• Тур «Відпочинок в Одесі» Тривалість: 3 дні Включає в себе наступні об'єкти: місто Одеса, Біосферний заповідник «Дунайські плавні» та Білгород-Дністровський
Програма перебування Перший день • • 23: 14 -виїзд з Києва 08: 50 -прибуття до Одеси 09: 00 -10: 00 -сніданок в кафе «Жару-Пару» 10: 00 -13: 00 -оглядова екскурсія по місту 13: 00 -14: 00 -обід в кафе «Варенична» 14: 00 -17: 00 -відвідання катакомб 17: 00 -19: 00 -вільний час 19: 00 -20: 00 -вечеря в кафе «Че гевара»
Програма перебування Другий день • 08: 00 -09: 00 -сніданок в кафе «Майстерня» • 12: 00 -прибуття до заповіднику «Дунайські плавні» • 12: 00 -13: 00 -екскурсія по заповіднику • 13: 00 -14: 00 -обід та розміщення в готелі • 14: 00 -продовження екскурсії • 18: 00 -19: 00 -вільний час • 19: 00 -20: 00 -вечеря
Програма перебування Третій день • • 08: 00 -09: 00 -сніданок 11: 00 -прибуття до Білгород-Дністровського 11: 00 -13: 00 -відвідання Аккерманської фортеці 13: 00 -14: 00 -обід в кафе «Фараон» 14: 00 -виїзд до Одеси 17: 00 -вільний час 19: 00 -виїзд до Києва 06: 55 -прибуття до Києва
Харчування кафе «жарю-парю»
Розміщення готель «Токіо-стар»
Розміщення готель «Венеція»
• Оперний театр: тринадцятий із семи чудес. • Справжня перлина, чудесний скарб Одеси - її Оперний театр. Споруджений за проектом віденських архітекторів Ф. Фельнера і Г. Гельмера (Ferdinand Fellner, Herman Helmer), одеський театр - тринадцятий за рахунком в їх великій колекції театрів Європи. Подолання «нещасливою» містики числа 13 - ще одна чудова історія Одеського Оперного. • Будувався він трохи більше 3 років з місцевого матеріалу - одеського вапняку (черепашнику) на місці повністю згорілого міського театру. Австрійські архітектори під час будівництва в Одесу не приїжджали, так що театр зводили кращі архітектори Одеси - Ф. В. Гонсіровскій за участю А. Бернардацці і Ю. Дмитренко. Вони дуже багато додали до основного проекту іменитих віденців, причому досить вдало. «Одеський театр кращий у світі!» - Вигукнув Ф. Фельнер, що приїхав на відкриття театру 1 жовтня 1887 року. Так що популярна фраза гідів «Одеський оперний театр другий за красою після Віденського» не зовсім коректна. . . • На урочистій церемонії відкриття театру більше 120 років тому були заховані «секретні матеріали» . Біля підніжжя дзеркала на центральній білій сходах був замурований металевий ящик із символічним позолоченим ключем (чим не казковий «Золотий ключик» від театру папи Карло? ), А також офіційним актом про введення будівлі в експлуатацію, газетами того дня, афішами і програмою спектаклю. Новий відлік почався!
• Візитною карткою Одеси називають вид, який утворюють Потьомкінські сходи, пам'ятник Дюку де Рішельє і два напівциркульних будівлі за ним. • Цей чудовий, неповторний по красі ансамбль знаходиться в центрі знаменитого Приморського бульвару. Звідси відкривається чудова панорама Одеської затоки, а тому тут завжди багатолюдно, і Дюк (так його запросто називали і називають одесити) - незмінно в центрі уваги. • Заслуговує уваги і постамент пам'ятника, створений архітекторами А. І. Мельниковим і Ф. К. Боффо. Під час обстрілу Одеси англо-французької ескадри в період Кримської війни барельєф на цоколі кілька постраждав. Згодом він був відремонтований, а одне з гарматних ядер було вмонтовано в постамент пам'ятника. • Одесити всіх поколінь дуже люблять це чудове творіння Мартоса. "Зустрінемося у" Дюка ", - говорять вони. Або: "Запитай у" Дюка "- це коли задається дуже важкий або каверзне питання. А бронзовий Рішельє зустрічає і проводжає суду всього світу, які відвідують Одеський порт. Він є беззмінним символом Одеси. • В наші дні бронзовий пам'ятник Дюку де Рішельє - неодмінний учасник усіх міських подій, від Гуморини до Джаз-карнавалу. У День сміху він приміряє завзяту моряцької безкозирку і навіть клоунський перуку, а в дні джазу Дюк стає ще й Елінгтоном - завдяки масці і костюму. Що й казати, чудове перетворення!
