Тотал ітарне панування соцреалізму 1933 -1956 рр

Тотал ітарне панування соцреалізму 1933 -1956 рр.

План 1. Загальна характеристика періоду 2. Українська культура періоду ІІ світової війни. 3. Українська культура повоєнного періоду

Культура України у роки Другої світової війни

З початком війни багато представників творчої радянської інтелегенції пішли на фронт, поставивши свій талант і майстерність на службу Червоної Армії. Інші, переважно представники старшого покоління, працювали у складі творчих спілок та різних установ й організацій у радянському тилу, присвятивши свою творчу і громадську гідність справі оборони країни від ворога. Нові теми, образи і явища, народженні священною війною радянських людей проти фашизму, утвердилися в радянській музиці, образотворчому мистецтві і літературі.

Соціалісти чний реалі зм (скорочено соцреалі зм)— термін, що закріпився у радянському мистецтвознавстві на окреслення художнього методу літератури і мистецтва, «що представляє собою естетичне вираження соціалістично усвідомленої концепції світу й людини, зумовленою епохою боротьби за встановлення й творення соціалістичного суспільства» . Соціалістичний реалізм був єдиним офіційно дозволеним в СРСР «творчим методом» літератури і мистецтва.

Термін «Соціалістичний реалізм» у радянській пресі вперше з'явився в 1932 році і було закріплено на 1 -му Всесоюзному з'їзді радянських письменників (1934), на якому М. Горький говорив про новий метод як про творчу програму, спрямовану на реалізацію гуманістичних ідей: "Соціалістичний реалізм стверджує буття як діяння, як творчість, мета якого - безперервний розвиток найцінніших індивідуальних здібностей людини заради перемоги його над силами природи, заради його здоров'я й довголіття, заради великого щастя жити на землі. "

Етапи соціалістичного реалізму

За першого періоду соціалістичного реалізму (1934 — 41) у прозі й образотворчому мистецтві ці можливості були звужені до виробничого жанру: ілюстрування індустріалізації й колективізації (в образотворчому мистецтві ще портрети й пам'ятники, переважно Сталінові), у поезії до прославлення партії й вождів ( «Партія веде» П. Тичини, «Пісня про Сталіна» М. Рильського); у музиці величальні на честь партії пісні й кантати.

Другий етап - за війни у мистецтві домінував патріотичний плакат і сатирична карикатура, у літературі — патріотична тематика з ухилом у публіцистику (оповідання й статті О. Довженка), але поволі й з ухилом у вихваляння російського «старшого брата» . Ця остання тенденція посилилася по війні, зокрема в Україні у зв'язку з «возз'єднавчими» святкуваннями (1954): у прозі тут, поруч з дальшим триванням воєнної тематики, на перший план висувалися такі твори, як «Переяславська Рада» (І — II, 1948, 1953) Н. Рибака; в образотворчому мистецтві — «Переяславська Рада» М. Дерегуса (1952), «Навіки з Москвою — навіки з російським народом» М. Хмелька (1951 — 54) тощо. Відтоді тема звеличення російського народу в українській соцреалістичній літературі й мистецтві лишилася константною, з виразною тенденцією дальшого посилення.

Освіта

Обставини воєнною часу змусили евакуювати школи України у східні райони СРСР. Середні загальноосвітні заклади з українською мовою навчання відкривалися в областях, де перебувала значна кількість українського населення. Близько 5, 5 тис. українських педагогів працювали в Саратовській, Куйбишевській, Сталінградські, Новосибірській, Пермській, Свердловській, Омській областях і в Середній Азії. Тут функціонувало близько 100 загальноосвітніх шкіл з українською мовою навчання.

Наука

Вже на другий день після вторгнення німецьких військ в СРСР президент АН УРСР О. Богомолець зустрівся з командувачем Південно-Західним фронтом М. Кирпоносом, щоб опрацювати план допомоги вчених діючій армії. У тематичні плани науково-дослідних інститутів були внесені істотні корективи. Науковці Українського фізико-технічного інституту в Харкові почали виробляти у власних майстернях хіміний запалювач для пальної суміші в пляшках, що використовувалися у боротьбі з танками. Наукові установи й вузи медичного профілю включилися в розгортання лікувальної роботи для потреб фронту.

