Тема лекції Опорно-руховий апарат ПЛАН 1 Вчення про

Тема лекції: Опорно-руховий апарат ПЛАН 1. Вчення про кістки та їх з’єднання (остеологія). 2. Загальна анатомія скелета. 3. Будова скелета. Література: 1. Коляденко Г. І. Анатомія людини. – К. , 2001. 2. Свиридов О. І. Анатомія людини. – К. , 2003. 3. А. Г. Хрипкова, М. В. Антропова, Д. А. Фарбер. Возрастная физиология и школьная гигиена. – М. , 1990.

Опорно-руховий апарат u u u Апарат опори і руху об’єднує кістки, з’єднання кісток і м’язи. Основною функцією апарату є не тільки опора, але й переміщення тіла і його частин в просторі. Опорно-руховий апарат поділяють на пасивну і активну частини. До пасивної частини відносяться кістки і з’єднання кісток. Активну частину складають посмуговані м’язи, які завдяки здатності до скорочення приводять у рух кістки скелета.

Остеологія (вчення про кістки та їх з’єднання) u Скелет (від грец. sceleton – висохлий, висушений) являє собою комплекс кісток різних за формою та величиною. В скелеті людини розрізняють кістки тулуба, черепа, верхніх і нижніх кінцівок. Кістки з’єднані одна з одною за допомогою різного виду з’єднань і виконують функції: опори, пересування, захисту, депо різних солей. Кістковий скелет називають також твердим, жорстким скелетом.

u u u До складу скелета входить 203 -206 кісток (164166 парних). Маса «живого» скелета у новонароджених близько 11 % маси тіла, у дітей різного віку від 9 до 18 %. У дорослих людей відношення маси скелета до маси тіла до похилого віку зберігається на рівні до 20 %, потім поступово зменшується. Кістки містять 60 % мінеральних речовин, 30 % - органічних, 10 % складає вода. У дорослої людини в скелеті зосереджено близько 1200 г кальцію, 530 г фосфору, 11 г магнію. 99 % всього кальцію, який є в тілі людини, міститься в кістках. Кістка людини в 30 раз твердіша цеглини і 2, 5 рази твердіша за граніт. Кістка міцніше дуба, вона така міцна як чавун. Стегнова кістка у вертикальному положенні витримує тиск вантажу до 1, 5 тонн.

u u У кожної кістки виділяють щільну (компактну) і губчату речовини. Розподіл компактної і губчатої речовини залежить від місця в організмі і функції кістки. Компактна речовина знаходиться в тих кістках і в тих їх частинах, які виконують функції опори і руху, наприклад, у діафізах трубчатих кісток. У місцях, де при великому об’ємі потрібно зберегти легкість і разом з тим міцність, розташована губчата речовина, наприклад, в епіфізах трубчатих кісток. Губчата речовина знаходяться також в коротких (губчатих) і плоских кістках.

В трубчатих кістках кістковий мозок знаходиться в каналі кістки, який називається кістковомозковою порожниною. u У дорослого розрізняють червоний і жовтий кістковий мозок. Червоний кістковий мозок заповнює губчасту речовину плоских кісток і епіфізів трубчастих кісток. u Жовтий кістковий мозок знаходиться в діафізах трубчастих кісток. u

Класифікація кісток u u Розрізняють кістки трубчасті (довгі і короткі), губчасті, плоскі, змішані і повітроносні. У трубчастих кістках виокремлюють її подовжену частину (циліндричну) – тіло кістки, або діафіз, і потовщені кінці – епіфізи. На епіфізах розташовуються суглобні поверхні, вкриті суглобним хрящем, які служать для з’єднання з сусідніми кістками. Ділянку кістки, розташовану між епіфізом і діафізом називають метафізом.

Розвиток і ріст кісток В онтогенезі людини більшість кісток скелета послідовно проходить три стадії в своєму розвитку. u Це перетинчаста, хрящова і кісткова стадії. u Не проходять хрящову стадію так звані покривні кістки (склепіння черепа, обличчя, ключиці). u

Загальна анатомія з’єднання кісток u u u Усі з’єднання кісток поділяються на три великі групи: нерухомі з’єднання, напіврухомі (хрящові), рухомі з’єднання, або синовіальні з’єднання. Нерухомі з’єднання (кісткові з’єднання) з’являються за мірою окостеніння між окремими кістками основи черепа людини, кістками, які складають тазову кістку та інші.

u До напіврухомих з’єднань відносять з’єднання за допомогою хрящів. Наприклад, з’єднання хребців один з одним, з’єднання ребер з грудиною. u Суглоби, або синовіальні з’єднання відмічаються великою рухомістю. Усі суглоби мають наступні обов’язкові анатомічні елементи: u суглобові поверхні кісток, які покриті суглобним хрящем; u суглобова капсула; u суглобна порожнина; u синовіальна рідина.

