Тема: Відомості про регіональні особливості оздоблення виробів в українських національних традиціях. Кольорова гама різних видів гладі. Поняття про стилізицію малюнка. Композиція у вишивці. Мета: 1. Навчальна: Сформувати знання про регіональні особливості оздоблення виробів в українських національних традиціях, кольорову гаму та різні види гладі, стилізацію малюнка та композицію у вишивці. 2. Виховна: виховувати в учнів культуру праці, бережливість, працелюбність, дбайливість, охайність та інші якості сучасного працівника; 3. Розвивальна: сприяти розвитку в учнів окоміру, точності та тонкості розрізнення кольорів, оволодіння моторикою дрібних м ׳ язів рук; 4. Профорієнтаційна: ознайомити учнів з предметом праці вишивальниці.
Українська вишивка Лічильна та вільна гладь Букети квітів розкладала На полотні свого життя, Їх гладдю вдало вишивала, Так прикрашала суть буття, Щоб кращим стало і рівнішим… Важкі печалі зібрані в руці… Все, що у тебе найсвятіше, Вкладала ти в букети ці. Мережки – це твої дороги, Низинки – це гріхи твої… Родини радість голубина – Червоні рушникові шви. А солов’їні вічка оченятами Дивились на життя із висоти, Калинове, барвінками хрещате, З дубами й пшеницями щоб зрости, Вплеснутись у життя їх оксамитове, Весняної надії світлих мрій… Кохання лиштва променем розлитим Життєвим ретязем лягла між берегів. Гладь біла погукала на весілля… Життя – у вишивці, а вишивка – життя, На полотні найтонші, найвірніші, Розкладені жіночі почуття…
Види швів Лічильні Вільні
Гладь – це техніка вишивання прямими або косими стібками, які повністю або частково заповнюють площину узору.
Гладь Лічильна Вільна v пряма v біла v занизування v художня v коса v декоративна v качалочкова v полтавська v прорізна
Лічильна гладь ( «лиштва» ) належить до групи поверхнево – нашивних лічильних технік вишивання. Назва «поверхнево – нашивні лічильні» техніки пояснює їх спосіб виконання, тобто вишивання на поверхні тканини, рахуючи нитки. Усі елементи узору вишивають паралельними стібками через одну нитку тканини. За способом утворення розрізняють лиштву качалочкову, пряму і косу.
Качалочки Качалочками називають такий шов гладі, у якому кожен стібок виконується через одну нитку тканини паралельно попередньому й охоплює однакову кількість ниток тканини. Стібки цієї гладі вишивають тільки вертикально — знизу вверх або зверху вниз. їх розміри залежать від характеру узору, товщини ниток тканини. Узори вишивають яскравими, контрастними кольорами: червоним, синім, зеленим, жовтим, чорним та ін. . З різно кольорових качалочок утворюють різноманітні композиції.
Пряма гладь характеризується тим, що стібки виконують паралельно ниткам тканини — основи або утоку (піткання). Кожен стібок прокладають через одну нитку тканини. В узорах пряму гладь поєднують з іншими лічильними швами. Ця техніка зустрічається майже в усіх регіонах України. Однак у кожному з них зберігаються специфічні особливості кольорового рішення, побудови композиції та способу виконання.
Коса гладь має таку назву завдяки способу її виконання. Стібки косої гладі вишивають під кутом 45° до ниток основи й утоку тканини. Виконання стібків гладі з нахилом наліво й направо набувають красивого ефекту світлотіні. Ця техніка найбільш поширена на Поділлі, Середній Наддніпрянщині. Виконують узори косою гладдю переважно червоними і чорними нитками.
Занизування ґрунтується на основі шва «вперед голкою» і є двостороннім швом. На лицьовому боці узору утворюється вишитий рисунок із різних по довжині стібків, на вивороті — його зворотне зображення. Технікою «занизування» узор вишивають справа наліво відразу по всій ширині полотна, від одного краю малюнка до другого. Після виконання першого ряду узору виріб повертають і знову справа наліво через одну нитку тканини повторюють перший ряд. Тобто кожний наступний ряд паралельних стібків віддалений від попереднього на одну нитку. В узорах кожен ряд може повторюватися 3 – 5 разів, залежно від того, який потрібен орнамент–вужчий чи ширший. Занизування традиційно використовують під час вишивання жіночого й чоловічого одягу, скатерок, серветок та інших декоративних виробів.