Патон Євген — український вчений у галузі зварювальних процесів і мостобудування. Академік АН УРСР (1929). Заслужений діяч науки УРСР (1940). Фундатор і перший керівник Інституту електрозварювання АН України. Інститут електрозварювання АН УРСР на чолі з ученим застосував метод автоматичного дугового зварювання під флюсом при збірці корпусів танків Т-34

Олекса ндрович Богомо лець — український ученийпатофізіолог. Основоположник української школи патофізіології, ендокринології і геронтології, організатор української науки. Засновник перших в Росії і Україні науково-дослідних закладів медичного профілю. Академік разом Із колективом Інституту клінічної фізіології винайшов сироватку для лікування ран. За 1943 р. для потреб військових госпіталів цієї сироватки було виготовлено у кількості трьох мільйонів доз.

Олександр Володимирович Палладін (1885– 1972) — український біохімік. Президент Академії наук Української РСР(1946– 1962), академік АН УРСР і АН СРСР. Засновник української школи біохіміків. У роки Великої Вітчизняної війни було розроблено препарати, що сприяли припиненню кровотечі (згортвнні крові) та якнайскорішому загоюванню ран.

Розвиток літератури і мистецтва

У боротьбі проти фашизму українські літератори і працівники мистецтв були в перших лавах захисників Вітчизни. Більше половини членів Спілки письменників України пішли на фронт і працювали військовими кореспондентами у фронтових, армійських або дивізійних газетах. Активно працювали у діючій армії понад сто концертних пригад, створених артистами українських театрів.

Павло Матві йович Усе нко (23 січня 1902 — 4 серпня 1975) — український поет і комсомольський діяч. За війни створив кілька збірок бойової тематики: «За Україну!» (1941), «Клянись!» (1942), «Весна» , «З вогнищ боротьби» (1943);

31 липня 1941 р. вийшов перший номер газети «За Радянську Україну!. » , призначеної для партизанів. У редколегію газети входили М. Бажан, В. Василевська, О. Корнійчук. Бажа н Мико ла Плато нович (9 жовтня 1904 — 23 листопада 1983) — український письменник, філософ, громадський діяч, перекладач, поет. Академік АН УРСР (з 1951 року). Ва нда Льві вна Василе вська (*21 січня 1905 — † 29 липня 1964) — польська та радянська письменниця та громадська діячка. Корнійчу к Олекса ндр Євдоки мович (* 12 (25 травня) 1905— † 14 травня 1972) —- громадський діяч, драматург, публіцист, академік АН СРСР (1943), Голова Спілки письменників УРСР в 1938— 1941 й в 1946— 1953 роках.

Олекса ндр Петро вич Довже нко (*29 серпня (10 вересня) 1894 — † 25 листопада 1956) — український та радянський письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематографу. Був військовим кореспондентом газети «Красная Армия» , потім – «Известий» , який добровільно прибув на Південно-Західний фронт. О. Довженко за воєнні заслуги був нагороджений орденом бойового Червоного Прапора. Його реалістичні твори: «Перед боєм» , «Мати» (1943 р. ). Сповнений драматизму твір «Україна в огні» (1943 р. ) та ін.

Широко відомими були в цей час вірші «Ми йдемо на бій» і «Перемагать і жить!» П. Тичини, «Слово про рідну матір» М. Рильського, «Клятва» М. Бажана, патріотичні збірки В. Сосюри. Павло Григо рович Тичи на (народився 23 січня[2] 1891 — помер 16 вересня 1967) — український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч. Макси м Таде йович Ри льський (*19 березня 1895 — † 24 липня 1964) — український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, академік АН України. Володи мир Микола йович Сосю ра (* 6 січня 1898 — † 8 січня 1965) — козак Армії УНР, український письменник, поет-лірик, автор понад 40 збірок поезій, широких епічних віршованих полотен (поем), роману «Третя Рота» .

Прикладом громадянської лірики склав цикл віршів «Україно моя» А. Малишка. Історична тема висвітлена в епічному творі «Данило Галицький» М. Бажана. Андрі й Самі йлович Мали шко (14 листопада 1912 — 17 лютого 1970) — український поет, перекладач, літературний критик. У 1941 — 1944 pp. поет служив військовим кореспондентом де виступав і як поет, і як публіцист; видав збірки поезій: «До бою вставайте!» (1941), «Україно моя!» (1942, виходила двічі), «Понад пожари» (1942), «Слово о полку» (1943), «Битва» (1943). Героїко-трагічний пафос циклу з п'яти віршів «Україно моя!» , написаного 1941 p. , передавав щирий особистий біль за рідну землю, віру в її визволення. «Україно моя!» — одне з найяскравіших поетичних явищ років війни. М. Бажан у період радянсько-німецької війни — у діючій армії, був редактором газети «За Радянську Україну» . Широкої популярності набув його вірш «Клятва» (1941). У 1942 році пише поему «Данило Галицький» . У 1943 році публікує книгу «Сталінградський зошит»

