StudentBank.ru_4875.ppt
- Количество слайдов: 23
Тема лекції: Вибрані проблеми дидактики
• План: • 1. Диференційоване навчання в школі. • 2. Проблема навчання обдарованих учнів. • 3. Причини неуспішності і шляхи їх подолання. • 4. Оптимізація процесу навчання.
1. Диференційоване навчання. Класно-урочна система вимагає вдосконалення навчального процесу шляхом диференціації завдань і методики навчання в залежності від можливостей учнів. Навчально-виховний процес, який враховує типові індивідуальні особливості учнів, прийнято називати диференційованим, а навчання за таких умов – диференційним навчанням.
• Види диференціації: • а) за здібностями, коли учні розподіляються по навчальних групах за одною з ознак: за загальними здібностями; за окремими здібностями. У першому випадку за результатами успішності учні розподіляються по класах А, В, С і навчаються за відповідними програмами. • б) за відсутністю здібностей: учні, що не встигають з тих чи інших предметів, групуються у класи, в яких ці предмети вивчаються за заниженим рівнем і в меншому обсязі (Франція); • в) за майбутньою професією: навчання дітей в музичних, художніх, з поглибленим вивченням іноземних мов школах; • г) за інтересами учнів: навчання в класах чи школах з поглибленим вивченням фізики, математики, хімії, інших предметів; • д) за талантами дітей: важливо відшукати серед дітей таланти і створити умови для їх всебічного розвитку (в Тернополі школа "Відродження").
Диференційоване навчання у практичній діяльності вчителя: а) всі учні одержують однакової трудності завдання, але слабшим учням надається індивідуальна допомога під час їх виконання; б) слабшим учням даються окремі завдання; в) спочатку дається легше завдання, але згодом ускладнюється додатковим завданням.
• Учнів, відповідно до їх навчальних можливостей, можна умовно поділити на такі групи: • Учні з дуже високими навчальними можливостями характеризуються здатністю швидко засвоювати матеріал, вільно вирішувати завдання, з інтересом самостійно працювати, потребують завдань підвищеної трудності. • Учні з високим рівнем навчальних можливостей характеризуються міцними знаннями, володіють навичками самостійної роботи, не уступають першій групі у засвоєнні матеріалу, але не завжди старанно закріплюють вивчене, бо не властива їм висока працездатність, вимагають корекції їх роботи, періодичного контролю за їх навчальною діяльністю. • Учні із середніми навчальними можливостями характеризуються здатністю вчитися нормально, для окремих властива висока научуваність при низькій навчальній працездатності, для інших - середня научуваність при середній працездатності, вимагають оперативної підтримки і допомоги педагога. • Учні з низькими навчальними можливостями мають низький рівень научуваності або навчальної працездатності, вимагають спеціального підходу педагога.
• Формування тимчасових груп: • а) учні не повинні здогадуватися про суть їх поділу на групи; • б) до складу групи може входити 4 -6 учнів; • в) група може бути гомогенна (однорідна) або гетерогенна (неоднорідна); • г) найефективніша група змішана, але продуктивність робота низька; • д) комплекти можна міняти залежно від мети; • е) комплект може складатися з учнів таких груп: 4, 3, 2 і 1; 4, 3, 2 і 2; З, З, 2 і 2.
• Позитивним у груповому навчанні є: • а) можливість поставити навчальні завдання пошукового типу; • б) добрі передумови для використання комплексних розумових дій; • в) вирішуються навчальні завдання у процесі спілкування членів групи, виховується колективізм, формуються комунікативні якості, здійснюється розподіл праці між членами групи; • г) вчитель здійснює керівництво навчальним процесом опосередковано.
• У школах США практикується поділ учнів на чотири категорії, відповідно до їх розумових здібностей (коефіцієнт інтелекту): • 1. Високий рівень. К. І. = 110 балів і вище. В залежності від кількості балів за тестом К. І. учні цієї категорії класифікуються як дуже здібні (110 -119), незвичайні (120139) і обдаровані (140 і більше). • 2. Середній рівень. К. І. = 90 -109 балів. • 3. Рівень нижче середнього. К. І. = 70 -89. До цієї групи належать діти із затримкою в розумовому розвитку (80 -89) і межовими порушеннями інтелекту (70 -79). • 4. Розумове відсталі діти. К. І. нижче 70. Вони, в свою чергу, класифікуються як такі, що піддаються навчанню (приблизно 50 -60), піддаються прищепленню елементарних навичок (приблизно 25 -49), такі, що вимагають постійної опіки (нижче 25).
• 2. Проблема навчання найбільш підготовлених учнів (обдарованих). • Одним з важливих напрямків діяльності вчителя в умовах загальноосвітньої школи є його робота з учнями, яким властиві підвищені навчальні можливості. Такі учні характеризуються порівняно високим розвитком мислення, довготривалим запам'ятовуванням навчального матеріалу, добрими навичками самоконтролю в навчальній діяльності, великою працездатністю тощо.
