Творча діяльність соціального педагога Специфіка творчої педагогічної діяльності

Творча діяльність соціального педагога Специфіка творчої педагогічної діяльності. Особливості організації творчої діяльності соціальних педагогів. Творчий підхід до організації соціальнопедагогічної роботи в школі. Виконала: Ісак Анастасія Іванівна

Специфіка творчої професійної діяльності соціального педагога Проблеми особистості у ХХІ столітті, яке позначене формуванням демократичного суспільства, загострює дискусії щодо визначальних чинників формування в особистості соціально-виховних знань, умінь і навичок У сфері пріоритетів центр ваги з матеріальних засобів виробництва перемістився на духовні фактори, унаслідок чого демократичне суспільство повинно стати гуманним і зробити людину щасливою. На сьогодні утворилася суперечлива ситуація: безперечні здобутки розвитку українського суспільства не реалізуються внаслідок слабкої освітньої підготовки дітей та молоді в соціально-виховній сфері; випускники загальноосвітніх шкіл не оволодівають знаннями, необхідними їм для подальшої соціальної взаємодії в суспільстві; випускники педагогічних університетів майже не набувають навичок з основних знань у сфері соціально-дозвіллєвої освіти, унаслідок чого відчувають себе невпевненими в подальшій роботі.

Ефективність соціального виховання підлітків і молоді великою мірою залежить від професійного рівня соціального педагога. Соціальний педагог у процесі художньо-творчої діяльності з вихованцями досить часто виступає в ролі сценариста, організатора, режисерапостановника різноманітних театралізованих заходів (театралізованих і збірних концертів, вечорів, розважальних програм, свят), а тому він повинен володіти як професійними, так і специфічними знаннями й уміннями. Серед численних функцій, які виконує соціальний педагог в різних сферах діяльності, особливе значення посідають такі професійні вміння: організовувати творчі колективи та керувати їх діяльністю, планувати роботу з колективом, володіти культурою спілкування, розробляти сценарії свят, проводити різноманітні виховні заходи, гурткову роботу як у школах, так і в мікрорайонах.

Моя творчість у ролі майбутнього соціального педагога

На думку провідних вітчизняних учених, таких як А. Й. Капська, О. В. Киричук, Л. І. Міщик, С. О. Сисоєва, які досліджують це питання, важливим є визначення рис, притаманних соціальному педагогу як творчому керівнику, і того, чим відрізняється його діяльність від інших педагогічних і творчих спеціальностей.

Наприклад, основна відмінність полягає в нерегламентованості, у відсутності офіційно закріпленої структури внутрішньої організації колективу та взаємостосунків між його членами. Як уже раніше зазначалось, художньо-творчий колектив організовується на добровільних началах, в основі його створення лежать особистісні бажання, добровільність та інтереси; дотримання й урахування принципів зацікавленості та демократичності посідають тут чи не найголовніше місце. Другою важливою ознакою є те, що соціальний педагог як організатор, керівник, режисер-постановник організовує творчу аматорську діяльність, яка не регламентується трудовим чи якимось іншим законодавством, на відміну від такої у школі чи ВНЗ. І, по-третє, основним предметом, навколо якого вибудовується художньо-творча діяльність, є мистецтво, художня творчість. В інших закладах та установах ці засоби використовуються частіше за все як допоміжні. У роботі ж соціального педагога з творчим колективом вони є головним, домінуючим. Адже творчість - діяльність, яка породжує щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю й суспільно -історичною унікальністю. Творчість специфічна для людини, оскільки завжди передбачає творця - суб'єкта творчої діяльності; у природі відбувається процес розвитку, але не творчості. Отже, творчість притаманна тільки людині.

Психологічна сутність та специфіка педагогічної творчості. Щоб розглянути психологічну сутність педагогічної творчості, слід спочатку усвідомити сутність більш широкого поняття – творчість. Загальноприйнятий погляд на трактовку цього поняття полягає в тому, що творчість як вид людської діяльності характеризується насамперед новизною й оригінальністю. Цієї думки дотримувався видатний вітчизняний психолог Л. С. Виготський. Проте чи достатньо цих ознак для визначення творчості взагалі, і педагогічної творчості зокрема. Якщо давати визначення творчості як людської діяльності, яка породжує щось нове і не враховувати цілі цієї діяльності, то можна дійти висновку, що творчість може бути спрямована не лише на добрі справи, не тільки на утворення, але й на руйнування, знаходити вихід у хуліганстві, злочинах. Проте хіба є творчість злочини, розробка газових камер, створення нейтронних бомб. Все це безсумнівно має ознаку новизни, але не має найважливішої ознаки творчості – її спрямованості на творення, на гуманні цілі. Мета людської діяльності в даному випадку відіграє дуже важливу роль. У злочинах, створенні газових камер тощо. Така мета буде антигуманною у своїй основі, а тому це не творчість, а антитворчість, тобто варварство. Отже, крім ознак новизни і оригінальності, у визначення творчості повинна включатися і ознака прогресивності. Це означає, що про творчість можна вести мову лише тоді, коли її процес і результат спрямовані на творення, породження нового прогресивного, що сприяє розвиткові людини і суспільства.

