Тема: Кримінологічне вчення про особу злочинця
Спочатку точка зору радянських кримінологів зводилася до цитування К. Маркса про те, що сутність людини є сутність усіх суспільних відносин. Спеціальних висновків про особу злочинця не існувало В роботі “Особа злочинця” (1971 р. ) дається таке визначення: “Особа злочинця – це особа людини, яка винно вчинила небезпечне діяння, заборонене законом під загрозою кримінальної відповідальності” Розвиток поглядів на особу злочинця І. І. Карпець під особою злочинця Н. С. Лєйкіна під особою пропонує розуміти “сукупність злочинця розуміє сукупність соціальних і соціально значимих властивостей, що характеризують властивостей, що впливають особу, яка винно порушує у поєднанні із зовнішніми кримінальний закон, і в умовами і обставинами на її сполученні з іншими умовами і злочинну поведінку обставинами впливають на її антисоціальну поведінку”
ПСИХОЛОГІЧНІ ПІДСТРУКТУРИ ОСОБИ (за Платоновим К. К. ) ОСОБА - це сукупність найхарактерніших соціальних і обумовлених ними біологічних рис і особливостей, які визначають соціальну сутність людини з її суворою індивідуальністю і неповторністю, що виражається в поведінці даного індивіда ОСОБИСТІСТЬ
1 -ша підструктура (елементи не мають природних задатків і повністю соціально обумовлені) Спрямованість: - переконання; - світогляд; - ідеали; - нахили; - інтереси; - бажання 2 -га підструктура (елементи зазнають впливу біологічно обумовлених властивостей особи) Соціальний досвід: - звички; - вміння; - навички; - знання
3 -тя підструктура — підструктура форм відображення (елементи зазнають істотного впливу біологічних особливостей особи). Психічні процеси: - воля; - почуття; - сприйняття; - відчуття; - емоції; - уява 4 -та підструктура Біопсихічні властивості: -темперамент; -пам’ять; -мислення; -анатомо-фізіологічні особливості
СОЦІАЛЬНОПСИХОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ОСОБИ: Морально- політичні Інтелектуальні Ставлення до суспільства, праці, власності, до себе особисто, до інших людей. Основні потреби особи (соціальнокорисні, шкідливі). Рівень розумового розвитку. Життєвий досвід особи. Широта чи вузькість поглядів. Зміст і різноманітність інтересів. Обсяг суспільних зв’язків.
Емоційні Темперамент. Постійність чи мінливість переживань. Вольові Здатність приймати рішення і добиватися наміченої мети. Відсутність соціальної активності, витримки, самовладання і т. п. Цілемотиваційні Ідейномотиваційні Професійномотиваційні
Світогляд. Погляди. Переконання. Політична зрілість. Ідейна переконаність. Правові погляди. Конкретна мета діяльності. Мотиви вчинків
Статтю Віком КЛАСИФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНЦІВ ЗА ДЕМОГРАФІЧНИМИ ОЗНАКАМИ Сімейним Соціальним Освітою станом статусом
Особи, які скоїли особливо тяжкі злочини Особи, які скоїли тяжкі злочини КЛАСИФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНЦІВ ЗА ТЯЖКІСТЮ СКОЄНИХ ЗЛОЧИНІВ Особи, які скоїли злочини, що не становлять велику суспільну небезпеку
СХЕМАТИЧНЕ ЗОБРАЖЕННЯ СТРУКТУРИ ОСОБИ ЗЛОЧИНЦЯ (СТИСЛЕ) Соціальнодемографічні ознаки Кримінальноправові ознаки Фізична особа Осудність Особа злочинця Суб’єкт злочину Вина (ядро) Досягнення певного віку Соціально-рольові ознаки Моральнопсихологічні ознаки Психічні аномалії, що не виключають осудність
Особи, які скоїли злочини повторно: а) загальний рецидив б) спеціальний рецидив Особи, які скоїли злочини вперше КЛАСИФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНЦІВ ЗА НАЯВНІСТЮ У НИХ СУДИМОСТІ Особливо небезпечні рецидивісти
