Трудове право України
Трудове право як одна з галузей права сформувалося не так давно. Воно виросло з феодальних відносин та оформилося із розвитком капіталізму, коли робочу силу поступово було прирівняно до товару. Сукупність відносин, що виникли в умовах попиту і пропозиції на робочу силу, тобто ринку праці, потребувала законодавчого врегулювання. Трудові звичаї, цехові та фабричні традиції, владні приписи поступово утворили підмурівок окремої галузі права, що регулює відносини працівників та роботодавців. ми права зей єдиної систе на з галу зміни і дове право — од Тру док виникнення, лює поря праці і аїни, яка встанов Укр цівників, міру їх осин пра удового ня трудових відн припинен внутрішнього тр , основи очення городи за працю міру вина організацій, заох установ і ку підприємств, праці, розпоряд равила охорони гнення, п исциплінарні стя адення ід ових спорів і укл у труд ання порядок розгляд оціальне страхув ержавне с них договорів, д ржанням колектив онтроль за доде ляд і к працівників, наг працю. онодавства про зак
Регулювання тр удового права
Метод трудового права та його осо бливос ості Метод тієї чи іншої галузі права — це сукупність засобів (прийомів, способів), завдяки яким відбувається регулювання суспільних відносин. Юридична наука визначає низку ознак, які характеризують метод правового регулювання окремої галузі права залежно від того, як ці ознаки у ній виявляються. Такими ознаками методу є: 1) порядок виникнення, зміни і припинення правовідносин; 2) правовий стан учасників правовідносин; 3) характер вста новлення прав і обов'язків; 4) засоби забезпечення виконання обов'язків (санкції). Порядок виникнення, зміни і припинення правовідносин. Юридичним фактом, що породжує виникнення трудових від носин, які становлять основу предмета трудового права, є трудовий договір. Він базується не на імперативних приписах, а на свободі вибору (відповідно до своїх потреб та можливостей) суб'єкта, що шукає собі роботу, і суб'єкта, який має потребу в працівнику. Дещо інші юридичні факти породжують правовідносини працевлаштування, з перекваліфікації і підготовки кадрів. Тут характерним є владний акт (наказ, розпорядження) адміністра ції, але йому неодмінно передує взаємна згода суб'єктів. Так само можна простежити за виникненням правовідносин, наприк лад, із встановлення умов праці. Тут також переважає договірний фактор. Колективний договір схвалюється трудовим колективом і підписується роботодавцем та профкомом, режим робочого часу встановлюється за погодженням між роботодавцем і проф комом тощо. Зміна і припинення правовідносин також здійснюються в основному за взаємним погодженням сторін. Отже, в трудовому праві юридичними фактами, які породжу ють, змінюють або припиняють правовідносини, є вольові дії суб'єктів, що базуються на їх взаємній згоді.
Трудовий договір - цю угоду між працівником власником підприємства, установи, організації. Відповідно до ним працівник зобов'язується виконувати певну роботи з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядком, а власник зобов'язується виплачувати працівникові зарплатню й забезпечити необхідні умови праці.
Працівник. А, щоб укласти трудового договору, особа повинна мати трудовий правоздатністю і дієздатністю (правосуб'єктністю). Трудова правосуб'єктність за своїм характером відрізняється від громадянської правосуб'єктності. Вона має інші вікові кордону: виникає з найбільшим досягненням віку 16 років. У виняткових випадках згоди котрогось із батьків (усиновителів) чи попечителя допускається прийом працювати особи, яке сягнуло 15 років. Можливий прийом працювати які у вільний від навчання час під час досягнення ними 14 років із згоди котрогось із батьків (усиновителів) чи опікуна. Важливо, щоб виконувана таким працівником робота була легкої, не заподіювала шкоди здоров'ю та не порушувала процес навчання. Трудової правосуб'єктністю може бути особи, визнані у зв'язку з на хворобу чи слабоумством громадянсько недієздатними;
Роботодавець. Як особи, надає роботу, може бути власник коштів виробництва - юридична особа (підприємство, установа, організація) чи уповноважений власником органи. Правосубєкт юридичної особи виникає у момент державної реєстрації речових. Роботодавцем може бути фізична особа наприклад, підприємець, що здійснює підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, обличчя, наймаючи домашню робітницю, гувернантку.
Додержання письмової форми є обов'язковим: 1. при організованому наборі працівників; 2. при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними 3. географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 4. при укладенні контракту; 5. у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 6. при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 7. при укладенні трудового договору з фізичною особою; 8. в інших випадках, передбачених законодавством України.
Трудова функція — це робота, про виконання якої домовилися працівник і власник. Сторони трудового договору самостійно встановлюють той обсяг робіт, який виконуватиме працівник, у тому числі й за кількома спеціальностями і посадами. Додатковими умовами при укладенні трудового договору, які залежать від волі сторін, можуть бути умови про встановлення випробування, неповного робочого часу, про соціально-побутові умови тощо. Умови трудового договору, що погіршують становище працівника порівняно з законодавством про працю, недійсні (ст. 9 КЗп. П України). Відповідно до ст. 21 цього Кодексу працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору як на одному, так і водночас на кількох підприємствах, в установах і організаціях (якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором чи угодою сторін), тобто за сумісництвом. Праця за сумісництвом регулюється постановою Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» , Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій", затвердженим 28. 06. 1993 р. наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України.
ВИСНОВКИ Із наведеного вище можна зробити висновок, що під основними принципами трудового права слід розуміти виражені в правових актах економічні закономірності організації суспільного виробництва і розподілу в формі основних, керівних положень, основних засад правового регулювання трудових відносин, які визначають загальну спрямованість і найбільш істотні риси його змісту. Ці основні правові положення конкретизуються в нормативних актах, якими регулюється праця робітників і службовців. Вони мають регулюючий характер, містять певний наказ, припис, регулюють поведінку. Тому принципи не повинні вміщувати елементи, що не мають такого наказу, припису, не визначають поведінку.