ТЕМА Теоретичні основи рекреаційнотуристського районування Зміст Характерні риси

ТЕМА Теоретичні основи рекреаційнотуристського районування Зміст Характерні риси та особливості рекреаційнотуристського районування Таксономічні одиниці рекреаційного районування Характеристика

Рекреаційне районоутворення - об'єктивний процес формування і розвитку рекреаційних районів як динамічних соціально-економічних систем. Рекреаційне районування - розподіл рекреаційного господарства країни або її регіонів з рекреаційною спеціалізацією на відносно самостійні системи. Рекреаційне районоутворення пов'язано з тим, що за територіями, які освоюються, закріплюється рекреаційна функція, внаслідок чого формуються райони з рекреаційною спеціалізацією. Ця функція не постійна в часі, вона змінюється, як змінюється і спеціалізація території. Тривалість процесу визначення рекреаційної спеціалізації для різних територій неоднакова. Особливості цього процесу залежать від багатьох чинників, проте сам процес загалом є тривалим. Д. Ніколаєнко процес рекреаційного районоутворення подає так: Перший етап. Виокремлюється неосвоєна територія з потенційними рекреаційними ресурсами. Другий етап. Розпочинається бурхливий розвиток рекреаційного району. Часто початкове рекреаційне освоєння починається з розвитку курортів, які стають модними й збирають привілейовані верстви населення. У цей район спрямовується значна кількість трудових ресурсів, надходять потужні інвестиції, створюється спеціалізована рекреаційна інфраструктура. Третій етап. Після досягнення високого рівня освоєності, розпочинається період зниження рекреаційної популярності району. Найчастіше причиною цього є те, що рекреація, яка дала поштовх бурхливому розвитку району, перестає бути провідною, все більше починає переважати промисловість і сільськогосподарське освоєння. Регіон досягає значного економічного розвитку. Четвертий етап. Відбувається стабілізація й переорієнтація рекреаційного району. Район дуже рідко втрачає цілком свої первісні функції, його поліфункціональність ніколи остаточно не витісняє рекреацію. Однак зберегти популярність другого етапу районові вдається дуже рідко. Кількість рекреантів у районі скорочується, їхні потоки стабілізуються. Право на існування він доводить якістю сервісу. Район стає рекреаційно-стабільним і рекреаційно-стійким/

Особливість рекреаційного районоутворення полягає в тім, що воно охоплює природні та суспільні явища й об'єкти. Загалом це інтегральний процес, який відбувається так: сприятливі природні умови накладаються на відповідні соціальні й економічні потреби освоєння, що сприяє формуванню рекреаційного району. Головний чинник цього процесу визначається рекреаційними потребами. Рекреаційний район повинен бути не просто привабливим щодо природи - він повинний бути "унікальним". Унікальність проявляється в розмаїтості й контрастності умов, порівняно зі звичним для рекреантів середовищем.

В. Стафійчук розглядає районування в кількох аспектах: ü як метод виявлення параметрів, за якими здійснюється територіальна диференціація та інтеграція географічної оболонки або її частин; ü як схематичне відтворення цієї диференціації та інтеграції (схема районування); ü як діяльність, що спрямована на раціональне використання природних ресурсів, відповідно до здійсненої територіальної диференціації та інтеграції. У загальних рисах районування може розглядатися як прийом географічного поділу території на основі певних ознак, що відображає зосередження в її межах того чи іншого явища. Поділ території на таксономічні одиниці, що відрізняються між собою рекреаційною спеціалізацією, структурою рекреаційних ресурсів і особливостями їхнього використання та охорони, називають рекреаційним районуванням.

Наприклад І. Пирожник запропонував схему рекреаційного районування України, в основі якої такі критерії: • характер рекреаційної спеціалізації та рівень освоєності району; • наявність рекреаційно-туристичних ресурсів та їх територіальні сполучення; • наявність територій рекреаційно-туристичного призначення та їх роль у загальній структурі землекористування; • транспортно-географічне положення та доступність рекреаційно - туристичного району; • географія рекреаційних потоків та їх інтенсивність; • виробничі та економічні зв'язки рекреаційно-туристичних підприємств з іншими галузями; • наявність регіонального центру з розвиненою соціальною інфраструктурою [36], На основі цих критеріїв на території України дослідник виділив два рекреаційні райони і шість підрайонів.

Схема туристичних районів України, розроблена М. Крачилом, ґрунтується на таких критеріях: • територіальна структура сучасного стану організації туризму; • питома вага зайнятих у туристичному господарстві від загальної кількості працюючих; • характер зв'язків туристичного обслуговування з іншими галузями економіки; • рівень розвитку туристичної індустрії; • наявність туристичних ресурсів; • економіко-географічне положення; • сучасні та перспективні потреби населення в туристичних послугах. За цими критеріями науковець виділив у межах двох зон на території України п'ять туристичних районів

