН ПЛАН 1

Участь України у діяльності ООН

ПЛАН 1. Україна – член-засновник ООН. 2. Взаємодія України з основними (ГА та РБ ООН, Генеральний секретар) та спеціалізованими організаціями (ЮНЕСКО, МАГАТЕ, ПР ООН, ЮНІСЕФ) ООН. 3. Участь України у миротворчій діяльності.

1. Україна – член-засновник ООН

Складовою зовнішньої політики незалежної України є діяльність у міжнародних структурах, що працюють над питаннями протидії світовим загрозам, у тому числі безпековим, екологічним, економічним, демографічним, продовольчим тощо.

Система безпеки на глобальному рівні, дійовою одиницею якої є Українська держава, спирається на діяльність універсальної Організації Об'єднаних Націй (ООН), що визнана стрижневою в загальнолюдській конфігурації протидії світовим загрозам.

Членом-засновником ООН Україна стала в 1945 р.

Ще перебуваючи в рамках СРСР, вона набула членство у • Всесвітній організації охорони здоров'я (1946), • Всесвітньому поштовому союзі (1948), • Всесвітній метеорологічній організації (1948), • Міжнародному союзі електрозв'язку (1948), • Міжнародній організації праці (1954), • ЮНЕСКО (1954), • Європейській економічній комісії (1956), • Міжнародному бюро вина (1956), • МАГАТЕ (1957) та ін. Українська PCP сприяла створенню Міжнародного Надзвичайного фонду ООН допомоги дітям (1958) тощо.

Набуття членства України в ООН є особливою сторінкою зовнішньополітичної діяльності Української держави, нагромадження досвіду міжнародного спілкування, що пізніше відіграло позитивну роль у розбудові та становленні міжнародної політики суверенної України.

Установча конференція ООН відкрилася в Сан. Франциско (США) 25 квітня 1945 р. На її першому засіданні делегація СРСР порушила питання про запрошення представників Української PCP і Білоруської PCP. У заяві уряду УРСР переконливо обґрунтовувалось юридичне право Радянської України посісти належне їй місце на конференції та в міжнародній організації. 30 квітня 1945 р. Виконавчий Комітет конференції рекомендував запросити делегації обох республік до Сан-Франциско.

Делегацію очолював заступник Голови Ради Народних Комісарів, Народний комісар закордонних справ УРСР Д. Мануїльський.

До складу української делегації входили: заступник Ради Народних Комісарів УРСР І. Сенін, віце-президент АН УРСР О. Палладій, учений секретар Президії АН УРСР П. Погребняк, ректор Київського університету В. Бондарчук, директор Інституту історії АН УРСР М. Петровський.

Д. Мануїльський очолив Перший комітет конференції, що мав підготувати текст преамбули та першого розділу Статуту "Цілі і принципи". Учасники делегації активно працювали в інших комісіях

До 1991 року, будучи у складі СРСР, Україна де-юре мала в ООН власне представництво на рівні незалежної країни. Проте, де-факто діяльність Української РСР в ООН була обмежена рамками проведення єдиної радянської зовнішньої політики.

2. Взаємодія України з основними (ГА та РБ ООН, Генеральний секретар) та спеціалізованими організаціями (ЮНЕСКО, МАГАТЕ, ПР ООН, ЮНІСЕФ) ООН

За час свого членства в ООН Україна обиралася непостійним членом Ради Безпеки у 1948 -1949, 1984 -1985, 2000 -2001 рр. , п’ять разів – членом Економічної і Соціальної Ради (останній раз – на період 2002 -2004 рр. ). Наша держава прагне набути непостійного членства у складі РБ ООН також на період 2016 – 2017 рр.

Представники України обиралися на керівні посади головних комітетів сесій Генеральної Асамблеї, зокрема, Другого (економічні та фінансові питання), Третього (соціальні, культурні і гуманітарні питання, питання прав людини) та Четвертого (спеціальні політичні питання та питання деколонізації). У 2006 році Україна головувала у Виконавчій Раді ПРООН/ЮНФПА

У 1997 р. Міністра закордонних справ України Г. Удовенка було обрано на посаду Голови 52 -ї сесії Генеральної асамблеї – найвищу керівну посаду в ООН, що є предметом особливої гордості України. Ця сесія увійшла в історію як “сесія реформ”, яка ухвалила всеосяжну програму реформування Організації та надала потужного імпульсу щодо її широкомасштабного оновлення.

