Тернопіль у вогні Виконала Учениця 11 -А

«Тернопіль у вогні» Виконала: Учениця 11 -А класу Бісовська Тетяна Битва за Тернопіль — особлива сторінка Другої світової війни. Понад п'ять тижнів три неповні радянські дивізії (близько 25 тис. солдатів) намагалися вибити з нашого міста 6 -тисячний німецький гарнізон. Кровопролитні бої, під час яких загинули десятки тисяч мирних жителів, точилися прямо на вулицях, а деякі райони Тернополя по шість разів переходили від одних до інших.

КАТЕГОРИЧНИЙ НАКАЗ Форсувавши Дніпро у жовтні-листопаді 1943 р. , радянська армія швидко просувалася на захід, не зустрічаючи серйозного опору. На Півночі України німці не зуміли створити сильної зони опору, тож основну надію зупинити наступ противника покладали на Львівський напрямок, і тут стратегічну роль вузлового пункту перетину дефіле грав Тернопіль. Тож захищати місто довірили досвідченому генералу Нейдорфу, якого на початку 1944 р. перевели до Тернополя з Берліна. Гітлер навіть підписав спеціальний наказ — за будь-яку ціну втримати Тернопіль. До міста було перекинуто велику кількість одиниць техніки, зброї та солдатів плюс 50 -ий німецький штрафний батальйон. Просто посеред Тернополя, приблизно вздовж залізничної колії, німці збудували три лінії ешелонованої оборони за всіма канонами німецького воєнного мистецтва, зі спеціальними пастками і "мішками". Висотні будинки стали справжніми фортецями: на верхніх поверхах ховалися снайпери. Важливу роль у протистоянні відігравав і артилерійський полк 150 -міліметрових гармат з радіусом дії до 21 км.

ЗАГИБЕЛЬ ВАТУТІНА Перші радянські солдати з'явилися на околицях Тернополя ввечері 8 березня 1944 р. Вони спробували відразу провести розвідку боєм, але були жорстоко розбиті і відкинуті під Березовицю та Великі Гаї, де їх ще й "накрила" артилерія. Найближчі дні ситуації не змінили — Тернопіль залишався неприступним. Наступ радянської армії ускладнювався ще й втратою командувача Першого українського фронту генералполковника Миколи Ватутіна. Він, розуміючи, що акценти наступу змінюються, терміново хотів перебратися із взятого радянськими військами Рівного ближче до Тернополя. Але саме в цей час відбувалося "перекидання" військ, і центральні дороги були буквально забиті солдатами і технікою. Ватутін вирішив проїхати обхідними шляхами і на командирському автомобілі в супроводі лише частини комендантського взводу лоб в лоб зустрівся із сотнею УПА.

ЖУКОВ З ЖЕРТВАМИ НЕ РАХУВАВСЯ Сталін наказав Жукову прийняти командування Першим українським фронтом на себе, і той відразу приступив до штурму Тернополя. Військові частини в авральному порядку доукомплектовувалися щойно призваними і необстріляними новобранцями із сусідніх областей та із самої Тернопільщини. Нерідко на кількох свіжоспечених солдатів (їх ніхто не шкодував, адже були під окупантами) давали одну навчальну гвинтівку і суворо наказували: "Оружіє вазьмьош у враґа!". Усередині березня Жуков зрозумів, що наскоком Тернопіль не взяти, і кинув у наступ всі можливі засоби. Наступ на Тернопіль вівся з трьох напрямків: від Березовиці, від Чернихівців та по центру в районі Збаразького повороту. Місто постійно "обробляли" радянські Іл-2. Повітряні бої над Тернополем тривали по кілька десятків годин, в вхід йшли"катюші" і артилерія. Причому не шкодували і мирних мешканців, адже бої велися прямо на вулицях. Жуков був дуже роздратований опором Тернополя, адже наше місто перебувало у кільці радянських військ, які уже встигли просунутися далеко на захід. І 27 березня на штурм з боку Великої Березовиці пішли ще й танкові частини.

