Тема. ЕМОЦІЙНА СФЕРА ОСОБИСТОСТІ 1 Визначення емоцій і почуттів. 2. Джерела емоцій. 3. Функції емоцій. 4. Фізіологічне підґрунтя емоцій 5. Властивості емоцій. 6. Класифікація емоцій. 7. Авторські класифікації емоцій.
1. Визначення емоцій і почуттів. В історії психології достатньо явно існувала традиція розділяти і протиставляти у психічному пізнавальні і емоційно-мотиваційні утворення. Л. С. Виготський назвав відрив інтелектуальної сторони свідомості від її афективної і вольової сторін «основним і корінним пороком усієї традиційної психології…» . Водночас існував і протилежний принцип під назвою «єдність інтелекту і афекту» , про що С. Л. Рубінштейн висловився наступним чином: «…само мислення як реальний психічний процес є єдністю інтелектуального і емоційного, а емоція – єдністю емоційного і інтелектуального» . За поглядом В. К. Вілюнаса, афективність, «у певному сенсі - як найінтимніша, специфічна характеристика психічного, можливо, навіть за своїм значенням переважає інтелект» . Згідно з твердженням Г. Х Шингарова, емоції мають першорядне значення у вихованні особистості, прищепленні їй соціально значущих рис. Знання, злиті з почуттям, утворюють переконання і цінності особистості, які, по суті, і є серцевиною людської особистості.
1 Визначення емоцій і почуттів. Важливим є з’ясування: закономірностей у формуванні і розвитку особистості щодо такого злиття знань і почуттів, а також можливостей «розщеплення» патологічних психічних і особистісних утворень і процесів у контексті розв’язання завдань психокорекції, психотерапії, загалом - у наданні психологічної допомоги у процесі діяльності практичного психолога.
1. Визначення емоцій і почуттів. Цілісне визначення емоцій, згідно з К. Ізардом, повинно пов’язувати три аспекти, три компонента, що характеризують емоційні явища: 1) усвідомлюване відчуття емоцій, 2) процеси, що відбуваються у нервовій, дихальній, травній, та інших системах організму, 3) експресивні комплекси емоцій. що можна спостерігати, наприклад на обличчі. Виходячи із сутності психічних явищ, емоції і почуття є однією з форм прояву психіки, тобто вони також відносяться до психічних явищ. Емоції і почуття утворюють емоційну сферу особистості і можуть мати різні форми, кожна з яких у більшій чи меншій мірі є наближеною до процесу, стану чи властивості або є ними усіма водночас.
1. Визначення емоцій і почуттів. Існує принципова дихотомія (подвійність) будови психічного. У суб’єктивному образі будь – який зміст дістає подвійне відображення: - на основі тих чи інших когнітивних характеристик (пізнавальних психічних процесів) і - у вигляді почуттів (емоційних психічних процесів). Для розуміння сутності емоційних явищ слід звернутися до функцій психіки і розглядати емоційні явища в контексті відображальної і регуляторної функції психіки. Так що ж відображають, і що, і в який спосіб регулюють емоції як форма психічної діяльності? Емоції і почуття відображають значення (корисність чи шкідливість, приємність чи неприємність) впливаючого фактора і регулюють психічну діяльність, а відтак і діяльність усього організму у відповідному напрямку.
1. Визначення емоцій і почуттів. Відмінність відчуття від почуття. Часто буває так, що говорячи про почуття, вживається слово, що стосується відчуттів. Наприклад: «Я відчуваю радість, відчуваючи запах квітки» , хоча повинно було би вживатись словосполучення «почуваю радість» . Однак, у побутовій мові так не висловлюються. Крім того, органи чуття повинні були би називатись органами відчуття, тому що органи чуття не є органами радості чи суму тощо. Радість чи смуток існують у самій людині, притаманні особистості, і являють собою переживання ставлення до того, що відчули на рівні органів чуття, що відобразили органи чуття.
1. Визначення емоцій і почуттів. Відмінність емоцій від почуттів. Емоції – особливий клас суб’єктивних психічних явищ (психологічних станів, що відображають у формі безпосередніх переживань, процес і результати діяльності, спрямованої на задоволення актуальних потреб. Почуття – це переживання у різній формі - сталій і узагальненій - внутрішнього ставлення людини до того, що відбувається в її житті, що вона пізнає або робить. Основні форми перебігу і прояву почуттів є наступними: емоції, настрої, пристрасті, афекти, стреси, власне почуття.
1. Визначення емоцій і почуттів. Сучасних учених, які розглядають співвідношення почуттів і емоцій, можна поділити на чотири групи. 1 -а група ототожнює почуття й емоції або дає почуттям таке ж визначення, яке інші психологи дають емоціям; 2 -а група вважає, що почуття є одним із видів емоцій (емоційних явищ); 3 -а група визначає почуття як родове поняття, що поєднує різні види емоцій як форми переживання почуттів (емоції, афекти, настрої, пристрасті й власне почуття); 4 -а - розмежовує почуття й емоції.
1. Визначення емоцій і почуттів. Прямої відповідності між почуттями й емоціями немає: та сама емоція може виражати різні почуття, і те саме почуття може виражатися в різних емоціях. Переживання почуттів виступає як психічний стан, де сприйняття і розуміння, знання про щось виступають у єдності з особистісним ставленням до сприйнятого, зрозумілого чи невідомого, тобто єдність пізнавальної сфери особистості і її індивідуальних особливостей.
1. Визначення емоцій і почуттів. Згідно з Е. П. Ільїним, емоційна сфера особистості містить усі форми емоційного реагування, до яких належать: • емоційний тон відчуттів, • короткотривалі емоції, • стійкі емоційні стани та • емоційна поведінка. Емоційний тон відчуттів – це емоційне забарвлення відчуттів та сприймань, філогенетично найдревніша емоційна реакція, яка пов'язана з задоволенням чи незадоволенням в процесі пізнання світу.
1. Визначення емоцій і почуттів. Емоції (від. лат. – хвилюю, збуджую) – це відносно прості та короткотривалі душевні переживання, які характеризують ситуативне ставлення людини до навколишнього світу і до самої себе (радість, сум, страх, гнів тощо). Емоції властиві людині з моменту народження, тому, їх вияв є подібним у представників різних культур і у новонароджених дітей.
1. Визначення емоцій і почуттів. Емоційний стан – це така психологічна характеристика, що відображає порівняно тривалі душевні переживання особистості. Найбільш поширеними формами таких переживань є: настрій, пристрасть, екстаз, афект, натхнення, тривога, апатія, фрустрація, емоційне вигорання та стрес.
1. Визначення емоцій і почуттів. Настрій – це загальний відносно стійкий емоційний стан людини, що характеризує її життєвий тонус упродовж певного часу. Настрій вирізняється слабкою інтенсивністю, тривалістю (може зберігатися годинами, а то й днями).
1. Визначення емоцій і почуттів. Пристрасть – це стійкий, глибокий і тривалий емоційний стан людини, пов'язаний з її стійким прагненням до певного об'єкта. Цим об'єктом може бути як інша людина, так і предмет, діяльність. Хвилювання – це психічний стан помірної стійкості та різної інтенсивності, зумовлений підвищеним збудженням нервової системи. Афект – це відносно короткотривалий емоційний стан, який відображає сильні і бурхливі емоції людини. Ці емоції подібні на спалах чи вибух. наприклад, спалах радості, вибух гніву.
1. Визначення емоцій і почуттів. Тривога – це емоційний стан гострого внутрішнього беззмістовного неспокою, який пов'язаний з прогнозуванням невдачі, небезпеки або з очікуванням чогось важливого для людини в умовах невизначеності. На відміну від страху, це реакція на невизначену загрозу. Тривогу можна назвати страхом очікування. Вона є результатом активності фантазії. Індивідуальнопсихологічну особливість, яка виявляється у схильності людини до частого та інтенсивного переживання тривоги, називають тривожністю. Реактивна (ситуативна) тривожність – це тривожність викликана певною конкретною ситуацією, і є реакцією на цю ситуацію. Особистісна тривожність – це стійкий емоційний стан особистості, що характеризує схильність людини сприймати великий спектр ситуацій як загрозливі та реагувати на такі ситуації станом тривоги.
1. Визначення емоцій і почуттів. Фрустрація (від лат. — марне сподівання, невдача, обман) – це психічний стан зростаючого незадоволення, що виникає в ситуаціях, які перешкоджають: Ø досягненню мети, Ø задоволенню потреб, Ø бажань, Ø загрожують людині. Фрустрація може спричинити: § агресію, § депресію, § регресію або § переоцінку цілей і бажань.
1. Визначення емоцій і почуттів. Агресія (від лат. — нападаю) є деструктивною поведінкою людини з прагненням заподіяти травму іншому або собі. Депресія (від лат. – пригнічення, придушення) – це стан пригніченості, песимізму, занепаду духовних сил.
1. Визначення емоцій і почуттів. Стрес – це неспецифічна реакція організму на будьякий несприятливий вплив. Це поняття позначає велике коло станів, котрі обумовлені виконанням діяльності в особливо складних умовах і виникають у відповідь на різноманітні екстремальні впливи – стресори. З цим поняттям тісно пов’язане поняття стрсостійкості, тобто емоційної та фізіологічної стійкості організму до випливу несприятливих факторів – виражається емоційною стійкістю реакції, відсутністю фізіологічного виснаження. Поняття емоційної стійкості виявляється у здатності до збереження оптимального емоційного напруження в умовах емоційної оцінки ситуації як необхідної психічної якості в умовах стресу, як здатності підтримувати високий, продуктивний рівень психічної діяльності, стабільності емоцій. Емоційна стійкість є наслідком нервових процесів, а тому пов’язана із темпераментом особистості.
1. Визначення емоцій і почуттів. • У тісному зв’язку із поняттям стресу є поняття копінгу (від. англ. – долати) – це адаптивна поведінка подолання стресу з метою відновлення рівноваги. Згідно з Н. Ендлером та Дж. Паркером можна виділити три основні стратегії подолання стресу: 1. Копінг, орієнтований на завдання – спрямований на проблему, розв’язання завдання, когнітивне переструктурування, спроби змінити ситуацію, тощо; 2. Копінг, орієнтований на емоції – спрямуваний на зменшення стресу чи напруги, тенденція до концентрації на власних переживаннях, фантазування тощо; 3. Уникнення – когнітивні та поведінкові зміни, спрямовані на уникнення та відхід від стресової ситуації. Ця стратегія може містити відволікання від проблеми, що проявляється у відстороненні від проблеми та залученні у інші види активності, або виявлятися у пошуку соціальної підтримки, наприклад, контактів з іншими.
2. Джерела емоцій. Джерелами емоцій можуть бути минуле, теперішнє, майбутнє, а саме: 1. Сигнали, пов’язані з певними потребами, наприклад в їжі, теплі, сексі. 2. Спогади, в які мимовільно чи довільно занурюється людина. 3. Передбачення: страх перед болем, депривацією, (дефіцитом), неможливістю задоволення потреби; сигнали про невизначене, нове, цікавість, інтерес тощо. 4. Характер перебігу процесів регуляції і виконання діяльності. При сприятливому перебігу процесу – позитивні емоції, при перешкодах, паузах, утисках – негативні: гнів, роздратування тощо.
2. Джерела емоцій. Джерелом емоцій, за Фрессом, є наступні емоціогенні ситуації: 1. Недостатність можливостей пристосування. Людина не може або не вміє дати адекватну відповідь на стимуляцію при: 2. новизні ситуації; 3. незвичайності ситуації; 4. раптовості ситуації. 2. Надлишкова мотивація не знаходить застосування: 1. при фрустрації; 2. присутності інших осіб; 3. при конфліктах.
3. Функції емоцій Можна виокремитити наступні функції емоції, розглядаючи їх виникнення як результат еволюції психіки: 1) внутрішній сигнал про значення для організму зовнішнього сигналу; 2) інтеграція (регуляція) всіх функцій організму в єдине ціле для ефективнішого забезпечення життєдіяльності; 3) адаптація (пристосування) до складних умов життя на основі стереотипного способу поведінки в умовах небезпеки (ступор, біг, гнів, агресивні реакції тощо); 4) засіб комунікації – повідомлення про емоційний стан індивіда (особини – у тварин) у інтравидовому та інтервидовому спілкуванні, 5) засіб визначення значущості умов для задоволення потреб; 6) функція оцінки перебігу психічних і органічних процесів та оцінки перебігу і результатів діяльності людини; 7) евристична, антиципуюча, що дозволяє передбачати розвиток подій і скорочувати пошук правильного рішення;
4. Фізіологічне підґрунтя емоцій Фізіологічно емоції пов’язані з центрами умовних і безумовних рефлексів, тобто з діяльністю кори і підкоркових утворень. В останніх містяться центри дихальної, серцевосудинної системи, системи травлення, секреторної та ін. Тому при емоційному збудженні спостерігаються різні фізіологічні прояви: почервоніння шкіри, тобто посилення кровообігу, посилення серцебиття, дихання, потовиділення тощо. Взагалі кора головного мозку і підкорка знаходяться, у певному розумінні, у протидії. Кора гальмує (контролює) підкорку і стримує зовнішні прояви почуттів. Але при значних впливах імпульси збудження захоплюють нижчі відділи (центри) мозку, стримуюча сила кори падає і втрачається емоційна стриманість, іншими словами стає можливою емоційна експресивність.