У 1992 році ООН відкрила свій офіс у Києві, а у червні 1999 року київському офісу організації надано статус Представництва ООН.

У 1946 р. засновано Комісію ООН з прав людини. Українська PCP двічі - з 1946 р. по 1971 р. і з 1983 р. до 1985 р. - обиралася членом Комісії. Незалежну Україну до складу Комісії було обрано у 2003– 2005 рр.

Комісією підготовлено проекти таких міжнародних актів, як • Загальна декларація прав людини (1948), • Конвенція про запобігання злочинам геноциду і покарання за нього (1948), • Женевські конвенції про захист жертв війни (1954 p. ), • Декларація ООН про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (1956), • Декларація прав дитини (1959).

Важливим напрямом зовнішньополітичної діяльності Української PCP була її участь у міжнародно-договірних відносинах. Українська PCP користувалася своїм правом на укладення міжнародних договорів. Сучасна Україна як правонаступниця договірно-правової бази УРСР має виконувати укладені попередні договори.

Основним у пропозиціях Української PCP у міжнародних організаціях було питання роззброєння. Україна ратифікувала • Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, в космічному просторі і під водою (1963), • Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (1968), • Договір про заборону розміщення на дні морів і океанів та його надрах ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення (1971), • Договір про всеохоплюючу заборону ядерних випробувань (1996).

У 1980 -1982 pp. УРСР стала учасником Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації по відношенню до жінок, Конвенції про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які вважаються такими, що наносять значні ушкодження, підписала Конвенцію ООН з морського права.

Наприкінці 80 -х років УРСР була учасницею понад 150 міжнародних договорів, укладених під егідою ООН. Серед них такі політично важливі, як • Конвенція про незастосування строку давності до військових злочинів і злочинів проти людства (1969), • Конвенція про заборону розробки, виробництва і накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсичної зброї та її знищення (1972), • Міжнародні пакти про громадянські і політичні права і про економічні, соціальні і культурні права (1968) та ін.

Поза участю у міжнародних договорах Українська PCP активно користувалася правом посольства, яке здійснювалося за допомогою постійних представників УРСР при міжнародних організаціях, шляхом відрядження українських делегацій для участі в роботі численних міжнародних організацій, конференцій, для укладення міжнародних договорів тощо.

Українська PCP представництва мала свої постійні • при ООН у Нью-Йорку, • при Відділенні ООН та інших міжнародних організаціях у Женеві, • при ЮНЕСКО в Парижі.

Отже, попри всі обмеження дипломатичної, а отже й політичної, діяльності України в радянський період, УРСР боролася за забезпечення позитивних зовнішньополітичних умов для розвитку всіх держав, за мир і міжнародну безпеку, за права пригноблених народів та визволення їх від колоніальної неволі.

Глибоко символічним було те, що саме Україна мала честь відкрити дискусію Генеральної Асамблеї на ювілейному 50 -річному засіданні ООН 22 жовтня 1995 р. (Нью-Йорк), у якому взяли участь більш як 150 глав держав і урядів.

Україна мала в постаті ООН чи не єдину трибуну загальнолюдського масштабу, з якої могла заявити про своє існування. Підтримка ООН істотно сприяла Україні в реалізації тисячолітнього прагнення до власної державності. Л. Кучма

Водночас Україна впродовж своєї незалежної історії (з 1991 р. ) змушена була неодноразово звертатися до ООН для міжнародної підтримки стосовно захисту своєї територіальної цілісності. Ці звернення були пов'язані з питаннями про Крим (1992) і м. Севастополь (1993). Україна вважає ООН гарантом своєї незалежності, територіальної цілісності і недоторканності кордонів.

