ТЕМА КЛАСИФІКАЦІЯ ЕКОНОМІКО-ЛОГІЧНИХ МЕТОДІВ І ПРИЙОМІВ ГАЛУЗЬ ЇХНЬОГО

ТЕМА: КЛАСИФІКАЦІЯ ЕКОНОМІКО-ЛОГІЧНИХ МЕТОДІВ І ПРИЙОМІВ. ГАЛУЗЬ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ В ЕКОНОМІЧНОМУ АНАЛІЗІ. 1. Загальна характеристика економіко-логічних методів і прийомів економічного аналізу. 2. Класифікація економіко-логічних методів і прийомів аналізу. 3. Обчислення середніх і відносних величин. 4. Порівняння: його форми та використання в економічному аналізі. 5. Види групування та їх застосування у розв’язанні аналітичних завдань. 6. Графічний метод у дослідженні аналітичних показників. 7. Використання балансового методу у дослідженні матеріальних, трудових, фінансових ресурсів підприємства та при узагальненні результатів факторного аналізу.

4. ПИТАННЯ. ПОРІВНЯННЯ – ЦЕ НАУКОВИЙ МЕТОД ПІЗНАННЯ, ЯКИЙ ПЕРЕДБАЧАЄ СПІВСТАВЛЕННЯ НЕВІДОМОГО ЯВИЩА З ВЖЕ ВІДОМИМ, ЩО ВИВЧАЛОСЯ РАНІШЕ, З МЕТОЮ ВИЗНАЧЕННЯ ЗАГАЛЬНИХ РИС АБО РОЗБІЖНОСТЕЙ МІЖ НИМИ. ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ НАСТУПНІ ФОРМИ ПОРІВНЯННЯ: • ЗВІТНИХ ПОКАЗНИКІВ ІЗ ПЛАНОВИМИ, ЛІМІТАМИ, НОРМАТИВАМИ. • ЗВІТНИХ ПОКАЗНИКІВ ІЗ ПОКАЗНИКАМИ МИНУЛИХ ПЕРІОДІВ. • ЗВІТНИХ ПОКАЗНИКІВ ІЗ СЕРЕДНІМИ ГАЛУЗЕВИМИ АБО КРАЩИМИ. • ВІТЧИЗНЯНИХ ДОСЯГНЕНЬ ІЗ ЗАКОРДОННИМ ДОСВІДОМ ТОЩО.

ВИДИ ПОРІВНЯЛЬНОГО АНАЛІЗУ • ГОРИЗОНТАЛЬНИЙ – ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ З МЕТОЮ ВИЗНАЧЕННЯ АБСОЛЮТНИХ ТА ВІДНОСНИХ ВІДХИЛЕНЬ ФАКТИЧНОГО РІВНЯ ПОКАЗНИКІВ, ЩО АНАЛІЗУЮТЬСЯ, ВІД БАЗОВОГО. • ВЕРТИКАЛЬНИЙ – ВИВЧАЄТЬСЯ СТРУКТУРА ЕКОНОМІЧНИХ ЯВИЩ ТА ПРОЦЕСІВ ШЛЯХОМ РОЗРАХУНКУ ПИТОМОЇ ВАГИ ЧАСТИНИ У ЗАГАЛЬНОМУ ЦІЛОМУ, СПІВВІДНОШЕННЯ ЧАСТИН ЦІЛОГО МІЖ СОБОЮ, А ТАКОЖ ВПЛИВ ФАКТОРІВ НА РІВЕНЬ РЕЗУЛЬТАТИВНИХ ПОКАЗНИКІВ ШЛЯХОМ ПОРІВНЯННЯ ЇХ ВЕЛИЧИНИ ПЕРЕД ТА ПІСЛЯ ЗМІНИ ВІДПОВІДНОГО ФАКТОРУ. • ТРЕНДОВИЙ АНАЛІЗ – ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ ПРИ ВИВЧЕННІ ВІДНОСНИХ ТЕМПІВ ЗРОСТАННЯ ТА ПРИРОСТУ ПОКАЗНИКІВ ЗА РЯД РОКІВ ДО РІВНЯ БАЗОВОГО РОКУ.

