ТЕОРІЯ НАЦІОНАЛІЗМУ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ НАЦІОНАЛІЗМ У

«ТЕОРІЯ НАЦІОНАЛІЗМУ»

ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ “НАЦІОНАЛІЗМ” У широкому розумінні – “націоналізм” – почуття, ідеї, ідеології, що наголошують на цінності нації, національної культури та національних інтересів У вузькому розумінні – “націоналізм” – назва політичної ідеології, поряд з консерватизмом, лібералізмом, комунізмом та ін. n Націоналізм має дві форми – захисну (“патріотизм”) та агресивну (“шовінізм”, “нацизм”) n Основою націоналізму як політичної ідеології є спосіб легітимізації державної влади, який вимагає, щоб кордони держави збігалися з етнічними кордонами

ВИДИ НАЦІОНАЛІЗМУ 1. 2. 3. 4. 5. Гуманітарний (18 ст. ) – відсторонення від сучасних проблем; обіцяв краще майбутнє, ставлячи надприродне вище за природне Традиційний – “Бог – вищий арбітр нації” Якобінський – озброєння різних народів національно-визвольними рухами – за свободу і рівність народів Ліберальний – відстоює політичну демократію, гуманітарні цінності, свободу індивіда, розглядає патріотизм як основу для функціонування національної держави Релігійний – “Бог і є національною державою”

6. Буржуазний – національна буржуазія відстоює інтереси насамперед своєї нації 7. Соціалістичний – притаманний новим державним спільностям, в яких переважає пролетаризоване населення Інтегральний – виступає проти іноземних впливів, ставить націю понад людиною, пропагує збройну боротьбу за незалежність нації Технологічний – вважає, що прогрес нації забезпечується через централізоване планування Місцевий – використовується невеликими етнічними групами, які з’єднані системою вірувань 8. 9. 10.

n На поч. 20 ст. – Ш. Моррас (Франція) – ввів поняття “інтегрального націоналізму” – виключний акцент на національну політику та абсолютна підтримка національної могутності. Він поширився у Західній та Східній Європі, Північній Америці. Пік його піднесення – 20 -30 рр. 20 ст. – “роки диктаторів” і “тоталітарних режимів” (Німеччина, Італія, Японія та ін. ). n Виразники: Німеччина (А. Розенберг, А. Гітлер) Італія (Г. Д’Аннунціо, Б. Муссоліні) Великобританія (Р. Кіплінг, С. Родс) Росія (К. Побєдоносцев, В. Плеве) Україна (Д. Донцов, М. Сціборський)

Основні риси інтегрального націоналізму: 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. Нація понад усе (перетворення нації на ідола) Нація – не засіб об’єднання, а самоціль Національні інтереси – вищі за особисті і вселюдські Відмова від співробітництва з іншими націями Звеличення власної нації Покладання на фізичну силу Недемократичність (підкорення людей спільним нормам поведінки і моралі)

СТЕРЕОТИПИ НАЦІОНАЛЬНОГО МИСЛЕННЯ n Л. Снайдер (США): класифікація “гасел” націоналізму: 1. “сила для об’єднання” – Італія, Німеччина, В’єтнам “сила для статус-кво” – Австро-Угорщина, Російська імперія “сила для братерства” – греки, серби, румуни, вірмени, євреї, українці “сила для незалежності” – українці та представники усіх колишніх тоталітарних країн “сила для колоніальної експансії” – Португалія, 2. 3. 4. 5.

6. 7. 8. n n n “сила для агресії” – Німеччина, Японія, Італія “сила для економічної експансії” – США, СРСР “сила для антиколоніалізму” – країни Азії та Африки К. Хайяс (США): ідеї націоналізму зародились в “інтелектуальному середовищі” Ф. Гертц (Великобританія): в усіх націоналістичних рухах провідну роль відігравали інтелектуальні класи або еліти (професори, вчителі, юристи, артисти, письменники, журналісти) Соціальна база націоналізму: селянство (носій національної ідентичності, мови, культури, традицій та звичаїв). В останні десятиріччя 20 ст. – переміщення в міста (середній клас, молодь)

НАЦІОНАЛІЗМ ЯК ПОЛІТИЧНА ІДЕОЛОГІЯ n Б. Шейфер (США) – 10 атрибутів націоналізму: 1. Певна територія або земля, на якій живуть або бажають жити люди. Вони вірять, що ця земля їм належить і захищають її усіма засобами (Косово) Спільна надія, що держава і нація житимуть в безпеці Спільна культура – мова, література, звичаї Пануючі суспільні і економічні інститути, за якими стоять економічні і соціальні інтереси Спільна незалежна або суверенна держава, боротьба за створення такої держави, виходячи з принципу самовизначення 2. 3. 4. 5.

