«ТЕОРІЯ ЕТНОНАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ»
СУВЕРЕНІЗАЦІЯ ОСОБИ, НАРОДУ, НАЦІЇ, ДЕРЖАВИ. СПІВВІДНОШЕННЯ СУВЕРЕНІТЕТІВ “Декларація про державний суверенітет України” від 17. 07. 1990 р. : 5 основних ознак суверенітету: “верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах”
Суверенізація – реалізація національного, народного та державного суверенітету Національний суверенітет – повновладдя нації, можливість її політичного самовизначення n Народний суверенітет – повновладдя народу, визнання його єдиним джерелом влади n Державний суверенітет – верховенство державної влади всередині країни та її незалежність у зовнішньополітичній сфері Конституція України: “Держава сприяє … розвиткові української нації … а також розвиткові етнічної, культурної, мовної і релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин в Україні … носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ”. n
Історичний розвиток ідеї суверенітету: “суверенітет” (лат. suveranus – правитель, володар, носій верховної влади) n n 16 ст. – Ж. Боден (Франція): обгрунтував ідею суверенітету як неодмінну ознаку будь-якої держави. Суверенітет визначає громадянство як підданство суверену, необмежену законом владу над громадянами і підданими. 17 ст. – Г. Гроцій: розглядав принцип суверенітету у взаєминах між державами. Суверенітет – влада, незалежна від правового та іншого контролю. Існують суспільний (держава) та окремий (одна чи кілька осіб залежно від права держави) суб’єкти влади. Народ може цілковито позбавити себе своєї суверенної влади
Ж. Ж. Руссо: висунув ідею народного суверенітету. “Суспільна угода” – це лише добровільне відчуження частини прав, статків та свободи. Всі громадяни республіки – виразники “спільної волі”, тому мають право керувати державою (неподільність і невідчуженість народного суверенітету) n Т. Джефферсон: королівська влада є похідною від влади народу, тому ніхто не може бути позбавлений права у формуванні державної влади та контролю над нею. Ідея народного суверенітету – в основі Декларації незалежності США n 19 ст. – ліберал Д. Бентам: найвищий політичний суверенітет має зберігатися за народом (інтереси уряду мають збігатись з інтересами народу). Тому – принцип загального виборчого права. Референдум n
Представники різних напрямів політичної думки в Україні по-різному вирішували питання суверенізації, але для всіх спільним є необхідність державного і національного суверенітету. Для них “суверенітет” є синонімом “незалежності”: n М. Грушевський: народний суверенітет – послідовне, логічне завершення запитів національного розвитку та самовизначення будь-якого народу n Ю. Бачинський: ідея політичної незалежності українського народу в єдиній соборній державі. Це – завдання не лише для етнічних українців, а й для всіх народів, що проживають на українській землі n М. Міхновський: державна самостійність – головна умова існування нації (ідеал – національний суверенітет)
n n Л. Ребет: державоправна концепція народного суверенітету набрала в політичній площині форми ідеї самовизначення народів В. Старосольський: саме боротьба за народну суверенність і викликала появу політичної нації М. Драгоманов: право на самовизначення – одне з головних прав людини. Будь-який народ має право на самовизначення, самоуправління та здобуття власної державності. Але – ідеї федералізму та національно-персональної автономії (громада – спілка вільних осіб) І. Франко: суверенність України – єдино можливий засіб для створення добробуту та здобуття гарантій соціальної справедливості.
n n 60 -ті рр. 20 ст. – Є. Пронюк, В. Лісовий: ідея установлення демократичного ладу і повного суверенітету України шляхом ліквідації державної власності та усуспільнення засобів виробництва і праці Сучасні дослідники: національний суверенітет – право кожної нації чи народу на самовизначення, утворення незалежної держави, самостійне вирішення нацією питань її внутрішнього життя та взаємовідносин з іншими націями (утворення суверенної національної держави або багатонаціональної держави, заснованої на принципі федерації рівноправних держав). Формою реалізації національного суверенітету стає державний (і національний, і державний
“ЕТНІЧНІ МЕНШИНИ” Етнічна меншина (національна меншина) – група людей, яка відрізняється за своєю етнічною належністю від більшості населення певної держави. Закон України “Про національні меншини”: до національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття самоусвідомлення та спільності між собою Національні меншини – це частини етносів, основне ядро яких знаходиться за межами держави і, як правило, існує у формі самостійних етнополітичних організмів
В Україні проживають представники понад 130 національних меншин (1989 р. – 27% населення) Найбільші етнічні меншини України: росіяни (11, 4 млн. чол. ), євреї, білоруси, молдавани, болгари, поляки, угорці, румуни - більш ніж по 100 тис. чол. Основні вимоги національних меншин: задоволення національно-культурних потреб ( мова, релігія, освіта, культурні товариства, преса та ін. ) 2001 р. – Конгрес національних громад (соціальні проблеми, питання освіти та законодавчої бази існування національних громад) 2001 р. – Державний комітет у справах національностей та міграцій (мета: підвищення ефективності здійснення державної політики у сфері міжнаціональних відносин)
“КОРІННІ НАРОДИ” “Корінні народи” – це народи, котрі ведуть традиційний спосіб життя, від якого залежить саме їх існування як окремої національної групи, і які відмінні від більшості населення цієї держави (індіанці Північної і Південної Америки, аборигени в Австралії, малочисельні народи в Росії тощо) Корінні народи України: кримські татари, кримчаки та караїми Конвенція Міжнародної організації праці (1989 р. ): корінні народи повинні на рівних підставах користуватись правами і можливостями, що надаються всьому населенню країни; мають право на охорону їх інститутів, власності; обирати власні пріоритети розвитку, зберігати звичаї та культуру
1. 2. 3. 4. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ СУЧАСНОЇ ЕТНОПОЛІТИКИ Повага прав людини та основних свобод, включаючи національні, незалежно від статі, віри, соціального становища та регіону проживання Рівні права етносів при різних формах їхнього самовизначення з обов’язковою умовою збереження державності та соборності Рівні права та відповідальність районів та областей Багатонаціональна єдність Української держави, її етносів та громадян
5. 6. 7. Розвиток українського суспільства, що базується на багатонаціональній основі, шляхом діалогу, мирного подолання складнощів, відмови від застосування сили, крім відповідних дій у разі масового порушення прав людини та національностей Державна підтримка українського і малочисельних народів, збереження їхніх культури, мови, традицій та середовища проживання Створення міжнародних гарантій захисту прав і свобод українців у іноземних державах
ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ЕТНОПОЛІТИКИ 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. Створення умов для забезпечення економічної та політичної самостійності, суверенітету регіонів з компактним проживанням одного чи кількох етносів Вироблення таких форм співпраці, за яких би кожен етнос отримав певне матеріальне заохочення Оптимальне поєднання інтересів нації і етнічних груп Вироблення моделі місцевого самоврядування Створення умов для вільного розвитку мов і культур Правові гарантії культурно-етнічних спільнот Збереження середовища проживання та
Скачать презентацию ТЕОРІЯ ЕТНОНАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ СУВЕРЕНІЗАЦІЯ ОСОБИ НАРОДУ
ЕТН-6.ppt