Діяльність України в Програмі ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) Пов’язана з реалізацією конкретних проектів та участю у глобальних і регіональних конвенціях і програмах екологічної спрямованості. Зокрема, 4 -7 лютого 2004 р. у Найробі (Кенія) представники багатьох країн взяли участь у XXII сесії Ради Керуючих Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) - Глобального форуму з навколишнього середовища на рівні міністрів. Україна бере активну участь у розробці й реалізації регіональних планів ЮНЕП (захист Чорного моря), механізмів оцінки впливу на навколишнє середовище (ОВОС) для країн СНД, в удосконаленні природоохоронного законодавства, а також здійснює діяльність з виконання низки конвенцій (про біологічну розмаїтість; про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення СИТЕС; про збереження видів тварин, що мігрують, тощо).

У рамках Програми розвитку ООН (ПРООН) здійснюється низка проектів, у тому числі й щодо оцінки постчорнобильської ситуації в Україні, моніторингу якості освіти в Україні, вироблення ефективної молодіжної політики.

Демографічні проблеми народонаселення перебувають у центрі уваги Фонду ООН з народонаселення (ЮНФПА). Питання скорочення населення, що є загрозою національній безпеці багатьох держав, стоять на порядку денному і в Україні. Фонд ООН у сфері народонаселення покликаний сприяти в розв'язанні актуальних завдань демографічної політики України, у сфері поліпшення стану здоров'я населення репродуктивного віку, збільшення тривалості життя, зниження смертності, насамперед серед чоловіків працездатного віку, стимулювання народжуваності та зміцнення сім'ї. Одна з доповідей Фонду - "Партнерство і репродуктивне поводження в країнах із низькою народжуваністю" присвячена серйозним проблемам країн СНД, де склалася непроста демографічна ситуація.

З 1958 р. Українська PCP бере участь у діяльності Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ). У полі зору ЮНІСЕФ - широке коло питань, що стосуються вирішення пріоритетних завдань і потреб країн у сфері захисту і розвитку дітей. У цей перелік входять проблеми охорони здоров'я, зокрема імунізації, профілактики ВІЧ/СНІДу та хвороб, викликаних дефіцитом йоду в організмі; питання підтримки дітей, які потребують допомоги; зміцнення потенціалу сім'ї тощо. Перелічені питання визначають напрями співробітництва України з ЮНІСЕФ.

Особливу роль у системі мирного співіснування людства відіграє Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ).

МАГАТЕ є відповідальним за: • нерозповсюдження ядерної зброї та відповідних технологій, тобто за дотримання ембарго на ядерну зброю; • дотримання державами у ядерній політиці трьох так званих ядерних "ні" - не передавати, не виробляти і не зберігати ядерної зброї; • проведення інспекцій у державах ризику (де є можливість появи ядерної зброї, в результаті чого країни можуть приєднатися до клубу ядерних держав).

Україна співробітничає з МАГАТЕ не тільки в рамках безпосередніх ядерних проектів, а й у питаннях ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Особливу увагу Україна привертає до низки проблемних питань функціонування об'єкта "Укриття" на Чорнобильській АЕС та зони відчуження. Позиція України полягає в тому, що ресурси, надані міжнародним співтовариством, зокрема МАГАТЕ, для розв'язання ядерних проблем, мають бути адекватними обсягу поставлених завдань.

В Україні за сприяння ООН і Міжнародної організації праці (МОП) проводилося дослідження "Вимір бідності". Результати обстеження 1, 1 млн. працюючих (або 32 % усіх зайнятих у промисловості) показали, що в країні налічується 79 % таких, що проживають за межею бідності. У рамках міжнародної програми "Протидія і ліквідація дитячої праці в Україні", реалізація якої розпочалася 2001 р. в кількох областях, була надана допомога щодо реабілітації і повернення до системи освіти 1205 соціально незахищеним дітям. У травні 2004 р. в Україні розпочалася реалізація проекту Міжнародної організації праці "Протидія торгівлі дітьми з метою трудової та сексуальної експлуатації на Балканах і в Україні". У рамках проекту створена субрегіональна мережа обміну інформацією, яка є частиною регіональних структур у Південно. Східній Європі.

Під егідою Продовольчої сільськогосподарської організації ООН (ФАО) в Україні здійснюється кілька проектів. Серед них - створення інформаційної системи, оснащення лабораторії контролю за якістю сільськогосподарської продукції відповідно до світових вимог і створення екологічної програми з біодизеля. 29 листопада 2003 р. на 32 -й сесії Конференції ФАО Україну було прийнято в ФАО, до якої входять 184 країни світу.