• ОДНОМІРНИЙ – СПІВСТАВЛЕННЯ РОБЛЯТЬСЯ ЗА ОДНИМ АБО ДЕКІЛЬКОМА ПОКАЗНИКАМИ ОДНОГО ОБ’ЄКТУ АБО ДЕКІЛЬКОХ ОБ’ЄКТІВ ЗА ОДНИМ ПОКАЗНИКОМ. • БАГАТОМІРНИЙ – ПРОВОДИТЬСЯ СПІВСТАВЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕКІЛЬКОХ ПІДПРИЄМСТВ (ПІДРОЗДІЛІВ) СТОСОВНО ШИРОКОГО СПЕКТРУ ПОКАЗНИКІВ НАЙВАЖЛИВІШОЮ ВИМОГОЮ ДО ПОРІВНЯННЯ Є СПІВСТАВНІСТЬ ПОКАЗНИКІВ У ЧАСІ ТА ПРОСТОРІ. ДЛЯ ЦЬОГО НЕОБХІДНО: • НЕЙТРАЛІЗУВАТИ ВПЛИВ ЦІНОВОГО ТА КІЛЬКІСНОГО ФАКТОРІВ; • ЗАБЕЗПЕЧИТИ ЄДНІСТЬ ПРОМІЖКІВ ЧАСУ, ЗА ЯКИЙ ПРОВОДИТЬСЯ АНАЛІЗ; • ЗАБЕЗПЕЧИТИ СПІВСТАВНІСТЬ ВИХІДНИХ УМОВ ВИРОБНИЦТВА (ТЕХНІЧНИХ, ПРИРОДНИХ, КЛІМАТИЧНИХ ТОЩО); • ВИКОРИСТОВУВАТИ ЄДИНІ МЕТОДИКИ РОЗРАХУНКУ ПОКАЗНИКІВ ТА ЇХ СКЛАДУ.

5. ПИТАННЯ. ГРУПУВАННЯ МЕТОД ГРУПУВАННЯ – ОБ’ЄДНАННЯ ПРОЦЕСІВ І ПОКАЗНИКІВ У ГРУПИ ТА ПІДГРУПИ ЗА ПЕВНИМИ ОЗНАКАМИ. ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ ДЛЯ РОЗКРИТТЯ ЗМІСТУ ВИРОБНИЧИХ ПОКАЗНИКІВ. ВИДИ ГРУПУВАННЯ: А) В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ЗАДАЧ: ТИПОЛОГІЧНІ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ДЛЯ РОЗЧЛЕНУВАННЯ ВСІЄЇ СУКУПНОСТІ ПЕРВИННИХ ДАНИХ СУЦІЛЬНОГО АБО ВИБІРКОВОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ НА ОДНОРІДНІ ЯКІСНІ ГРУПИ ЧИ КЛАСИ (ГРУПИ ПІДПРИЄМСТВ ЗА ФОРМОЮ ВЛАСНОСТІ)

СТРУКТУРНІ ДОЗВОЛЯЮТЬ ВИВЧАТИ ВНУТРІШНЮ БУДОВУ ПОКАЗНИКІВ, СПІВВІДНОШЕННЯ У НЬОМУ ОКРЕМИХ ЧАСТИН. ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ В АНАЛІЗІ СТРУКТУРИ АКТИВІВ ЧИ ПАСИВІВ БАЛАНСУ, СТРУКТУРИ НАДАНИХ ПОСЛУГ ТОЩО. АНАЛІТИЧНІ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ДЛЯ ВИЯВЛЕННЯ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ТА ВЗАЄМОДІЇ ФУНКЦІОНАЛЬНО НЕПОВ’ЯЗАНИХ ВЕЛИЧИН. ЦЕЙ МЕТОД ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ У КОРЕЛЯЦІЙНОМУ АНАЛІЗІ. ПРИКЛАДОМ АНАЛІТИЧНОГО ГРУПУВАННЯ МОЖУТЬ БУТИ ДАНІ ЩОДО ЗАЛЕЖНОСТІ РІВНЯ ПЛИННОСТІ ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА ВІД РІВНЯ СЕРЕДНЬОМІСЯЧНОЇ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ОДНОГО ПРАЦІВНИКА.

Б) ЗА СКЛАДНІСТЮ ПОБУДОВИ: ПРОСТІ – ВИВЧАЄТЬСЯ ЗВ’ЯЗОК МІЖ ЯВИЩАМИ, ЗГРУПОВАНИМИ ЗА ПЕВНОЮ ОЗНАКОЮ. КОМБІНОВАНІ – ПОКАЗУЮТЬ ВПЛИВ ДВОХ АБО БІЛЬШЕ ФАКТОРІВ НА РЕЗУЛЬТАТИВНИЙ ПОКАЗНИК. У КОМБІНОВАНИХ ГРУПУВАННЯХ РОЗПОДІЛ СУКУПНОСТІ, ЩО ВИВЧАЄТЬСЯ, РОБИТЬСЯ СПОЧАТКУ ЗА ОДНІЄЮ ОЗНАКОЮ, А ПОТІМ В СЕРЕДИНІ КОЖНОЇ ГРУПИ – ЗА ІНШОЮ. ВИХОДЯЧИ З ЦЬОГО, МОЖУТЬ БУТИ ПОБУДОВАНІ ДВО-, ТРИ РІВНЕВІ ГРУПУВАННЯ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ РІЗНИХ СКЛАДНИХ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКІВ.

