Тема Керівництво та лідерство 1 Поняття і сутність

Тема: Керівництво та лідерство 1. Поняття і сутність лідерства, стилю керівництва. 2. Основні підходи до ефективного керівництва. 3. Підходи до керівництва українського економіста Валерія Терещенка.

Керувати – означає змінювати стиль

1. Поняття і сутність лідерства, стилю керівництва n Керівництво – вид управлінської діяльності, який на засадах лідерства та влади забезпечує виконання функцій менеджменту, формування методів менеджменту та їх трансформацію в управлінські рішення шляхом використання комунікацій.

1. Поняття і сутність лідерства, стилю керівництва Основою керівництва є лідерство, влада і вплив. n Лідерство – здатність за рахунок особистих якостей здійснювати вплив на поведінку окремих осіб і груп працівників з метою зосередження їх зусиль на досягненні цілей організації.

Феномен лідерства грунтується на авторитеті керівника. Розрізняють: n üформальний üособистий üповний n n Формальний авторитет виникає у зв’язку з наявними владними повноваженнями особи; Особистий авторитет грунтується на особистих якостях особи; Повний авторитет передбачає поєднання формального і особистого авторитету.

Основні якості лідера і менеджера n Лідер Душа Мрійливість Небайдужість Творчість Гнучкість Вміння надихати людей Новаторство Рішучість Схильність до експериментів Ініціатива до здійснення змін Володіння особистою владою. n Менеджер Розум Раціональність Наполегливість Вміння вирішувати проблеми Тверезість мислення Аналітичний склад розуму Владність Обережність Вміння стабілізувати ситуацію Володіння посадовими повноваженнями

ТРАДИЦІЇ І СПЕЦИФІКА ЛІДЕРСТВА НА ПОСТРАДЯНСЬКОМУ ПРОСТОРІ n «Пострадянські» лідери схильні підганяти і штовхати, а не тягнути за собою. Де тут лідери?

Компетенції лідера Здатність мислити поняттями системи і розуміння її особливостей Здатність розуміти різноманітність робіт пов’язаних з плануванням та рішенням проблем Розуміння того, як ми навчаємося, розвиваємося та удосконалюємося компетенції Усвідомлення значення та напрямку розвитку організації Розуміння взаємозалежності та взаємодії між системами, навчанням та людською поведінкою Розуміння людей та мотивів їхньої поведінки

Лідером стає людина не в силу своїх рис, а в силу ситуації Р. Стогдіпл

П’ять лідерських помилок Ø Ø Ø Бізнес – це я! Ніхто не зробить мою справу краще, ніж я! Моя візія – залишатися у бізнесі. Моя ідея – найкраща ідея. Мене не треба вчити як керувати!

1. Поняття і сутність лідерства, стилю керівництва n Влада – це можливість впливати на поведінку інших людей. n Вплив – це поведінка одного індивіда, яка вносить зміни в поведінку, стосунки, відчуття іншого індивіда.

Лідерство – це здатність спонукати когось іншого робити те, що потрібно Вам, тому, що він хоче це робити. Дуайт Ейзенхауер

1. Поняття і сутність лідерства, стилю керівництва Керівник може застосовувати різні форми влади. 1. Влада примусу. Вплив на працівників базується на страху втратити роботу, повагу, захищеність. 2. Влада винагороди. Базується на переконанні, що виконавець може отримати винагороду за виконання конкретної роботи. При цьому винагорода повинна бути цінною.

1. Поняття і сутність лідерства, стилю керівництва 3. Законна (традиційна) влада. Базується на вірі виконавця в те, що керівник має право віддавати накази, а його обов’язок – виконувати їх. В її основу покладено традиції, здатні задовольнити потребу виконавця в захищеності й належності.

1. Поняття і сутність лідерства, стилю керівництва 4. Еталонна влада. В її основі – влада власного прикладу керівника. Формується на особистих якостях, рисах, здібностях лідерів ( їх називають харизматичними). Таким лідерам властиві енергійність, статечна зовнішність, незалежність характеру, ораторські здібності, освіченість, впевненість тощо.

1. Поняття і сутність лідерства, стилю керівництва 5. Експертна влада. Ґрунтується на впевненості виконавців, що влада володіє спеціальними знаннями, які зможуть задовольнити певні потреби. Така влада впливає через “розумну” віру, коли виконавець свідомо довіряє знанням експерта (керівника).

