ТЕМА МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ План 1 2 3 4

ТЕМА: МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ План 1. 2. 3. 4. Література: Становлення медичного страхування в Україні. Економічна необхідність та форми медичного страхування. Обов’язкове та добровільне медичне страхування. Зарубіжний досвід медичного страхування. Безугла В. О. Соціальне страхування: Навч. посібник / В. О. Безугла, Д. М. Загірняк, Л. П. Шаповал. – К. : ЦУЛ, 2011. – 208 с. Машина Н. І. Міжнародне страхування: Навч. посібник. — К. : Центр навчальної літератури, 2006. — 504 с.

1 Становлення медичного страхування 1880 -1900 рр. - Вітчизняне медичне страхування зародилося на Півдні України в кінці 80 -х – на початку 90 -х років ХІХ ст. Далі воно поширилось на всі промислові центри Херсонської губернії. 1899 р. Почало діяти «Одеське товариство взаємного страхування фабрикантів і ремісників від нещасного випадку з їх робітниками і службовцями» . 1912 р. В Російській Імперії вийшов закон щодо введеня обов'язкового медичного страхування.

Особливостями обов’язкового страхування було: поступовість його запровадження; охоплення страхуванням винятково недержавної сфери промисловості; внески до лікарняних кас встановлювались їх правлінням і складались на 1/3 із внесків застрахованих і на 2/3 із доплат роботодавців.

Головними недоліками тогочасного обов’язкового медичного страхування були: територіальна і відомча обмеженість дії страхування; керівництво страховими організаціями винятково роботодавцями; необов'язковість для лікарняних кас створення та утримання своїх медичних закладів; відсутність солідарного принципу діяльності через необ'єднання самостійних самоврядних лікарняних кас і товариств у систему.

Подальший розвиток медичного страхування в Україні 1917 р. Закон про передачу лікарняним касам лікувальної справи застрахованих і дозвіл на об’єднання кас в галузеві і загальноміські. 1923 р. До системи страхової медицини-робмеди перейшли всі лікувальні установи великих промислових підприємств України. 1933 р. Поч. 90 х років ХХ ст. Соціальне страхування було передане профспілкам. В Україні почали виникати певні форми добровільного медичного страхування.

2 Економічна необхідність та форми медичного страхування Медичне страхування – передбачає страхування на випадок втрати здоров'я з будь -якої причини, у тому числі: у зв'язку з хворобою та з нещасним випадком. Мета проведення медичного страхування полягає у встановленні гарантій щодо захисту прав громадян на отримання безоплатної медичної допомоги на засадах соціальної рівності і доступності незалежно від віку, статі, стану здоров'я за рахунок коштів Фонду в обсягах, передбачених у програмах соціального медичного страхування.

Об’єкти та суб’єкти медичного страхування Об’єкти Життя і здоров’я громадян Суб’єкти Страхувальники Застраховані Страховики Лікувальнопрофілактичні установи

Принципи медичного страхування обов’язковість солідарність та субсидіювання забезпечення державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав на безоплатну медичну допомогу цільове використання коштів забезпечення достатності необхідної медичної допомоги в разі настання страхових випадків відповідно до стандартів медичних технологій обов’язковість фінансування Фондом витрат, пов’язаних з наданням меддопомоги паритетність представників держави, застрахованих осіб та роботодавців в управлінні мед. страхуванням невідворотність юридичної відповідальності суб’єктів мед. страхування, надавачів медпослуг за правопорушення в сфері мед. страхування

Види медичного страхування Довгостроковим видом медичного страхування є: безперервне страхування здоров'я, договір про яке страхувальник може укласти на невизначений період безпосередньо страхувальнику (застрахованому) у вигляді повної страхової суми або її частки. Короткостроковим видом медичного страхування є: - страхування здоров'я на випадок хвороби; - медичне страхування туристів, що від'їжджають за кордон; - страхування на період вагітності та пологів тощо.

Випадки медичного страхування здоров'я на випадок хвороби безперервне страхування здоров'я страхування медичних витрат

Не вважається страховим випадком подія, яка відбулася внаслідок: навмисного спричинення страхувальником собі тілесних ушкоджень, у тому числі під впливом дій третіх осіб вчинення вигодонабувачем (спадкоємцем) навмисного злочину, що призвів до загибелі або смерті страхувальника дій страхувальника, який перебував у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння самогубства або замаху на самогубство страхувальника за винятком тих випадків, коли страхувальник був доведений до такого стану протиправними діями третіх осіб

3 ОБОВ'ЯЗКОВЕ ТА ДОБРОВІЛЬНЕ МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ Добровільне медичне страхування має на меті забезпечити страхувальникові (застрахованому) гарантії повної або часткової компенсації страховиком додаткових витрат, пов'язаних із зверненням до медичної установи за послугою, яка надається згідно з програмою добровільного медичного страхування.