Будова скелета Скелет людини складається з: u хребетного стовпа; u ребер і грудини – грудної клітки; u кісток верхніх і нижніх кінцівок; u кісток черепа. u

Скелет людини 1 -череп; 2 -хребетний стовп; 3 -ключиця; 4 -лопатка; 5 -грудина; 6 -плечова кістка; 7 -променева кістка; 8 -ліктьова кістка; 9 -кістки зап'ястя; 10 -кістки п'ястка; 11 -фаланги пальців кисті; 12 -тазова кістка; 13 -крижі; 14 -лобковий симфіз; 15 -стегнова кістка; 16 -надколенник; 17 -великогомілкова кістка; 18 -малогомілкова кістка; 19 -кістки передплесна; 20 -кістки плесна; 21 -фаланги пальців стопи; 22 -ребра (грудна клітка).

Хребетний стовп

Хребетний стовп як ціле u u Хребетний стовп утворений хребцями, що послідовно накладаються один на одного, і які з’єднані між собою за допомогою міжхребетних дисків, суглобів, зв’язок. Довжина хребетного стовпа у дорослого чоловіка коливається від 60 -75 см, у жінок від 60 -65 см, що складає близько 2 /5 довжини тіла дорослої людини. Хребетний стовп, будучи скелетом тулуба, виконує опорну функцію, бере участь в утворенні задньої стінки грудної клітки і черевної порожнини таза, є вмістищем для спинного мозку, який знаходиться в хребетному каналі.

u u Хребетний стовп має фізіологічні вигини: звернуті випуклістю назад, називаються кіфозами, випуклістю вперед – лордозами і патологічні вигини - випуклістю вправо або вліво – сколіозами. Патологічні вигини розвиваються в наслідок різних хворобливих процесів, в результаті неправильного сидіння дитини за партою в школі або як наслідок асиметричної роботи м’язів. Фізіологічні вигини хребетного стовпа (шийний і поперековий лордози, грудний і крижовий кіфози) створюють сприятливі умови для тіла людини.

Хребетний стовп займає 40 % довжини тіла; верхнім кінцем з’єднаний з черепом, а нижнім – з кістками тазу. Хребці різних відділів відрізняються за формою і величиною. Однак всі вони мають спільні ознаки. Кожен хребець складається з розташованого попереду тіла, а позаду знаходиться дуга хребця. Дуга і тіло хребця обмежує широкий хребтовий отвір. Хребтові отвори всіх хребців, які накладаються один на одного, утворюють довгий хребтовий канал, в який залягає спинний мозок. Від дуги хребців відходить декілька відростків. Назад спрямовується непарний остистий відросток. Вершини багатьох остистих відростків легко прощупуються у людини по середній лінії спини.

u Хребетний стовп складається із 32 -34 хребців, з яких у дорослої людини 24 хребці вільні (7 шийних, 12 грудних, 5 поперекових), а решта зрослися один з одним і утворили крижову кістку (5 крижові хребці) і куприк (3 -5 куприкових хребців).

u u Шийні хребці людини відрізняються від інших своїми невеликими розмірами і наявністю в кожному з поперечних відростків невеликого круглого отвору для проходження хребетної артерії, яка забезпечує мозок кров’ю. Тіла шийних хребців невисокі. Довжина остистих відростків збільшується від ІІ до VІІ хребців, кінці їх роздвоєні. Завдяки прямій ході людини значно змінились І та ІІ шийні хребці. Вони зчленовуються з черепом і несуть на собі важкість голови. І шийний хребець, або атлант, позбавлений остистого відростку. Середня частина тіла І шийного хребця відокремилась від нього та приросла до тіла ІІ хребця, утворивши його зуб. Атлант не має суглобних відростків, замість них має суглобні ямки. При поворотах голови атлант разом з черепом обертається навколо зуба, VІІ шийний хребець має довгий остистий відросток, який прощупується під шкірою на нижній частині шиї.

u u 12 грудних хребців з’єднуються з ребрами. Для цього на бокових поверхнях тіл хребців є реберні ямки для зчленування з головками ребер. Остисті відростки у грудних хребцях значно довші, ніж у шийних хребців, вони спрямовані різко вниз і тим самим перешкоджають розгинанню хребта в його грудному відділі. Тіла грудних хребців крупніші, ніж у шийних, вони збільшуються у напрямку зверху вниз. Хребетні отвори мають округлу форму.

