Технології патронажу з дітьми, що мають особливі потреби Підготувала студентка 45 -СРМ групи Войцешук Альона
План ВСТУП • • 1. Соціальний патронаж дітей з особливими потребами 2. Мета реабілітації дітей-інвалідів 3. Завдання патронажу 4. Нормативно-правова база 5. Інститути, які допомагають дітям-інвалідам 6. Правила патронажного процесу 7. Організація соціальної роботи з дітьми-інвалідами Висновки Список використаних джерел •
Вступ Актуальність. Проблеми сім'ї що має дитину з особливими потребами, можуть виникати і загострюватися на різних етапах життя. Відомо, що навіть самі дбайливі і оптимістично настроєні батьки, виховуючи таку дитину, випробовують величезне емоційне і психологічне навантаження, що врешті-решт може привести до зриву. Тому дана тема є актуальною, що надавати соціально-психологічну допомогу таким сім'ям. Одним з методів соціальної підтримки сім'ї є соціальний патронаж, який припускає спільну діяльність фахівців з соціально-психологічно-педагогічної реабілітації.
Соціальний патронаж – це обстеження сім'ї з метою виявлення соціально- психологічних, демографічних, житлово-комунальних особливостей і розробка індивідуально для кожної сім'ї програми соціально-педагогічної реабілітації. Соціальний патронаж сім’ї з дітьми, що мають особливі потреби має включати в себе декілька аспектів життєдіяльності дітей з обмеженими можливостями, серед яких можна виділити такі, як ставлення членів сім’ї до дитини, становище дитини в сім’ї, рухова активність дитини, що має включати колекційні фізичні вправи, руховий режим під наглядом лікаря, та пізнавальну активність.
Метою реабілітаційної діяльності сім’ї є : забезпечення її інтелектуальним, фізичним, соціально-емоційним розвитком дитини-інваліда, попередження вторинних ефектів, пристосування сім’ї до задоволення потреб дитини, відновлення здібностей дитини до побутової, суспільної, майбутньої професійної діяльності.
Основними завданнями з питань патронажу дітей-інвалідів є: • створення умов для усунення обмежень життєдіяльності інвалідів, відновлення і компенсації їх порушених або втрачених здатностей до побутової, професійної, суспільної діяльності; • визначення основних завдань системи реабілітації інвалідів, видів і форм реабілітаційних заходів; • розмежування повноважень між центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування; • регламентування матеріально-технічного, кадрового, фінансового, наукового забезпечення системи реабілітації інвалідів; • структурно-організаційне забезпечення державної соціальної політики по відношенню до інвалідів і дітей-інвалідів; • сприяння залученню громадських організацій інвалідів до реалізації державної політики у цій сфері.
Система (етапи) здійснення соціального патронажу сім’ї з дітьми, що мають особливі потреби включає: • Збір первинної інформації про сім’ю та дітей, що мають особливі потреби, отриманої від педагогів, вихователів, близьких, спеціалізованих установ; • Обговорення отриманих результатів (оцінка статусу сім’ї, постановка цілей та очікуваних результатів, пошук відповідних видів та форм реабілітації); • Реалізація поставлених цілей та завдань з застосуванням різних видів реабілітаційних заходів. Тут паралельно має проводитися робота як з дитиною-інвалідом, так із з сім’єю в цілому. Робота з дитиною-інвалідом повинна полягати у вивченні соціального статусу дитини в сім’ї, особливостей стосунків дитини з батьками. Робота з батьками полягає в обстеженні матеріально-побутових умов, вивчення сімейного мікроклімату, визначення стилю виховання; • Аналіз результатів проробленої роботи.
В Україні протягом тривалого часу сформовано державну систему соціальної підтримки дітей-інвалідів і дітей з вадами психічного та фізичного розвитку, яка організаційно розподілилася між Міністерством освіти України, Міністерством охорони здоров’я України, Міністерством праці та соціальної політики України, Міністерством у справах сім’ї та молоді України, Державним комітетом України з фізичної культури і спорту. На виконання Конвенції ООН про права дитини в Україні прийнято Національну програму "Діти України", закони України "Про охорону дитинства" і "Про державну соціальну допомогу дітямінвалідам та інвалідам з дитинства". Правові засади щодо задоволення особливих потреб дітей з обмеженими фізичними та психічними можливостями у соціальному захисті, навчанні, лікуванні, соціальній опіці та громадській діяльності відображені у Законах України: «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» , «Про освіту» , «Про пенсійне забезпечення» , «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» , «Про фізичну культуру і спорт» , «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» , «Про благодійництво та благодійні організації» , в Основах законодавства України про охорону здоров’я, Основах законодавства України про культуру.
