Скачать презентацию Тема ЕМОЦІЙНА СФЕРА ОСОБИСТОСТІ 1 Визначення емоцій і Скачать презентацию Тема ЕМОЦІЙНА СФЕРА ОСОБИСТОСТІ 1 Визначення емоцій і

Емоц сфера особ.ppt

  • Количество слайдов: 45

Тема. ЕМОЦІЙНА СФЕРА ОСОБИСТОСТІ 1 Визначення емоцій і почуттів. 2. Джерела емоцій. 3. Функції Тема. ЕМОЦІЙНА СФЕРА ОСОБИСТОСТІ 1 Визначення емоцій і почуттів. 2. Джерела емоцій. 3. Функції емоцій. 4. Фізіологічне підґрунтя емоцій 5. Властивості емоцій. 6. Класифікація емоцій. 7. Авторські класифікації емоцій.

1. Визначення емоцій і почуттів. В історії психології достатньо явно існувала традиція розділяти і 1. Визначення емоцій і почуттів. В історії психології достатньо явно існувала традиція розділяти і протиставляти у психічному пізнавальні і емоційно-мотиваційні утворення. Л. С. Виготський назвав відрив інтелектуальної сторони свідомості від її афективної і вольової сторін «основним і корінним пороком усієї традиційної психології…» . Водночас існував і протилежний принцип під назвою «єдність інтелекту і афекту» , про що С. Л. Рубінштейн висловився наступним чином: «…само мислення як реальний психічний процес є єдністю інтелектуального і емоційного, а емоція – єдністю емоційного і інтелектуального» . За поглядом В. К. Вілюнаса, афективність, «у певному сенсі - як найінтимніша, специфічна характеристика психічного, можливо, навіть за своїм значенням переважає інтелект» . Згідно з твердженням Г. Х Шингарова, емоції мають першорядне значення у вихованні особистості, прищепленні їй соціально значущих рис. Знання, злиті з почуттям, утворюють переконання і цінності особистості, які, по суті, і є серцевиною людської особистості.

1 Визначення емоцій і почуттів. Важливим є з’ясування: закономірностей у формуванні і розвитку особистості 1 Визначення емоцій і почуттів. Важливим є з’ясування: закономірностей у формуванні і розвитку особистості щодо такого злиття знань і почуттів, а також можливостей «розщеплення» патологічних психічних і особистісних утворень і процесів у контексті розв’язання завдань психокорекції, психотерапії, загалом - у наданні психологічної допомоги у процесі діяльності практичного психолога.

1. Визначення емоцій і почуттів. Цілісне визначення емоцій, згідно з К. Ізардом, повинно пов’язувати 1. Визначення емоцій і почуттів. Цілісне визначення емоцій, згідно з К. Ізардом, повинно пов’язувати три аспекти, три компонента, що характеризують емоційні явища: 1) усвідомлюване відчуття емоцій, 2) процеси, що відбуваються у нервовій, дихальній, травній, та інших системах організму, 3) експресивні комплекси емоцій. що можна спостерігати, наприклад на обличчі. Виходячи із сутності психічних явищ, емоції і почуття є однією з форм прояву психіки, тобто вони також відносяться до психічних явищ. Емоції і почуття утворюють емоційну сферу особистості і можуть мати різні форми, кожна з яких у більшій чи меншій мірі є наближеною до процесу, стану чи властивості або є ними усіма водночас.

1. Визначення емоцій і почуттів. Існує принципова дихотомія (подвійність) будови психічного. У суб’єктивному образі 1. Визначення емоцій і почуттів. Існує принципова дихотомія (подвійність) будови психічного. У суб’єктивному образі будь – який зміст дістає подвійне відображення: - на основі тих чи інших когнітивних характеристик (пізнавальних психічних процесів) і - у вигляді почуттів (емоційних психічних процесів). Для розуміння сутності емоційних явищ слід звернутися до функцій психіки і розглядати емоційні явища в контексті відображальної і регуляторної функції психіки. Так що ж відображають, і що, і в який спосіб регулюють емоції як форма психічної діяльності? Емоції і почуття відображають значення (корисність чи шкідливість, приємність чи неприємність) впливаючого фактора і регулюють психічну діяльність, а відтак і діяльність усього організму у відповідному напрямку.