Особи з корисливими поглядами КЛАСИФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНЦІВ ЗА ХАРАКТЕРОМ ЇХ АНТИСОЦІАЛЬНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ Особи з негативно. Особи з зневажливим індивідуальноставленням до анархістським інших людей. ставленням до своїх громадських і службових обов’язків
Поняття особи злочинця в часі ОСОБA ЗЛОЧИНЦЯ 1 -ша точка зору (кримінальноправова) Початок Закінчення 2 -га точка зору (кримінологічна) Час скоєння злочину Повне відбування покарання Погашення чи зняття судимості
Суб’єкт злочину Обвинувачуваний Винний у скоєнні злочину ОСОБА ЗЛОЧИНЦЯ І СУМІЖНІ ПОНЯТТЯ Підозрюваний Підсудний Засуджений Умовно засуджений Засуджений до позбавлення волі Засуджений до виправних робіт
ТИПИ ЗЛОЧИНЦІВ (за О. М. Яковлєвим) “СОЦІАЛІЗОВАНИЙ ” ЗЛОЧИНЕЦЬ не потребує ізоляції від суспільства “АНТИСОЦІАЛЬНИЙ” “АСОЦІАЛЬНИЙ” ЗЛОЧИНЕЦЬ повністю віддав перевагу не ототожнює себе ні з системі злочинних, цінностями і мораллю аморальних поглядів і суспільства в цілому, установок, свідомо ні з антисоціальними декларує це зміну і “цінностями” намагається утвердити злочинців свою позицію відповідним актом протиправної поведінки
ВИПАДКОВІ СИТУАЦІЙНІ ТИПИ ЗЛОЧИНЦІВ (за О. Б. Сахаровим) НЕСТІЙКІ ОСОБЛИВО ЗЛІСНІ НЕБЕЗПЕЧНІ Глобальний тип – з повною кримінальною зараженістю Парціальний тип – з частковою кримінальною зараженістю ТИПИ ЗЛОЧИНЦІВ (за А. Г. Ковальовим) Передкримінальний тип – наділений властивостями, які визначають скоєння злочину тільки в криміногенній ситуації
Політична мотивація Насильницькоегоїстична мотивація (охоплює хуліганські наміри, помсту, ревнощі, сексуальні прагнення тощо) Корислива мотивація З “вимушеною” орієнтацією на задоволення елементарних життєвих потреб ТИПИ ЗЛОЧИНЦІВ, що грунтуються на видах мотивації Легковажно-безвідповідальна мотивація (є наслідком поверхового відображення суб’єктом реальної дійсності, викривленого передбачення майбутніх подій) Анархістськоіндивідуалістична мотивація (полягає в запереченні вимог правопорядку, нехтуванні обов’язками, що “обмежують особисту свободу”) “Боягузливо-малодушна” мотивація як наслідок боязні, боягузства, малодушшя, страху, паніки
СОЦІАЛІЗАЦІЯ ІНДИВІДА І ФОРМУВАННЯ ОСОБИ ЗЛОЧИНЦЯ СОЦІАЛІЗАЦІЯ ДЕСОЦІАЛІЗАЦІЯ Поступовий вплив, що здійснюється на людину суспільством з метою прищеплення їй поглядів, навичок, правил поведінки, вигідних і бажаних для суспільства. Під впливом соціалізації має сформуватися соціально корисна, з точки зору інтересів суспільства, поведінка. Саме в процесі соціалізації індивід стає особистістю. Три етапи процесу соціалізації за Н. В. Андрієнковою: первинна соціалізація (соціалізація дитини); проміжна соціалізація (соціалізація підлітка); цілісна соціалізація (перехід від юнацтва до зрілості — від 17 -18 до 23 -25 років). Цей процес протилежний соціалізації. Результатом неправильної або недостатньої соціалізації є формування особи злочинця. Під формуванням особи злочинця розуміється закріплення в поведінці індивіда дій, що відхиляються від вимог правових норм, правил моралі та інших приписів соціално-схвальної поведінки.
РЕСОЦІАЛІЗАЦІЯ Продовження процесу соціалізації індивіда після скоєння ним злочину. При призначенні покарання злочинцю виходять із того, що репресивний захід повинен бути доцільним, тобто усувати недоліки соціалізації. Процес ресоціалізації передбачає як виявлення дефектів особи, так і застосування тих заходів, які поповнили б соціалізацію і допомогли сформувати суспільно-корисні навички поведінки.
Скачать презентацию Тема Кримінологічне вчення про особу злочинця
Особа злочинця Кальченко-Расюку.ppt