Традиції та звичаї Буковини Виконав учень 2 -А класу Косован Максим
Людське безсмертя з роду і до роду Увись росте з коріння родоводу, І тільки той, у кого серце чуле, Хто знає, береже минуле І вміє шанувать сучасне, – Лиш той майбутнє Вивершить прекрасне! Звичай – це загальноприйнятий порядок, правила, які Звичай здавна існують у громадському житті й побуті якого-небудь народу, передаються від покоління до покоління і зберігаються протягом довгого часу. Обряд - це ритуал, церемонія, яка відображає Обряд якусь подію певного народу та його регіону.
Кожна нація, кожен народ, мають свої традиції, звичаї, обряди та свята, становлення яких відбувалося протягом багатьох століть. Сімейне життя українців традиційно супроводжувалося різноманітними звичаями і обрядами, які відзначали певні етапи життя людини та найважливіші стадії розвитку родини.
Звичаї буковинців відповідно до церковного календаря Новий рік Різдво Христове Колядування Щедрування Водохрещення Великдень Івана Купала Зелені Свята Маковія Спаса Андрія Первозданного Святого Миколая
Обряди буковинців Засіювання Свят вечір Колядування Щедрування Маланка Родини Христини Весілля
Різдво Христове Із приходом пори Різдвяних свят ми поринаємо на три тижні у чарівний світ, створений уявою й фантазіями багатьох поколінь наших предків. Це світ, наповнений народними повір’ями, билицями та легендами про неймовірні чудеса та надприродні істоти. Головним ритуалом Різдвяних свят в українців вважалася колективна родинна вечеря на різдвяний Святвечір. Вона присвячувалася душам померлих родичів і предків, що, за народними віруваннями, приходили на цю "тайну вечеру".
Святвечір Різдвяне меню на Буковині та в східних районах області зазвичай складалося з 12 страв. Обов'язково варили кутю, яку тут називали пшеничкою; її підсолоджували медом і додавали горіхи та перетертий мак. У селах Сокирянщини до різдвяного столу також подавали голубці з кукурудзяними крупами та вареники з різноманітною начинкою: чи з вишнями, чи з черешнями, чи зі сливками, чи з картоплею, чи з капустою. На сусідній Кельменеччині меню було розмаїтішим: пиріжки з картоплею, знову ж вареники з капустою або картоплею, пампушки, з часником, гриби, риба, рибна юшка, бурячок, бобові (боби, горох або квасоля), узвар тощо. Також буковинки пекли пироги, книші з маком, із капустом, із горохом та ін. Страви накладали на застелений скатертиною стіл, під яку попередньо вистеляли сіно. Це символічне жертвоприношення закріпилося в різдвяній обрядовості у вигляді ряду характерних звичаїв, як-от: тримати порожнім одне місце за святковим столом, накривати на стіл на одну особу більше, ніж є присутніх. Поширеним є звичай зоставляти після різдвяної вечері весь посуд із залишками страв на столі на всю ніч – із вірою, що вночі прийдуть на трапезу душі померлих предків. А після завершення трапези у буковинців і зараз, як і сто літ тому, прийнято ходити з вечерею до родичів і сусідів.
КОЛЯДУВАННЯ – давній звичай зимових (переважно різдвяних) обходів із виконанням величально-поздоровчих пісень (колядок) і речитативних формул (віншівок). Група чоловіків, неодруженої молоді, дітей заходила на подвір'я кожної хати, славила господарів, бажала їм здоров'я, щастя, щедрого врожаю, достатку, за що отримувала певну винагороду. Де коза ходить, там жито родить, Де не буває, там вилягає. Де коза ногою, там жито копою, Де коза рогом, там жито стогом.
"МАЛАНКА" ("Меланка") – традиціиний новорічний обряд із використанням масок. У містечку Вашківцях, на Буковинському Підгір'ї, такий обрядритуал проходить на Василя. Перебрані на чолі з Маланкою заходять на серединуплеса, обливають одне одного водою, тягнуть у воду тих, хто ще вагається, і бризкають на глядачів, які численним натовпом збираються на березі.
Вербна неділя Передвісником Великодня була Вербна неділя. Освячені цього дня вербові гілочки набували чародійної сили. Відваром верби зцілювали недужих, купали дітей, кинуті проти вітру гілочки спиняли бурю, а якщо прийнялися біля криниці, то віщували неабияке щастя родині. У вербну (лозову) неділю, з церкви приносили освячену вербу й шмагали нею всіх членів сім'ї й худобу; пізніше цією гілкою перший раз виганяли корову в череду.
Пасха Христова Великдень – центральний празник серед свят весняного циклу. На Буковині ще під час Масляного тижня усією родиною промовляли покаяльні молитви, просили прощення за не гідні вчинки у минулому. А вивільнивши серце від кайданів злодіянь, буковинці бралися чепурити оселі. Добре було завершити усі роботи до Страсного тижня: вимастити хату знадвору, розмалювати комин, сволок, стіни зсередини, позастеляти столи скатертинами, а скрині килимами, повісити рушники над образами, прибрати подвір’я, попоратись у садибі. Жінки виготовляли цікаві оздоби для світлиці – витинанки, паперові голубки з писанок, солом’яні павучки, висушені квіти. Батьки намагалися справити собі й дітям нову одіж, придбати донькам на виданні прикраси, а малечі – гостинці.
