Тема. Основи теорії держави і права Мета: ознайомитися

Тема. Основи теорії держави і права Мета: ознайомитися з поняттям права, його ознаками та походженням, набути знань про принципи, функції, систему права, а також розглянути поняття норми права та її структуру.

ПЛАН: 1) Походження права 2) Поняття права та його ознаки 3) Принципи, функції та система права. 4) Поняття і структура норми права

1) Походження права. Право нерозривно пов'язано з формуванням людського суспільства, і тому умови його виникнення є соціальними. У будь-якому історичному суспільстві для підтримання в ньому порядку потрібно регулювання за допомогою соціальних норм, так зване соціальне регулювання. Регулювати - значить спрямовувати поведінку людей, їх груп і всього суспільства, уводити їх діяльність у певні рамки. Розрізняють два види соціального регулювання: індивідуальне - впорядкування поведінки конкретної особи, у конкретному випадку; нормативне - впорядкування поведінки людей за допомогою загальних правил - зразків, моделей, що поширюються на усіх, на всі подібні випадки.

Соціальне нормативне регулювання в первісному суспільстві виконувало дві функції: 1) звільняло людину від постійного страху перед навколишнім світом і спрямовувало її діяльність на створення умов для життя; 2) упорядковувало суспільні відносини через встановлення відповідних стандартів (правил) поведінки в різних життєвих ситуаціях, організовувало їх у певний суспільний порядок. Поява нормативного соціального регулювання у первісному суспільстві стала якісним поштовхом до виникнення і розвитку права.

1) Поняття і ознаки права. Право - це система норм (правил поведінки) і принципів, визнаних більшістю населення як справедлива і рівна міра свободи та формально визначених і забезпечених державою в якості загальнообов’язкових регуляторів суспільних відносин, з метою узгодження (компромісу) індивідуальних, соціально-групових і суспільних інтересів, підтримання правопорядку.

Право створюється в результаті спільних зусиль громадянського суспільства (народу) і держави як специфічний регулятор суспільних відносин з метою встановлення і підтримки порядку. Ознаки права: 1) Справедлива і рівна міра свободи. Це означає, що межі і зміст прав і обов'язків визначаються правилами належної поведінки, які визнані більшістю населення та обов'язкові для усіх (справедлива міра свободи).

Справедливість – це баланс інтересів влади і громадянина, виробника і споживача, продавця і покупця, роботодавця і робітника, а не привілеї і зрівнялівка. Своїм загальним масштабом і рівною мірою право вимірює і оформлює саме свободу в людських взаєминах, свободу індивіда як у взаємовідносинах з іншим індивідом, так і з суспільством у цілому.

Свобода завжди обмежена конкретними рамками (мірою), які не допускають антигромадських актів «користування свободою». Це і є рівність у свободі. Право дає міру, а справедливість контролює її, припиняє втрату цієї міри, встановлює пропорційність між претензією і обов’язком, свободою і відповідальністю (рівна міра свободи). Отже, у праві свобода, рівність і справедливість виявляються суміжними, оскільки справедливість реалізується в умовах свободи і рівності, а свобода передбачає рівність прав.

2) Нормативність – складається з правових норм і принципів як основних (базових) елементів його будови. За допомогою норм і принципів права в суспільне життя вноситься єдність – право виступає як регулятор поведінки людей. Завдяки нормативності встановлюються межі досягнутої свободи, межі між свободою і несвободою на певному ступені суспільного прогресу.

3) Системність – є системою погоджених норм і принципів. Право – це не просто сукупність норм і принципів, а їх система, де всі елементи пов'язані і погоджені. Системність привноситься в право законодавством. 4) Вольовий характер права, погодженість воль (інтересів) – виражає консенсуальні (погоджені) інтереси. Право акумулює суспільну, соціально - групову та індивідуальну волю громадян у їх гармонічному поєднанні, злагоді та компромісах. Створюється ілюзія що право творить держава, але насправді право формується в суспільстві в процесі розвитку відносин, а держава конкретизує, погоджує інтереси різних соціальних груп з метою забезпечення соціальної стабільності.

4) Загальнообов'язковість. Встановлені правила поведінки є загальними та обов'язковими для кожного суб'єкта права даної держави, який вступає в типові суспільні відносини. 5) Формальна визначеність – існує у певних формах. Цими формами є нормативно-правові акти (позитивне право), правові (судові та адміністративні прецеденти)(прецедентне право), правові звичаї (звичаєве право), нормативно-правові договори (договірне право), правові доктрини (доктринальне право), релігійно-правова норма (канонічне право, мусульманське право та ін.). Вираження норм у приписах законів, інших нормативно-правових актів – це основна ознака формальної визначеності права.

7) Державна забезпеченість (гарантованість) – забезпечується шляхом створення спеціальних умов для практичного втілення правових норм, охороняється державою різними способами, аж до легалізованого примусу.

3) Принципи, функції та система права. Принципи права – основоположні загальноприйняті положення, що виражають властивості права і мають вищу імперативну юридичну силу, тобто виступають як незаперечні вимоги, що висуваються до учасників суспільних відносин з метою встановлення соціального компромісу.

Призначення принципів права: здійснювати узагальнення закріплення основ суспільного ладу; - забезпечувати однотипне формулювання норм права; забезпечувати їх вплив на суспільні відносини через правове регулювання та інші види правового впливу.

Функції права – основні напрямки і система способів впливу права на суспільні відносини з метою їх упорядкування. Ознаки функцій права: Виражають універсальні ознаки права; Відображають напрямки його активного впливу на суспільні відносини в сполученні зі способами цього впливу; Характеризуються безперервністю і тривалістю дій; Мають на меті упорядкування суспільних відносин, забезпечення прав і обов'язків їх учасників.

Система права – це об'єктивно зумовлена системою суспільних відносин внутрішня структура права, яка виражається в єдності і погодженості і чинних правових норм, логічно розподілених по галузях, підгалузях та інститутах. Структурні елементи системи права: - норми права; - інститути права; - підгалузі права; - галузі права.

4) Поняття і структура норми права Норма права – це загальнообов'язкове правило поведінки (зразок, еталон), сформульоване та встановлене державою в особі компетентних органів, реалізація якого забезпечується за допомогою апарату примусу.

Структура норми права – це внутрішня будова норми права, що виражається в її поділі на складові елементи, нерозривно пов'язані між собою. Елементи норми права: Гіпотеза – частина норми, що вказує, за яких обставин норма вступає в дію. Відповідає на питання: Де? Коли? За яких умов? Диспозиція – частина норми, у якій формулюється саме правило поведінки, права і обов'язки Санкція – частина норми, що встановлює заходи (вид і розміри) державного примусу, застосовувані при її порушенні.