«Будь-яка влада розбещує. Абсолютна влада розбещує абсолютно» . Бертольт Брехт

1. Поняття і сутність лідерства, стилю керівництва n Стиль – це сукупність типових і відносно стійких прийомів впливу керівників на підлеглих з метою ефективного виконання управлінських функцій, а тим самим і задач, які стоять перед господарською системою.

2. Основні підходи до ефективного керівництва. n У менеджменті виділяють три підходи до керівництва: 1) підхід з позиції особистих якостей керівника; 2) поведінковий підхід; 3) ситуаційний підхід.

2. Основні підходи до ефективного керівництва. 1. Підхід з позицій особистих якостей. Базується на використанні якостей та особистісних характеристик “ефективних” керівників.

2. Основні підходи до ефективного керівництва. Основним завданням підходу з позиції особистих якостей є: n визначення сукупності особистих якостей, які забезпечують успіх в управлінні; n визначення способів виховання таких особистих якостей.

2. Основні підходи до ефективного керівництва. 2. Підхід з позицій поведінки. В його основі – усвідомлення, що ефективність керівництва залежить не від особистих якостей, а від манери поведінки керівника з підлеглими. Відповідно стилі керівництва класифіковано на автократичний, демократичний, орієнтований на роботу, орієнтований на людину.

2. Основні підходи до ефективного керівництва. 3. Ситуаційний підхід до керівництва. Базується на з’ясуванні того, які стилі поведінки та особисті якості керівника найповніше відповідають конкретним ситуаціям.

2. Основні підходи до ефективного керівництва. Авторитарний (автократичний) стиль керівництва n Відомий дослідник лідерства Дуглас Мак. Грегор положення про авторитарне керівництво назвав теорією Х, згідно з якою: а) люди спочатку не люблять працювати і за будь-якої можливості уникають роботи;

2. Основні підходи до ефективного керівництва. n б) у людей відсутнє честолюбство, і вони намагаються уникнути відповідальності, згідні на те, щоб ними керували; n в) понад усе люди хочуть бути захищеними; n г) щоб примусити людей працювати, слід використовувати примус, контроль, погрози.

2. Основні підходи до ефективного керівництва. У основі авторитарного стилю керівництва – володіння керівником значною владою, що створює можливості для нав’язування своєї волі виконавцям. Характеризується високим рівнем централізації повноважень, структуризацією роботи підлеглих. Автократ унеможливлює прийняття рішень підлеглими, здійснює психологічний тиск, часто вдається до погроз тощо.

2. Основні підходи до ефективного керівництва. Демократичний стиль керівництва n Демократичне керівництво апелює до потреб більш високого рівня, а саме, до потреб у причетності, високих цілях, автономії і самовираженні („теорія У” Мак-Грегора). Згідно з „теорією У”: а) якщо умови праці прийнятні, то люди візьмуть на себе відповідальність, будуть до неї прагнути;

2. Основні підходи до ефективного керівництва. б) якщо люди залучені (причетні) до цілей організації, то вони будуть використовувати самоуправління і самоконтроль; в) залучення є функцією винагороди, спрямованої на досягнення цілей; г) здібності до творчого розв’язання проблем трапляються часто, але інтелектуальний потенціал середньої людини використовується тільки частково.

2. Основні підходи до ефективного керівництва. Демократичний стиль керівництва характеризує високий рівень децентралізації повноважень, вільне прийняття рішень і виконання завдань, турбота про працівників, встановленням відповідності цілей організації і цілей груп працівників.

2. Основні підходи до ефективного керівництва. Комбінований стиль керівництва Базується на поєднанні авторитарного та демократичного стилів, що зумовило різні варіанти комбінованих стилів. До них належать:

2. Основні підходи до ефективного керівництва. 1. Система стилів керівництва Р. Лайкерта 2. Стилі керівництва на засадах управлінської гратки Р. Блейка і Дж. Мутон 3. Ситуаційна модель керівництва Ф. Фідлера 4. Ситуаційний підхід “шлях-ціль” Мітчелла і Хауса 5. Ситуаційна теорія „життєвого циклу” Херсі та Бланшара 6. Ситуаційна модель прийняття рішень керівником В. Врума та Ф. Йєттона

У світі немає нічого більш сумного, ніж бачити гарну теорію, убиту безжальним фактом. Томас Хакслі

2. Основні підходи до ефективного керівництва. 1. Система стилів керівництва Р. Лайкерта Згідно з висновками Лайкерта стиль керівництва може бути орієнтований або на роботу, або на людину.