Потьомкінські сходи - такий же символ для Одеси, як Ейфелева вежа для Парижа. Це не просто майже дві сотні сходинок, а справжній феномен, причому не тільки одеського масштабу. Сходи була спроектована ще в 1825 році архітекторами Авраамом Мельниковим, Франческо Боффо і Потьє, а побудована в 18371841 інженерами Уоптоном і Ю. Морозовим. Если смотреть на нее снизу, то видны только ступени, а если сверху — только межлестничные площадки.
• Портрети XVIII-XIX ст.
• XIX-XX ст.
• XX ст.
• Колекція вітчизняного образотворчого мистецтва Одеського художнього музею - одна з найбільш значних і багатопланових в Україні. Вона охоплює всі види образотворчого мистецтва: живопис, графіку, скульптуру, декоративно-прикладне мистецтво і включає в себе твори російських та українських майстрів іконопису від XVI століття до сучасності, нараховуючи більше 10 тисяч оригінальних робіт. • Музей був відкритий в 1899 році за ініціативою Одеського товариства витончених мистецтв, заснованого в 1865 році. Початок музейному зібранню проклали картини, передані Петербурзькою Академією мистецтв. • Музей розташований в центрі Одеси, над морем, у палаці, який є пам'яткою архітектури початку XIX століття і мають штучний підземний грот відкритий для відвідувань. • Експозиція музею розміщена в 26 залах на двох поверхах. Вона побудована в історико-хронологічній послідовності з дотриманням монографічного принципу показу творів кожного автора.
• Одним з чудес Одеси, безсумнівно, є катакомби - найзнаменитіші в світі не тільки по хитросплетінню лабіринтів, а й по протяжності, яка сягає, за різними оцінками, від 800 до 3 тисяч кілометрів. Для порівняння: протяжність Римських катакомб триста, Паризьких - п'ятсот кілометрів. При цьому невідома навіть приблизна топографія одеського підземного лабіринту. • Як же вони виникли? У далекому минулому вся територія Північного Причорномор'я була морським дном. Морю і морських відкладеннях зобов'язаний своєю освітою і широко відомий на півдні камінь блідожовтого кольору - черепашник. Міцний, легкий, не вимагає великих зусиль при обробці, він відвіку використовується в будівництві. • Перші підземні каменоломні почали виникати в першій половині XIX століття, під час бурхливого будівництва Одеси. З видобутого в катакомбах черепашнику побудована майже вся стара Одеса. В результаті вийшов місто як би вивернутий навиворіт. До речі, підземні виробки стали продовженням давніх карстових печер, вік яких сягає чотирьох мільйонів років.
• Серед чудес Одеси є і чудеса нерукотворні. Куяльницький лиман якщо й має аналоги в світі, то тільки в Ізраїлі. Адже за своїми властивостями Куяльницькі бруду можна порівняти лише з грязями Мертвого моря, а деякі відмінності лише додають одеському продукту унікальність. • Знаходиться на північно-заході узбережжя в 13 км від Одеси. Його довжина - 28 км, ширина - 3 км, середня глибина - 3 м. У районі Куяльницького лиману розташована найнижча точка України - 5 метрів від рівня моря.