• Існує кілька типів індивідуальної обдарованості: -раціонально-мислительний (необхідний вченим, політикам, економістам); -образно-художній (необхідний дизайнерам, конструкторам, художникам, письменникам); - раціонально-образний (необхідний історикам, філософам, учителям); - емоційно-почуттєвий (необхідний режисерам, літераторам).
• Формами роботи з цією категорією учнів можуть бути групові і індивідуальні заняття з ними на уроках і позаурочний час, факультативи. • У методах навчання цих учнів мають преважати самостійна робота, частково-пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок.
• У США для дітей з особливими здібностями існує прискорене навчання. Його програма передбачає дострокове завершення шкільного навчання. Обдарованій дитині можуть дозволити розпочати навчання в школі раніше. В її стінах дитині дається можливість засвоїти програму швидше, ніж це під силу учням із середніми здібностями. Можливе дострокове переведення із класу до класу. Практикується в роботі з такими дітьми швидкий темп навчання з окремих дисциплін, створення спеціальних груп прискореного навчання, складання тестів з окремих дисциплін екстерном. Можуть використовуватись програмоване та індивідуалізоване навчання та використання комп'ютера.
3. Проблема відставання учнів у навчанні. В психолого-педагогічній літературі зустрічаються два поняття, які характеризують це явище, а саме: неуспішність і відставання. В. С. Цетлін під "неуспішністю" розуміє невідповідність підготовки учнів вимогам змісту освіти, фіксована через якийсь значний проміжок часу навчання (вивчення розділу, в кінці чверті, півріччя). "Відставання" - це невиконання вимог (або однієї з них), яке має місце на одному з проміжних етапів того відрізку навчального процесу, який є тимчасовою рамкою для визначення успішності. Неуспішність і відставання взаємозв'язані. В неуспішності синтезовані окремі відставання, вона - підсумок процесу відставання.
В цілому неуспішність може бути: а) загальне і глибоке відставання з багатьох предметів і за тривалий час; б) часткове або стійке відставання з кількох складних предметів; в) епізодичне відставання з одного або кількох навчальних предметів, яке можна подолати.
• Причини відставання можна звести до таких груп: • а) недоліки фізичного і психічного розвитку (слабке здоров'я, нерозвинута пам'ять і мислення, навички навчальної праці); • б) недостатній рівень вихованості (відсутність інтересу до навчання, слабка сила волі, відсутність почуття обов'язку і відповідальності); • в) недоліки в діяльності школи (відсутність у класі атмосфери поваги до знань, недоліки в методиці викладання, недостатня організація індивідуальної і самостійної роботи учнів, байдужість вчителя); • г) негативний вплив сімейної атмосфери (недостатні матеріальні умови життя сім'ї, негативне ставлення батьків до школи і навчальної праці дітей, відрив дітей від навчальної праці і ін. ).
У процесі подолання неуспішності школярів: а) усувають прогалини в навичках навчальної праці; б) долають прогалини в розвитку мислення школярів; в) долають негативне ставлення учнів до навчання; г) усувають прогалини в знаннях учнів; д) долають причини щодо неуспішності.
4. Оптимізація процесу навчання - це таке управління, яке організовується на основі всебічного врахування закономірностей, принципів навчання, сучасних форм і методів навчання, а також особливостей даної системи, її внутрішніх і зовнішніх умов з метою досягнення найефективнішого (в межах оптимального) функціонування процесу з точки зору заданих критеріїв.
До критеріїв оптимізації процесу навчання належать: а) ефективність процесу навчання - результат успішності навчання учнів, а також їх вихованості і розвитку; б) якість навчання - ступінь відповідності результатів навчання вимогам всього комплексу цілей і завдань навчання, ступінь відповідності результатів максимальним можливостям кожного школяра в певний період розвитку; в) оптимальність витрат часу та зусиль учителів і учнів, відповідність діючим гігієнічним нормам.
• Основні вимоги до вибору цілісної структури процесу навчання: • а) цілісне охоплення процедурою вибору всіх основних компонентів процесу навчання; • б)опора на всі принципи дидактики; • в) послідовне врахування цілей навчання, можливостей системи, завдань навчання, специфіки змісту і форм його організації при виборі методів навчання; • г) врахування діагностичного характеру засобів і видів навчання, їх переважаючої спрямованості на вирішення певного кола завдань, наявність у зв'язку з цим сильних і слабких сторін у кожному з них, необхідність опори на сильні і нейтралізації слабких сторін; • д) орієнтація вибору на раціональне розмаїття засобів навчання з метою максимально важливого врахування особливостей учнів і комплексної реалізації всього кола завдань навчання;
• Найбільш типовий підхід до вибору оптимального варіанту вивчення навчального матеріалу: • а) аналіз змісту навчального матеріалу • б) аналіз пізнавальних можливостей учнів • в)самоаналіз можливостей педагога • г) конкретизація цілей і завдань навчання • д) конкретизація змісту навчального матеріалу • е) вибір форм навчання: тип уроку, групові, індивідуальні форми роботи в класі і вдома • є) вибір методів навчання.
• Дякую за увагу. . !!!!
Підготувала студентка групи м. СР Михайленко Олена
StudentBank.ru_4875.ppt