2. Основні підходи до ефективного керівництва. 1. Система стилів керівництва Р. Лайкерта Лайкерт запропонував чотири системи вибору менеджером стилю керівництва, які базуються на оцінці поведінки керівника: n система 1 – експлуататорсько-авторитарна; n система 2 – доброзичливо-авторитарна; n система 3 – консультативно-демократична; n система 4 – партисипативно-демократична (на засадах участі працівників). На думку Р. Лайкерта четверта система є найдієвішою.

2. Основні підходи до ефективного керівництва. Система 1 “Експлуатаційноавторитарна” Система 2 “Доброзичливоавторитарна” Система 3 “Консультативнодемократична” Система 4 “Партисипативнодемократична” Керівники автократичні, не довіряють підлеглим, мотивують працівників загрозою покарання, застосовують заохочення, інформацію допускають тільки зверху вниз, обмежують прийняття рішень тільки вищою ланкою Керівники поблажливо впевнені в собі і вірять у підлеглих, мотивують їх заохоченнями та в якійсь мірі страхом і покаранням, допускають деяку інформацію знизу, отримують ідеї від підлеглих, дозволяють приймати рішення з деяких питань, але під суворим контролем Керівники довіряють підлеглим, але не повністю, прагнуть конструктивно використати їх ідеї і пропозиції, використовують для мотивації заохочення з рідким покаранням, організовують потік інформації в обох напрямках, консультуються з підлеглими Керівники виявляють повну довіру до підлеглих з усіх питань, завжди вислуховують їх думки та конструктивно їх використовують, заохочують підлеглих, залучають їх до постановки цілей і оцінки роботи по їх досягненню, організовують широкий обмін інформацією, діють як рівні у складі груп

2. Основні підходи до ефективного керівництва. 2. Стилі керівництва на засадах управлінської гратки Р. Блейка і Дж. Мутон. Американські дослідники, побудувавши управлінську гратку, виділили п’ять основних стилів керівництва, які різною мірою враховують інтереси людей (вертикальна вісь) та інтереси виробництва (горизонтальна вісь):

Ступінь врахування інтересів працівника В и с о к и й н и з ь к и й 9 1. 9. Управління в стилі позаміського клубу 9. 9. Колективне управління 8 7 6 5 5. 5. Організаційне управління 4 3 2 1 1. 1. “Бідність управління” 1 низький 2 9. 1. Режим підпорядкування керівнику 3 4 5 6 7 8 9 високий Ступінь врахування інтересів виробництва

1. 1. “Бідність управління”. З боку керівника потрібне лише мінімальне зусилля, щоб досягти такої якості робіт, котре дозволить уникнути звільнення 1. 9. Управлінські стилі позаміського клубу. Гранична увага до потреб підлеглих призводить до створення комфортної і дружелюбної атмосфери 9. 1. Режим підпорядкування керівнику. Створення таких робочих умов, де людські аспекти присутні у мінімальній мірі 9. 9. Колективне управління. Завдяки посиленій увазі і до підлеглих і до ефективності керівник добивається того, що підлеглі свідомо притягуються до мети організації 5. 5. Організаційне управління. Керівник досягає прийнятої якості виконання завдань, знаходячи баланс ефективності та хорошого морального настрою

2. Основні підходи до ефективного керівництва. 3. Ситуаційна модель керівництва Ф. Фідлера n Згідно з цією моделлю на поведінку керівника впливають такі фактори: 1) характер відносин між керівником та підлеглими (лояльність підлеглих, ступінь довіри до своїх керівників, привабливість особистості керівника тощо); 2) структура завдання підлеглому (чіткість формулювання завдань, звичність завдання, можливість структуризації тощо); 3) посадові повноваження керівника (обсяг законної влади, пов’язаної з посадою керівника, яка дає змогу йому використовувати винагороди, а також його посадові повноваження).

2. Основні підходи до ефективного керівництва. Ситуаційна модель керування Ф. Фідлера

2. Основні підходи до ефективного керівництва. На основі даного графіка можна зробити такі висновки: n керівники, орієнтовані на завдання, найефективніші у ситуаціях 1, 2, 3 і 8; n керівники, орієнтовані на людські відносини, ефективно керують у ситуаціях 4, 5 і 6; n у ситуації 7 добре можуть працювати обидва типи керівників.

2. Основні підходи до ефективного керівництва. 4. Ситуаційний підхід “шлях-ціль” Мітчелла і Хауса Базується на оцінці дії, яку створює поведінка керівника щодо мотивації, задоволеності та продуктивності праці підлеглого. Керівник спрямовує підлеглих на досягнення цілей організації через вплив на шляхи досягнення цих цілей. а саме:

2. Основні підходи до ефективного керівництва. n роз’яснення підлеглому того, що від нього вимагають; n спрямування зусиль підлеглих на досягнення цілей; n забезпечення підтримки; n наставництво; n усунення перепон у роботі підлеглих; n формування у підлеглих таких потреб, які може задовольнити керівник; n задоволення потреб підлеглих після досягнення цілей тощо.

