ТВОРЧІСТЬ АЛЬБЕРА КАМЮ Роман Чума Альбер Камю

ТВОРЧІСТЬ АЛЬБЕРА КАМЮ. Роман “Чума”.

Альбер Камю народився 7 листопада 1913 року в містечку Мондові в Алжирі, який на той час був французькою колонією, у сім'ї найманого сільськогосподарського робітника, що через рік після народження сина помер від поранення на полі бою Першої світової війни. Мати, іспанка за походженням, працювала прибиральницею в багатих сім'ях. Дитина зростала у злиднях. Освіту пощастило здобути тільки завдяки допомозі одного з учителів ліцею, який виклопотав для хлопця стипендію. У 1932— 1936 рр. під час навчання в Оранському університеті (Алжир), Альберу доводилося тяжко працювати, що призвело до виснаження організму й він захворів на сухоти. Проте це не завадило йому бути життєрадісним, енергійним, жадібним до знань і розваг, чутливим і до краси середземноморської природи, і до глибин духовної культури.

А. Камю – французький письменник і мислитель, один з найяскравіших представників літератури екзистенціалізму.

А. Камю брав активну участь і в громадському житті. У 1934 році вступив до комуністичної партії, яку покинув через три роки, проводив антинацистську пропагандистську роботу, організував самодіяльний театр, співпрацював з незалежною лівою пресою. У цей час почалася його письменницька діяльність. Тоді, зокрема, були написані перший варіант роману «Сторонній» та нотатки до есе «Міф про Сізіфа» .

У 1957 році А. Камю став наймолодшим лауреатом Нобелівської премії

1957 р. Камю був нагороджений Нобелівською премією «за величезний внесок у літературу, у якій висвітлив значення людської совісті»

Людина відчуває себе самотньою, коли вона оточена боягузами. *** Жоден геніальний твір ніколи не грунтувалося на ненависті *** Старіти - значить переходити від почуттів до співчуття. *** Філософія - сучасна форма безсоромності.

лауреат Нобелівської премії (1957) філософ письменник представник екзистенціалізму драматург режисер актор

Альбер Камю • 4 января 1960 г. Камю принимает приглашение своего друга и издателя М. Галлимара вернуться в Париж не поездом, а на автомобиле. • Сошедшая с дороги машина врезалась а дерево, Камю погиб.

Президент Франции Николя Саркози выступил с предложением перезахоронить прах выдающегося французского писателя Альбера Камю в Пантеоне. Президент также отметил, что церемонию следует приурочить к 50 -летию со дня смерти писателя 4 января 2010 года.

Пам’ ятник А. Камю в місті Вельблевен

1913 р. – народився в Алжирі. Навчався в комунальній школі, Алжирському ліцеї, Алжирському університеті. 1935 р. – організував Театр праці. 1937 р. – перша збірка есе “Виворіт і обличчя”. 1938 р. – перший роман “Щаслива смерть”. 1940 р. – переїхав до Парижа, вчителював у Орані. Завершив повість “Сторонній”. 1941 р. – написав есе “Міф про Сізіфа”, драму “Калігула”. 1943 р. – оселився в Парижі. 1947 р. – роман “Чума”. 1948 -50 р. – п'єси “Стан облоги”, “”Праведні”. 1951 р. – есе “Бунтівна людина”. 1956 р. – повість “Падіння”. 1957 р. – збірка “Вигнання й царство”, есе “Своєчасні роздуми” 1960 р. – загинув в автомобільній катастрофі.

Художній світ А. Камю вирізняють: Щільний зв’язок з екзистенціалістськими ідеями та концепціями; розкриття трагічного становища людини в “світі без Бога”; аналіз абсурдних взаємин між особистістю і світом; пошук справжніх духовних цінностей; змалювання мужньої людини як морального еталона сучасності; звернення до міфологічних сюжетів.

Ж. П. Сартр про А. Камю: “Його впертий гуманізм, вузький і чистий, суворий і чуттєвий, вів сумнівну в своєму фіналі боротьбу проти нищівних і потворних віянь доби”.

Альбер Камю АЛЬБЕР КАМЮ ЧУМА Створений в 1941 -1947 р. Має антифашистську направленість. Побудований у формі хроніки однієї епідемії, що трапилась в містечку Оран. Твір багатоплановий. Роман – притча. Автор досліджує психологію людини в ситуації вибору.

Епідемії Судові вироки Чума – світове зло Війни Хвороба

З історії створення роману "Чума". Перші нариси до роману "Чума" були зроблені Камю на початку 1941 року, коли він вчителював в Орані. І хоча роман було завершено 1943 року, робота над ним ще тривала, роман вийшов лише 1947 року. Вже самі дати вказують на справжню тему роману і його прихований смисл.

Смисл назви роману "Чума". Хроніка вказує на дату 194. . . рік. Відтак на думку спадає словосполучення "коричнева чума", тобто фашизм. Так вимальовується картина політичної чуми. Боротьба європейського Опору проти фашизму - такий смисл має на увазі автор у назві роману "Чума".

Зміст роману: За свідченням самого Камю, «Явний зміст «Чуми» » — це боротьба європейського Опору проти фашизму. «За допомогою чуми я хочу передати атмосферу задухи, від якої ми потерпали, атмосферу небезпеки й вигнання, в якій ми жили тоді. Водночас я хочу поширити це тлумачення на існування взагалі. Чума покаже моральне обличчя тих, кому минулої війни випало думати, мовчати і страждати» .