ЛЕГЕНДА ПРО СПИРТ Німці не здавалися. Нерідко доходило до рукопашних сутичок, на вулицях гори трупів досягали до 1, 5 м, а окремі будинки переходили з рук в руки по кілька разів. Наприклад, залізничний вокзал по 6 разів змінював господарів з обох боків і був фактично цілковито зруйнований. Як пригадує Антон Юліус, його артилерійський полк нерідко отримував наказ стріляти по тому чи іншому будинку, але поки інформація доходила до артилеристів, ситуація в місті змінювалася, і будинок знову захоплювали німці. Тож "накривали" своїх. . . Щодо боїв за залізничний вокзал, то у Тернополі побутує легенда, що коли радянські війська захопили його, то знайшли величезні запаси спирту. Солдати понапивалися і були невдовзі вибиті з вокзалу. . . Антон Юліус не спростував і не підтвердив цієї легенди. Зауважив лише, що на вокзалі справді були склади і навіть зберігалися невеликі запаси спирту, але на всіх штурмуючих їх би не вистачило. Очевидно, йдеться про невелику частину радянських солдатів. Навряд чи спирт для них залишали навмисно, просто не встигли вивезти.

ЛИЦАРСЬКИЙ ХРЕСТ ЗАМІСТЬ ТАНКІВ Генерал Нейдорф неодноразово повідомляв про ситуацію в Тернополі у ставку Гітлера. Фюрер обіцяв надіслати танкове підкріплення, а за героїчну оборону нагородив Нейдорфа лицарським хрестом (генерал Нейдорф загинув у Тернополі). Дві резервні танкові дивізії, що прибули із Франції та Албанії, справді намагалися пробитися і до Тернополя і звільнити оточений гарнізон, але були знищені. Допомоги уже не було від кого чекати і німецькі солдати поступово почали здаватися у полон. Щоправда, деякі угруповання трималися до останнього — у справжні фортеці були перетворені будівлі Домініканського собору (тепер — Катедральний собор), де розміщувався державний, та в'язниці, їх радянські війська захопили аж 12 квітня. Трішки раніше здалося угруповання, що укріпилося в краєзнавчому музеї, де був штаб німецького гарнізону. А цілком очистили місто від німців 15 квітня. Час змінив Тернопіль, але не зумів стерти в пам'яті свідків жахіття п'ятьох тижнів "маленького Сталінграда".

РОЗПОДІЛ СИЛ ТАНКИ Якщо проаналізувати танковий модельний ряд німецьких і радянських військ, то, незважаючи на завершальний етап війни і радянську пропаганду про переваги радянських зразків Т -34, ІС-3, КВ-2, 3, усе ж таки німецька техніка була об'єктивно кращою. Річ у тім, що, незважаючи на деякі недоліки, її було мало у військах. Перед Курською дугою у війська почали надходити танки Т-V ("Пантера") і Т-VІ ("Тигр") та самохідки "Елефант" ("Фердинанд"). "Пантера" була результатом спроби створити середній танк, схожий на Т-34, але з більш серйозним озброєнням і зі всіма притаманними німецькій школі танкобудування плюсами.

АВІАЦІЯ Безперечно, поставки за "ленд-лізом" авіаційної техніки із США та Великобританії ("Аерокобри", "Лайтинґи", "Мустанґи" та ін. винищувачі та бомбардувальники) і нові зразки радянських літаків (винищувачі Як-3, Як-9, Ла-7, штурмовики Іл-2 та його модернізації, бомбардувальники ПЕ-2, Ту-2) забезпечували радянській авіації панування в повітрі. Основні винищувачі і штурмовики "Люфтваффе" Ме-109 Е, 109 G, "Фоккевульф-190" та ін. були розраховані на пілотів з кваліфікацією вище середньої, а втрати в особовому складі серед асів і швидка підготовка нових льотчиків не давала змоги опанувати ці машини. Цікавий факт, що у небі України билися легендарні радянські аси українець Іван Кожедуб та росіянин Олександр Покришкін. Незважаючи на те, що українець протягом Другої світової збив більше літаків, ніж Покришкін, Кожедуб став "лише" двічі Героєм СРСР (третього "героя" він отримав уже після війни), а Покришкін — тричі. Очевидно, далася взнаки національна приналежність до "молодшого брата".

ПІХОТА Вогнева міць німецької піхоти базувалася на кулеметних зразках МҐ-38, МҐ-42. Ці кулемети визнані кращими у Другій світовій війні. Крім того, в боях за Тернопіль були зразки "Штурмґевера-44", який у майбутньому став прообразом для конструктора Калашнікова у створенні його знаменитого автомата. Звісно ж, застосування радянською стороною мінометів реактивної артилерії БМ-13 ("катюш") багато у чому вирішувало справу на користь радянських військ. Але не дуже велика точність накриття за площею спричиняла втрати як серед противника, так і цивільного населення. Ще однією великою перевагою "катюш" був величезний психологічний вплив на противника. Німецька ж схожа зброя — 6 ствольний міномет — була набагато точніша, проте у військах її було дуже мало.