ГРУПУВАННЯ СКЛАДАЮТЬСЯ ЗА ТАКИМ АЛГОРИТМОМ: 1. ВИЗНАЧЕННЯ ЦІЛІ АНАЛІЗУ. 2. ЗБІР НЕОБХІДНИХ ДАНИХ ЩОДО ВСІЄЇ СУКУПНОСТІ ОБ’ЄКТІВ. 3. РАНЖУВАННЯ СУКУПНОСТІ ЗА ВИБРАНОЮ ДЛЯ ГРУПУВАННЯ ОЗНАКОЮ. 4. ОЦІНКА КРАЙНІХ ВАРІАНТІВ ФАКТОРНОЇ ОЗНАКИ. 5. ВИЗНАЧЕННЯ КІЛЬКОСТІ ГРУП У ГРУПУВАННІ. 6. ВИЗНАЧЕННЯ РОЗМІРУ РІВНОВЕЛИКОГО ІНТЕРВАЛУ. 7. ВИЗНАЧЕННЯ СЕРЕДНЬОГРУПОВИХ ПОКАЗНИКІВ ЗА РІЗНИМИ ОЗНАКАМИ 8. АНАЛІЗ ОТРИМАНИХ СЕРЕДНІХ ВЕЛИЧИН ТА ВИЗНАЧЕННЯ НАПРЯМКУ ДІЇ ФАКТОРНИХ ПОКАЗНИКІВ НА РЕЗУЛЬТАТИВНИЙ.

6 ПИТАННЯ. ГРАФІЧНИЙ МЕТОД ГРАФІКИ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ В ЕКОНОМІЧНОМУ АНАЛІЗІ, МОЖНА РОЗДІЛИТИ НА ДВІ ГРУПИ: ІЛЮСТРАТИВНІ – ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ДЛЯ ПОРІВНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ, ЯКІ ОДЕРЖУЮТЬ ЗА ДОПОМОГОЮ ІНШИХ АНАЛІТИЧНИХ ПРИЙОМІВ, А ТАКОЖ ДЛЯ ІЛЮСТРАЦІЇ НАЙВАЖЛИВІШИХ РЕЗУЛЬТАТІВ АНАЛІЗУ В ПРОЦЕСІ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ УПРАВЛІНСЬКИМ ПЕРСОНАЛОМ ДЛЯ НАОЧНОСТІ ДОПОВІДЕЙ І ПОВІДОМЛЕНЬ

• РОЗРАХУНКОВІ (АНАЛІТИЧНІ) – ВИКОНУЮТЬ ПОДВІЙНУ ФУНКЦІЮ: ВОНИ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ І ДЛЯ ПОЛЕГШЕННЯ АНАЛІТИЧНИХ РОЗРАХУНКІВ, І ЯК ІЛЮСТРАТИВНІ ГРАФІКИ. ПРИКЛАДОМ АНАЛІТИЧНОГО ГРАФІКА МОЖЕ БУТИ ГРАФІК РОЗРАХУНКУ ТОЧКИ БЕЗЗБИТКОВОСТІ (КРИТИЧНОГО ОБСЯГУ). ОСНОВНІ ФОРМИ ГРАФІКІВ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ В ЕКОНОМІЧНОМУ АНАЛІЗІ, - ЦЕ ДІАГРАМИ. ЗА ФОРМОЮ ВОНИ БУВАЮТЬ СТОВПЧИКОВІ, СМУГОВІ, КРУГОВІ, КВАДРАТНІ, ЛІНІЙНІ, ФІГУРНІ

СТОВПЧИКОВІ ДІАГРАМИ

СТОВПЧИКОВІ ДІАГРАМИ

ЛІНІЙНІ ГРАФІКИ

СЕКТОРНА ДІАГРАМА

7 ПИТАННЯ. БАЛАНСОВИЙ МЕТОД ВИКОРИСТОВУЮТЬ З МЕТОЮ ДОСЛІДЖЕННЯ ВЗАЄМОПОВ’ЯЗАНИХ ПОКАЗНИКІВ У ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ, КОЛИ УЗАГАЛЬНЮЮЧИЙ ПОКАЗНИК МАЄ ВИГЛЯД АЛГЕБРАЇЧНОЇ СУМИ

ЗА ДОПОМОГОЮ БАЛАНСОВОГО МЕТОДУ ЗМІНУ УЗАГАЛЬНЮЮЧОГО ПОКАЗНИКА МОЖНА ПОДАТИ ЯК РЕЗУЛЬТАТИ ВІДХИЛЕНЬ ВІД ЙОГО БАЗОВИХ ЗНАЧЕНЬ: