Тема І Виникнення освіти й виховання в світовій

Тема І. Виникнення освіти й виховання в світовій суспільній цивілізації 1. Предмет і завдання історії педагогіки. 2. Підходи світової науки до виникнення виховання. Виховання у первісному суспільстві. 3. Виникнення перших шкіл у світовій цивілізації. 4. Виховання у Давній Греції. 5. Давньогрецькі філософи про формування людської особистості (Сократ, Платон, Аристотель, Демокрит). 6. Школа і педагогіка Стародавнього Риму.

Ключові слова та терміни Принципи історії педагогіки (об'єктивності, історизму, логічного взаємозв'язку); біологічний, психологічний, релігійний, соціологічний та культурологічний підходи до виникнення виховання; піктограми, папіруси, манускрипти; школи писців і жерців, рамесеум, ієрогліфи, агели, криптії, ефебія, калокагатія; гінекея, школи граматистів, кіфаристів, палестри; гімнасія, академія, школи риторів.

Література: n Левківський М. В. Історія педагогіки - Київ, 2003. n Галузинський В. М. , Євтух М. Б. Педагогіка: теорія та історія. -К, 1995. n Сбруєва А. А. , Рисіна М. Ю. Історія педагогіки у схемах, картах, діаграмах: Навчальний посібник. - Суми: Сум. ДПУ, 2000.

1. Предмет і завдання історії педагогіки Історія педагогіки - це наука, яка вивчає ретроспективне становлення та розвиток освітніх і виховних систем від найдревніших часів і до сьогодення. n Предмет історії педагогіки - процес виникнення, становлення і розвитку основних педагогічних категорій: "навчання", "освіта", "виховання", педагогічних систем та концепцій, а також унікального досвіду освітньої й виховної практики. n Культурологічний підхід: ретроспектива освітніх і виховних систем розглядається як пласт педагогічної культури, який, в свою чергу, є складовою загальнолюдської культури.

Принцип історизму Мета - виявити точно час і місце виникнення того чи іншого педагогічного явища, концепції чи системи. Реалізація принципу історизму призводить до виявлення новацій у педагогічному досвіді минулого і, разом з тим, дозволяє оцінити його з позицій сьогодення. Принцип логічного взаємозв'язку: Історія педагогіки розуміється як система історико-педагогічних явищ, яка розвивається у тісному взаємозв'язку з соціальним прогресом. n Освіта й виховання виникають не ізольовано, а в складній системі суспільного розвитку. Вони є соціальними складовими цього процесу, розвиваються разом з розвитком самого суспільства, виходячи з його потреб. Принцип об'єктивності передбачає розгляд історикопедагогічних явищ з відображенням їх істинності: об'єктивне оцінювання, виникнення та ретроспектива становлення того чи іншого педагогічного поняття.

n Джерельна база історико-педагогічних знань: пам'ятки давньої писемності, древні манускрипти, древні рукописи з питань освіти й виховання; архівні джерела; твори живопису, літератури, скульптури в аспекті ретроспективи освітньовиховних технологій; закони, проекти, звіти, доповіді (офіційні матеріали) конкретних держав у минулому; педагогічна, навчальна та методична література минулого; матеріали загальної та педагогічної преси минулого; мемуарна література минулого. n Функції історії педагогіки - формування в майбутніх вчителів здатності до аналізу, співставлення, порівняння певних педагогічних явищ в їх історичній ретроспективі.

n n 2. Підходи світової науки до виникнення виховання як суспільного явища Біологізаторський підхід щодо виникнення виховання: англійський філософ-соціолог Г. Спенсер і французький етнограф Ш. Летурно (кінець XIX ст. ). Відстоювали вульгарні еволюціоністські позиції. Виховання не є специфічною, характерною особливістю людського суспільства. Виховання є біологічним явищем, властивим всім живим організмам: як хребетним, так і безхребетним. Психологічний підхід (кінець XIX ст. ) - американський історик педагогіки П. Монро. В основі виховання лежить наслідування дітьми дорослих, наслідування є механізмом, сутністю виховного процесу. Сучасна психологія: Наслідування лише частково може пояснити сутність виникнення виховання. Релігійний підхід до виникнення виховання. Німецький історик педагогіки кінця ХІХ ст. К. Шмідт відстоював позицію релігійноідеалістичного походження виховання. У вихованні виявляється насамперед творча дія Духа Всемогутнього. За біблейською міфологією, у момент вигнання із Едему (Раю) перших людей - Адама і Єви - Бог-Отець через Святого Духа надав їм здатності до виховання дітей.