Послуги з добровільного медичного страхування поділяються на: Види, які передбачають виплати, не пов’язані з вартістю лікування Види, які забезпечують компенсацію витрат на лікування страхування на випадок установлення діагнозу захворювання страхування витрат на перебування в лікарні страхування на випадок захворювання у зв'язку з травмою страхування хірургічних витрат страхування добових виплат страхування витрат на післяопераційний догляд тощо

Переваги впровадження добровільного медичного страхування на підприємстві Для керівництва підприємства: v економія коштів v привабливість робочого місця; v якісне медичне обслуговування; v підвищення продуктивності праці; v кадрова стабільність; v профілактика професійної захворюваності; v підвищення репутації компанії. Для співробітника підприємства: v можливість отримання якісної та своєчасної медичної допомоги; v можливість вибору медичного закладу та лікуючого лікаря; v можливість отримання медичного обслуговування в зручний час та у зручному місці; v забезпечення необхідними медикаментами; v проведення профілактичних заходів v контроль за доцільністю призначень лікарів;

Види добровільного медичного страхування Індивідуальне Колективне За строками укладення Короткострокове Довгострокове Довічне

4 Зарубіжний досвід медичного страхування Великобританія Використовує систему бюджетного фінансування охорони здоров'я, що обумовлює його державний характер із великим рівнем централізації управління. Розподіл коштів здійснюється на основі диференційованого нормативу фінансування на одну особу. Фінансовою основою Національної системи охорони здоров'я (НСОЗ) є надходження з податків, які складають 90% бюджету охорони здоров'я. Лише на 7, 5% бюджету формується за рахунок внесків роботодавців; ще 2, 5% - це плата за медичну допомогу, виписку рецептів, приватні ліжка в державних лікарнях. Приблизно 4% коштів НСОЗ формуються з додаткових платежів населення. Приватним добровільним медичним страхуванням охоплено понад 13% населення.

Канада Систему охорони здоров'я часто називають безкоштовною. На потреби охорони здоров'я в країні сьогодні витрачається 1/3 місцевих бюджетів провінцій. Пацієнти теж сплачують вартість окремих медичних послуг, але у тих випадках, коли останні не включені в плани охорони здоров'я на рівні провінцій. У середньому щорічний внесок кожного канадця в систему охорони здоров'я становить майже 2500 дол. Поряд зі старою системою в країні починає діяти система ощадних рахунків медичного страхування (MSAs - Medical savings accounts), яка веде до економії витрат на медичне обслуговування. Введення MSAs дає великі потенційні переваги, відкриває можливості для зростання конкуренції в галузі, пропонуючи універсальну, доступну, мобільну і всеохоплюючу систему медичного обслуговування.

Німеччина Система медичного страхування Німеччини вирішує свої завдання досить автономно і незалежно від державного бюджету. Фінансування охорони здоров'я забезпечується на 60% внесками у фонди медичного страхування, на 10% - коштами приватного страхування, на 15% - державними коштами за рахунок оподаткування і на 15% - особистими коштами громадян. У системі медичного страхування, що фінансується солідарно, розмір внесків відповідає мірі спроможності застрахованих (розміру їх прибутків), а послуги надаються відповідно до стану здоров’я незалежно від розмірів особистих внесків кожної людини. У медичному страхуванні Німеччини є вісім різних видів лікарняних кас, кожному з яких відповідають самостійні установи медичного страхування.

Бельгія Управління і контроль за системою страхування по хворобі та інвалідності здійснюється централізовано Національним інститутом по хворобі та інвалідності (НІХІ). В країні діє 5 страхових компаній і одна громадська організація (допоміжна страхова каса), які забезпечують всю роботу по обов'язковому страхуванню. Кожний громадянин має право вільного вибору страхової компанії. Християнська страхова компанія охоплює 45, 3% населення, соціалістична - 27%, професійна - 15, 8%, незалежна - 4, 5%, ліберальна - 6, 6% і допоміжна каса - 0, 7%. Фінансування обов'язкового медичного страхування забезпечується: соціальними внесками - 55 %; дотацією держави (для безробітних, пенсіонерів) - 40 %; внесками пенсіонерів - 2, 55 %; оподаткуванням на страхування автотранспорту - 2 %. Соціальний внесок утворюється з внесків підприємств і внесків незалежних працівників.

Австрія Системою обов'язкового соціального страхування охоплено близько 90% населення. Існує 3 основних види соціального захисту: § соціальне страхування, засоби, які складаються на трьохсторонній основі з внесків застрахованих, роботодавців і бюджетного фінансування; § державне соціальне забезпечення певних контингентів; § соціальна допомога, що надається нарівні земельного уряду. Обов'язкове соціальне страхування є автоматичною вимогою при занятті будь-якою професійною діяльністю. Страховий внесок ділиться між працівником і роботодавцем навпіл. Існують три рівні надання стаціонарною медичної допомоги: рівень общини, землі і університетські клініки. Добровільне соціальне страхування, як і обов'язкове, включає в себе страхування на випадок хвороби, від нещасних випадків, пенсійне страхування. Існують три основних варіанти добровільного медичного страхування: § повне покриття всіх лікарняних витрат. Такий варіант страхування мають 14 % населення; § оплата лікарняних послуг по днях госпіталізації (22, 8 % австрійців); § позалікарняне обслуговування (1, 2% мешканців).