1. Визначення емоцій і почуттів. Відмінність відчуття від почуття. Часто буває так, що говорячи 1. Визначення емоцій і почуттів. Відмінність відчуття від почуття. Часто буває так, що говорячи про почуття, вживається слово, що стосується відчуттів. Наприклад: «Я відчуваю радість, відчуваючи запах квітки» , хоча повинно було би вживатись словосполучення «почуваю радість» . Однак, у побутовій мові так не висловлюються. Крім того, органи чуття повинні були би називатись органами відчуття, тому що органи чуття не є органами радості чи суму тощо. Радість чи смуток існують у самій людині, притаманні особистості, і являють собою переживання ставлення до того, що відчули на рівні органів чуття, що відобразили органи чуття.

1. Визначення емоцій і почуттів. Відмінність емоцій від почуттів. Емоції – особливий клас суб’єктивних 1. Визначення емоцій і почуттів. Відмінність емоцій від почуттів. Емоції – особливий клас суб’єктивних психічних явищ (психологічних станів, що відображають у формі безпосередніх переживань, процес і результати діяльності, спрямованої на задоволення актуальних потреб. Почуття – це переживання у різній формі - сталій і узагальненій - внутрішнього ставлення людини до того, що відбувається в її житті, що вона пізнає або робить. Основні форми перебігу і прояву почуттів є наступними: емоції, настрої, пристрасті, афекти, стреси, власне почуття.

1. Визначення емоцій і почуттів. Сучасних учених, які розглядають співвідношення почуттів і емоцій, можна 1. Визначення емоцій і почуттів. Сучасних учених, які розглядають співвідношення почуттів і емоцій, можна поділити на чотири групи. 1 -а група ототожнює почуття й емоції або дає почуттям таке ж визначення, яке інші психологи дають емоціям; 2 -а група вважає, що почуття є одним із видів емоцій (емоційних явищ); 3 -а група визначає почуття як родове поняття, що поєднує різні види емоцій як форми переживання почуттів (емоції, афекти, настрої, пристрасті й власне почуття); 4 -а - розмежовує почуття й емоції.

1. Визначення емоцій і почуттів. Прямої відповідності між почуттями й емоціями немає: та сама 1. Визначення емоцій і почуттів. Прямої відповідності між почуттями й емоціями немає: та сама емоція може виражати різні почуття, і те саме почуття може виражатися в різних емоціях. Переживання почуттів виступає як психічний стан, де сприйняття і розуміння, знання про щось виступають у єдності з особистісним ставленням до сприйнятого, зрозумілого чи невідомого, тобто єдність пізнавальної сфери особистості і її індивідуальних особливостей.

1. Визначення емоцій і почуттів. Згідно з Е. П. Ільїним, емоційна сфера особистості містить 1. Визначення емоцій і почуттів. Згідно з Е. П. Ільїним, емоційна сфера особистості містить усі форми емоційного реагування, до яких належать: • емоційний тон відчуттів, • короткотривалі емоції, • стійкі емоційні стани та • емоційна поведінка. Емоційний тон відчуттів – це емоційне забарвлення відчуттів та сприймань, філогенетично найдревніша емоційна реакція, яка пов'язана з задоволенням чи незадоволенням в процесі пізнання світу.

1. Визначення емоцій і почуттів. Емоції (від. лат. – хвилюю, збуджую) – це відносно 1. Визначення емоцій і почуттів. Емоції (від. лат. – хвилюю, збуджую) – це відносно прості та короткотривалі душевні переживання, які характеризують ситуативне ставлення людини до навколишнього світу і до самої себе (радість, сум, страх, гнів тощо). Емоції властиві людині з моменту народження, тому, їх вияв є подібним у представників різних культур і у новонароджених дітей.