n Соціологічний підхід (трудовий) - друга половина XIX ст. (німецькі соціологи К. Маркс і Ф. Енгельс). Ф. Енгельс "Роль праці в процесі перетворення мавпи в людину", "Походження сім`ї, приватної власності і держави". Завдяки праці біологічні передумови виникнення людини змогли трансформуватися у людські на соціальному рівні. n Соціокультурний підхід до виникнення виховання (І. Д. Бех, І. А. Зязюн, О. А. Дубасенюк, М. В. Левківський, О. В. Сухомлинська). Виховання - результат накопичення досвіду соціальної, виробничої, мистецької та професійної культури. Головним його завданням стає інтеріоризація цих надбань зростаючою особистістю з тим, щоб забезпечити оптимальну її соціалізацію в суспільстві.

ВИХОВАННЯ У ПЕРВІСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ. Етапи становлення первісної людини. n людина неандертальського типу (100 тис. років до нашої ери) n кроманьйонці (40 тис. році до н. е. ) n дородовий період (між 100 тис. і 40 тис. років до н. е. ) n Ранній матріархат (40 до 20 тис. років до н. е. ). Молодші діти належали всьому роду, хлопчики супроводжували чоловіків на риболовлю та полювання; дівчатка допомагали готувати їжу жінкам, виготовляти посуд та примітивний одяг, тобто займалися домашніми справами. Виховання було безпосередньо пов'язане з виконанням побутових обов'язків і ще не виділялось в особливу соціальну діяльність.

n Пізній матріархат. (20 тис. років до н. е. ) Виготовлення значних знарядь праці та зачатки землеробства. Старші (немічні) починають виконувати спеціальну соціальну роль - готувати дітей (окремо хлопчиків та дівчаток) до життя. Табу - не робити чогось недозволеного, щоб не нашкодити самому собі. Толіон - закон кривавої помсти. ''Будинки молоді" - перші навчальні заклади. Окремо для дітей різної статі. n Патріархат. У зв'язку зі створенням моногамної сім'ї навчання у цих закладах починає доповнюватися домашнім вихованням. Трудове виховання підростаючого покоління доповнюється знайомством з релігійними культами.

В умовах первісного суспільства на етапі пізнього матріархату виховання виділяється як спеціальна соціальна діяльність, котра зумовлювалася конкретними вимогами тодішнього "виробництва" - здобуванням засобів для виживання. Виховання диференціювалося й відповідно до статі дитини (щодо хлопчиків і дівчаток). Ініціація (посвячення у дорослість) - практичні випробування для юнаків і дівчат.

3. Виникнення перших шкіл у світовій цивілізації n Піктографічні школи (від гр. - писаний фарбою, мальований і - пишу; мальоване письмо ). Виникли за 7 тис. років до н. е. на території нинішньої Мексики. n Країни Сходу: Ассирія, Вавилон, Єгипет, Китай, Індія: зростала роль міст, розвивались ремесла, торгівля, складався апарат державної влади. Виникли писемність, початки математики, астрономії та прикладних наук. Все це вимагало довготривалого й планомірного навчання. n Єгипет (IV тисячолітті до н. е. ). Два типи шкіл: школи жерців (школи каліграфічного письма) та школи писців (школи ієратичного письма). Школи жерців - навчалися хлопчики із жрецьких родин. Кількість учнів - не більше 10. Вивчали ієрогліфи (читання), письмо, рахунок, арифметику, астрономію, астрологію, давньоєгипетський релігійний культ. Школи влаштовувалися при храмах і називалися рамесеум. Термін навчання - до 10 років. Оволодіння грамотою набувало кастового й релігійного характеру. Школи писців (ІІІ тисячоліття) готували майбутніх державних чиновників Єгипту.

n Давній Китай - перші навчальні заклади з'явилися на початку періоду Шань-Інь (1766 р. до н. е. ). У ці часи школи мали назви: Сян, Сюй, Оюе. Зміст навчання передбачав оволодіння мистецтвом "Лю-і", етикетом, письмом, лічбою, музикою, стрільбою з лука, керуванням колісницею. Навчалися у школах понад 15 років. Китайська школа: державна і приватна. Програма навчання: досконале знання стародавніх текстів, уміння вільно оперувати висловлюваннями мудреців, уміння писати твори, в яких вільно викладалась і коментувалась мудрість стародавніх.