u u u П’ять поперекових хребців відрізняються великими розмірами тіл. Поперечні відростки розташовані майже горизонтально. Будова поперекових хребців забезпечує велику рухомість цієї частини хребта. П’ять крижових хребців у дорослої людини зрослися і утворили крижову кістку, яка у дитини складається іще із п’яти окремих хребців. Передня поверхня крижової кістки ввігнута, на ній видно два ряди круглих тазових хрестових отворів (по 4 з кожної сторони). Куприк (куприкова кістка) – складається із 3 -4 (частіше з 4) рудиментних хребців, які зрослися.

u u u З’єднання хребців. Розрізняють з’єднання між тілами хребців, між їх дугами і між відростками. Тіла двох сусідніх хребців з’єднуються за допомогою міжхребетних дисків. Кожен міжхребетний диск має форму двоопуклої лінзи, в якій виділяють периферичну частину і фіброзне кільце, яке утворене волокнистим хрящем, і центральну частину – драглисте ядро, воно виконує роль амортизатора. За допомогою сполучних волокон фіброзного кільця сусідні хребці щільно з’єднуються один з одним. Діаметр міжхребетних дисків більше, ніж діаметр тіл з’єднаних хребців, тому міжхребетні диски виступають у вигляді валиків за межі країв тіл сусідніх хребців. Товщина міжхребетного диска в грудному відділі складає 3 -4 мм, в найбільш рухливому поперековому – 10 -12 мм.

Грудна клітка 1 -перший (I) грудної хребець; 2 -головка першого ребра; 3 -Єр-ше (I) ребро; 4 -ключично вирізка грудини; 5 -рукоятка грудини; 6 -друге (II) ребро; 7 -тіло грудини; 8 -реберні хрящі; 9 -мечоподібний відросток; 10 -реберна дуга; 11 -реберний відросток першого поперекового хребця; 12 -подгрудінний кут; 13 -два-надцятому (XII) ребро; 14 -сьоме (VII) ребро; 15 -восьмий (VIII) ребро.

u u u Грудна клітка утворена з’єднаними між собою 12 парами ребер, грудиною, а також грудним відділом хребетного стовпа ззаду. Ребра - це довгі вигнуті кісткові пластини, які розташовані справа і зліва від грудних хребців. Верхні 7 ребер називаються справжніми, 8 -10 -і ребра – несправжніми, тобто їх хрящі зростаються між собою із хрящами нижніх ребер, утворюючи реберну дугу, 11 -е і 12 -е ребра – їх кінці не доходять до грудини і губляться у верхніх відділах передньої черевної стінки. Ребро складається з головки, шийки і тіла.

Грудина – представляє собою плоску кістку, в якій розрізняють 3 частини: широку рукоятку вгорі, подовжене тіло і мечоподібний відросток внизу. На середині верхнього краю рукоятки грудини є яремна вирізка, яка легко прощупується у живої людини, по боках від яремної вирізки знаходиться ключичні вирізки для з’єднання з ключицями.

Грудна клітка в цілому Передня стінка її утворена грудиною і реберними хрящами, задня – грудними хребцями і задніми кінцями ребер, а бокові – ребрами. Ребра відділені один від одного міжреберними проміжками. Грудна клітка людини за формою нагадує неправильної форми усічений конус. Вона розширена в поперечному напрямі і сплощена в передньо-задньому, спереду вона коротша, ніж ззаду. u u u

Вікові особливості грудної клітки u У новонароджених грудна клітка має бочкоподібну форму. u В перші 2 роки життя йде швидкий ріст грудної клітки. u У віці 6 -7 років її ріст уповільнюється, а в 17 -18 найбільш сильно росте середній відділ грудної клітки. u До 17 -20 років грудна клітка набуває остаточної форми. У похилому віці грудна клітка коротшає і опускається. u

Скелет кінцівок Функції верхніх і нижніх кінцівок у людини різні. u Верхні кінцівки являються органами праці, вони дуже рухливі, здатні виконувати найрізноманітніші функції, достатньо точні рухи. u Нижні кінцівки служать для опори і пересування. Їх кістки і з’єднання більш масивні, рухливість їх у порівнянні з верхніми кінцівками обмежена. u

u u u Скелет кінцівок представляє собою систему важелів, які мають схожу будову. Кінцівки складаються із пояса і вільної частини. Кінцівки пояса з’єднуються зі скелетом тулуба. Вільна частина кінцівок складається із трьох сегментів: проксимальний (верхній) – представлений однією кісткою, середній (медіальний) – двома кістками, нижній (дистальний) – складається із багатьох кісток.