1. Визначення емоцій і почуттів. Емоційний стан – це така психологічна характеристика, що відображає 1. Визначення емоцій і почуттів. Емоційний стан – це така психологічна характеристика, що відображає порівняно тривалі душевні переживання особистості. Найбільш поширеними формами таких переживань є: настрій, пристрасть, екстаз, афект, натхнення, тривога, апатія, фрустрація, емоційне вигорання та стрес.

1. Визначення емоцій і почуттів. Настрій – це загальний відносно стійкий емоційний стан людини, 1. Визначення емоцій і почуттів. Настрій – це загальний відносно стійкий емоційний стан людини, що характеризує її життєвий тонус упродовж певного часу. Настрій вирізняється слабкою інтенсивністю, тривалістю (може зберігатися годинами, а то й днями).

1. Визначення емоцій і почуттів. Пристрасть – це стійкий, глибокий і тривалий емоційний стан 1. Визначення емоцій і почуттів. Пристрасть – це стійкий, глибокий і тривалий емоційний стан людини, пов'язаний з її стійким прагненням до певного об'єкта. Цим об'єктом може бути як інша людина, так і предмет, діяльність. Хвилювання – це психічний стан помірної стійкості та різної інтенсивності, зумовлений підвищеним збудженням нервової системи. Афект – це відносно короткотривалий емоційний стан, який відображає сильні і бурхливі емоції людини. Ці емоції подібні на спалах чи вибух. наприклад, спалах радості, вибух гніву.

1. Визначення емоцій і почуттів. Тривога – це емоційний стан гострого внутрішнього беззмістовного неспокою, 1. Визначення емоцій і почуттів. Тривога – це емоційний стан гострого внутрішнього беззмістовного неспокою, який пов'язаний з прогнозуванням невдачі, небезпеки або з очікуванням чогось важливого для людини в умовах невизначеності. На відміну від страху, це реакція на невизначену загрозу. Тривогу можна назвати страхом очікування. Вона є результатом активності фантазії. Індивідуальнопсихологічну особливість, яка виявляється у схильності людини до частого та інтенсивного переживання тривоги, називають тривожністю. Реактивна (ситуативна) тривожність – це тривожність викликана певною конкретною ситуацією, і є реакцією на цю ситуацію. Особистісна тривожність – це стійкий емоційний стан особистості, що характеризує схильність людини сприймати великий спектр ситуацій як загрозливі та реагувати на такі ситуації станом тривоги.

1. Визначення емоцій і почуттів. Фрустрація (від лат. — марне сподівання, невдача, обман) – 1. Визначення емоцій і почуттів. Фрустрація (від лат. — марне сподівання, невдача, обман) – це психічний стан зростаючого незадоволення, що виникає в ситуаціях, які перешкоджають: Ø досягненню мети, Ø задоволенню потреб, Ø бажань, Ø загрожують людині. Фрустрація може спричинити: § агресію, § депресію, § регресію або § переоцінку цілей і бажань.

1. Визначення емоцій і почуттів. Агресія (від лат. — нападаю) є деструктивною поведінкою людини 1. Визначення емоцій і почуттів. Агресія (від лат. — нападаю) є деструктивною поведінкою людини з прагненням заподіяти травму іншому або собі. Депресія (від лат. – пригнічення, придушення) – це стан пригніченості, песимізму, занепаду духовних сил.