ОСВІТА ТА ВИХОВАННЯ У ДАВНІЙ ГРЕЦІЇ Афінська система Мета виховання: різнобічний гармонійний розвиток особистості Форми та зміст: 0 -7 р. - сімейне виховання; 7 -13 р. - мусична школа: школа граматиста (навчання грамоті і лічбі); школа кіфариста (літературномузичне виховання); 13 -18 р. - гімназійні школи: палестра (школа давнього п'ятиборства); гімнасія (риторика, гімнастика, музика); 18 -20 р. - ефебія Традиційні цінності полісного виховання: єдність, рівність перед законом, ідеал героїчного і безкорисного Спартанська система Мета виховання: підготовка мужніх, дисциплінованих, загартованих воїнів. Форми навчання і виховання: 0 -7 р. - сімейне виховання; 7 -18 р. агелли (військові загони); 18 -20 р. - військова служба (ефебія). Зміст навчання і виховання: володіння зброєю, розвиток сили і витривалості; елементарне навчання читанню й письму, розвиток кмітливості, вміння висловлювати думки аргументовано і лаконічно; естетичне виховання через військові пісні і танці, розвиток почуття краси тіла. Методи виховання: особистий приклад, змагання, формування звичок, покарання, бесіди; общинне виховання.

4. ВИХОВАННЯ У ДАВНІЙ ГРЕЦІЇ Стародавня Греція, VІ-IV ст. до н. е. - високого розвитку досягла філософія, в надрах якої закладались основи різних спеціальних галузей знань; утворилось декілька систем виховання підростаючого покоління. Спартанська система виховання. n Виховання здійснювалося державою, яка переслідувала завдання підготовки з дітей стійких та загартованих спартіатів-воїнів, майбутніх рабовласників. n Спартанців виховували в жорстких умовах, прагнучи виростити з хлопців суворих, безжалісних воїнів, а з дівчаток - воїтельниць-амазонок, які б мало в чому поступалися чоловікам. n Головним завданням було виховання жорстокості, ненависті до рабів у підростаючих рабовласників. Криптіі - нічні облави на рабів Щорічні публічні випробовування – змагання для підлітків Юнаки 18 -20 років об'єднувались у групи ефебів.

Афінська система виховання Ідея гармонійного розвитку особистості як мети виховання. n До 7 років діти обох статей виховувались вдома, в сім'ях. Потім хлопчики вступали до школи, а дівчатка проводили весь час у жіночій половині будинку - гінекеї. Їх навчали читати, писати, грати на музичних інструментах, займатися рукоділлям. n Хлопчики 7 -14 років навчалися у приватних школах граматистів і кіфаристів. У школах граматистів вчили писати, читати та рахувати. В школах кіфаристів (музики), крім елементарної грамоти, надавали літературну освіту і естетичне виховання. n Підлітки 14 -16 років у школі-палестрі (школі боротьби) навчалися п'ятиборству (біг, стрибки, боротьба, кидання диска і списа), плаванню З ними проводили бесіди з політичних і моральних питань. n Юнаки 17 -18 років з родин найзаможніших аристократів виховувалися в гімнасіях (гімназіях). Вивчали філософію, політику, літературу. n Юнаки 18 -20 років готувалися до військової служби в групах ефебів. Вивчали зброю, морську справу, фортифікацію, військові статути, закони держави, брали участь у громадських святах і театральних виставах. Найздібніші продовжували навчання ще майже 10 років в академії (започаткована Сократом для підготовки філософів і крупних політиків

Вчителі - дидаскали (від грецького слова "дидаско" - навчаю). "калокагатія" - ідея гармонійного розвитку особистості, у якому весь зміст виховання спрямовувався на досягнення фізичної і духовної досконалості в їх єдності. Загальне для обох виховних систем - класовий характер освіти і виховання та презирливе ставлення до фізичної праці. Діти рабів не мали можливості відвідувати будь-які школи, і їх виховання відбувалось у праці нарівні з дорослими.