Маючи багато спільного з іншими видами творчості (наукова, художня, технічна), педагогічна має своєрідність, пов’язану і з характером процесу, і з його результатом – особистістю, що росте і розвивається. Виділимо ці специфічні особливості педагогічної творчості: 1. Специфіка педагогічної творчості полягає перед усім у тому, що об’єктом і підсумком її є творення особистості ( а не образу, як у мистецтві; не механізму чи конструкції, як у техніці). Це дуже точно відзначив педагог В. П. Вахтєров: “Якщо навчання – мистецтво, то це найвище з усіх мистецтв, тому що має справу не з мармуром, не с полотном і фарбами, а з живими людьми”. 2. Педтворчість жорстко лімітована, спресована у часі. Вчитель не може чекати, коли його “осяє”, він повинен знайти оптимальну методику заняття сьогодні, а дуже часто прийняти нове рішення на самому уроці буквально за секунди, коли виникла передбачена ним ситуація. Тут, за словами А. С. Макаренка, потрібно негайний аналіз і негайна дія. Виступаючи спресованим у часі, здійснюючись безперервно і систематично, пед. Творчість приносить результати далеко не одразу. Вчитель порівняно швидко отримує лише безпосередньо, часткові підсумки своєї діяльності (знання, вміння, навички учнів), проте не завжди може порівняти. Співвіднести задум з його наслідками.

3. Оскільки пед. творчість пов’язана з навчально-виховним процесом, вона завжди повинна приносити позитивні результати. 4. Особливістю пед. творчості є те, що це завжди співтворчість. Вона тісно пов’язана з творчістю всього вчительського колективу і кожного учня. Один з основних партнерів вчителя по творчості – учень дуже складний, динамічний, неповторний. Під засіб, який вчора приносив користь, сьогодні стає безплідним. Нове втрачає привабливість і новизну, творча задача сприймається вже як стереотипна. Чим краще організоване навчання, тим швидше розвивається учень як особистість. Перед педагогам постійно виникає велика кількість факторів, які важно або зовсім неможливо передбачити і які впливають на формування особистості учня. Ось чому необхідно постійний розвиток всіх елементів педсистеми: цілей, змісту, засобів, методів, форм. 5. Ще однією відмінною рисою педтворчості є те, що його значна частина здійснюється на людях, у публічній обстановці. Це вимагає від вчителя вміння керувати своїми психічними станами, оперативно викликати у себе та учнів творче натхнення. 6. Специфічним є не лише предмет педтворчості – особистісь дитини, що розвивається, але й “інструмент” цієї творчості – особистість вчителя –творця.

Управління педагогічним процесом здійснює вчитель. Саме він визначає мету і завдання процесу в конкретних умовах, програмує розвиток особистості учня, обґрунтовує систему педагогічних засобів, форм, методів, їх етапність, спрямованість на розв'язання конкретних педагогічних завдань. Діяльність, яку виконує вчитель, називається педагогічною. Педагогічна діяльність - це особливий вид соціальної діяльності, що передбачає передавання від старших поколінь до молодших накопичених людством культури і досвіду, створення умов для їх особистісного розвитку і підготовки до виконання певних соціальних ролей у суспільстві. Педагогічну діяльність здійснюють не лише педагоги, а й батьки, громадські організації, керівники підприємств і установ, різні групи, а також значною мірою засоби масової інформації. Ця діяльність є загальнопедагогічною, тобто такою, яку здійснює кожна людина стосовно самої себе, своїх дітей, товаришів, колег тощо. Педагогічна діяльність як професійна здійснюється в спеціально організованих суспільством освітніх установах: дошкільних закладах, школах, професійно-технічних училищах, Середніх спеціальних і вищих навчальних закладах, закладах додаткової освіти, підвищення кваліфікації і перепідготовки. Основними видами педагогічної діяльності, яка здійснюється у цілісному педагогічному процесі, є викладання і виховна робота.

Суттєвою особливістю педагогічної праці є і те, що вона з початку і до кінця є процесом взаємодії людей. Це посилює роль особистісних взаємин у педагогічній праці і підкреслює важливість моральних аспектів. Специфічним є і результат педагогічної діяльності - людина, що оволоділа певною частиною суспільної культури, здатна до подальшого саморозвитку і виконання певних соціальних ролей у суспільстві.

Дякую за увагу!