1. Визначення емоцій і почуттів. Стрес – це неспецифічна реакція організму на будьякий несприятливий 1. Визначення емоцій і почуттів. Стрес – це неспецифічна реакція організму на будьякий несприятливий вплив. Це поняття позначає велике коло станів, котрі обумовлені виконанням діяльності в особливо складних умовах і виникають у відповідь на різноманітні екстремальні впливи – стресори. З цим поняттям тісно пов’язане поняття стрсостійкості, тобто емоційної та фізіологічної стійкості організму до випливу несприятливих факторів – виражається емоційною стійкістю реакції, відсутністю фізіологічного виснаження. Поняття емоційної стійкості виявляється у здатності до збереження оптимального емоційного напруження в умовах емоційної оцінки ситуації як необхідної психічної якості в умовах стресу, як здатності підтримувати високий, продуктивний рівень психічної діяльності, стабільності емоцій. Емоційна стійкість є наслідком нервових процесів, а тому пов’язана із темпераментом особистості.

1. Визначення емоцій і почуттів. • У тісному зв’язку із поняттям стресу є поняття 1. Визначення емоцій і почуттів. • У тісному зв’язку із поняттям стресу є поняття копінгу (від. англ. – долати) – це адаптивна поведінка подолання стресу з метою відновлення рівноваги. Згідно з Н. Ендлером та Дж. Паркером можна виділити три основні стратегії подолання стресу: 1. Копінг, орієнтований на завдання – спрямований на проблему, розв’язання завдання, когнітивне переструктурування, спроби змінити ситуацію, тощо; 2. Копінг, орієнтований на емоції – спрямуваний на зменшення стресу чи напруги, тенденція до концентрації на власних переживаннях, фантазування тощо; 3. Уникнення – когнітивні та поведінкові зміни, спрямовані на уникнення та відхід від стресової ситуації. Ця стратегія може містити відволікання від проблеми, що проявляється у відстороненні від проблеми та залученні у інші види активності, або виявлятися у пошуку соціальної підтримки, наприклад, контактів з іншими.

2. Джерела емоцій. Джерелами емоцій можуть бути минуле, теперішнє, майбутнє, а саме: 1. Сигнали, 2. Джерела емоцій. Джерелами емоцій можуть бути минуле, теперішнє, майбутнє, а саме: 1. Сигнали, пов’язані з певними потребами, наприклад в їжі, теплі, сексі. 2. Спогади, в які мимовільно чи довільно занурюється людина. 3. Передбачення: страх перед болем, депривацією, (дефіцитом), неможливістю задоволення потреби; сигнали про невизначене, нове, цікавість, інтерес тощо. 4. Характер перебігу процесів регуляції і виконання діяльності. При сприятливому перебігу процесу – позитивні емоції, при перешкодах, паузах, утисках – негативні: гнів, роздратування тощо.

2. Джерела емоцій. Джерелом емоцій, за Фрессом, є наступні емоціогенні ситуації: 1. Недостатність можливостей 2. Джерела емоцій. Джерелом емоцій, за Фрессом, є наступні емоціогенні ситуації: 1. Недостатність можливостей пристосування. Людина не може або не вміє дати адекватну відповідь на стимуляцію при: 2. новизні ситуації; 3. незвичайності ситуації; 4. раптовості ситуації. 2. Надлишкова мотивація не знаходить застосування: 1. при фрустрації; 2. присутності інших осіб; 3. при конфліктах.

3. Функції емоцій Можна виокремитити наступні функції емоції, розглядаючи їх виникнення як результат еволюції 3. Функції емоцій Можна виокремитити наступні функції емоції, розглядаючи їх виникнення як результат еволюції психіки: 1) внутрішній сигнал про значення для організму зовнішнього сигналу; 2) інтеграція (регуляція) всіх функцій організму в єдине ціле для ефективнішого забезпечення життєдіяльності; 3) адаптація (пристосування) до складних умов життя на основі стереотипного способу поведінки в умовах небезпеки (ступор, біг, гнів, агресивні реакції тощо); 4) засіб комунікації – повідомлення про емоційний стан індивіда (особини – у тварин) у інтравидовому та інтервидовому спілкуванні, 5) засіб визначення значущості умов для задоволення потреб; 6) функція оцінки перебігу психічних і органічних процесів та оцінки перебігу і результатів діяльності людини; 7) евристична, антиципуюча, що дозволяє передбачати розвиток подій і скорочувати пошук правильного рішення;