5. ДАВНЬОГРЕЦЬКІ ФІЛОСОФИ ПРО ФОРМУВАННЯ ЛЮДСЬКОЇ ОСОБИСТОСТІ (СОКРАТ, ПЛАТОН, АРИСТОТЕЛЬ, ДЕМОКРИТ)

n Сократ (469 -399 до н. е. ) - син ремісника, став ідеологом великої земельної аристократії. Заперечував пізнання світу і природи через їх недоступність людському розуму, намагався довести, що люди повинні пізнавати лише самих себе і вдосконалювали свою мораль - це і було метою виховання. n Сократ вів бесіди з питань моралі на площах, заставляв своїх слухачів шляхом запитань і відповідей знаходити "істину", сам при цьому не пропонував готових положень і висновків. n Такий стиль ведення бесід зі слухачами став називатись сократівським, а з часом - евристичним.

n Платон (427 -347 до н. е. ) - видатний давньогрецький філософ, об'єктивний ідеаліст, учень Сократа. n Твори "Держава", "Закон" - накреслив проект нової системи виховання дітей і молоді в рабовласницькій державі: діти до 7 років повинні виховуватись на "майданчиках" біля храмів, де жінки-виховательки, призначені державою, розвивають їх за допомогою ігор, казок, пісень, бесід

З 7 до 12 років діти відвідують державну школу, де вчаться читати, писати, рахувати, музиці і співу. 12 -16 років - пропонується школа фізичного виховання - палестра - з гімнастичними вправами. Нездібні діти відсіваються в ряди землеробів і ремісників. З 18 до 20 років - ефебія - посилена військово-гімнастична підготовка. З 20 -ти років юнаки, які не виявили здібностей до наук, ставали воїнами, а ті, що залишилися, до 30 років вивчають такі науки, як арифметика, геометрія, астрономія і музика. Вони готуються до виконання важливих державних доручень. Від 30 до 35 р. найздібніші можуть продовжувати освіту, щоб потім стати керівниками держави. Після 50 -ти років вони звільняються від керівництва державою і можуть далі самовдосконалюватись. n Виховання жінок повинно бути як в Спарті. До рабів рекомендує ставитись суворо, не ніжити, карати за будь-які проступки, об'єднувати в групи за ознакою різномов'я, щоб вони не спілкувалися між собою. n Ряд цікавих думок: про необхідність виховання дітей дошкільного віку, фізичне виховання, розширення програми навчання, створення державної системи виховання, освіти для дорослих і самовдосконалення людини протягом життя.

n Аристотель (384 -322 до н. е. ) - учень Платона, n n n давньогрецький філософ і педагог, автор наукових праць у галузі філософії, політики, естетики, природознавства. Був вихователем О. Македонського. В 335 р. заснував в Афінах філософську школу - Лікей. Метою виховання є розвиток в людині вищих якостей душі - розумової і вольової. Виховання повинно здійснюватись державою, яка визначає його мету, завдання і зміст. Аристотель пропонує власну вікову періодизацію: від народження до 7 років; від 7 до 14 років (початок статевої зрілості); під початку статевої зрілості до 21 року. До 7 років дитина виховується в сім'ї, де батьки повинні її загартовувати, виховувати засобами гри, казки, музики, моральних бесід. Від 7 до 14 років діти мали відвідувати державні школи, в яких займатимуться фізичними вправами, музикою, вчаться читати, лічити. Під 14 до 21 року підлітки та юнаки здобувають в школах середню освіту, яка включає знання з літератури, історії, філософії, математики, астрономії, музики.

n Демокрит (460 -370 до н. е. ) - n n давньогрецький філософматеріаліст. Створив атомістичну теорію, визнавав пізнання світу. Відстоював принципи природовідповідності, гармонійного розвитку людини; великого значення надав трудовому вихованню дітей і молоді, використанню вправ у вихованні моральної поведінки. Мета виховання - підготувати молодь до реального життя на землі. Основним у вихованні має бути оволодіння знаннями про природу.

