Тема Фонетичні орфоепічні та орфографічні норми української літературної

Тема Фонетичні, орфоепічні та орфографічні норми української літературної мови

План 1. Нормативність як важлива ознака літературної мови. 2. Типи мовних норм. 3. Фонетична та орфоепічна правильність українського професійного спілкування.

Культура мовлення – це система вимог, регламентацій стосовно вживання мови в мовленнєвій діяльності (усній чи писемній). дотримання усталених мовних норм усної і писемної літературної мови, а також свідоме, цілеспрямоване, майстерне використання мовновиражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування.

Головним завдання культури мови є: • виховання навичок літературного спілкування; • пропаганда й засвоєння літературних норм у слововжитку, граматичному оформленні мови; • у вимові та наголошуванні; • неприйняття спотвореної мови, тобто суржику.

Культура мовлення виявляється у: нормативності, адекватності, естетичності, поліфункціональності мовлення.

Нормативність – це дотримання правил усного та писемного мовлення: правильне наголошування, інтонування, слововживання, будова речень, діалогу, тексту, це дотримання загальноприйнятих стандартів.

НОРМА – це однакове, загальноприйняте вживання елементів мови, правила їх використання у визначений період. Норми не видумуються вченими, а відбивають закономірні процеси і явища, що відбуваються в мові, підтримуються мовною практикою.

МОВНА НОРМА – це сукупність мовних засобів, що відповідають системі мови й сприймаються її носіями як зразок суспільного спілкування у певний період розвитку мови і суспільства. головна категорія культури мови, а також важливе поняття загальної теорії мови

Розрізняють норму безваріантну (напр. , слово земля вимовляють із наголосом на останньому складі) й варіантну (напр. , паралельно вживаються форми (у) цвіті й (у) цвіту).

НОРМА ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ – це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, закріплених у процесі суспільної комунікації.

ТИПИ МОВНИХ НОРМ Розрізняють орфоепічні, лексичні, граматичні, стилістичні, орфографічні та пунктуаційні норми

ОРФОЕПІЧНІ НОРМИ регулюють правильну вимову звуків, звукосполучень у мовному потоці та наголошування слів.

ЛЕКСИЧНІ НОРМИ встановлюють слововживання. Лексичні норми зафіксовані у СУМ (11 т. ), Орфографічному словнику української мови тощо. У лексиці офіційно-ділового стилю часто вживають слова-кальки з російської мови, що є помилкою.

ГРАМАТИЧНІ НОРМИ передбачають правильне вживання форм слів, використання усталеної побудови словосполучень, речень.

СТИЛІСТИЧНІ НОРМИ визначають вживання мовних засобів відповідно до стилю мовлення.

ОРФОГРАФІЧНІ НОРМИ – це загальноприйняті правила (система правил) передачі мови на письмі (правопис).

ПУНКТУАЦІЙНІ НОРМИ регулюють вживання розділових знаків; вони не тільки полегшують сприймання тексту і виклад думок на папері, але й визначають зміст.

ТИПИ МОВНИХ НОРМ Розрізняють орфоепічні, лексичні, граматичні, стилістичні, орфографічні та пунктуаційні норми, оволодіння якими сприяє підвищенню культури мови.

1. [р] у кінці слова і складу – твердий (календар, звір, бур’ян), а на початку складу перед я вимовляється м’яко – рясно, буряк, обряд, зоря. 2. Розмежовувати буквосполучення [дж], [дз]: а) дзвоник, кукурудза, нагороджений; б) надзвичайно, піджати, підземелля. 3. Літерою щ в українській літературній мові позначається звукосполучення шч. (відступ від норми: вишьшьий, нашьшьадки).

4. Орфоепічна норма, що регулює вживання фрикативного г (голос) та проривного ґ (ґанок), розхитана внаслідок вилучення з української абетки літери ґ в 1933 році. Нове видання „Українського правопису” поновило цю літеру. Її рекомендується писати, а відповідний звук вимовляти в українських і запозичених та зукраїнізованих словах аґрус, ґава, ґазда, ґандж, ґанок, ґатунок, ґвалт, ґедзь, ґелґотати, ґерґотати, ґиґнути, ґирлиґа, ґлей, ґніт, ґрасувати, ґрати, ґречний, ґринджоли, ґрунт, ґудзик, ґуля, джиґун, дзиґа, дзиґлик та в похідних від них ґвалтувати, ґратчастий, ґречність, підґрунтя тощо.

5. Асимілятивні зміни приголосних: принісши – [прин´іш: и], зжовклий – [ж: оýклиj], зчісувати – [шч’ісувати], наїжся – [наjіз´с´а], торгуєшся – [торгуjес´: а], пишеться – [пишиц´: а]. 6. Зубні д, т, з, с, ц, л, н, перед [і] вимовляються м’яко: [ст´іл´ц´і], [д´н´і].