4. Фізіологічне підґрунтя емоцій Фізіологічно емоції пов’язані з центрами умовних і безумовних рефлексів, тобто 4. Фізіологічне підґрунтя емоцій Фізіологічно емоції пов’язані з центрами умовних і безумовних рефлексів, тобто з діяльністю кори і підкоркових утворень. В останніх містяться центри дихальної, серцевосудинної системи, системи травлення, секреторної та ін. Тому при емоційному збудженні спостерігаються різні фізіологічні прояви: почервоніння шкіри, тобто посилення кровообігу, посилення серцебиття, дихання, потовиділення тощо. Взагалі кора головного мозку і підкорка знаходяться, у певному розумінні, у протидії. Кора гальмує (контролює) підкорку і стримує зовнішні прояви почуттів. Але при значних впливах імпульси збудження захоплюють нижчі відділи (центри) мозку, стримуюча сила кори падає і втрачається емоційна стриманість, іншими словами стає можливою емоційна експресивність.

4. Фізіологічне підґрунтя емоцій Досліди свідчать, що існують центри позитивних і негативних емоцій, тобто 4. Фізіологічне підґрунтя емоцій Досліди свідчать, що існують центри позитивних і негативних емоцій, тобто центри задоволення і центри страждання, причому останні об’єднані в єдину систему. Тому негативні емоції переживаються одноманітно, сигналізуючи про загальне неблагополуччя. Переживання позитивних емоцій є більш різноманітним і диференційованим. Оскільки емоції пов’язані із фізіологічними процесами, то їх наявність можна визначати через: 1) самозвіт людини щодо власного стану, 2) за вегето-судинними показниками – частоті серцебиття, дихання, характеристиками тиску тощо, 3) за психомоторикою – мімікою, пантомімікою, руховими реакціями, голосовою експресією тощо.

5. Властивості емоцій. До властивостей емоцій належать: • універсальність, • пластичність, • динамічність, • 5. Властивості емоцій. До властивостей емоцій належать: • універсальність, • пластичність, • динамічність, • накопичення, • пристрасність, • утримування у пам’яті, • заразливість, • переключуваність, • адаптивність, • перенесення на інші об’єкти, • домінантність, • іррадіація, • амбівалентність.

6. Класифікація емоцій. • Прийнято класифікувати емоції та почуття за наступними ознаками: • За 6. Класифікація емоцій. • Прийнято класифікувати емоції та почуття за наступними ознаками: • За рівнем організації емоції поділяють на нижчі і вищі. • За знаком емоції поділяють на позитивні і негативні. • За характером впливу на життєдіяльність емоції поділяють на стенічні (активізуючі, підсилюючі) і астенічні (знесилюючі). Слід зазначити, що як негативні, так і позитивні емоції можуть бути як стенічними, так і астенічними. • За ступенем розвитку емоції поділяють на прості і складні, останні американський психолог К. Ізард назвав фундаментальними.

6. Класифікація емоцій. • Прості емоції тісно пов’язані із відчуттями, їх розглядають як емоційний 6. Класифікація емоцій. • Прості емоції тісно пов’язані із відчуттями, їх розглядають як емоційний тон відчуттів. Їх викликає безпосередня дія на організм різних чинників, що пов’язані із задоволенням актуальних потреб. • До них можуть належати переживання задоволення чи незадоволення від їжі, запаху, звуку тощо, тобто їм характерне реагування на окремі властивості об'єктів або явищ: приємний чи неприємний запах хімічних речовин або смак продуктів; приємний або неприємний звук, який дратує чи тішить тощо.