Інститути, які допомагають дітямінвалідам: Реабілітаційні центри для дітей-інвалідів; Центри соціальної реабілітації дітей-інвалідів; Українська біржа благодійності; Благодійні фонди; Центр медико-соціальної реабілітації дітей-інвалідів; Благодійний фонд «Серце до серця» ;
• Заходи з соціальної реабілітації складаються з навчання дитини-інваліда побутовим операціям для задоволення власних фізіологічних потреб, опанування навичок захисту власних прав та інтересів, забезпечення автономного проживання у суспільстві з необхідною підтримкою.
• Заходи з психологічної реабілітації складаються з проведення психологічної діагностики дитини-інваліда, визначення форм, методів, засобів, терміну та процедур психологічної корекції, навчання прийомам та методам саморегуляції, самовиховання, самонавчання, формування мотивації до праці, проведення індивідуальної психокорекційної роботи.
Заходи з психолого-педагогічної реабілітації складаються зі створення умов для всебічного розвитку, засвоєння інвалідом або дитиною-інвалідом знань, умінь і навичок з метою їх адаптації у соціумі, проведення корекційно-розвиткової роботи (розвиток здорового сприймання, корекція пізнавальної діяльності, формування навичок соціальнопобутового обслуговування), навчання найпростішим трудовим навичкам, дотриманню техніки безпеки, сприяння ефективному працевлаштуванню інвалідів.
Заходи з медичного супроводу включають у себе визначення фізичної, сомато-фізіологічної, сенсорної та психічної спроможності дитини-інваліда за даними індивідуальної програми реабілітації та результатів обстеження лікарями установи, надання рекомендацій стосовно подальшої можливої (або неможливої) соціальної реабілітації, розробку рекомендацій з дозування фізичних та психологічних навантажень, створення стереотипів поведінки, які відповідають фізичним та розумовим можливостям дитини-інваліда, визначення адекватності та послідовності заходів лікувально-профілактичного характеру, здійснення постійного нагляду та контролю за фізичними, соматичним та психічним станами дітей-інвалідів, організацію та контроль виконання в установі санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та профілактичних заходів, здійснення санітарно-просвітницької роботи.
Важливим напрямком організації соціальної роботи, як зазначено в даних моделях, був і залишається соціальний захист дітей-інвалідів, особливо тих, які мають обмежену здатність до самообслуговування та виховуються вдома.
Правила патронажного процесу: 1. Ставитися до дитини з обмеженими функціональними можливостями як до такої, що вимагає спеціального навчання виховання та догляду. 2. На основі спеціальних рекомендацій, порад та методик поступово i цілеспрямовано: - навчати дитину альтернативних способів спілкування; - навчати основних правил поведінки; - прищеплювати навички самообслуговування; - розвивати зорове, слухове, тактильне сприйняття; - виявляти та розвивати творчі здiбностi дитини. З. Створювати середовище фізичної та емоційної безпеки: - позбавитися небезпечних речей та предметів; - вилучити предмети, що викликають у дитини страх та iншi негативні емоцiйнi реакцiї; - не з’ясовувати у присутності дитини стосунки, особливо з приводу її інвалідності та проблем, пов’язаних з нею. 4. Рідним та людям, що знаходяться в безпосередньому контакті з дитиною-iнвалiдом, потрібно: - сприймати її такою, якою вона є; - підтримувати і заохочувати її до пізнання нового; - стимулювати до дії через гру; - більше розмовляти з дитиною, слухати - надавати дитині можливості вибору: в їжі, одязі, іграшках, засобах масової iнформацiї тощо; - не піддаватися всім примхам вимогам дитини; - не вимагати вiд неї того, чого вона не здатна зробити; - не боятися кожну хвилину за життя дитини. Головна задача усіх осіб, що працюють з дитиною-інвалідом полягає у тому, щоб забезпечити позитивні зміни у розвитку її особистості.