6. ШКОЛА І ПЕДАГОГІКА СТАРОДАВНЬОГО РИМУ У Римі успадкували деякі кращі традиції афінян, але на зміну музичному вихованню прийшло виховання ораторів. Римська система виховання й навчання склалась в VI - V ст. до н. е. . Патриції - рабовласники, вільне привілейоване населення, плебеї - вершники, біднота). У школах навчалися тільки хлопчики. Марк Фабій Квінтіліан. Твір "Про виховання ораторів" - вперше визначив якості викладача школи риторів. Думки щодо утвердження рівних взаємин з учнями, виявлення поваги до них.

ОРІЄНТОВНА СИСТЕМА ОСВІТИ У ДАВНЬОМУ РИМІ n Сімейне виховання (від народження до 7 років) n Елементарна школа (від 7 до 11 -12 років) - з V ст. н. є. - мала суто практичний характер (хлопчаків і дівчат навчали читанню, письму, лічбі). n Граматична школа (від 11 до 12 -15 років) - передбачалося вивчення латинської і грецької мови та літератури (граматика, поетика, стилістика на основі творів Гомера, Вергілія, Теренція) (оволодінню основами "вільних мистецтв" приділялось другорядне значення), здійснювалося формування "досконалого оратора". n Школа ритора (від 15 до 20 років) - незначна кількість юнаків теоретично і практично детально вивчала ораторське мистецтво за зразком промов Цицерона для підготовки до судової діяльності.

Творчі завдання і реферати: Взаємозв'язок культури й освіти у доісторичних світових цивілізаціях. 2. Порівняльний аналіз думок (поглядів) грецьких, римських і східних філософів щодо виховання особистості. 3. Характеристика змісту освіти й виховання у перших школах (порівняльний аналіз). 4. Становлення виховання дітей у доісторичний період з XX ст. до н. е. до поч. н. е. 1.

Питання для роздумів і проблемні запитання: 1. З билин, казок, прислів'їв і приказок наведіть приклади, підтверджуючі наявність в буденній свідомості людей зачатків педагогічної думки. 2. Позначте особливості виховання в первісному суспільстві. 3. Проаналізуйте афінську і спартанську системи виховання, виділите спільне і відмінне в навчанні і вихованні хлопчиків і дівчаток. Поясните, чим пояснюється їх своєрідність. 4. У чому відмінність поглядів на людину, навчання і виховання у древніх греків, римлян і ранніх християн. 5. Вивчите в навчальному посібнику “Хрестоматія по історії педагогіки за кордоном” главу “Філософи старовини про виховання” і виділите основні думки про виховання філософів Давньої Греції.

Визначите загальне і відмінне в еволюційно-біологічній концепції Ж. Летурно і психологічній П. Монро. Заповните таблицю: Концепція Автор Загальна характеристика Схоже Відмінність

Заповните таблицю. Філософи Давньої Греції Основні думки про виховання

ПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ 1. Виділите основні чинники виникнення і розвитку перших навчальних закладів у давніх цивілізаціях Сходу. 2. Проаналізуйте розвиток школи в давній Месопотамії. 3. Розкрійте сутність навчання і виховання в родинних, лісових школах, в Індії в буддійську епоху. Покажіть, як сьогодні спотворюються ідеї цих шкіл. 4. Проаналізуйте ідеї Конфуція за запропонованою схемою: n мета виховання; n принципи виховання; n роль природи і суспільства у вихованні; n роль спадковості в кінцевому педагогічному результаті; n про природні можливості людей у вихованні і навчанні; n програма навчання “синів піднебіння” і “благородних мужів” шести наукам. 5. Виділите ключові слова, що складають понятійний апарат теми. Запишіть в педагогічний словничок.

Виділите специфіку виховання в країнах Давнього Сходу. Заповните таблицю: Держава Мета Специфіка Навчально. Давнього виховання і виховні Сходу навчання установи