6. Класифікація емоцій. Функції емоційного тону відчуттів. 1. Перша функція емоційного тону відчуттів, орієнтувальна, 6. Класифікація емоцій. Функції емоційного тону відчуттів. 1. Перша функція емоційного тону відчуттів, орієнтувальна, що полягає у повідомленні організму, щодо безпеки чи небезпеки різного роду впливів. 2. Друга функція емоційного тону відчуттів забезпечення зворотного зв'язку щодо того, чи є задоволеною чи незадоволеною та чи інша біологічна потреба людини (тварини). 3. Третя функція емоційного тону відчуттів пов'язана з регуляцією, підтриманням поведінки, що забезпечує досягнення потрібного організму результату.

6. Класифікація емоцій. Це стосується і гальмуванні певної поведінки. Наприклад, якщо організму вона небажана 6. Класифікація емоцій. Це стосується і гальмуванні певної поведінки. Наприклад, якщо організму вона небажана й шкідлива в цей момент, тоді виникає почуття відрази до об'єкта, який раніше викликав задоволення. Так, при розладі діяльності шлунково-кишкового тракту потрібно на якийсь час припинити вживання їжі. При цьому патологічні процеси у внутрішніх органах збуджують нервові структури - «центри відрази» . Тепер будь-яке подразнення від безпосереднього контакту з їжею до її вигляду, запаху лише підсилює відразу й тим самим запобігає потраплянню їжі в шлунково-кишковий тракт, сприяючи перебігу відновлювальних процесів. У цьому разі тварина чи людина теж змушена поводитися певним чином доти, поки відраза до їжі не зникне й організм не досягне потрібного йому результату.

6. Класифікація емоцій. Щодо механізмів виникнення емоційного тону відчутті, як зазначає В. К. Вілюнас, 6. Класифікація емоцій. Щодо механізмів виникнення емоційного тону відчутті, як зазначає В. К. Вілюнас, «. . . є підстави стверджувати, що до відповідної реакції спонукає суб'єкта не вплив, який спричиняє біль, а сам біль, не харчове підкріплення, а позитивне емоційне його сприйняття, тобто не сам подразник, а той емоційний стан, який він викликає» . Власне, цей емоційний стан, що виникає за механізмом безумовного рефлексу, і є емоційним тоном відчуттів.

6. Класифікація емоцій. У тварин і людини в головному мозку є «центри задоволення» й 6. Класифікація емоцій. У тварин і людини в головному мозку є «центри задоволення» й «центри незадоволення» (особливо багато тих й інших у: підгорбовій (гіпоталамічній) ділянці, у мигдалеподібному ядрі, зоні перегородки), подразнення яких і створює відповідні переживання.

6. Класифікація емоцій. Появу задоволення-невдоволення визначає не лише якість подразника, а й його сила. 6. Класифікація емоцій. Появу задоволення-невдоволення визначає не лише якість подразника, а й його сила. Відомо, що подразник, який викликав приємне відчуття, може спричиняти біль чи ставати неприємним при зростанні його сили, тому у психології розглядають і таку характеристику як оптимальну зону інтенсивності впливу подразника. Надто інтенсивне задоволення називають екстазом, а дуже сильне невдоволення стражданням. Незадоволення може виникати й за відсутності подразника.

6. Класифікація емоцій. Емоційний тон вражень є наступним кроком у розвитку емоційного реагування. Емоційний 6. Класифікація емоцій. Емоційний тон вражень є наступним кроком у розвитку емоційного реагування. Емоційний тон задоволення чи невдоволення, насолоди чи відрази може супроводжувати не лише відчуття, а й враження людини від • процесу сприйняття, • уявлення, • інтелектуальної діяльності, • спілкування, • емоцій. Його виокремлює Є. П. Ільїн Якщо емоційний тон відчуттів - це фізичне задоволення незадоволення, то емоційний тон вражень - естетичне задоволення-незадоволення. Він пов'язаний із соціалізацією людини в процесі її онтогенетичного розвитку і зберігає ті ж самі функції, що й емоційний тон відчуттів.