До Великодня також писали писанки. Пташине яйце містило зародок життя, деякі народи вірили, що з яйця постав цілий світ. На писанках зображали різні знаки, немов виконували обрядове замовляння на здоров’я, добру долю і врожай. Орнаментика й забарвлення писанок має відповідну символіку. На буковинських писанках поширені знаки: риба, безконечник, сорокаклинчик, восьмираменна зірка, сонцехрест, грецькі хрести, кучерики. Окрім писанок, виготовляли також крашанки, галунки, шкрябанки, мальованки, крапанки.
у великоднє надвечір’я буковинці розпалюють багаття, а у понеділок та вівторок по Великодню, їх ще називають Вливаними, поливають один Повернувшись із всеношної господар найперше обходив обійстя зі свяченими атрибутами, вділяв частку худобі, щоб рік був урожайним, обд Після ранкового богослужіння розпочиналися народні гуляння, люди сходилися на данець. Дівчати водили хороводи й співали гагілки або га У великоднє надвечір’я буковинці розпалюють багаття, а у понеділок та вівторок по Великодню, їх ще називають Вливаними, поливають один одного на добро і здоров’я. Цілющими властивостями володіла також пасхальна свічка й освячена сіль. Повернувшись із всеношної господар найперше обходив обійстя зі свяченими атрибутами, вділяв частку худобі, щоб рік був урожайним, обдарував земними плодами й достатком. Перед тим, як розговітися, кожен член родини вмивався водою із посудини з трьома крашанками на дні, щоб сповнитися здоров’ям і вродою. Після ранкового богослужіння розпочиналися народні гуляння, люди сходилися на данець. Дівчати водили хороводи й співали гагілки або гаївки – це веснянки, але цікаво те, що на Буковині їх виконували саме під час великодніх свят. Парубки змагалися на спритність і мужність у спеціальних танцях та ігрових забавах. Традиційним було також чокання-цокання крашанками. Рештки освяченого, наприклад шкаралупки, гріх було викидати, тому їх пускали за водою і вірили, що коли ці шкаралупки допливуть до далеких земель, то і там настане так званий Рахманський Великдень. Можливо, це вірування пов’язане зі звичаєм поминати померлих. До Великодня буковинці заздалегідь прибирали могилки, саджали квіти, підбілювали хрести. А на провідну неділю старалися усі гуртом зібратися на цвинтарі, де поховані рідні. Виплітали спеціальні деревця, увінчані солодощами, печивом, різноманітною здобою.
Івана Купала Напередодні парубки розкладали великі купи хмизу на пагорбах, берегах річок, озер тощо. Запалити ці купальські вогні доручали дідам, які повинні були до вечірньої зорі добути примітивним способом новий вогонь. Вірили, що, стрибаючи через багаття, можна позбутися хвороб, злих чарів, безплідності. Виходячи з того, вдалим чи невдалим виявився стрибок через вогонь, дівчата й парубки ворожили про своє майбутнє, ранній чи пізній шлюб.
Андрія Первозванного Вважають, що апостол Андрій – покровитель шлюбу та чоловічого начала. На буковинських землях свято Андрія вважалося основним і найсприятливішим часом для дівочої ворожби. Всі обряди виконувалися ввечері, а то й опівночі напередодні Андрієвого дня. Для ворожби збиралися разом дівчата з однієї магали, тобто кута, частини села, і почергово виконували ряд обрядів: випікали з кукурудзяної муки паляничку (воду наношували з криниці ротом), а для завершення дійства кликали собаку; із зав'язаними очима вибирали дев'ятий кілок у плоті; кидали постіл або черевик почерез хату; "запитували" у свині, через скільки років слід сподіватися весілля; "перев'язували вулицю" і пильнували, хто з парубків перейде першим; зі свічкою намагалися розгледіти на дні криниці зображення судженого. У ніч на Андрія хлопці мають велике роздолля, це єдина ніч у році, коли вони можуть бешкетувати, робити шкоду, і їм за це нічого не буде, адже хлопцям дівчата вибачать. Андрію, Андрію! Я на тебе коноплі сію; Спідницею волочу, Бо дуже заміж хочу.
Не так-то й легко вкрасти хвіртку Хлопці знімали хвіртки і доводилося знаходити їх біля річки: «Якщо хлопці дівчину поважали, то недалеко ховали хвіртку, а якщо хотіли нашкодити, то відносили на край села. Дівчата та батьки не ображалися, тому що знали: якщо в дівчини вкрадуть хвіртку, то швидше вийде заміж» . А ось хлопець, який хотів одружитися з дівчиною, повинен був стежити за тим, щоб інші хлопці хвіртку його дівчини не вкрали. Часи змінилися, хвіртки вже не дерев’яні, тому не так то й легко їх зняти з петель. Проте примудряються знімати навіть браму…
Ім’я майбутнього чоловіка знаходили у пампушках • До свята одна зі старших дівчат пече калач, а потім дівчата, котрі збираються разом, відламують шматочки. Котра з дівчат відламувала більший, та мала вийти заміж найшвидше. • Дівчата готують пампушки і всередину кладуть папір з ім’ям. Пампушки кладуть у велику миску, і кожна з присутніх дівчат вибирає одну: яке ім’я в пампушці попадеться, так іменуватимуть і майбутнього • чоловіка.
