Тема Культура козацької доби др пол XVII XVIIIст

Тема: Культура козацької доби (др. пол. XVII –XVIIIст. )

Особливості розвитку культури. Освіта. Києво-Могилянська академія Література. Козацькі літописи. Архітектура українського бароко. Образотворче мистецтво.

Бароко Козацький літопис Графіка Гравюра Портретний Колегіум живопис

Історія українського мистецтва: В 6 т. – К. , 1968. – Т. 3. Макаров А. М. Світло українського бароко. К. , 1994. Нічик В. М. Петро Могила в Україні. – К. , 1997. Хижняк З. І. Києво – Могилянська академія. – К. , 1991. Шевчук В. Козацька держава. – К. , 1996.

Розвиток української культури відбувався за досить складних, часом суперечливих умов. Національна визвольна війна і утворення української держави сприяли піднесенню творчого духу українського народу. Важливим чинником розвитку духовного життя України була культурницька політика гетьманів, спрямована на підтримку православної церкви, національної освіти, книгодрукування, мистецтва. В 1687 році українська православна церква була підпорядкована Московському патріархатові. Після Полтавської битви справи української освіти потрапили під контроль царського уряду. Крім того, царський уряд заохочував відплив діячів української культури до Росії. Не уникнули утисків у царині культури й західноукраїнські землі.

Освіта була всестановою. Початкові та церковні школи. Колегіуми: - Чернігівський 1700 р. ; - Харківський 1726 р. ; - Переяславський 1738 р. Вищий навчальний заклад Києво – Могилянська академія. Книговидання. Друкарні Києво - Печерської лаври, Чернігівська, Львівська, Луцька та ін.

Книгодрукування І. Федоров Книга « Апостол» “Абетка”

Високий рівень освіти та книгодрукування сприяв розвиткові літератури. Вона відзначалася розмаїттям жанрів. Переважали твори українською мовою, латиномовні та польськомовні траплялися рідше. ПОЕЗІЯ: К. Зиновіїв, І. Величковський. Курйозні вірші є виявом мистецького стилю бароко в літературі.

Г. Аполлінер. « Зарізана голубка Рукописна збірка “Млеко” І. Величко М. Довгалевський. Вірш - лабіринт. 1736.

Драматична література. Шкільний і мандрівний театр. Вертеп. Полемічна література. : Л. Баранович “ Нова міра старої віри ”. Й. Галятовський “ Ключ розуміння ” , Д. Туптало “ Четьї-Мінеї” Українська літописна та історична проза: Ф. Софонович “ Хроніка з літописців стародавніх ” , “ Синопсис” Літопис Самовидця. Літопис Григорія Граб'янки. Літопис Самійла Величка.

Л. Баранович “ Нова міра старої віри ” Вертеп

Бароко ( іт. – химерний, чудернацький. )- так називають мистецький стиль, який панував у Європі в XVI – XVIII ст. Для мистецтва бароко характерна надзвичайна увага до форми. У літературі ця риса виявилася в розмаїтті жанрів. Бароковим архітектурним спорудам притаманні нагромадження розкішних оздоб, підкреслена декоративність, грандіозність.

Барокові споруди мали ідею величі козацької України. Риси барокової архітектури набули на Українських теренах настільки значного поширення, що виявилися навіть у дерев’яних спорудах народних майстрів. Храми у стилі козацького бароко: - Покровський собор у Харкові 1689 р. , - Спасо – Преображенський в Ізюмі 1684 р. , - Церква Катерини в Чернігові 1716 р. , - Хрестовоздвиженський собор у Полтаві 1709 р. Зростає увага до цивільних споруд. Архітектор Й. Шедель

Церква Катерини в Чернігові 1716 р Спасо – Преображенський собор в Ізюмі

Відмінності барокового храму від храму княжого. Храм княжих часів. Церква втілювала образ ідеального, простого й досконалого світу. Храм іззовні мав обличчя (фасад) і спину (абсиди). Внутрішній простір також був чітко обмежений, мав початок і кінець та складався з трьох відокремлених частин – місця для хрещення, місця для віруючих і місця для духівництва. Храм козацької доби. Бароковий храм не мав чітко вираженого фасаду. Він був однаковий з усіх боків – здавалось, ніби його споруда весь час повертається навколо своєї осі. Так само і внутрішній простір позбавлений чітких меж. Стіни в ньому вигинаються, подрібнюються, створюючі враження нескінченності.

с. Шевченкове на Галичині церква княжої доби Церква козацької доби в с. Козельці

Графіка – один з видів образотворчого мистецтва, близький до живопису. Основними образотворчими засобами графіки є однотоновий рисунок – лінія, риска, штрих, світлотінь. Гравюра – вид мистецтва графіки, що охоплює різноманітні способи ручної обробки дошок чи металевих пластин і друкування з них відбитків. Відбиток на папері з вирізьбленого рисунка на дерев'яній дошці – дереворид, мідній – мідьорит, на покритій спеціальним лаком металевій пластинці – офорт. Майстри української графіки О. і Л. Тарасевичи та І. Щирський. Іконопис: І. Рудкович та Й. Кондзелевич. Світський портретний живопис. Популярне зображення козака Мамая

І. Щирський гравюра “Апостол” І. Щирський гравюра студенти Києво -Могилянської академії