2_policyproblem_stakeholders_plus.ppt
- Количество слайдов: 17
Тренінг № 2 додаток Формулювання проблем політики та ідентифікація заінтересованих сторін Консультації з «заінтересованими сторонами» . Київ, 15 -16 вересня 2007 року Проводиться за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження»
1. Мета проведення консультацій із «заінтересованими сторонами» • визначити найрезонансніші проблеми; • визначити різні «важкопередбачувані» аспекти при розгляді варіантів політики; • знизити «внутрішню напругу» політики; • заручитися підтримкою з боку «заінтересованих сторін» . Консультації: • мають на меті лише визначити позицію та зібрати коментарі і пропозиції «заінтересованих сторін» ; • мають бути інституалізованими (мати загальнообов’язкові механізми та процедуру); • передбачають особливу роль посередника / фасилітатора.
2. Ключові моменти організації консультацій із «заінтересованими сторонами» 1. мета консультацій; 2. наявність ресурсів для проведення консультацій (людських, фінансових, часових тощо); 3. складність винесеного на розгляд питання; 4. можливий рівень розбіжності між позиціями «заінтересованих сторін» , ризик недосягнення консенсусу тощо. 5. надання «заінтересованим сторонам» / особам можливості і засобів для участі.
3. Критерії відбору учасників консультацій 1. Безпосереднє зацікавлення у проблемі; 2. Наявність знання та досвіду щодо теми; 3. Учасник – представник групи, на яку впливає проблема / пропонована політика; 4. Має потребу краще ознайомитись з політикою для критики в подальшому.
4. Предмет консультацій із «заінтересованими сторонами» 1. цілі політики у відповідній сфері; 2. наявні проблеми та їх причини; 3. вплив проблем на заінтересовані сторони; 4. можливі способи вирішення наявних проблем; 5. необхідні ресурси та передбачувані перешкоди; 6. план дій з вирішення наявних проблем тощо.
5. Обговорення 1. має базуватися на матеріалах попереднього дослідження; 2. під час обговорення розглядають не документ, а його ключові положення / послання; 3. має будуватися навколо певного конфлікту чи суперечності.
6. Формат звіту проведені консультації 1. Загальна інформація проведене публічне обговорення: a. Тема та головні завдання обговорення; b. Дата, місце проведення, кількість учасників; c. Які заінтересовані сторони були представлені; d. Опис програми; e. Перелік експертів, які робили доповіді. 2. Спільні позиції різних заінтересованих сторін. 3. Акценти різних заінтересованих сторін – короткий опис питань та проблем, на які звертали увагу представники кожної із заінтересованих сторін. 4. Розбіжності в позиціях заінтересованих сторін. 5. Критика одних заінтересованих сторін іншими – опис основних ідей і позицій, що були піддані критиці, та зміст критичних зауважень. 6. Рекомендації заінтересованих сторін. 7. Оцінка проведеного обговорення: a. Чи всі заінтересовані сторони були представлені на обговоренні? b. Чи не було серед учасників таких, чия участь виявилась небажаною з точки зору досягнення поставлених цілей? c. Чи всі учасники обговорень чітко зрозуміли їхню мету? d. Чи всі учасники обговорень мали рівні можливості висловити свої позиції?
7. 1 Форми проведення консультацій 1. Письмові консультації – попередньо підготовлені матеріали надсилаються для коментування заінтересованим сторонам. +: • Коментарі до великих за обсягами документів; • Можливість отримати коментарі від вузько-спеціалізованих експертів; • Невелика вартість проведення. −: • Не всі заінтересовані сторони зможуть надавати фахові коментарі; • Висока ймовірність неотримання коментарів; • Тривалість надходження коментарів
7. 2 Форми проведення консультацій 2. Фокус-групи – спеціально відібрані учасники висловлюються щодо конкретної проблеми. +: • Дають змогу гнучко фокусуватися на різних аспектах; • Продукують глибші результати; • Корисні як для попереднього дослідження, так і для перевірки висновків; • Швидке отримання відповідей. −: • Учасники можуть відхилятися від теми обговорення; • Ключове значення має попереднє дослідження; • Отримані погляди не відображають весь спектр поглядів.
7. 3 Форми проведення консультацій 3. Опитування – процес, коли навчені інтерв’юери задають відібраній вибірці населення певний набір попередньо визначених питань. +: • Гнучкість і точність у виявленні ставлення представників різни груп до проблеми; • Особисте спілкування, що передбачає уточнення змісту відповідей; −: • Може потребувати чимало часу; • Складність формулювання питань; • Потребує ретельної підготовки; • Висока вартість; • Потреба у підготовлених інтерв’юерах.
7. 4 Форми проведення консультацій 4. Анкетування – респондент самостійно відповідає на список питань анкети. +: • Можна поширити серед широкого кола заінтересованих сторін; • Можливість залучення представників сторін, що не братимуть участі у публічних заходах; • Гнучкість форм: поштою, електронною поштою, телефоном тощо. −: • Складність статистичного аналізу; • Дехто із «заінтересованих сторін» може не взяти участь; • Складність формулювання питань; • Тривалість отримання відповідей.
7. 5 Форми проведення консультацій 5. Громадські слухання – зазвичай великі зібрання, присвячені одному ключовому питанню чи темі. +: • Найбільш відкрита та доступна форма проведення консультування; • Найбільш відвідувані заходи представниками заінтересованих сторін; • Надає можливість визначити спектр поглядів. −: • Дехто з присутніх неохоче висловлюється на загалі; • Потребує ретельної підготовки; • Неможливо обговорити «вузькі» теми, доступні експертам.
7. 6 Форми проведення консультацій 6. Семінари / експертні обговорення – зібрання невеликої кількості експертів, що має на меті досягнення конкретних результатів : +: • Ефективні за умови обмеженого часу та коли вкрай важливо оцінити групи експертів; • Можуть окреслити проблему відповідними / спеціальними термінами, одночасно мобілізуючи досвід експертів для її вирішення; • Групова робота дає змогу визначити сфери, щодо яких існує згода, та сфери, що потребують подальшої роботи (узгодження, вивчення тощо); −: • Потребує попереднього дослідження та великої організаційної роботи; • Немає гарантій досягнення консенсусу; • Як правило, представлені не всі «заінтересовані сторони» .
7. 7 Форми проведення консультацій 7. Дорадчі комітети – спеціально відібрана група осіб для обговорення та надання рекомендацій у певній сфері. +: • Дає можливість забезпечити вплив на відповідальних за ухвалення рішень; • Легше призначити ніж великі / громадські засідання; • Можливість проведення постійних консультацій впродовж тривалого часу. −: • Можуть бути складно-структуровані, потребувати значного планування та управління деталями процесу; • Вплив може бути перехоплений галасливою меншістю; • Можуть бути представлені не всі «заінтересовані сторони» ; • Учасники можуть перетворитися на відповідальних за ухвалення рішень.
7. 8 Форми проведення консультацій 8. Використання мережі Інтернет – консультації з використанням двох типів веб-сторінок : a. Веб-сторінки, які розроблено для відгуків учасників щодо розміщених на них документів; b. Форуми для обговорення on-line. +: • Швидкий, недорогий та організаційно простий метод отримання інформації; • Добре розроблена веб-сторінка може містити велику кількість корисної інформації. −: • Інтернет не доступний для усіх заінтересованих сторін, отже робота по представленню інтересів цих сторін має здійснюватися та доповнюватися іншими видами консультування; • Існують проблеми конфіденційності та безпеки;
7. 9 Форми проведення консультацій 9. Зауваги та поради до проведення консультацій із «заінтересованими сторонами» 1. Будь-яка група-учасниця – своєрідна культура зі своїми особливими міфами, цінностями, інтересами, очікуваннями та історією. 2. Участь громадськості – процес наведення мостів через прірви, що утворилися між різними культурами. 3. Дієве консультування не завжди веде до згоди, але дозволяє визначити позиції сторін. Слід: • максимально чітко визначити та зрозуміти цілі й очікування сторін; • відкрито та завчасно обмінюватися інформацією, знаннями і позиціями; • налагодити зворотній зв’язок; • необхідно, аби порядок денний і процедура були предметами обговорень / переговорів; • консультації не слід використовувати для повідомлення про уже прийняті рішення; • якщо консультація веде до згоди, то учасники самі повинні відчувати відповідальність за здійснення рекомендацій; • варто також аналізувати історію участі заінтересованої сторони в політиці.
Дякуємо за увагу! Запрошуємо до співпраці з «Ідеальною Країною» ! http: //www. idealcountry. org. ua
2_policyproblem_stakeholders_plus.ppt