Плідно розвивається співробітництво з Організацією ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО). В рамках організації в Україні діють наукові комітети з біоетики, науковотехнічної інформації, розробляється програма "Людина і біосфера" тощо.

Низку iсторико-архiтектурних об'єктів України було внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: архітектурні ансамблі „Софія Київська”, „Києво. Печерська Лавра” та історичний центр Львова. За ініціативою України до Всесвітньої мережі біосферних заповідників ЮНЕСКО були включені українські біосферні заповідники „Чорноморський” (1982 рік), „Асканія-Нова” (1982 рік), „Карпатський” (1992 рік), „Дунайський” (1998 рік), „Ужанський національний парк” (1999 рік) та „Шацький” (2002 рік). Вперше у світі за безпосередньої участі України створено транскордонний румунсько-український біосферний резерват “Дельта Дунаю” (1998 рік) та тристоронній польсько-словацько-український біосферний заповідник “Східні Карпати” (1999 рік).

Національна Академія наук України виконує функції базової академії Міжнародної асоціації академій наук (МААН), куди входять вчені країн СНД та інших регіонів світу. Активно працювали наукові інституції МААН з проблем розробки нових матеріалів, фундаментальних географічних проблем тощо.

Міжнародний Суд ООН – головний судовий орган ООН, створений 1945 р.

Завданням Міжнародного Суду є розв'язування спорів між державами на основі норм міжнародного права та винесення консультативних рішень з юридичних питань. Складається з 15 членів, яких обирають Генеральна Асамблея ООН і Рада Безпеки. Місцезнаходження - Гаага (Нідерланди).

З часу заснування Міжнародного Суду до нього надійшло 75 звернень від держав і 22 звернення від міжнародних організацій. Міжнародний Суд виносив рішення стосовно міжнародних спорів з питань економічного права; права проїзду (проходу); незастосування сили; невтручання у внутрішні справи держав, у дипломатичні відносини тощо.

3. Участь України у миротворчій діяльності

Сьогодення ООН позначається ефективними діями у розв'язанні міжнародних конфліктів, екологічних катастроф, глобальних проблем, які загрожують існуванню людства.

Генеральний секретар Б. Бутрос. Галі у червні 1992 р. запропонував цілісну програму докорінної реорганізації ООН, в основу якої покладено заходи превентивної дипломатії миротворчі зусилля міжнародного співтовариства із запобігання кризам.

Однією з форм діяльності ООН у протистоянні і розв'язанні наявних конфліктів та запобіганні можливим є Операції з підтримання миру (ОПМ).

У 1948 -1987 рр. ООН провела 13 таких операцій, у 1988 -1991 рр. - 10, у 1992 р. - 10, у 1995 р. -17 ОПМ, в яких узяли участь 70 тис. військових ООН і цивільного персоналу. Як свідчить статистика, кількість конфліктів щорічно зростає майже на 100 %.

Участь України у миротворчих операціях розпочалась із затвердженням Верховною Радою України постанови від 3 липня 1992 року № 2538 -ХІІ "Про участь батальйонів Збройних Сил України в Миротворчих силах Організації Об'єднаних Націй у зонах конфліктів на території колишньої Югославії”, Згодом був прийнятий Закон України "Про участь України в міжнародних миротворчих операціях“ (16 червня 2005 р. ) Починаючи з 1992 року, близько 28 тисяч військовослужбовців Збройних Сил України взяли участь у міжнародних миротворчих місіях під проводом ООН, НАТО та ОБСЄ.

Географія їх дислокації охоплює Афганістан, Боснію, Демократичну Республіку Конго, Грузію, Ефіопію та Еритрею, Косово, Ліберію, Ліван, Східний Тимор, Сьєрра. Леоне та ін. Починаючи з липня 1992 р. Україна за рівнем участі у миротворчих операціях ООН є першою серед європейських країн і входить у десятку країн-контрибуторів військ до ОПМ.

