Тема Особливості перебігу захворювань органів дихання в людей

Тема: Особливості перебігу захворювань органів дихання в людей похилого та старечого віку

Бpoнхiт n - захворювання, що характеризується розвитком запального процесу в бронхах з порушенням слизоутворення і дренажної функції бронхіального дерева.

Етіологія. n n n інфекція (віруси, пневмококи, стрептококи тощо). токсичних речовини Куріння запилення робочого приміщення, підвищена вологість, туман, низька температура та ін. n пневмокок

Первинні Вторинні Для первинних бронхітів характерним є ізольоване ураження бронхів. n Вторинні бронхіти виникають як ускладнення інших захворювань (грип, туберкульоз, коклюш, кір, хвороби серця, легенів тощо). Розрізняють трахеобронхіт (запалення трахеї та бронхів великого калібру), бронхіт (запальний процес у бронхах середнього і малого калібру) і бронхіоліт (запалення бронхіол, частше виникає у дітей). За клінічним перебігом бронхіти поділяються на гострі та хронічні. n n n

Етіологія. віруси (грип, парагрип, аденовіруси) n патогенні бактерії, (Strep. pneumoniae, H. influenzae та Staph. aureus) n

Виникненню хвороби сприяють n n n n n низька температура (переохолодження), вологість, запилена атмосфера, туман, тютюновий дим, алкоголь, зниження реактивності організму хворого, наявність вогнищевої інфекції у приносових пазухах (синусит) та в мигдаликах (тонзиліт), сенсибілізація організму бактеріальними алергенами. вдихання токсичних речовин, таких, як випари кислот та лугів, отруйних газів тощо.

Клініка n Найпершим симптомом є подразний непродуктивний кашель, що супроводжується неприємним відчуттям у верхній частині загрудинної ділянки та болем, спричиненим трахеїтом.

Клініка n При ураженні бронхів у грудній клітці виникає відчуття ущільнення; може також мати місце задишка. Патологічний стан органів дихання буває особливо тяжким, коли хронічний бронхіт та емфізема ускладнюються гострим бронхітом.

Діагностика n Фізикальні дані. При обстеженні легенів перкуторний звук, як правило, не змінюється, при аускультації вислуховуються жорстке дихання та сухі хрипи, кількість і тембр яких змінюється після кашлю. Іноді можуть вислуховуватися і вологі дрібно-пухирчасті незвучні хрипи, які зникають після відкашлювання харкотиння. Трахеїт без бронхіту не спричиняє ніяких особливих фізикальних наслідків.

Діагностика n При рентгенологічному обстеженні, як правило, не знаходять істотних змін та іноді відзначають підсилення легеневого рисунка в прикореневій зоні.

Лікування. n При підвищенні температури тіла хворий повинен перебувати в ліжку, повітря в кімнаті має бути чистим і свіжим. Рекомендовано вживати велику кількість теплого питва: чай з липовим цвітом, чай з малиновим варенням тощо.

Лікування n Також потрібно приймати лужні мінеральні води ( «Боржомі » , «Куяльник» , «Поляна Квасова» ) та лужне питво (молоко із содою). На ранніх стадіях, коли кашель болючий та непродуктивний, в’язкі виділення, можна полегшити стан інгаляцією пари 3 -4 рази на добу та/або вживанням лібексину, глаувенту, стоптусину в краплях.

Лікування n Нічний кашель слід угамовувати за допомо-гою інгаляцій тайледу - 4 мг через кожні 8 год. За наявності симптомів або ознак закупорки дихальних шляхів слід скористатися салбутамолом або тербуталіном - 200 -500 мкг кожні 4 -6 год шляхом інгаляції. Потреба у проведенні терапії з використанням антибіотиків виникає рідко, але пацієнтам з ознаками бронхіоліту слід призначити грамокс-А - 500 мг 3 рази на добу або роваміцин - 3 млн МО двічі на добу перорально.

Етіологія. n Хронічний бронхіт виникає у відповідь на тривалу дію, яку здійснюють на бронхіальну слизову оболонку подразники різного типу. Найважливший з них - тютюновий дим, до решти належать пил, дим та випари, що пов’язане з професійною шкідливістю або загальним забрудненням атмосфери. Іноді поштовхом до появи хронічного бронхіту може стати інфекція, але її головна роль полягає у посиленні вже існуючого захворювання. Вологість, туман, раптові зміни температури також можуть призвести до загострення хронічного бронхіту. Іноді, особливо під час загострень, із харкотиння багатьох пацієнтів можна виділити Strep. pneumoniae та/або H. influenzae.