Кістки верхніх кінцівок u u Кістки верхніх кінцівок складаються із пояса верхніх кінцівок (плечового пояса) і вільних верхніх кінцівок. Пояс верхніх кінцівок з кожної сторони має ключицю і лопатку. Зі скелетом тулуба з’єднується суглобом тільки ключиця. Лопатка немовби вставлена між ключицею і вільною верхньою кінцівкою.

u u u Ключиця – парна, вигнута трубчаста кістка, яка має тіло і два кінці, легко прощупується; її функція – вона відводить плечовий суглоб від грудної клітки, забезпечуючи вільний рух руки. Лопатка – плоска кістка трикутної форми, яка прилягає до задньої поверхні грудної клітки. З’єднання кісток плечового пояса Грудино-ключичний суглоб утворений грудним кінцем ключиці і грудиною.

u Кістки вільної верхньої кінцівки – плечова кістка, 2 кістки передпліччя (променева і ліктьова) і кістки кисті (зап’ясток, кістки п’ястку і фаланги пальців).

Кістки вільної верхньої кінцівки Плечова кістка, є типовою довгою трубчастою кісткою; ділиться на тіло і головку плеча, яка з'єднується з суглобовою западиною лопатки і обмежується знизу вузькою борозною — анатомічною шийкою та нижній потовщений епіфіз.

u u Ліктьова кістка – довга трубчаста, верхній її епіфіз масивний, має два відростки – ліктьовий (ззаду) і вінцевий (спереду). Променева кістка також довга трубчаста, верхній її епіфіз має суглобну ямку для зчленування з головкою плечової кістки, нижній епіфіз несе на собі суглобну поверхню і латерально (збоку) розміщений шиловидний відросток.

u u Кисть – ділиться на три відділи: зап’ясток, пальці. Кісти зап’ястка (8 кісток) розташовуються в два ряди, по чотири кістки в кожному. Кістки п’ястку – 5 коротких трубчастих кісток. Фаланги – це короткі трубчасті кістки, у яких розрізняють основу, тіло і головку.

З’єднання кісток верхньої вільної кінцівки u u u u Плечовий суглоб утворений шароподібною головкою плечової кістки і потовщеною суглобною впадиною лопатки, через порожнину суглоба проходить сухожилля двоголового м’яза плеча. Ліктьовий суглоб утворений трьома кістками – плечовою, променевою і ліктьовою, це складний суглоб, який має одну загальну капсулу (в ньому можливі згинання і розгинання). Променево-зап’ясний суглоб складний, утворений зап’ястною суглобною поверхнею променевої кістки і кістками першого ряду кісток зап’ястка. Середньо-зап’ястковий суглоб – між кістками першого і другого ряду, зап’ястно-п’ясний суглоб – між кістками другого ряду кісток зап'ястка і верхніми епіфізами кісток п'ястка, п’ястно-фаланговий – між нижніми епіфізами кісток п'ястка і верхніми епіфізами першого ряду кісток фалангів, міжфалангові суглоби.

Кістки нижніх кінцівок та їх з’єднання u u u Скелет нижніх кінцівок утворений кістками пояса нижніх кінцівок (тазового пояса) і вільних нижніх кінцівок. Пояс нижніх кінцівок складається з двох з’єднаних з хребтом тазових кісток, з якими з’єднуються права і ліва вільні нижні кінцівки.

u Тазова кістка – плоска за формою, складається із клубової, сідничної і лобкової кісток, у 15 -16 років вони зростаються тілами , внаслідок чого утворюється монолітна тазова кістка.

u u u Тазові кістки і криж утворюють таз, в середині якого порожнина, яка містить нутрощі. Таз поділяється на великий і малий таз, він також слугує опорою для тулуба і нижніх кінцівок. Статеві відмінності жіночого таза зводяться в основному до його більших розмірів, об’єму і збільшенню нижньої амплітуди. Це пов’язано з виконуючою функцією – таз є вмістищем плоду, який розвивається в матці і під час пологів залишає порожнину таза через нижню його апертуру.

u Скелет вільної нижньої кінцівки: складається із стегнової кістки, наколінника, двох кісток гомілки і кісток стопи.