Україна ініціювала і розробила проект Міжнародної конвенції із захисту миротворчого персоналу ООН. Завдяки цій ініціативі України з 29 травня 2002 р. міжнародне співтовариство відзначає Міжнародний день миротворців ООН, одностайно схвалений на 57 -й сесії Генеральної Асамблеї ООН.

Участь України в міжнародних миротворчих операціях ООН дає вагомі позитивні результати, серед яких: • формування простору безпеки навколо Української держави, • зміцнення її авторитету, • створення сприятливого клімату для налагодження та активізації двостороннього економічного співробітництва, • а також набуття військовослужбовцями необхідного професійного досвіду.

Українські миротворці й надалі братимуть участь у миротворчих операціях. Така політика пояснюється необхідністю відстоювати національні інтереси й захищати свою безпеку не тільки на власній території, а й далеко за її межами в міжнародно-правових рамках.

Миротворчі операції (МТО) - це врегульована міжнародним політичним мандатом ООН або регіональних організацій систематизована та організаційна діяльність держав і міждержавних об'єднань з утручання в конфлікти з метою їх припинення і розв'язання.

Правові типи МТО: • операції з підтримання миру, які проводяться міжнародним співтовариством за згодою сторін, що конфліктують, і в разі неміжнародного конфлікту - за згодою політичного керівництва держави, на території якої відбувається конфлікт; • операції зі встановлення миру (ОВМ), що являють собою операції з елементами примусових дій, здійснюваних за мандатом ООН без згоди сторін, що конфліктують, або легітимного політичного керівництва держави, на території якої відбувається конфлікт.

• • Функціональні типи МТО: міжнародні місії спостерігачів або місії зі встановлення фактів, цивільні, військові або змішані (спостережницькі); міжнародні операції з залученням збройних сил (військові МТО); міжнародні миротворчі поліцейські операції (поліцейські МТО); міжнародні миротворчі операції з надання гуманітарної допомоги (гуманітарні МТО), які слід відрізняти від надання допомоги жертвам стихійних лих і катастроф.

Розрізнення МТО за суб'єктом: • миротворчі операції ООН (за мандатом ООН); • регіональні МТО - миротворчі дії регіональних організацій за мандатом ОБСЄ, ОАД, СНД тощо; • внутрішні МТО (з міжнародно-правового погляду є поліцейськими операціями держави на власній території) для запобігання і розв'язання неміжнародного конфлікту між недержавними соціальними суб'єктами (етнічними групами, регіональними утвореннями всередині одної держави тощо).

Збройні Сили України брали участь у таких міжнародних миротворчих операціях під проводом ООН та ОБСЄ: • Місія ООН у Східній Славонії - квітень 1996 р. - січень 1998 p. • Місія ООН в Анголі, січень 1996 - лютий 1999 р. • Місія ООН превентивного розгортання в Македонії , червень 1995 - березень 1999 р. • Місія ОБСЄ з верифікації у Косово, грудень 1998 р. - березень 2001 р. • Місія ООН у Гватемалі, січень-травень 1997 р. • Місія ООН у Таджикистані, грудень 1994 р. - травень 2000 р.

• Спеціальна Місія ООН в Афганістані, квітень 2000 р. травень 2001 р. • Місія ООН на півострові Превлака, Хорватія, січень 1996 р. грудень 2002 р. • Гуманітарна місія в Державі Кувейт, квітень-серпень 2003 р. • Місія ООН у Ліберії • Багатонаціональні сили у Косово (Сербія і Чорногорія) • Спільні миротворчі сили в Придністровському регіоні Республіки Молдова • Місія ООН у Ефіопії та Еритреї • Місія ООН у Демократичній Республіці Конго. • Місія ООН та ОБСЄ у Грузії • Місія ООН у Косово • Український миротворчий контингент у складі Багатонаціональних Сил Іраку.

Таким чином, подальший розвиток міжнародної миротворчої діяльності Збройних Сил України є перспективним і важливим напрямом здійснення державної політики у сфері забезпечення національної безпеки України.

Участь Збройних Сил України в міжнародній миротворчій діяльності доцільно вважати одним з пріоритетних шляхів їх майбутньої розбудови та реформування.

Дякую за увагу!