Вільна гладь (гаптування) застосовувалася по всій Україні переважно для декорування суконного, полотняного та хутряного одягу (сорочок, хусток, свит, кабатів, бунд, кожухів, дівочих стрічок). На відміну від лічильної гладі гаптування не було пов'язане з певною кількістю ниток. Унаслідок цього воно давало криволінійні форми рослинного орнаменту: квітів, пуп'янків, пагінців, листя, стебел. Поверхню узору густо зашивали паралельними стібками вовняними чи бавовняними нитками, в результаті чого він виходив дещо опуклим,
Біла гладь — це одноколірна вишивка, але завдяки тому, що стібки лягають у різних напрямках, вона набуває багато відтінків. Малюнки для білої гладі мають невеликі деталі, які заповнюються різними техніками, наскільки вистачає фантазії і вміння у вишивальниці. Краса залежить від тонкості та чіткості виконання даної техніки. Білу гладь шиють двобічними стібками, що щільно прилягають один до одного по формі мотиву. Щоб гладь узору була випуклою, попередньо на елементах узору накладають прості стібки швом уперед голкою, які розміщуються в поперечному напрямку щодо основного гладдєвого настилу. Біла гладь складається з кількох технік — гладі з настилом, прикрашальних швів, дірочок, сіток, горошинок, вузликів тощо, інколи її поєднують з прорізною гладдю.
Художня гладь–це багатоколірна вишивка, схожа на малюнок фарбами, тому що її вишивають нитками багатьох кольорів та відтінків Виконуючи художню гладь, потрібно вишивати стібки різної довжини для того, щоб між ними можна було прокласти стібки нитками іншого відтінку і утворити плавний тонований перехід: від світлого відтінку до більш темного, і навпаки, від темного – до світлого. При цьому враховувати напрям стібків, які повинні передавати об’ємність форми листочка чи пелюстки.
Декоративна гладь це одностороння вишивка, яка складається головним чином з рослинних візерунків. Для вишивки зазвичай беруться нитки муліне або шовкові нитки в одне або два складання за умови, що фрагменти малюнка досить великі за розміром. Вишивка ведеться одного кольору, але декількох тонів. Між тонами прово диться чітка межа. Кожен елемент малюнка вишивається зверху. Стібки розташовуються так само, як у шва вісімка, з тією тільки різницею, що на вивороті вони виходять не горизон тальним, а вертикальними для того, щоб нитки лягали більш щільно. Коли вишивка одного тону закінчена, починається заповнення сусіднього елемента, відповідно, іншим тоном. Новий тон вливається в попередній таким чином, щоб на вивороті стібки першого і другого тонів перетворилися в одну смугу. Малюнки, виконані в техніці художньої гладі, чудово прикрашають одеж ду, серветки і скатертини.
Прорізна гладь зустрічається в мотивах білої гладі. Вона набула поширення ще в XIX ст. , коли нею оздоблювали предмети побуту і білизну, комірці, носові хусточки. Називають цю техніку ще «англійським шитвом» . Прийоми виконання цієї гладі залежать від композиції малюнка. Узори для прорізної гладі складаються з маленьких дірочок, суміжних дірочок, калачиків, листочків човників, що утворюють багатопелюсткові квітки, листя тощо. Маленькі круглі дірочки проколюють виколкою і обшивають гладдєвим валиком. Виконання калачика починають з обшивання зовнішнього і внутрішнього контурів швом уперед голкою. Всередині роблять ножицями розріз навхрест. Після цього на контурах виконують гладдєві стібки, стежачи за тим, щоб не було деформації калачика. Листочки човники попередньо обшивають швом уперед голкою, тканину розрізають уздовж осі листка, підгинають краї підрізаної тканини навиворіт і виконують стібки гладі. Для того щоб форма листка залишалася витягнутою, треба на гострих краях його виконувати довші стібки, затягувати їх сильніше, ніж бокові. Виконуючи суміжні дірочки у вигляді квіточок, спочатку виколкою проколюють середню, а після цього усі інші, що розміщуються по колу. Обробку починають також із середньої, а потім послідовно обшивають решту дірочок. На краях виробу часто виконують зубці (фестони) різної форми і розмірів. Вишивають фестони петельним швом з настилом, стібки розміщують перпендикулярно до лінії краю виробу, тоді край виходить гарним.