Організація соціальної роботи з дітьми-інвалідами базується на: • вивчення соцiально-психологiчного стану дитини з обмеженою дієздатністю; • побутовій реаблiтацiї дiтей-iнвалiдiв (навчання елементам самообслуговування та норм елементарної поведнки в рiзних мікросоціумах); • органiзації консультпунктiв для родичiв дітей-iнвалiдiв з юридичних, правових, психологопедагогічних та інших питань; • розвитку потенційних творчих можливостей дiтей-iнвалiдiв; • формування якостей особистiсної самодяльностi засобами спеціально розроблених психотренiнгiв та психотренуючих iгор; • органiзацiї культурно-дозвiллево та освітньої дiяльностi дiтей-iнвалiдiв; • координації роботи з різними соціальними інститутами, що опікуються проблемами дiтейiнвалiдiв у суспiльствi; • здійснені соціального захисту дітей-інвалідів та їх сімей.
• Стратегія соціально-педагогічного супроводу сім'ї, в якій хвора дитина, основні напрями: включає такі • 1. Допомогти батькам зрозуміти, що хвору дитину не слід сприймати як погану, а як представника людей з розряду особливих культурних відмінностей, у ставленні до яких у світовій практиці став чітко помітним поворот від культури корисності до культури гідності. • 2. Дати зрозуміти родині, що вона у світі не єдина зі своєю проблемою. Є інші сім'ї, які у рамках можливого вирішують цю проблему на основі вироблення власної філософії життя. Результатом цього є створення найсприятливіших умов для соціалізації хворої дитини. Познайомитись з такою родиною. • 3. Проводити консультації, у ході яких пропагувати та рекомендувати послуги різноманітних соціальних служб, медичних закладів. Ознайомлювати з правовим становищем хворої дитини. • 4. Ознайомити батьків з методикою роботи із хворою дитиною. Допомагати в організації спільного з дитиною сімейного відпочинку. • 5. У випадку, коли сім'я з хворою дитиною проходить через "класичний" паттерн (матері надміру втягнуті у виховання дитини в той час, як батьки відходять від ситуації емоційно чи фізично), проводити бесіди з батьками та залучати до проведення психологічних тренінгів з метою запобігання розпаду сім'ї. • 6. Радити батькам не намагатися "нормалізувати" дитину в тому випадку, коли це неможливо. Невдача в таких випадках призводить до трагедії. • 7. Допомогти батькам побачити реальні можливості дитини і спрямувати всі сили на її розвиток у ході належного догляду за нею, виховання та навчання її. • 8. Соціально-педагогічний супровід сім'ї з хворою дитиною вести на основі плану реабілітації хворого, складеного спільно з дитячим лікарем. На базі цього плану розробити батькам відповідні рекомендації.
Висновки Отже, соціальний патронаж сімей з дітьми, що мають особливі потреби направлений на покращення сімейно-побутових умов, комунікативної складової, залученні дитини до колективної участі у суспільній діяльності, проведення реабілітаційних заходів, спрямованих на адаптацію дитини-інваліда в суспільному житті; сприяння у професійному навчанні і професійній адаптації; психологічну підтримку в процесі професійної адаптації; соціально-побутову адаптацію і соціально-середовищну орієнтацію, соціальне обслуговування; забезпечення виробами медичного призначення; надання необхідної інформації – довідникової або інформації правового характеру, напраклад, щодо прав дітейінвалідів; Всі ці реабілітаційні заходи мають здійснюватися на основі принципу добровільності прийняття допомоги, повноти інформації, поваги до сім’ї, опори на позитивний соціальний досвід сім’ї.
Список використаних джерел • Закон України «Про соціальну реабілітацію інвалідів в Україні» від 16. 10. 2005 р. • Закон України «Про основи соціальної захищенності інвалідів в Україні» від 21. 03. 1991 р. • Інноваційні форми опіки дітей з особливими потребами: міжнародний та національний досвід /Под ред. Г. Лактіонової. - К. : Науковий світ, 2001. – 61 с. • Соціальний патронаж сімей з дітьми інвалідами/http: //www. socialforum. ru/zhurnal/ plugin. tt_news. • Дмитревская Н. Л. Проблемной семье – социальный патронаж/ http: //www. gorvestnic. ru/publ/1. • Соціальна педагогіка. Підручник. / За редакцією проф. Капської А. Й. – К. , 2006. – 468 с.
Дякую за увагу!!!
Скачать презентацию Технології патронажу з дітьми що мають особливі потреби
Войцешук.А.45-срм.pptx