Сучасна схема туристсько-рекреаційних районів України Західний рекреаційно-туристський макрорайон у складі Карпатського та Подільського мезорайонів. Карпатський мезорайон: Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька області. Подільський мезорайон: Тернопільська, Хмельницька, Вінницька області. Поліський рекреаційно-туристський макрорайон у складі Столичного та Волинського мезорайонів. Столичний мезорайон: Київська, Чернігівська області. Волинський мезорайон: Волинська, Рівненська, Житомирська області. Центрально-Східний рекреаційно-туристський макрорайон у складі Придніпровського, Слобожанського та Донецького макрорайонів. Придніпровський мезорайон: Черкаська, Кіровоградська, Дніпропетровська області. Слобожанський мезорайон: Сумська, Харківська, Полтавська області Донецький мезорайон: Донецька, Луганська області. Приморський рекреаційно-туристський макрорайон у складі Приазовського та Причорноморського мезорайонів. Приазовський мезорайон: Запоріжська, Херсонська області. Причорноморський мезорайон: Одеська, Миколаївська області Кримський рекреаційно-туристський макрорайон

КАРПАТСЬКИЙ РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТСЬКИЙ МЕЗОРАЙОН Разом із Подільським мезорайоном входить до складу Західного рекреаційно-туристського макрорайону. Займає площу – 56, 6 тис. кв. км.

УНІКАЛЬНІ ПРИРОДНІ ПАМ’ЯТКИ ТА ОБ’ЄКТИ ПЗФ Львівська область - 400 об'єктів ПЗФ, 23 заказники, 240 пам'яток природи, 55 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва Чернівецька область - 286 заповідних територій та об'єктів ПЗФ, 136 пам'яток природи, 40 парків пам'яток садово-паркового мистецтва, 39 заповідних урочищ місцевого значення Івано-Франківська область - 147 об'єктів ПЗФ Закарпатська область - 415 об'єктів ПЗВ, 38 заказників, 349 пам'яток природи, 22 пам'ятки садово-паркового мистецтва, 3 заповідні урочища

Масиви Карпатського біосферного заповідника: 1. 1. Угольсько. Широколужанський 1. 2. Свидовецький 1. 3. Чорногірський 1. 4. Заказник Чорна гора 1. 5. Долина нарцисів 1. 6. Заказник Юліївська гора 1. 7. Кузійський масив 1. 8. Мармароський масив Природний заповідник: 2. 1. Горгани 2. 2. Розточчя Національні природні парки: 3. 1. Ужанський 3. 2. Сколівські Бескиди 3. 3. Синевир 3. 4. Карпатський 3. 5. Гуцульщина 3. 6. Вижницький Регіональні ландшафтні парки: 4. 1. Верхньодністровські Бескиди 4. 2. Надсянський 4. 3. Полянський 4. 4. Черемоський 4. 5. Зачарована долина Заказники: 1. Чайковицький 2. Моршинський 3. Ріа Свіча з притокою Мізунка 4. Ріка Лімниця з водоохоронною смугою 5. Турова Дача 6. Чорний ліс 7. Козакова долина 8. Княждвірський 9. Ріка Пістинка з прибережною смугою 10. Ріка Рибниця з прибережною смугою 11. Розлуч 12. Бориславський 13. Ілемський 14. Яйківський 15. Грофа 16. Горгани 17. Тавпиширківський 18. Скит Манявський 19. Бредулецький 20. Кливський 21. Пожератульський 22. Лунківський 23. Либохорівський 24. Пікуйський 25. Бердо 26. Брадульський 27. Урочища Сранзул, Задня, Кедрин 28. Кедринський 29. Керничний 30. Гладинський 31. Апшинецький 32. Соколові Скелі 33. Тур’є Полянський 34. Потік Оса 35. Осішний 36. Річанський 37. Річка Чорний Черемош з прибережною смугою 38. Чивчино-Гринявський 39. Молочнобратський карстовий масив 40. Чорний діл 41. Діброва 42. Великодобронськи

НАЦІОНАЛЬНІ ПРИРОДНІ ПАРКИ В Карпатському мезорайоні створені й функціонують 6 НПП: НПП - Карпатський (1980 р. ), - "Синевир" (1989 р. ), - Вижницький (1995 p. ), - "Сколівські Бескиди" (1999 р. ), - Ужанський (1999 р. ) - Яворівський (1998).

Карпатський національний природний парк Перший в Україні національний парк, створений в 1980 р. Загальна площа парку - 50, 3 тис. га. 20 видів рослин та 78 видів тварин занесено до ЧКУ, 350 видів дикоростучих рослин мають лікувальне значення. Функціонує 5 турбаз, 13 закладів відпочинку, 11 санаторіїв, 6 оздоровчих таборів. Озеро Несамовите г. Говерла (2061 м)

НПП «Сколівські. Бескиди» НПП створений у 1999 р. , займає площу 35 684 га Урицькі скелі Водоспад Гуркало г. Парашка (1268 м) – найвища точка НПП

НПП “Синевір” Площа - 40 400 га, з них 5807 га відведено під заповідну зону. Флора: загальна кількість видів рослин, що росте на території парку — 914, з них 40 занесені в ЧКУ. Фауна: загальна кількість видів тварин — 236, з них 22 занесені у ЧКУ. У 2011 р. на території створено єдиний в Україні реабілітаційний центр для бурих ведмедів.