Лікування § 1) ліжковий режим при тяжкому стані. Напівсидяче положення, часті зміни положення в ліжку для покращення вентиляції легень; § 2) сульфаніламіди подовженої дії (сульфален, бісептол): § 3) напівсинтетичні антибіотики ( ампіцилін, еритроміцин); § 4) знеболюючі і протизапальні (аспірин, анальгін). § 5) при сухому кашлі протикашльові препарат (кодеїн, лібексин), при вологому відхаркувальні засоби (настій кореня алтея, мукалтин, бромгексин); § 6) при явищах обструктивного синдрому -- еуфілін, теопек. теодур, солютан. § 7) фізметоди лікуванн: банки, гірчичники, Інгаляції з відварами ромашки. Звіробою, евкаліптовою олією, УФО, УВЧ, індуктотермію.

Клінічні форми ХБ: o 1) гострий неускладнений із виділеннями слизового харкотиння без порушення вентиляції; o 2) гнійний із виділенням гнійного харкотиння; o 3) обструктивний із стійким порушенням вентиляції легень; o 4) гнійно-обструктивний.

Рентгенографічна перевірка n . Хронічний бронхіт не створює жодних патогномонічних змін на рентгенографічному зображенні грудної клітки, проте у деяких пацієнтів помітні ознаки емфіземи. Бронхографія дає можливість спостерігати різноманітні відхилення контура, розміру та розгалуження бронхів, але ця процедура виходить за межі звичайних обстежень.

Додаткові методи діагностики • використовують рентгенолоґічні дослідження, • функціональні методи діагностики: спірометрію, пневмотахометрію, дослідження периферичної крові.

Функціональні легеневі проби u Вентиляційний об’ єм. Об’ єм форсованого видиху за 1 с (ОФВ 1) зменшується; менша від нормальної також величина співвідношення ОФВ 1 і життєвої ємності легенів (ЖЄЛ). Максимальна швидкість видиху (МШВ) також зменшена, і, на відміну від астми, подальші виміри не виявляють циркадних варіацій.

Функціональні легеневі проби u Виміри газів артеріальної крові. Зменшення Ра. О 2 відображує порушення розподілу легеневої вентиляції та потоку крові. Якщо на пізніших стадіях захворювання виникає узагальнена альвеолярна гіповентиляція, наявні підвищення Ра. СО 2 і подальше зменшення Ра. О 2. Гіпоксемія посилюється під час сну, і в деяких пацієнтів спостерігаються періоди помітної гіповентиляції, що призводить до значного зниження Pa. О 2. Ці фактори здатні відіграти свою роль в утворенні легеневої гіпертензії.

Функціональні легеневі проби u Навантажувальна проба. Прості тести на здатність переносити фізичні навантаження, наприклад відстань, що пацієнт проходить за 6 хв, можна використовувати для оцінки функції дихання і якості життя пацієнтів, їх працездатності.

Функціональні легеневі проби u Об’єми легенів. За наявності надмірного залишкового об’єму (ЗО) та нормальної загальної ємності легенів (ЗЄЛ) зменшується життєва ємність легенів (ЖЄЛ) і збільшується співвідношення ЗО/ЗЄЛ.

Емфізема легень (ЕЛ) ЕЛ це розширення легень, обумовлене зниженням еластичності легеневої тканини і підвищеного вмісту в легенях повітря. ► ЕЛ може бути первинною і вторинною. Первинна її Л це спадковий дефект розвитку бронхолегеневої системи, в основі якої лежить дефіцит аантитрипсину. При його нестачі проте ази, які продукуються лейкоцитами та макрофагами, руйнують строму легень. Внаслідок цього зменшується еластичність легень, що утруднює видох. Наступає альвеолярна гіповенгиляція з гіпоксемією та гіперкапнією. ► Вторинна ЕЛ. Причиною її є хронічний обструктивний бронхіт. Внаслідок обструкції бронхів відбувається затримка повітря в альвеолах. Альвеоли розширюються, виникають повітряні порожнини, наступає деструкція стінки альвеол. Цьому сприяють хронічні запальні процеси, виділення протеаз макрофагами І лейкоцитами. Крім того, порушення капілярного кровообігу, зміни нервової системи. Також є факторами, які поглиблюють деструкцію альвеол. ► В похилому і старечому віці частіше зустрічається вторинна ЕЛ. ►

Дякую за увагу