Фінляндія Основний напрям політики охорони здоров'я - розвиток позалікарняної лікувально-профілактичної допомоги, а також досягнення рівності населення в регіональному і соціальному розрізі щодо розподілу ресурсів. За організацію медичного обслуговування відповідають переважно комуни. Їм надано право самостійно створювати центри здоров'я на базі існуючих установ охорони здоров'я. Частка суспільного сектора фінансування охорони здоров'я становить 77%. У 1960 р. ухвалений Закон про загальне обов'язкове страхування на випадок хвороби. Обов'язковим страхуванням на випадок хвороби охоплене все населення країни. Надання долікарняної допомоги дорослому населенню переважно забезпечують приватно-практикуючі лікарі.

Швеція Витрати на охорону здоров'я покриваються з суспільних фондів приблизно на 90%. Приватні фонди беруть незначну участь в фінансуванні охорони здоров'я країни. Лікарняне обслуговування повністю безкоштовне для населення. Шведська система охорони здоров'я в значній мірі децентралізована. На вищому урядовому рівні Міністерством охорони здоров'я і соціального забезпечення визначаються стратегія і загальне планування розвитку охорони здоров'я, а Національна рада охорони здоров'я і добробуту визначає і контролює роботу служб охорони здоров'я в масштабах всієї країни.

Італія В 1978 р. була утворена Національна служба охорони здоров'я (НСОЗ). З її створенням продовжився процес децентралізації, розпочатий переданням управління лікарняним сервісом і службами охорони здоров'я регіональній владі. Управління НСОЗ здійснюється на трьох рівнях: - на національному рівні координується децентралізована діяльність закладів охорони здоров'я, розробляється Національний план охорони здоров'я; - на регіональному рівні відповідають за розробку структури забезпечення відповідного сервісу на підвідомчій території; - місцевий рівень - оперативна частина системи. Вона перебуває під контролем муніципалітетів, які реалізовують програми з охорони здоров'я. Для оплати медичних послуг НСОЗ використовує систему, яка фактично є комбінацією двох моделей: державного договору та інтегральної моделі.

Лікарняні каси в Польщі Жителі Польщі регулярно сплачують до Національного фонду здоров’я 9% від зарплати (середня зарплата 800 -900 євро). В країні існує диференційований підхід до сплати страхових внесків. Наприклад, щомісячний страховий внесок робітника із середньою зарплатнею становить 181 злотих, пенсіонера з середньою пенсією – 118 злотих, особи, що проводить господарську діяльність – 177 злотих, особи, що застрахована добровільно - 220 злотих, безробітного з правом допомоги по безробіттю – 45 злотих, безробітного без права допомоги – 26 злотих. Вартість медичного страхового поліса суттєво знижена для фермерів. Вони сплачують лише по 258 злотих (66 євро) один раз на три місяці. Решту за них доплачує держава. У Польщі, за офіційною статистикою, функціонує понад 700 державних лікарень, а також близько 100 приватних клінік, які формують свій бюджет в основному за рахунок надання платних послуг. Нині надходження у Національний фонд здоров’я становить понад 40 млрд. злотих, що вдвічі більше, ніж було у 1999 році.

Благодійна організація «Лікарняна каса Полтавщини» Діє у нашій області 8 років. Принцип її роботи полягає в тому, що сплачуючи щомісяця невелику посильну суму – 2, 5% мінімальної зарплати – людина у разі потреби може лікуватися на будь-яку суму, нічого не доплачуючи за медикаменти чи обстеження. За вісім років було понад сто тисяч звернень пацієнтів, яким було надано медичну допомогу. Лікарняна каса Полтавщини має 30 тисяч членів, найбільше – в Полтаві, Котелевському, Семенівському районах. Загалом на медикаменти і засоби медичного призначення, лікування та обстеження було виділено понад 17 мільйонів гривень. Крім цього, надано допомогу лікарням обладнанням – для поліпшення обстеження членів Лікарняної каси. Загалом на це витрачено майже 600 тисяч гривень. Також в Полтавській області працює сім невеликих кас – Комсомольська міська і районні, де діє накопичувальна система. Тобто люди можуть використати на лікування суму, пропорційну своїм внескам. Ця організація є членом Всеукраїнського громадського об’єднання „Асоціація працівників лікарняних кас України”. Це дає їй право надавати допомогу людям в 16 регіонах країни – областях і населених пунктах. За період 2004— 2010 років на обстеження та лікування членів ЛК використано 15 108 212 гривень, а за перше півріччя 2011 року — 1 779 496 гривень.