Документальний і художній кінематограф

З початком війни особливої важливості набула кінодокументалістика. На початку вересня 1941 р. Українською студією хронікального фільму був випущений перший кінорепортаж «З фронтів Вітчизняної війни» . При штабах усіх фронтів, в частинах і з'єднаннях діючої армії були створені спеціальні групи кінооператорів. Ними готувалися бойові кінозбірники, кінорепортажі, кінонариси про бо йові події на фронті, оборонно-інструктивні фільми.

Орлянкін Валентин Іванович — український кінооператор. Заслужений діяч мистецтв України (1967). Лауреат Державної премії СРСР (1943). Пройшов з кінокамерою в руках шлях від Волги до гирла Дунаю, був поранений. У Сталінграді він зафіксував «Будинок Павлова» , командувача 62 -ї армії генерала В. Чуйкова

Особливу цінність мали документальні фільми Олександра Довженка «Битва за нашу Радянську Україну» (1943 р. ) та «Перемога на Правобережній Україні» (1945 р. ).

Марк Семенович Донський (1901— 1981) — радянський кінорежисер, сценарист. У 1943 р. режисер Марк Донськой поставив фільм «Райдуга» за однойменною повістю Ванди Василевської. Цей фільм став найкращим здобутком української художньої кінематографії воєнного часу. Картина одержала «Оскар» – премію Академії кіномистецтва США, а у 1946 р. була удостоєна Державної премії СРСР.

Музика

А. Я. Штогаренко - композитор, педагог. патріотична контата-симфонія «Україно моя» , написана в 1943 році на слова А. С. Малишка і М. Т. Рильського Вериківський М. І – композитор, педагог, диригент, фолькльорист. опера «Наймичка» та вокально-симфонічна поема «Чернець» на тексти Т. Г. Шевченка, кантата «Гнів слов’ян» Таранов Г. П. – композитор, доктор мистецтвознавства. Опера «Льодове побоїще» .

К. Ф. Данькевич - композитор, диригент, піаніст. Друга симфонія, опери «Богдан Хмельницький» , «Назар Стодоля » Мейтус Ю. С. – композитор. Опери «Перекоп» , «Гайдамаки»

Образотворче мистецтво

Тема захисту Вітчизни стала основною в творчості українських художників. Об'єднані в творчі бригади, вони проводили активну художню пропаганду: створювали плакати, листівки, «агітвікна» . малювали карикатури для військової преси. У жанрі плаката та політичної сатири працювала переважна більшість художників України.

• У жанрі плаката та політичної сатири працювала переважна більшість художників України. • 3 1943 р. у плакатах українських художників провідною темою став наступ радянських військ, звільнення України від фашистів.

Шовкуненко О. О. — український маляр-аквареліст, майстер пейзажу і портрета, педагог. Краєвиди України ( «Повінь. Конча Заспа» , «Дуби» , 1953). «Повінь. Конча Заспа»

Трохименко К. Д. — український радянський живописець, народний художник УРСР (з 1944 року). «Кадри Дніпробуду» , 1937

Дерегус М. Г. — український графік і живописець. Народний художник СРСР (з 1963 року). Членкореспондент Академії мистецтв СРСР (з 1958 року). «Тарас Бульба на чолі війська» , 1952

Касіян В. І. — український радянський художник, графік, народний художник СРСР, професор Київського художнього інституту, Герой Соціалістичної Праці. Портрет Тараса Шевченка

Театр

Засобами сценічного мистецтва артисти України провадили дійову наочну агітаційно-масову роботу серед глядачів. Репертуар відображав глибокі патріотичні почуття радянських людей, показував безмежний героїзм народу, його відданість Радянській Батьківщині. Центральне місце посіли п’єси: «Нашестя» Л. М. Леонова, «Фронт» О. Є. Корнійчука, «Російські люди» К. М. Симонова.

Леонід Максимович Леонов (19 (31) травня 1899, Москва - 8 серпня 1994, Москва) - російський радянський письменник і громадський діяч, драматург. Корнійчу к Олекса ндр Євдоки мович (* 12 (25 травня) 1905, Христинівка Київської губернії — † 14 травня 1972, Київ) — громадський діяч, драматург, публіцист, академік АН СРСР (1943) Костянтин (Кирило) Михайлович Симонов (28 листопада 1915, Петроград - 28 серпня 1979, Москва) - російський радянський письменник, поет, громадський діяч.