КАРПАТСЬКИЙ БІОСФЕРНИЙ ЗАПОВІДНИК Долина нарцисів Створений у 1968 році, з 1992 року входить до мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Загальна площа 53 630 га. В заповіднику відмічено 64 види рослин і 72 види тварин, занесених до Червоної книги МСОП і України. Заказник “Чорна гора”

Природний заповідник “Розточчя” Створений у 1984 році. Площа — 2 084, 5 га. Унікальнічть заповідника – знаходження на стику 3 флористичних областей — Карпат, Полісся та Поділля. Янівський став - відомий як місце відпочинку під час перельотів та зимівлі багатьох видів птахів.

Сторожинецький дендропарк (Чернівецька область) область Площа – 17, 5 га. На території парку 980 різних видів і форм дерев чагарів. Більше 70 % — екзотичних. Дендропарк створено на основі природного мішаного пралісу. Це старезні 100 -200 -річні метрового діаметру велетні: дуби, ялини, липи, клени.

Печера “Попелюшка” Гіпсова печера на території Чернівецької області. Довжина ходів — близько 90 км. Печера претендує на третє місце у світі за протяжністю серед карстових печер (цілком ще не обстежена). В основному трьохрівнева. До середини ХХ століття була заповнена водою. Відрізняється аномально великими розмірами підземних галерей, майже невичерпними запасами спелеоресурсів, унікальними вторинними мінеральними відкладами і утвореннями. Геологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення.

Геологічна пам’ятка «Скелі Довбуша» (Івано-Франківська область) Унікальна пам’ятка історії та природи післяльодовикового періоду. Геологічна пам’ятка природи «Скелі Довбуша» — природна фортеця періоду X століття — лежить на висоті 668 м над рівнем моря. Це скелясті виступи пісковиків заввишки до 80 м, що утворились більше 70 млн. років тому на дні моря. Кам’яний лабіринт шириною 200 м тягнеться зі сходу на захід майже на 1 км, над ним — буковий та смерековий ліси.

Бальнеологічні, бальнеогрязеві, грязеві курорти і місцевості У Карпатському регіоні налічується близько 800 водних пунктів мінеральних вод. Найбільша кількість джерел і свердловин знаходиться у Закарпатті (51% від загальної чисельності). Значні поклади лікувальних грязей приурочені до Львівської та Івано - Франківській областях, їх запаси оцінюються в 1402 тис. м. куб. Специфікою санаторно-курортного лікування Українських Карпат є можливість широкого використання озокериту.

Курорт “Трускавець” Це БК державного і міжнародного значення. Історія курорту налічує 170 років. У Трускавці понад 25 мінеральних джерел. Найбільш відома мінеральна вода "Нафтуся“ , що використовується для лікування захворювань нирок і сечовивідних шляхів, шлунка, печінки і жовчних шляхів, порушень обміну речовин, а також супутніх захворювань серцево-судинної системи. функціонує 19 санаторіїв, 17 пансіонатів з лікуванням загальною місткістю близько 13 тис. осіб одноразово. Із загальнокурортних установ діють 2 курортні поліклініки, 2 бальнеозокеритні лікарні.

Курорт “Моршин” Санаторій “Лаванда” Перші відомості про мінеральні джерела Моршина датовані 1538 р. Історія курорту розпочинається з 1878 р. Джерела мінеральних вод, якими багате місто, є ефективним засобом для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту. Відомі санаторії курорту: «Дністер» , «Лаванда» , «Світанок» , «Перлина Прикарпаття» , «Черемош» тощо.

Санаторій “Шаян” (Закарпатька обл, Хустський р-н). Відкрито у 1952 році. в умовах курорту Шаян використовується тільки для питного лікування, а з 1999 року почала розливатись у пляшки. Санаторій «Сонячне Закарпаття» найбільший реабілітаційний заклад курорту Поляна (Закарпатська обл, Свалявський район). Лікувальні фактори: вуглекислі мінеральні води ділянки Нова Полянського родовища мінеральних вод. Лікування органів травлення та ендокринної системи

Санаторій “Гірська Тиса” (с. Кваси, Рахівський р-н, Закарпатська обл) Зараз санаторій «Гірська Тиса» – один з кращих санаторіїв України, який спеціалізується на лікуванні захворювань опорнорухового апарату та периферичної нервової системи. Аналоги нашим «квасним» водам, з вмістом миш'яку, є лише в Франції (курорті La Bourboule), в Германії (курорт Baden-Baden), на Камчатці, острові Сахалін і в Азербайджані (Nakhchivan). Вода - єдина мінеральна миш'яковиста вода в Україні.

ВИСНОВКИ Карпатський рекреаційно-туристський мезорайон є одним з найбільш перспективних на території України для процвітання туризму і рекреації. Про це свідчать як висока атрактивність природних умов та ресурсів місцевості, так і її унікальність за походженням. Безперечно, контрастності регіону також надає різноманітна і багата флора та фауна, що викликає неабиякий інтерес як у науковців, так і у самих відвідувачів . До того, ж порівняно із іншими регіонами туризму, Карпатський славиться екологічно чистим повітрям та джерельною водою.