Тема лекції Соціалізація Національний авіаційний університет Кафедра соціології

Тема лекції Соціалізація Національний авіаційний університет Кафедра соціології

План 1. 2. 3. 4. Специфіка соціологічного аналізу людини. Структура особистості. Поняття, етапи, агенти та результати соціалізації. Вплив інформаційного суспільства на процеси соціалізації.

Література 1. Городяненко В. Соціологія. – К. : Наукова думка, 1999. 2. Масионис Дж. Социология. – СПб. : Питер, 2004. 3. Ручка А. , Танчер В. Історія теоретичної соціології. – К. , 1994. Смелзер Н. Социология. – М. , 1994. 5. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. – М. , 1992.

Визначення Людина – родове поняття, яке підкреслює особливе місце у живій природі Індивід – окрема конкретна людина як представник людського роду Індивідуальність – сукупність рис і властивостей (природних, психічних, соціальних), що відрізняють одного індивіда від іншого _________________________ Особа – соціальна сутність людини як система соціальних рис і характеристик, що інтегрувались у ній завдяки суспільній взаємодії

Соціальна концепція К. Маркса (1818 – 1883) Викладена у роботах: “Тези про Фейєрбаха”, “Економічно-філософські рукописи 1844 р. ”, “Походження сім’ї, приватної власності і держави”. Сутність особи – це не абстракція, притаманна певному індивіду, а сукупність суспільних відносин.

Модель особи З. Фрейда (1856 -1939) Виходив з того, що людина має дві основні потреби: 1) природна сексуальність (ерос) інстинкт життя; 2) агресивність (танатос) – інстинкт смерті. Вони діють на підсвідомому рівні і породжують глибинне внутрішнє напруження.

Модель особи З. Фрейда Модель особи доводить вплив суспільства на людські потреби. Вона складається з трьох блоків: [ІД] (лат. воно) – головні потяги людської істоти. Вони підсвідомі, вимагають негайного задоволення. [ЕГО] (я) – свідомі зусилля індивіда, спрямовані на узгодження природжених потягів до пошуку задоволення з вимогами суспільства. [СУПЕРЕГО] (супер-я) культурні цінності та норми суспільства, які інтерналізовані індивідом. Суперего – ніби совість, яка пояснює чому індивід не може отримати все, чого хоче. Протиріччя “я та суспільство” виливається у компроміс, який Фрейд називав сублімацією.

Концепція “дзеркального Я”: Дж. Мід (англ. George Herbert Mead) (1863— 1931) Спробував пояснити вплив середовища на поведінку індивіда за допомогою аналізу внутрішнього мислення. Центральне поняття – Я – термін, що складається їз самосвідомості, набутої внаслідок соціального досвіду: Я розвивається внаслідок взаємодії людини з іншими людьми. 2) Соцільний досвід є обміном символами (слово, посмішка, жести). 3) Щоб зрозуміти намір необхідно уявити ситуацію очима іншої людини. 4) Приймаючи роль інших ми усвідомлюємо себе. 1)

Інші концепції особи 1) 2) 3) Рольова теорія особи. Т. Парсонс, Р. Мертон. Концепція когнітивного розвитку Ж. Піаже. Стадії розвитку Е. Еріксон.

Структура особи Елементи структури: Потреби – форми взаємодії людини зі свтом, обумовлені особливостями відтворення і розвитку її біологічної, психологічної та соціальної визначеності (протиріччя між необхідним і наявним, рушійна сила людської активності). Інтереси – усвідомлення потреб, дії індивіда залежно від можливості задоволення певних потреб. Цінності – ставлення людини до навколишнього світу у вигляді ідей, уявлень, переживань, установок. Вони обумовлюють вибір засобів і методів діяльності. Мотиви – з’ясована причина поведінки, осмислена дія, усвідомлені наміри, тобто усвідомлена потреба діяти.

Соціалізація соціальний досвід, що формується протягом всього життя, завдяки якому індивіди розвивають свій людський потенціал та засвоюють культуру.

Етапи соціалізації 1) Адаптація (життя дитини), 2) Інтеріорізація (використання набутого соціального досвіду).

Агенти (фактори) соціалізації l l l l Сім’я Освіта Виробництво Політика Релігія ЗМІ Армія

Результати соціалізації Типи соціальної поведінки особи: конформізм девіація Г. Маркузе (Marcuse) (1898 -1979) Е. Дюркгейм (Durkheim) (1858 -1917)

Визначення Ніхто не порушує всіх правил, так само як ніхто не дотримується всіх правил. Девіантність визначається відповідністю або невідповідністю поведінки соціальним очікуванням.

Неоднозначність критеріїв девіації: Ø Соціальні очікування, що визначають девіацію змінюються в часі і просторі Ø Правила та норми поведінки страждають невизначеністю Ø Існує проблема згоди стосовно конкретних проявів поведінки

Основні компоненти девіації: Ø Людина (конкретні прояви її поведінки) Ø Очікування або норми (як критерії оцінки) Ø Інша людина, група або організація (їх реакція на поведінку людини)

Соціальні джерела девіантності: Ø Ø Ø Девіантність визначається залежно від культурних норм Люди стають девіантами, коли виявляються такими з погляду інших Як встановлення так і порушення правил (норм) передбачають соціальну владу

Функції девіантності: В девіантності немає нічого анормального вона працює, виконуючи чотири функції: 1. 2. 3. 4. Підтвердження культурних цінностей та норм (не може бути добра без зла, правочинства без злочину) Реакція на девіантність уточнює межі морального Сприяє соціальному згуртуванню Являється стимулом до реалізації соціальних змін (Е. Дюркгейм)

Типи девіацій: Тип адаптації Схвалюються суспільством Цілі Засоби Конформізм + + Інновація + - Ритуалізм - + Ретреатизм - - -+ -+ (втеча від дійсності) Бунт

Мова девіантності Девіантність проявляется не стільки з людських справ скільки з реакції на них інших людей Первинна девіантність (Я – концепція не змінюється) слабка реакція оточення на порушення норм Вторинна девіантність діяльна реакція оточення Стигма дискредитація у свідомості інших (Встановлюється девіантна ідентичність) (Негативний ярлик) Наділення ярликами в ретроспективі та перспективі пояснення минулих та майбутніх поступків девіантною індентичністю

Девіантність і нерівність Девіантність • Норми і закони суспільства відображають інтереси богатих людей та влади • Богаті мають ресурси щоб попередити навішування ярликів • Поширення думки про добрі закони маскує їх політичну суть

Процес розвитку девіації 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. Створення норм Сутність норм Здійснення девіантного вчинку Визначення вчинку девіантним Визнання людини девіантом Стигматизація Наслідки стигматизації Корпоратизація девіантності

Визначення Соціальний контроль – зусилля суспільства спрямованні на попередження девіації або покарання девіантів завдяки впровадженню норм і цінностей культури та застосування санкцій

Система соціального контролю Пітера Бергера Політико-юридична система (влада) Суспільна мораль Професійна система Неформальні групи (клуби, тощо) Приватне життя,

Соціальний контроль Формальний Організації та правила створені для захисту порядку в суспільстві Ø (правоохоронні органи, адміністрації, пенітенціарна система) Неформальний ØСоціальні винагороди ØПокарання ØПереконання ØПереоцінка норм

Методи соціального контролю Ізоляція Обособлення Реабілітація

До зустрічі!