Тест А.Біне Тест «Шкала розумового розвитку дитини» —

Тест А.Біне Тест «Шкала розумового розвитку дитини» - засіб для діагностики розвитку інтелекту, що був запропонований в 1905 році французькими вченими А.Біне і А.Симоном . За допомогою цього тесту можна було відокремлювати дітей, здібних до навчання від дітей, страждаючих вродженими дефектами і не здатних вчитися в нормальній школі. Потреба в цьому виникла у зв'язку з введенням загальної освіти. Шкала А. Біне в подальших редакціях (1908 і 1911 р.) була перекладена на німецьку і англійську мови. Друга редакція шкали (1908 р.) відрізнялася тим, що в ній був розширений віковий діапазон дітей - до 13 років, збільшено число завдань і введено поняття розумового віку.

3-я редакція (1911 р.) – шкала була продовжена до дорослого віку. Ті варіанти шкали Біне послужили основою роботи по перевірці і стандартизації, що були проведені в Стенфордському університеті (США) колективом співробітників під керівництвом Л. М. Термена. Новий варіант тестової шкали Біне був запропонований в 1916 році і був названий шкалою Стенфорд - Біне. Основних відмінностей від тестів Біне було два: - введення коефіцієнту інтелектуальності (IQ), що визначався відношенням між розумовим і хронологічним віком, - застосування критерію оцінки тестування, для чого вводилося поняття статистичної норми.

Коефіцієнт IQ був введений Вільгельмом Штерном (1912 р). Він запропонував розділити показник розумового віку (MA) на хронологічний (A). Цей показник, помножений на 100 був названий коефіцієнтом інтелектуальності. MA IQ = 100 A , де МА – розумовий вік А – фізичний (хронологічний) вік Використовуючи цей показник, можна класифікувати нормальних дітей по ступеню розумового розвитку.

Іншим нововведенням стенфордських психологів було використання поняття статистичної норми. Норма стала тим критерієм, з яким можна було порівнювати індивідуальні тестові показники і тим самим оцінювати їх, давати їм психологічну інтерпретацію. Для кожного віку найбільш типовий, середній показник виконання (х) був рівний 100, а статистична міра розсіяння, відхилення індивідуальних значень від цього середнього (σ) дорівнювала 16. Всі індивідуальні показники по тесту, що потрапляли в інтервал х ± σ , тобто обмежені числами 84 і 116, вважалися нормальними, відповідними віковій нормі виконання. Якщо тестовий показник був вищий за тестову норму (більше 116), дитина вважалася обдарованою, а якщо нижче 84 - розумово відсталою.

Шкала Стенфорд - Біне отримала популярність у всьому світі. Вона мала декілька редакцій (1937, 1960, 1972, 1986). В останній редакції вона застосовується і в даний час. Показник IQ Стенфорд, - Біне, на довгі роки став синонімом інтелекту. Новостворювані інтелектуальні тести стали перевірятися на валідность шляхом зіставлення з результатами шкали Стенфорд - Біне.

Оцінка тестів для кожного віку З 3 до 10 років - на кожний рік дається 6 завдань, кожне оцінюється в 2 пункти (місяця); 12 років - 6 завдань, кожне по 4 пункта (місяця); 14 років - 5 завдань, кожне по 4,8 пунктів (місяця); Ср. дорослі - 6 завдань по 5 пунктів (місяців); Дорослі вис. рівня. - 5 завдань по 7,2 пункта (місяця);

Приклади обчислень Приклад 1. Дитина: 3 років, 2 міс. Виконала: для 3 років - 4 завдання (8 міс.); для 4 років - 1 завдання ( 2 міс.). Відразу приписується 2 роки (24 міс.) 24 + 8 + 2 IQ = = 0,89 або 89% 38

Приклад 2. Дитина: 12 лет Виконала: для 10 років – 4 завдання = 8 міс. для 9 років – 5 завдань = 10 мес. для 8 років – 6 завдань = 96 мес. (8 років х 12 міс.) для 12 років – 4 завдання = 16 мес. для 14 років – 2 завдання = 9,6 мес для рівня середн. дор. – 0 завдань = 0 мес. 96 + 10 + 8 + 16 + 9,6 IQ = = 0,96 или 96% - середн. рів. 144 інтелекту

Приклад 3. Дорослий (з 16 років) Виконал: для 14 років – 3 завдання = 14,4 міс. для 12 років – 2 завдання = 8 міс. для 10 років – 6 завдань = 12 міс. (х10 = 120 міс.) для середн. рів. дор. – 4 завдання = 20 міс. для вис. рів. дор. – 1 завдання = 7,2 міс. 120 + 8 + 14,4 + 20 + 7,2 IQ = = 0,89 або 89% 192 низький рів. інтелекту 16 років х 12 міс.=192 міс.

Стандартна шкала інтелекту була запропонована Векслером в 1939 році (при х=100, σ=15) 140 - дуже високий інтелект 120 - 140 - високий інтелект 110 - 120 - інтелект вище середнього 90 - 110 - середній інтелект 80 - 90 - низький інтелект 70 - 80 - легке недоумство 50 - 70 - дебільність 20 - 50 - імбіцильність 0 - 20 - ідіотія