4. Фізіологічне підґрунтя емоцій Досліди свідчать, що існують центри позитивних і негативних емоцій, тобто центри задоволення і центри страждання, причому останні об’єднані в єдину систему. Тому негативні емоції переживаються одноманітно, сигналізуючи про загальне неблагополуччя. Переживання позитивних емоцій є більш різноманітним і диференційованим. Оскільки емоції пов’язані із фізіологічними процесами, то їх наявність можна визначати через: 1) самозвіт людини щодо власного стану, 2) за вегето-судинними показниками – частоті серцебиття, дихання, характеристиками тиску тощо, 3) за психомоторикою – мімікою, пантомімікою, руховими реакціями, голосовою експресією тощо.
5. Властивості емоцій. До властивостей емоцій належать: • універсальність, • пластичність, • динамічність, • накопичення, • пристрасність, • утримування у пам’яті, • заразливість, • переключуваність, • адаптивність, • перенесення на інші об’єкти, • домінантність, • іррадіація, • амбівалентність.
6. Класифікація емоцій. • Прийнято класифікувати емоції та почуття за наступними ознаками: • За рівнем організації емоції поділяють на нижчі і вищі. • За знаком емоції поділяють на позитивні і негативні. • За характером впливу на життєдіяльність емоції поділяють на стенічні (активізуючі, підсилюючі) і астенічні (знесилюючі). Слід зазначити, що як негативні, так і позитивні емоції можуть бути як стенічними, так і астенічними. • За ступенем розвитку емоції поділяють на прості і складні, останні американський психолог К. Ізард назвав фундаментальними.
6. Класифікація емоцій. • Прості емоції тісно пов’язані із відчуттями, їх розглядають як емоційний тон відчуттів. Їх викликає безпосередня дія на організм різних чинників, що пов’язані із задоволенням актуальних потреб. • До них можуть належати переживання задоволення чи незадоволення від їжі, запаху, звуку тощо, тобто їм характерне реагування на окремі властивості об'єктів або явищ: приємний чи неприємний запах хімічних речовин або смак продуктів; приємний або неприємний звук, який дратує чи тішить тощо.
6. Класифікація емоцій. Функції емоційного тону відчуттів. 1. Перша функція емоційного тону відчуттів, орієнтувальна, що полягає у повідомленні організму, щодо безпеки чи небезпеки різного роду впливів. 2. Друга функція емоційного тону відчуттів забезпечення зворотного зв'язку щодо того, чи є задоволеною чи незадоволеною та чи інша біологічна потреба людини (тварини). 3. Третя функція емоційного тону відчуттів пов'язана з регуляцією, підтриманням поведінки, що забезпечує досягнення потрібного організму результату.
6. Класифікація емоцій. Це стосується і гальмуванні певної поведінки. Наприклад, якщо організму вона небажана й шкідлива в цей момент, тоді виникає почуття відрази до об'єкта, який раніше викликав задоволення. Так, при розладі діяльності шлунково-кишкового тракту потрібно на якийсь час припинити вживання їжі. При цьому патологічні процеси у внутрішніх органах збуджують нервові структури - «центри відрази» . Тепер будь-яке подразнення від безпосереднього контакту з їжею до її вигляду, запаху лише підсилює відразу й тим самим запобігає потраплянню їжі в шлунково-кишковий тракт, сприяючи перебігу відновлювальних процесів. У цьому разі тварина чи людина теж змушена поводитися певним чином доти, поки відраза до їжі не зникне й організм не досягне потрібного йому результату.
6. Класифікація емоцій. Щодо механізмів виникнення емоційного тону відчутті, як зазначає В. К. Вілюнас, «. . . є підстави стверджувати, що до відповідної реакції спонукає суб'єкта не вплив, який спричиняє біль, а сам біль, не харчове підкріплення, а позитивне емоційне його сприйняття, тобто не сам подразник, а той емоційний стан, який він викликає» . Власне, цей емоційний стан, що виникає за механізмом безумовного рефлексу, і є емоційним тоном відчуттів.
6. Класифікація емоцій. У тварин і людини в головному мозку є «центри задоволення» й «центри незадоволення» (особливо багато тих й інших у: підгорбовій (гіпоталамічній) ділянці, у мигдалеподібному ядрі, зоні перегородки), подразнення яких і створює відповідні переживання.
6. Класифікація емоцій. Появу задоволення-невдоволення визначає не лише якість подразника, а й його сила. Відомо, що подразник, який викликав приємне відчуття, може спричиняти біль чи ставати неприємним при зростанні його сили, тому у психології розглядають і таку характеристику як оптимальну зону інтенсивності впливу подразника. Надто інтенсивне задоволення називають екстазом, а дуже сильне невдоволення стражданням. Незадоволення може виникати й за відсутності подразника.