Полтавська гладь— один з різновидів гладі у прикріп. Нею здавна розшивали рушники, хустки, фартухи, а тепер, крім цього, вишивають ще доріжки, серветки, панно. Цю гладь виконують кольоровим муліне у дві три нитки, шовком або волічкою. Здебільшого нею вишивають орнаменти рослинного характеру. Перш ніж приступити до виконання полтавської гладі, потрібно на тканину нанести малюнок, дібрати за кольором нитки. Виконують її поверховим настилом з пересягами, які закріплюють гладдєві стібки на тканині. На довгому стібку виконують два чотири пересяги, а щоб вони були не дуже помітними, їх накладають не на одному рівні (можна прикріплювати і на одному рівні). З виворітного боку вишивка має вигляд дрібних розсипних стібків. Якщо полтавську гладь вишивають нитками різних кольорів, то межа між кольорами повинна різко виділятися. Для того щоб гладь вийшла більш випуклою, попередньо по контуру малюнка виконують настил швом уперед голкою.
Регіональні особливості вишивки
Етнічні регіони України
Вишивка Середньої Наддніпрянщини Вишивкам цього регіону властиві пишні вишукані рослинно-геометризовані орнаментальні мотиви з квітками, листям, бутонами. Вироби, в основному, оздоблюють гладдю, занизуванням, набируванням та хрестиком. Основні кольори вишивок — білий, кораловочервоний, відтінений чорним.
Вишивка Полісся Вишивка цього регіону проста й чітка за композицією. Домінуючим є найдавніший монохромний (однотонний) геометричний орнамент. Переважає червоний або вишневий колір, який часом доповнюється синім або чорним. Поширені техніки поверхневого шва — «занизування» , «насилування» , «дрібний хрестик» .
Вишивка Поділля Класичною технікою Поділля є «низь» , яку виконували одним або двома кольорами (червоним і чорним). Стібки лягають густими, насиченими лініями геометричного орнаменту.
Вишивка Карпат Типовою є вишивка вовняними нитками згущеними стібками: окремі елементи обводять кольоровими нитками, що забезпечує високий рельєф та кольоровий ефект. Такі вишивки розміщують уздовж усього полотна повздовжніми або скісними смугами Карпатський регіон характеризується використанням таких технік вишивання, як: «кучерявий стіб» , «настилування» , «штапівка» , «качалочка» , «стебнівка» , «гладь» , «низь» , «вирізування» , «виколювання» , «хрестик» та ін.
Вишивка Слобожанщини Їй властиві цілком своєрідні поліхромні (багатокольорові) орнаменти, що виконуються технікою дрібного «хрестика» , «півхрестиком» і «гладдю» . Колорит оздоблення яскравий, із переважанням червоного кольору. Орнаменти здебільшого вишивають грубою ниткою, завдяки чому узори справляють враження рельєфних. Рукави жіночих сорочок прикрашають орнаментальними мотивами, розміщеними в шаховому порядку, а також з акцентом декору на вузькій частині рукава.
Вишивка Півдня України Південь – етнографічний регіон України, заселений в основному вихідцями з Середньої Наддніпрянщини та Поділля, тому тут збереглися особливості оздоблення виробів, характерні для цих регіонів. Це пояснюється збереженням традицій рідного краю як українцями, так і переселенцями - росіянами, поляками, молдованами та ін. Переважають такі техніки вишивання, як: «гладь» , «стебловий шов» , «ланцюжок» .
Сучасний одяг оздоблений вишивкою
Сучасний одяг оздоблений вишивкою
Сучасний одяг оздоблений вишивкою
Дякую за увагу, бажаю успіхів!!! Ось і скінчився наш урок і зараз продзвенить дзвінок чи все вдалося, нам чи ні? судити мабуть не мені. Я дуже рада за вас, діти, Що ви змогли чогось навчитись, Отож старайтеся й надалі, Щоби нові скорити долі, Щоб знов змогли чогось навчиться. В житті, повірте, все згодиться.
Скачать презентацию Тема Відомості про регіональні особливості оздоблення виробів в
96___.pptx