Українська культура повоєнного періоду

Цей період охоплює близько 15 років — із середини 40 -х до кінця 50 -х років. Його можна поділити на два історичних відрізки, що істотно різняться. Перший характеризується напруженням сил народу у відбудові зруйнованого окупантами народного господарства і впровадженням політики морально-політичних репресій, другий — лібералізацією суспільного життя після смерті Й. Сталіна в березні 1953 p. , коли було зроблено спробу змінити модель радянської системи.

Відбудова міст

У повоєнний відбудовний період зберігається принцип регулярного планування міст. За таким принципом створено новий архітектурний ансамбль Хрещатика у Києві, збудований у стилі українського модерну з активним використанням декору та національних мотивів. Особливо виразні в ансамблі Консерваторія (архіт. Л. Каток, Я. Красний), Головний поштамт

В Україні у радянський час забудова та реконструкція міст і селищ здійснювалася переважно за типовими проектами, що негативно позначилося на художній виразності архітектурних споруд. Масова житлова забудова 60 - 70 -х років задовольняла нагальну потребу в житлі. Однак унаслідок ігнорування принципу неповторюваності була втрачена національна самобутність архітектури. За даними дослідників, 90 % житлових і 80 % культурнопобутових споруд у містах і селищах зводилося саме за типовими проектами.

Освіта

Важливим досягненням воєнної п’ятирічки в культурному житті було запровадження обовязкового семирічного навчання і створення 1300 шкіл. Відкрилися нові учнівські заклади. Найбільшими серед них були Ужгородський державний університет і Чернівецький медичний інститут.

Наука

Протягом 1956 -1965 рр. в АН УРСР з’явилося десять нових науководослідних установ. Половина їх розміщувалося в Києві, решта – в інших містах України. У Києві постали Інститут проблем лиття (1958), Інститут хімії високомолекулярних сполук (1959), Інститут напівпровідників (1960), Інститут геофізики (1960), Інститут кібернетики (1961).

Корольо в (Королів) Сергі й Па влович (30 грудня 1906 (12 січня 1907), Житомир — 14 січня 1966) — радянський український вчений у галузі ракетобудування та космонавтики, конструктор. Під його керівництвом запущено першу міжконтинентальну балістичну ракету, перший штучний супутник Землі, перший політ людини в космос та вихід людини в космос.

Ю рій Олексі йович Гага рін (* 9 березня 1934 — † 27 березня 1968) — перший у світі космонавт, Герой Радянського Союзу (1961), полковник.

Микола Леонідович Духов (13 (26) жовтня 1904 — 1 травня 1964) — радянський конструктор бронетехніки, ядерної і термоядерної зброї. Одним з творців танка Т-34.

Особливо пильну увагу партійне керівництво приділяло вивченню вітчизняної історії, зокрема 29 серпня 1947 р. ЦК КП(б)У прийняв постанову "Про політичні помилки і незадовільну роботу Інституту історії України Академії наук УРСР". У ній було піддано критиці практично весь науковий доробок інституту, зокрема "Короткий курс історії України" за редакцією С. Білоусова, однотомний "Нарис історії України" за редакцією К. Гуслистого, перший том чотиритомної "Історії України" за редакцією М. Петровського.

Література

Складний, суперечливий і болісний процес десталінізації суспільства викликав істотне пожвавлення національно-культурного життя.

У 1959 році Олександр Довженко став лауреатом Ленінської премії за делекий від казенних канонів кіносценарій «Поема про море»

В. Сосюра написав чудові поеми «Мазепа» і «Розстріляне безсмертя» , автобіографічну повість «Третя рота»

Особливо визначною подією стала поява покоління письменників, критиків і поетів, таких, як Василь Симоненко, Ліна Костенко, Євген Сверстюк, Іван Світличний, Іван Дзюба, Іван Драч, Микола Вінграновський, Дмитро Павличко, котрі вимагали виправити "помилки", яких у минулому припустився Сталін, і надати гарантій того, що культурний розвиток народу надалі не душитимуть. На початку 60 -х років представників цього нового покоління в літературі стали називати "шістдесятниками"

У часи “відлиги” в українську культуру повернулися імена репресованих або навмисно викреслених сталінським режимом з памяті людей письменників і поетів. У літературне життя включилися письменники яким вдалося вижити у концтаборах або на засланні – Б. Антоненко-Давидович, Н. Забіла, О. Ковінська та ін.