6. Класифікація емоцій. • Емоційний тон вражень має властивість узагальненості. Він, на відміну від 6. Класифікація емоцій. • Емоційний тон вражень має властивість узагальненості. Він, на відміну від емоційного тону відчуттів, може бути безконтактним, тобто не пов'язаним із прямим впливом фізичного чи хімічного подразника, а бути наслідком впливу (спогадів про приємно проведену відпустку, про перемогу улюбленої команди, про свій вдалий виступ тощо). • Емоційний тон вражень може супроводжуватися емоційним тоном відчуттів а, отже, фізіологічними змінами в організмі людини (що відображаються інтерорецептивними та пропріорецептивними відчуттями).

6. Класифікація емоцій. Важливо зазначити, що емоційний тон відчуттів - це нижчий рівень вродженого 6. Класифікація емоцій. Важливо зазначити, що емоційний тон відчуттів - це нижчий рівень вродженого (безумовно-рефлекторного) емоційного реагування, який виконує функцію біологічної оцінки впливу на організм людини і тварини подразників через виникнення задоволення або невдоволення. Емоційний тон відчуттів є наслідком фізіологічного процесу (відчуття), який виник Тому для виникнення емоційного тону відчуттів необхідний фізичний контакт із подразником.

7. Авторські класифікації емоцій. Складність розуміння емоцій полягає у тому, що, даючи їм визначення, 7. Авторські класифікації емоцій. Складність розуміння емоцій полягає у тому, що, даючи їм визначення, автори зараховують їх то до певного класу емоційних реакцій (емоційного тону, настрою, афекту), то тільки до одного, який вони називають власне емоціями й відокремлюють від інших класів емоційних явищ. Я. Рейковський, наприклад, всі емоційні явища поділяє на: емоції, хвилювання, афекти і почуття; О. М. Леонтьев поділяє – на: афекти й пристрасті, власне емоції й почуття тощо. Про власне емоції говорять як про складні емоції - позитивні (радість, піднесеність тощо) і негативні (гнів, горе, страх тощо), протиставляючи їх простим емоціям - емоційному тону відчуттів.

7. Авторські класифікації емоцій. Складні емоції пов’язані із усвідомленням їх джерел і значення для 7. Авторські класифікації емоцій. Складні емоції пов’язані із усвідомленням їх джерел і значення для життєдіяльності. За класифікацією К. Ізарда існує десять фундаментальних (базових) складних емоцій: інтерес (цікавість), радість, подив, страждання, гнів, відраза, презирство, страх, сором, почуття провини. З них тільки інтерес і радість є позитивними, подив – нейтральна емоція, решта – негативні.

7. Авторські класифікації емоцій. Базовим емоціям притаманні наступні спільні характеристики: • мають виразні і 7. Авторські класифікації емоцій. Базовим емоціям притаманні наступні спільні характеристики: • мають виразні і специфічні нервові субстрати; • виражаються специфічними яскравими м’язовими рухами (мімікою), • спричинюють специфічне, конкретно виражене, усвідомлюване людиною переживання; • виникли в результаті еволюційно-біологічних процесів; • здійснюють організуючий і мотивуючий вплив на людину у контексті її адаптації.

7. Авторські класифікації емоцій. За класифікацією Б. І. Додонова існують наступні види емоцій, пов’язані 7. Авторські класифікації емоцій. За класифікацією Б. І. Додонова існують наступні види емоцій, пов’язані з різними видами діяльності та соціальних взаємодій: альтруїстичні, - пов’язані з потребою підтримати іншого, потурбуватися про нього; комунікативні, - пов’язані з потребою розділити свій внутрішній світ з іншим; глоричні (слава), - пов’язані з переживанням стану підтвердженої іншими власної досконалості; праксичні, - пов’язані переживанням задоволення від реальних практичних результатів своєї праці; пугнічні, - ппов’язані з переживанням стану напруженості в ситуації ризику, подоланням його, отриманням почуття перемоги над власним страхом; романтичні, - пов’язані з переживанням чогось таємничого, нового, незвичного, небуденного, переживанням виходу за межі стереотпу;