Головна ідея твору Людина мусить залишатися вірною людському в собі, повинна протистояти злу навіть у тому випадку, коли немає ніякої перспективи і надії А. Камю

Образ чуми — це не тільки символ війни. Це універсальна метафора зла. Герой роману інтелектуал Тару говорить: «Чума — не тільки хвороба, не тільки війна, це також смертні судові вироки, розстріл переможених, фанатизм церкви і фанатизм політичних сект, загибель безневинної дитини в лікарні, суспільство, влаштоване геть погано, так само як і спроби, всупереч опору влади, улаштувати його заново. . . » Мікроби чуми гніздяться повсюди, підстерігають кожен необережний крок людини, влади,

Прикладів такої «зачумленості» XX століття знає багато: фашистська Німеччина, більшовицький СРСР, червоний Китай. І як тільки люди доброї волі перемагають зло в одному місці, воно піднімає голову в іншому. Доктор Ріє переконаний, що «чума — це нескінченна поразка» .

хвороба (реалістичний план зображення, алегорія) Чума погранична ситуація (екзистенційний план) фашистська навала(алегоричний план сюжету, конкретно- історична реалія символ (метафізично-узагальнюючий план) тоталітаризму світового абсурду метафізичного зла

Чума — це уособлення всесвітнього зла, яке повністю перемогти неможливо. Остаточна перемога над ним недосяжна, але усвідомлення цього не повинно паралізувати волю й розум людей, їхньої готовності до боротьби.

Люди – містечко Оран Епідемія чуми Всесвіт з хаос, абсурд Пізнання буття людини у Всесвіті, осягнення трагічності буття в абсурдному Всесвіті. Двобій з дійсністю.

А. Камю шукає в людині сили, що піднімають супроти зла, і знаходить їх у самій природі людини, яка здатна кинути виклик Богові й Долі й одвічному хаосу.

У центрі всіх творів Альбер Камю ставить людину, яка обов'язково має діяти, приймати рішення, робити вибір. Його герої стоять на роздоріжжі й вирішують проблему власного індивідуального існування в моменти, коли спокійний плин життя порушується якоюсь кризовою ситуацією. Для жителів невеликого міста Орана цю кризову ситуацію створила чума.

Здатність узяти на себе відповідальність за всіх. Енергія дії Лікар Ріє - один із перших, хто розпізнав біду і зчинив тривогу. Моральний опір злу, силам, що загрожують людському життю. Прагнення усвідомити все те, що має бути усвідомлене, прогнати видіння

Зачатки бунту Життєраді сність Жан Тарру Неординарна зовнішність Сильна особистість Любов до свободи Таємничий спосіб життя

Життєва філософія інших персонажів Р. Рамбер Соромно бути щасливим наодинці Ж. Тарру Звинувачує у бідах саму людину Отець Панлю Виправдовує чуму як кару Божу Коттар Думає тільки про наживу

Та чума, що стала загрозою кожному життю, поставила всіх перед вибором: позакривати вікна, двері, відгородитися від світу чи об'єднатися і всім разом протистояти злу. Звичайно, багато людей вибрали перший варіант, але більшість жителів зрозуміли, що перемогти епідемію вони зможуть тільки разом. Взаємодопомога, бажання підставити плече ближньому вирвали з обіймів смерті ціле місто.

Кожен робив свій вибір. На цій землі існують лихо і жертви, і чесна, порядна людина не має права ставати на бік зла, в чому б воно не проявлялося. Треба чинити опір, навіть якщо для цього доводиться робити над собою неймовірні зусилля. Зло панує не там, де його аж занадто багато, а там, де люди не борються, не чинять йому опору. Альбер Камю у своїх творах учить нас плічо-пліч захищати добро, справедливість, людську гідність, разом протистояти злу і насильству.

Чума - це зло, це ненависть. Тарру знає, що кожен носить її в собі, що не існує такої людини у світі, якої б вона не торкнулася. Чим більше людська ненависть, тим сильнішою стає Чума. «Ця історія стосується однаково нас усіх» , - каже Рамбер. Прикро бути щасливим одному…

Кінець роману здається оптимістичним: Чума відступила, люди радіють, усі щасливі… Так, справді, Добро повинно перемагати. Але, глибоко осмисливши написане, можна помітити: Чума не переможена, а просто якимось дивом вона відійшла, як звір, знесилений у боротьбі, концентруючи свої сили для того, щоб завдати нового удару

Вона живиться людською ненавистю і заздрістю, і щасливі люди на вулицях міста не знають того, що знає Ріє: «Мікроб чуми ніколи не вмирає, ніколи не зникає… він терпляче чекає своєї години і, можливо, прийде на горе і повчання людям такий день, коли чума пробудить пацюків і відправить їх вмирати на вулиці щасливого міста» . І єдиним виходом із цього, на думку Ріє, є внутрішній стрижень, що спонукає робити те, «що треба здійснити і мають робити усі люди всупереч страху, всупереч особистим ваганням, усі люди…» .

Камю в Парижі.

Тема творів А. Камю Свобода і право Відчуженість , . приреченіст ь, "сторонність" Абсурдність людського буття.

А. Камю "Миф о Сизифе. Эссе об абсурде.

Из иллюстраций к повести А. Камю "Посторонний"

Альбер Камю на фестива-лі в Анже. 1952 р.

Виконав: СТУДЕНТ СТХТ НУХТ ГРУПИ МЕХ 13 СТЕПОВИЙ ОЛЕКСАНДР