6. 7. 8. 9. 10. Загальна віра у спільну історію і часто у спільне етнічне походження, що може мати релігійний чи расовий характер і спирається на реальні факти або міфи Перевага у почуттях щодо людей своєї національності (“свої” – “чужі”) Спільна загальна гордість за минулі і сучасні досягнення (військові, економічні), спільна скорбота у зв’язку з пережитими трагедіями (поразки у війнах, голодомор, репресії та ін. ) Вороже ставлення до інших націй, особливо до тих, з якими колись доводилось ворогувати Генетична відданість спільноті, яку звуть “нацією”, “батьківщиною”, “вітчизною”

n 1. 2. 3. 4. 5. 6. Е. Сміт (США) : націоналізм – ідеологічний рух за досягнення і збереження самоуправління та незалежності. Наслідки – у праці “Теорії націоналізму”: Забезпечення братерства і рівності серед членів національної спільноти або громадян шляхом інтегрування їх у гомогенне ціле Уніфікація в єдину націю-державу усіх представників національної спільноти Підкреслення культурної індивідуальності через наголошення “національних” відмінностей Курс на економічну відокремленість та самозабезпечуване зростання Відстоювання свого статусу та міжнародної могутності Оновлення культурної та соціальної структури

Націоналізм в Україні Зародження – на початку І світової війни. n Чинники появи теоретичної концепції націоналізму: 1. Вплив західноєвропейської філософської школи Специфіка соціально-економічного і політичного розвитку західноукраїнських земель Поразка української революції 1917 -1920 рр. Розвиток післявоєнної Європи Перемога і зміцнення більшовизму 2. 3. 4. 5.

Етапи еволюції українського націоналізму 1. 2. 3. 4. 5. 6. 1913 – 1941 рр. – перші націоналістичні організації, діяльність ОУН в Польщі 1941 – 1942 рр. – 30. 06. 1941 р. – спроба проголошення незалежності у Львові 1943 – 1945 рр. – боротьба УПА проти всіх влад і режимів 1945 – 1955 рр. – УПА проти СРСР 1955 – 1968 рр. 1968 р. – по сьогодення – активний рух за незалежність і розбудову національної держави

ОСОБЛИВОСТІ ЕТНОПОЛІТИЧНИХ КОНФЛІКТІВ n n n Конфлікт (лат. conflictus) – зіткнення – певна завершальна ланка механізму вирішення суперечностей у системі суспільних відносин; це – норма співіснування людей у соціумі, де кожен відстоює власні інтереси та має власні потреби (Б. Гурней: конфліктів немає лише на цвинтарі) Конфлікт – не лише дестабілізує суспільство, а й сприяє чіткому усвідомленню і формуванню групових інтересів та гасел Політичний конфлікт – зіткнення протилежних сил і поглядів, зумовлене взаємодією політичних цілей та інтересів націй, держав, соціальних груп, політичних партій, громадських організацій та інших соціальних суб’єктів суспільства

1. 2. 3. 4. Передумови конфліктів: Об’єктивні: дефіцит цінностей та благ різних груп, закріплення державою нерівного становища людей Суб’єктивні: усвідомлення несумістності своїх цілей Причини конфліктів: Глобальні – зіткнення інтересів і цілей держав; екологічна криза; дефіцит природних ресурсів Економічні – нерівномірність економічного розвитку країн, соціальних груп, осіб, різний рівень їх доступу до матеріальних цінностей і благ Історичні – колишні війни, поневолення, етноцид Внутрішньополітичні – міжкласового,

Типи внутрішньополітичних конфліктів: n n Класові – між суспільними класами (соціальними групами). Можуть набувати загальногромадянського характеру Міжпартійні – між політичними партіями у рамках конституційних норм, але можуть набувати драматичного характеру Конфлікти між різними групами за лідерство в країні чи партії – боротьба за владу Міжетнічні – мають чітко виражену політичну спрямованість, виникають внаслідок зіткнення інтересів різних етнічних спільнот. Поділяються на міжособистісні, етносоціальні та міжетнічні у строгому значенні терміна

n До складу конфліктної групи входять лідери та послідовники. Лідери можуть переслідувати певні матеріальні інтереси, тоді як послідовники мобілізуються на ціннісній основі Учасники конфліктів: 1. 2. 3. 4. Підбурювач – організація, група або держава, які підштовхують сторони до конфлікту, докладають зусиль до його загострення. Безпосередньо може не брати участь у конфлікті Організатор – розробляє стратегію і тактику розвитку конфлікту Посібник – сприяє розвитку конфлікту моральною або матеріальною підтримкою. Безпосередньо не бере участь у конфлікті Посередник – не бере участь у конфлікті, допомагає сторонам врегулювати конфлікт

n n n 1. 2. 3. 4. Чинники виникнення міжетнічних конфліктів: Рівень національної самосвідомості Наявність у суспільстві “критичної маси” проблем, що стосуються етнонаціонального буття Наявність політичних сил, здатних вести боротьбу за владу Причини міжетнічних конфліктів: Етнопсихологічна – захисна реакція у випадку загрози існуючим цінностям етносу Соціокультурна – форсована, насильницька мовна асиміляція, загроза традиційній культурі та релігії Соціально-економічна – загроза економічним інтересам етнічної групи Політична – поява лідерів, що прагнуть влади

Система подолання міжетнічних конфліктів: n n 1. 2. 3. Інституціональний підхід – формування низки інституцій – регіонального, національного і глобального рівнів – інфраструктури попередження і врегулювання конфліктів Інструментальний підхід – стратегічні, тактичні та оперативні дії щодо врегулювання конфліктів: Стратегічні – створення правових, політичних, економічних та ін. умов для вирішення проблем Тактичні – силові, економічні дії, налагодження переговорного процесу Оперативні – разові дії, спрямовані на звуження регіону конфлікту та зменшення числа його учасників (роззброєння бойовиків, посилення охорони життєво важливих об’єктів та ін. )

Основні принципи розв’язання міжетнічних конфліктів: 1. 2. 3. 4. Демократизм, заснований на праві націй на самовизначення та врахуванні національних інтересів Компроміс та діалог сторін конфлікту Рівноправність усіх етносів – учасників крнфлікту Непримиренність до будь-яких проявів шовінізму та сепаратизму