Дунайський біосферний заповідник — самостійна природоохоронна та науково-дослідна установа. Розташований на крайньому південному заході України, на території Кілійського району Одеської області. По кількості видів фауни дельта Дунаю є чи не найбагатшим місцем у сучасній Європі. Досить повно тваринний світ представлений і на території Дунайського біосферного заповідника. Комахи Фауна По кількості видів фауни дельта Дунаю є чи не найбагатшим місцем у сучасній Європі. Досить повно тваринний світ представлений і на території Дунайського біосферного заповідника. Комахи Для заповідника відомо 1937 видів комах, серед яких 40 занесено до Європейського червоного списку та Червоної книги України Риби Фауна риб заповідника нараховує 90 видів, які належать до 30 родин. При цьому в заповідних водах зустрічаються всі 7 видів риб із Європейського червоного списку. Птахи Найчисельнішою та найважливішою як в природоохоронному, так і екологічному та економічному плані групою хребетних тварин заповідника є птахи. Тільки з 1983 року їх на теперішній території біосферного заповідника відмічено 257 видів, що становить біля 63 % орнітофауни України. А всьго в дельті Дунаю за весь час спостережень зареєстровано більше 320 видів птахів. Ссавці в заповіднику представлені 42 видами. Серед них 6 (14, 3 %) занесено до Європейського червоного списку та 13 (31, 0 %) — до Червоної книги України
• Канали замість вулиць, човни - головний вид транспорту. Це не Венеція, хоча саме з цим знаменитим містом порівнюють українське містечко Вилкове на Одещині. Розташоване у пониззі Дунаю на кордоні з Румунією, Вилкове славиться не лише своїми незчисленними каналами, а й унікальною культурою - тут ще й досі збереглася і функціонує церква старовірів. • Роль тротуарів виконують кладки – настили з дощок, що височіють над водою й тягнуться вздовж єриків (так вилківці називають свої канали). Імпровізована пішохідна доріжка вузька й дуже нестійка – «грає» під вагою людини. Розминутися перехожим, які йдуть назустріч одне одному, непросто: один неодмінно має зупинитися й обернутися боком. За неписаними правилами, молоді люди поступаються дорогою немолодим. У той же час людина, що йде без нічого, завжди поступиться дорогою іншому з вантажем. Падіння у воду, особливо у святкові дні, тут не рідкість. • Центральною вулицею Вилкового пройтися пішки неможливо. По Білгородському каналу пересуваються виключно водним транспортом. Майже половина містечка, що має площу трохи більше сорока квадратних кілометрів вкрита водою. Через незліченні канали перекинуті дерев'яні містки. Іноді їх переносять з місця на місце. Іноді розбирають, щоб дати дорогу завантаженому човнові, а потім повертають на місце. • Вилкове заснували у XVII столітті козаки-старовіри. У липових гаях у пониззі Дунаю вони ховалися від переслідувань за власні релігійні погляди. Хоча протягом багатьох століть вилківці жили відлюдниками, нині тут із задоволенням приймають гостей.
• • Фортеця будувалася на залишках грецького міста Тіра. Існувало воно до IV століття. Білгород-Дністровська фортеця є однією з найбільших середньовічних фортець в Україні. Периметр її стін становить 2, 5 км, а загальна площа — більше 9 га. Товщина стін коливається від 1, 5 до 5 метрів, а висота стін та башт — від 5 до 15 метрів. З півночі фортечні мури майже впритул підступають до Дністровського лиману. З інших трьох боків фортецю оточує рів, сучасна глибина якого сягає 13 -14 метрів. Внутрішня стіна рову на кілька метрів вища ніж зовнішня. • Основу фортечного комплексу становить Цитадель — найбільш укріплена частина, збудована ще генуезцями. Раніше вона складалася з чотирьох великих башт, з'єднаних потужним муром. Башти ці мали власні назви: Придвірна (північно-східна), Комендантська (південно-східна), Темниця (південнозахідна) та Скарбниця (північно-західна). Нині башта Скарбниця напівзруйнована, решта ж перебувають практично у відмінному стані. Площа двору цитаделі — 300 квадратних метрів. Тут є багато приміщень та розгалужена мережа підземних ходів. Підземні ходи, на жаль, практично не досліджені. Колись у цитаделі містився комендантський палац. • Фортеця розділена внутрішніми стінами на кілька дворів, які могли бути самостійними фортифікаційними об'єктами. Цитадель розташована на території Гарнізонного двору. Цей двір має площу близько двох гектарів. Раніше він був забудований казармами, стайнями та складами боєприпасів. • Найбільший двір фортеці — Громадянський. Його площа 5 га. Колись він був забудований житловими спорудами. В турецький період тут стояла велика мечеть. Але у ХІХ столітті усі житлові будівлі двору були розібрані. До цього двору веде центральна брама фортеці — Кілійська. • Був у фортеці і третій двір — Карантинний (інші назви Портовий, Господарський). Він був призначений переважно для торгівлі та складів. Але від цього двору практично нічого не залишилося. Двори оточені високими мурами із системою башт. Три найбільші башти Громадянського двору мають власні назви: Овідієва (Дівоча), Сторожова та Пушкіна.
Вартість туру • • • Перевезення-192 грн. Розміщення-195 грн. Харчування-200 грн. Екскурсійна рограма-70 грн. Загальна вартість туру-657 грн.