7. Авторські класифікації емоцій. • гностичні, - пов’язані з пізнанням нового, переживанням осягнення чогось, 7. Авторські класифікації емоцій. • гностичні, - пов’язані з пізнанням нового, переживанням осягнення чогось, розумінням, проясненням нечіткого, з переходом у певну структуру знання тощо; • естетичні, - пов’язані з переживанням почуття краси, гармонії природи і творів мистецтва, переживання світлого суму усамітнення тощо; • гедоністичні, - пов’язані з переживанням тілесного задоволення від смачної їжі, тілесної активності в танці, бігу тощо, сексуальних стосунків; • акізитивні, -пов’язані із почуттям накопичення, володіння чимось значущим для себе, матеріальним, наприклад, колекцією марок тощо.

7. Авторські класифікації емоцій. • П. Екман на основі вивчення лицьової експресії виокремлює шість 7. Авторські класифікації емоцій. • П. Екман на основі вивчення лицьової експресії виокремлює шість базових емоцій: гнів, страх, відраза, подив, сум і радість.

7. Авторські класифікації емоцій. За С. Л. Рубінштейном афективні процеси поділяються на: 1) прагнення, 7. Авторські класифікації емоцій. За С. Л. Рубінштейном афективні процеси поділяються на: 1) прагнення, потяги і бажання, 2) емоції і почуття. В емоційних проявах особистості С. Л. Рубінштейн виділяє три сфери: 1. Органічна афективно-емоційна чутливість, що пов’язана із фізичними відчуттями задоволеннянезадоволення, обумовленими органічними потребами. Відчуття можуть бути місцевого характеру або більш розлитими, узагальненими, що відображають загальне самопочуття людини, іноді, навіть не пов’язане у свідомості із конкретним предметом або подією (безпредметна дифузна тривога, туга або радість тощо;

7. Авторські класифікації емоцій. 2. Предметні почуття (емоції), Важливо зазначити, що предметні почуття стосуються 7. Авторські класифікації емоцій. 2. Предметні почуття (емоції), Важливо зазначити, що предметні почуття стосуються не тільки предметів, але й ставлення до людей, подій, ситуацій, що можуть викликати, наприклад. захоплення, обурення чи відразу. «Опредмечування» почуттів виражається у можливості їх ще більшої диференціації – на інтелектуальні, естетичні, й моральні почуття, в залежності від предметної сфери, з якою пов’язане їх виникнення. 3. Світоглядні почуття, узагальнені почуття – аналогічні узагальненому мисленню. Прикладом таких почуттів є: почуття гумору, іронії, почуття прекрасного, трагічного тощо.

7. Авторські класифікації емоцій. В. К. Вілюнас поділяє емоції на провідні і ситуативні, що 7. Авторські класифікації емоцій. В. К. Вілюнас поділяє емоції на провідні і ситуативні, що є похідними від перших. Провідні емоції здебільшого визначають спрямованість інших емоцій і пов’язані із задоволенням потреб. Аналізуючи ситуативні емоції В. К. Вілюнас виділяє клас емоцій успіху-неуспіху із трьома підгрупами: 1) констатуючий успіх-неуспіх, 2) передбачаючий успіх-неуспіх, 3) узагальнюючий успіх-неуспіх.

7. Авторські класифікації емоцій. Л. В. Куликов поділяє емоції (почуття) на активаційні – бадьорість, 7. Авторські класифікації емоцій. Л. В. Куликов поділяє емоції (почуття) на активаційні – бадьорість, радість, азарт; тензійні (напруження) – гнів, страх, тривога; самооціночні - сум, провина, сором, розгубленість. Емоційний інтелект особистості містить наступні здатності: 1) розпізнавання власних емоцій, 2) опанування емоціями, 3) розуміння емоцій інших людей, 4) вплив (управління) емоціями інших людей.