2. Основні підходи до ефективного керівництва. Відповідно до цього, професор Хаус виділив чотири стилі керівництва: а) стиль підтримки б) інструментальний стиль в) стиль, який заохочує участь підлеглих у роботі г) стиль, який орієнтований на досягнення

2. Основні підходи до ефективного керівництва. 5. Ситуаційна теорія „життєвого циклу” Херсі та Бланшара Базується на усвідомленні того, що стилі керівництва залежать від „зрілості” виконавців, їх здатності відповідати за свою поведінку, бажання досягнути мети, освіти, досвіду, обізнаності в розв’язанні конкретних завдань.

2. Основні підходи до ефективного керівництва. Ситуаційна модель керування П. Херсі та К. Бланшара

2. Основні підходи до ефективного керівництва. У моделі виділені 4 стилі керування залежно від ступеня „зрілості” виконавців: n S 1 – „давати вказівки”. Це сполучення низького рівня орієнтації на людину і високого – на задачу. Такий стиль до підлеглих з низьким рівнем „зрілості” (М 1). У даному випадку підлеглі або не хочуть, або не здатні відповідати за конкретне завдання. Тому для них потрібні інструкції, вказівки, жорсткий контроль;

2. Основні підходи до ефективного керівництва. n S 2 – „ продавати”. Це одночасно висока орієнтація як на людину, так і на роботу. Підлеглі хочуть приймати відповідальність, але не спроможні внаслідок середнього рівня „зрілості” (М 2). Отже, керівник обирає поведінку, орієнтовану на завдання, і підтримує ентузіазм виконавців;

2. Основні підходи до ефективного керівництва. n S 3 – стиль, який базується на залученні підлеглих до прийняття рішень. У такій ситуації підлеглі спроможні, але не хочуть відповідати за виконання завдання. Підлеглі знають, що і як треба робити, їм не потрібні конкретні вказівки (середній рівень зрілості – М 3). Проте вони мають відчувати свою причетність до виконання поставленого завдання. Керівники можуть підвищити мотивацію підлеглих, надаючи їм можливість брати участь у прийнятті рішень;

2. Основні підходи до ефективного керівництва. n S 4 – делегування. Підлеглі і спроможні, і хочуть брати на себе відповідальність. Поведінка керівника за такої ситуації може поєднувати низький рівень орієнтації як на завдання, так і на людські відносини. Керівник дозволяє підлеглим діяти самостійно.

2. Основні підходи до ефективного керівництва. 6. Ситуаційна модель прийняття рішень керівником В. Врума та Ф. Йєттона концентрує увагу на процесі прийняття управлінських рішень, пропонує п’ять стилів керівництва, які використовують залежно від участі підлеглих у прийнятті рішень:

n n n Керівник сам розв’язує проблему або приймає рішення на основі одержаної інформації. Керівник отримує інформацію від своїх підлеглих, а потім сам розв’язує проблему. Керівник викладає проблему тим підлеглим, яких вона стосується, вислуховує пропозиції і приймає рішення. Керівник знайомить з проблемою групу підлеглих, колектив вислуховує пропозиції, а керівник приймає рішення. Керівник знайомить з проблемою групу підлеглих, разом з ними розглядає альтернативи і знаходить оптимальну. При цьому керівник прагне прийняття його пропозиції. n 1, 2 автократичний стиль n 3, 4 консультативний стиль; n 5 - повної участі.

3. Підходи до керівництва українського економіста Валерія Терещенка n У своїй праці „Наука керувати” Терещенко узагальнює свій власний досвід керівництва організаціями та виділяє 10 якостей, яким повинні відповідати сучасні менеджери:

3. Підходи до керівництва українського економіста Валерія Терещенка n n n n n Бути завжди управляючим, а не „погоничем” Впевненість у собі. Строгість і вимогливість. Завжди критикуй своїх підлеглих позитивно. Вміння заохочувати і карати. Вміння начальника цінувати час своїх підлеглих. Ввічливе, доброзичливе ставлення начальника до своїх підлеглих. Вміння говорити і мовчати. Почуття гумору, вміння посміятись, оцінити якийсь дотепний жарт. Цікався, вивчай своїх підлеглих.