Стегнова кістка – найбільша трубчаста кістка в організмі людини. Вона має тіло і два епіфіза. На верхньому (проксимальному) епіфізі розташовуються головка стегнової кістки, для зчленування з тазовою кісткою, яка відділена від тіла довгою шийкою. У основи шийки є великий і малий вертел (бугри). На тілі кістки помітні бугорки для прикріплення м’язів. Потовщений нижній епіфіз несе на собі великі мищелки для зчленування з великогомілковою кісткою гомілки. На передній поверхні епіфіза між мищелками видно ділянки – надколінну поверхню.

u Наколінник представляє собою велику кістку, яка лежить в товщині сухожиль чотириголового м’яза стегна. Наколінник легко прощупується.

Кістки гомілки представлені великогомілковою і малогомілковою кістками. Великогомілкова кістка масивна, єдина із двох кісток гомілки, яка зчленовується зі стегновою кісткою. Верхній епіфіз великогомілкової кістки широкий, товстий, має два мищелки. Малогомілкова кістка – тонка, довга, зверху має головку з суглобовою поверхнею для зчленування з верхнім епіфізом великогомілкової кістки. Трьохгранна форма тіла малогомілкової кістки знизу закінчується потовщеною латеральною щиколоткою.

Кістки стопи – кістки заплесни, плесни і фаланги пальців. Стопа виконує суворо спеціалізовану функцію переміщення і опори. З цим пов’язана будова її скелету за типом міцної й пружної склепінної арки з короткими пальцями.

u u Кістки заплесни (сім коротких кісток) розташовані в два ряди. В проксимальному ряді (задньому) лежать великі таранна (надп’яткова) і п’яткова кістки. П’яткова кістка розташована під таранною, позаду закінчується п’ятковим бугром. Кістки плесно – це п’ять коротких трубчастих кісток, в кожній із яких розрізняють основу, тіло і головку. Кістки пальців стопи – являються короткими трубчастими кістками, у першого великого пальця дві фаланги, у інших по три. Стопа людини як єдина кістково-суглобна склепінна конструкція, яка повернута опуклістю догори, має велику пружність.

З'єднання нижніх кінцівок u u u Стегновий суглоб - утворений кульшової западиною тазової і голівкою стегнової кісток. Колінний суглоб - це найбільш великий суглоб тіла людини, складний за будовою. В утворенні колінного суглоба беруть участь три кістки: стегнова, великогомілкова і надколінник. Гомілковостопний (надтаранний) суглоб - він утворений суглобовими поверхнями обох кісток гомілки і таранної кістки. Заплесно-плесновий суглоб. Плеснофалангові суглоби. Міжфалангові суглоби стопи.

Череп – утворений парними і непарними кістками, захищає від зовнішніх впливів головний мозок і органи чуттів і надає опору початковим відділам травної і дихальної систем. Череп умовно розподіляють на мозковий і лицевий. Мозковий являється вмістищем для головного мозку. З ним нерозривно пов’язаний лицевий череп, який слугує основою обличчя і початкових відділів травних і дихальних шляхів і утворює вмістище для органів чуття.

u Мозковий відділ черепа дорослої людини складається з чотирьох непарних кісток – лобової, потиличної, клиноподібної, решітчастої і двох парних – тім’яної та скроневої.

u Лицевий відділ – в його утворенні беруть участь шість парних кісток – верхньощелепна, піднебінна, носова, слізна, нижня носова раковина, а також 2 непарні – леміш, або сошник, нижня щелепа.

Кістки, які утворюють череп, з’єднані між собою за допомогою безперервних з’єднань. Виняток складає нижня щелепа, яка утворює зі скроневою кісткою скронево-нижньощелепний суглоб. u Кістки кришки черепа з’єднуються між собою за допомогою зубчастих і лускатих швів. u Верхню частину мозкового відділу у зв’язку з його формою називають склепінням. u

u u Вікові і статеві особливості черепа У новонародженої дитини між кістками черепа є прошарки сполучної тканини, особливо в широких місцях, де сходяться декілька кісток. Ці ділянки отримали назву тім’ячко, їх шість. Тім’ячка починають заростати в перші місяці після народження дитини. Формування швів між кістками черепа закінчується до 3 -5 років життя.

u u u В осіб чоловічої статі лицевий череп росте в довжину сильніше, ніж у жінок. Якщо до періоду статевої зрілості у хлопців і дівчат обличчя круглішає, то після настання статевої зрілості у чоловіків обличчя, як правило, витягується в довжину, у жінок зберігає округлість. Заростання швів між кістками черепа починається у віці 20 -30 років, у чоловіків раніше, ніж у жінок. В похилому віці рельєф кісток черепа згладжується. Кістки стають більш тонкими. Череп стає більш крихким і легким. Це пов’язано з втратою зубів, ослабленими жувальними функціями.