Трудове право – одна з галузей в системі права України, що регулює трудові та інші, тісно з ними пов'язані суспільні відносини, які виникають між роботодавцем та найманим працівником у процесі реалізації працівником його конституційного права на працю.
Предметом трудового права є трудові відносини, які виникають у результаті укладання та реалізації трудового договору, а також відносини які виникають під час вирішення трудових спорів, відносини навчання на виробництвах, відносини щодо працевлаштування та інші тісно пов'язані з ними.
• Метод правового регулювання трудового права Визначається нормативним регулюванням трудових відносин, особливим режимом виконання взаємних обов'язків з підпорядкуванням працівника роботодавцю в процесі застосування праці, поєднанням централізованого та локального порядку встановлення правових норм, участю профспілок та трудових колективів у їх прийнятті та контролі за дотриманням трудового законодавства.
Соціальна функція (виховна) Економічна функція Функції трудового права Управлінська функція, охоронна (захисна)
Добровільність і свобода праці Стабільності трудових відносин Рівноправності в галузі праці Принципи трудового права Визначеності трудових функцій Безпеки праці Матеріальної забезпеченості у випадках непрацездатності, старості, хвороби, материнства Договірного характеру праці
• Джерела трудового права Основними видами джерел права є нормативно-правові акти, правові звичаї, а також міжнародні договори (договори нормативного змісту). Трудове право є стабільною, давно сформованою галуззю права зі своєю величезною нормативною базою, яка й визначає основне джерело трудового права — нормативно-правові акти. До них відносять:
• • "Про зайнятість населення", "Про колективні договори і угоди", "Про охорону праці", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні"
• "Про відпустки" • "Про встановлення величини вартості межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати", • "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"
• • • постанови Верховної Ради України, укази й розпорядження Президента України, постанови й розпорядження Кабінету Міністрів України, інструкції, правила, положення, накази міністерств, державних комітетів, відомств, міжгалузеві, міжнародні й тарифні угоди.
Особливим джерелом трудового права є міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. Так, Україною ратифіковано близько 50 конвенцій спеціалізованого органу ООН з питань праці — Міжнародної організації праці. Крім, того існують міжнародні акти загального значення, які певною мірою теж регулюють трудові відносини, скажімо, Загальна декларація прав людини, Пакт про економічні, соціальні та культурні права.
Основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин є
Він визначається трудовим законодавством як угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ними органом чи фізичною особою, згідно з якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з піддяганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Види трудового договору 1) Безстроковий укладається на невизначений строк Згідно з ст. 23 Кодексу Законів про Працю за строком іх дії поділяються: Трудовий договір 2) На визначений строк , що установлений за погодженням сторін 3)Такий, що укладається для виконання певної роботи
Колективний договір укладається між власником або уповноваженим органом (особою) з однієї сторони і однією або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом, органами, а в разі відсутності таких органів - представниками трудящих, обраними і уповноваженими трудовим колективом.
Зміст колективного договору зміни в організації виробництва і праці; забезпечення житлово -побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників. нормування і оплата праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інші види трудових виплат; Встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціальноекономічних відносин, зокрема: режим роботи, тривалість робочого часу і відпочинку; встановлення гарантій, компенсації, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом);
• РОБОЧИЙ ЧАС ТА ЙОГО ВИДИ Робочий час - це час, встановлений законом, протягом якого працівник зобов'язаний виконувати свої трудові функції згідно з трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку в певний календарний період. Робочий час має конкретне вираження в робочому дні, робочій зміні, робочому тижні, місяці, році.
Нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень. Для працівників віком від 16 -18 років - 36 годин на тиждень, учнів віком від 14 -15 років, які працюють у період канікул - 24 години на тиждень. Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, встановленої для осіб відповідного віку. Для осіб, що виконують роботу у нічний час (з 22 години до 6 години ранку) Скорочений робочий час встановлюється: Для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами не більше 36 годин на тиждень. Для окремих категорій працівників (вчителі, лікарі та ін. )
• ЧАС ВІДПОЧИНКУ Час відпочинку час, протягом якого працівник вільний від виконання своїх трудових обов'язків і яким він має користуватися на власний розсуд. Тривалість щотижневого відпочинку повинна бути не менше 42 годин.
• Щорічні основні відпустки надаються працівникам тривалістю не менше як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік. • Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими умовами праці надається працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних з неминучим впливом на здоров'я за списком виробництв, затвердженим Кабінетом Міністрів України. • Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається: 1) категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищенням нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням тривалістю до 35 календарних днів; 2) працівникам з ненормованим робочим днем, - тривалістю до 7 календарних днів згідно зі списком посадових відпусток.
• Творча відпустка надається працівникам для закінчення дисертацій, написання підручників та в інших випадках, передбачених законом. • 1. 2. 3. Соціальні відпустки надаються на підставі: медичного висновку у зв'язку з вагітністю та пологами; для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; додаткові відпустки працівнику, який має 2 або більше дітей до 15 р. або дитину-інваліда. • Відпустка без збереження заробітної плати надається працівникові в обов'язковому порядку - матері (або батьку, що виховує дітей без матері), ветеранам війни, інвалідам, пенсіонерам і таке інше; за згодою сторін за сімейними обставинами та інші причини.
• ОПЛАТА ПРАЦІ Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, в грошовому вираженні, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу. Структура заробітної плати Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість (доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, премії). Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм.
Проект підготували: Студентки 521 н/г ВК НАУ Баран О. Семечова А. Курільова Ж. Аліксейчик І. Козлова Д.