Тема лекції Історія розвитку соціологічного вчення Національний авіаційний

Тема лекції Історія розвитку соціологічного вчення Національний авіаційний університет Кафедра соціології

План Критерії періодизації історії соціології. Основні етапи розвитку соціологічного вчення. Головні парадигми соціологічної теорії. Особливості розвитку соціології в Україні.

Література Масионис Дж. Социология – СПб.: Питер, 2004. Гідденс Е. Соціологія. – К.: Основи, 2002. Городяненко В. Соціологія. – К.: Наукова думка, 1999. Кравченко А. Социология. – М.: Академпроект, 2002. Смелзер Н. Социология. – М., 1994. Сірий Є. Соціологія. – К.: Вища школа, 2004. Захарченко М., Погорілий О. Історія соціології. – К.: 1993.

Історія соціології - це еволюція методології сприйняття, розуміння та пояснення різноманіття суспільних явищ та процесів. Основа періодизації історії соціології: рівень знань про суспільство та людину обумовлені потребами буття та існування людини і суспільства, розумінням та поясненням її поведінки і діяльності.

Етапи формування соціальних знань Протосоціологія – становлення соціального знання в Античному світі, Середньовіччі та в епоху Відродження. Класична соціологія – поява соціології як науки про суспільство на емпірично обгрунтованих засадах. Сучасна та новітня соціологія – галузева диференціація, вдосконалення методів дослідження, розширення проблематики.

Протосоціологія Тривалість від Стародавнього Світу до початку ХІХ століття. Джерела староіндійські Веди, етичне вчення Конфуція, теорії держави і влади Платона і Арістотеля, соціальна концепція християнства, соціальна утопія Т. Мора, А. Сен-Сімона, Ж. Фурьє та Р. Оуена. Роль соціального пізнання у творчості Т. Гоббса. Дж. Локка та Ж. Руссо. Основні риси - міфологічність - синкретизм - релігійність.

Класична соціологія О.Конт (1798-1857) Г. Спенсер (1820-1905) К. Маркс (1818-1883), Ф. Енгельс (1820-1920) М. Вебер (1864-1920) Е. Дюркгейм (1857-1917)

Сучасна соціологія Наукові школи: французька (П. Бурдьє, Ж. Бодіяр, Ж. Дюмазедьє) - чиказька (Р.Парк, Е. Мейо, Дж. Мід, Д. Морено) франкфуртська (Г. Адорно, Г. Маркузе, Е. Фромм, Ю. Хабермас).

Соціологічна парадигма Під час побудови теорії виникає два питання: які предмети вивчати? як пов’язувати отримані факти? Відповідь залежить від парадигми – вихідного образу суспільства, який спрямовує хід роздумів та досліджень.

Структурно-функціональна парадигма Схема для побудови теорії, що розглядає суспільство як складну систему, окремі частини якої працюють для забезпечення єдності та стабільності. Розглядаються: - соціальна структура (відносно стійкий зразок соціальної поведінки), - соціальні функції структури (її наслідки для суспільства в цілому). Засновники: О. Конт, Е. Дюркгейм, Г. Спенсер, Т. Парсонс, Р. Мертон.

Парадигма соціального конфлікта Схема для побудови теорії, яка сприймає суспільство як арену нерівності, яка породжує конфлікти та зміни. Вивчається: класи, раси, покоління, етноси, гендер, влада, престиж тощо. Засновники: К. Маркс, Л. Козер, Р. Дарендорф.

Парадигма символічного інтеракціонізма Схема для побудови теорії, яка сприймає суспільство як продукт повсякденної взаємодії індивідів. Люди – істоти, що живуть у світі символів, тому ознаковують практично все. Звідси – реальність – лише визначення значення, яким ми наділяємо оточення. Засновники: М. Вебер, Г.Мід, І.Гофман, П.Блау, Дж.Хоманс.

Дякую за увагу!