6. Класифікація емоцій. Емоційний тон вражень є наступним кроком у розвитку емоційного реагування. Емоційний тон задоволення чи невдоволення, насолоди чи відрази може супроводжувати не лише відчуття, а й враження людини від • процесу сприйняття, • уявлення, • інтелектуальної діяльності, • спілкування, • емоцій. Його виокремлює Є. П. Ільїн Якщо емоційний тон відчуттів - це фізичне задоволення незадоволення, то емоційний тон вражень - естетичне задоволення-незадоволення. Він пов'язаний із соціалізацією людини в процесі її онтогенетичного розвитку і зберігає ті ж самі функції, що й емоційний тон відчуттів.
6. Класифікація емоцій. • Емоційний тон вражень має властивість узагальненості. Він, на відміну від емоційного тону відчуттів, може бути безконтактним, тобто не пов'язаним із прямим впливом фізичного чи хімічного подразника, а бути наслідком впливу (спогадів про приємно проведену відпустку, про перемогу улюбленої команди, про свій вдалий виступ тощо). • Емоційний тон вражень може супроводжуватися емоційним тоном відчуттів а, отже, фізіологічними змінами в організмі людини (що відображаються інтерорецептивними та пропріорецептивними відчуттями).
6. Класифікація емоцій. Важливо зазначити, що емоційний тон відчуттів - це нижчий рівень вродженого (безумовно-рефлекторного) емоційного реагування, який виконує функцію біологічної оцінки впливу на організм людини і тварини подразників через виникнення задоволення або невдоволення. Емоційний тон відчуттів є наслідком фізіологічного процесу (відчуття), який виник Тому для виникнення емоційного тону відчуттів необхідний фізичний контакт із подразником.
7. Авторські класифікації емоцій. Складність розуміння емоцій полягає у тому, що, даючи їм визначення, автори зараховують їх то до певного класу емоційних реакцій (емоційного тону, настрою, афекту), то тільки до одного, який вони називають власне емоціями й відокремлюють від інших класів емоційних явищ. Я. Рейковський, наприклад, всі емоційні явища поділяє на: емоції, хвилювання, афекти і почуття; О. М. Леонтьев поділяє – на: афекти й пристрасті, власне емоції й почуття тощо. Про власне емоції говорять як про складні емоції - позитивні (радість, піднесеність тощо) і негативні (гнів, горе, страх тощо), протиставляючи їх простим емоціям - емоційному тону відчуттів.
7. Авторські класифікації емоцій. Складні емоції пов’язані із усвідомленням їх джерел і значення для життєдіяльності. За класифікацією К. Ізарда існує десять фундаментальних (базових) складних емоцій: інтерес (цікавість), радість, подив, страждання, гнів, відраза, презирство, страх, сором, почуття провини. З них тільки інтерес і радість є позитивними, подив – нейтральна емоція, решта – негативні.
7. Авторські класифікації емоцій. Базовим емоціям притаманні наступні спільні характеристики: • мають виразні і специфічні нервові субстрати; • виражаються специфічними яскравими м’язовими рухами (мімікою), • спричинюють специфічне, конкретно виражене, усвідомлюване людиною переживання; • виникли в результаті еволюційно-біологічних процесів; • здійснюють організуючий і мотивуючий вплив на людину у контексті її адаптації.
7. Авторські класифікації емоцій. За класифікацією Б. І. Додонова існують наступні види емоцій, пов’язані з різними видами діяльності та соціальних взаємодій: альтруїстичні, - пов’язані з потребою підтримати іншого, потурбуватися про нього; комунікативні, - пов’язані з потребою розділити свій внутрішній світ з іншим; глоричні (слава), - пов’язані з переживанням стану підтвердженої іншими власної досконалості; праксичні, - пов’язані переживанням задоволення від реальних практичних результатів своєї праці; пугнічні, - ппов’язані з переживанням стану напруженості в ситуації ризику, подоланням його, отриманням почуття перемоги над власним страхом; романтичні, - пов’язані з переживанням чогось таємничого, нового, незвичного, небуденного, переживанням виходу за межі стереотпу;
7. Авторські класифікації емоцій. • гностичні, - пов’язані з пізнанням нового, переживанням осягнення чогось, розумінням, проясненням нечіткого, з переходом у певну структуру знання тощо; • естетичні, - пов’язані з переживанням почуття краси, гармонії природи і творів мистецтва, переживання світлого суму усамітнення тощо; • гедоністичні, - пов’язані з переживанням тілесного задоволення від смачної їжі, тілесної активності в танці, бігу тощо, сексуальних стосунків; • акізитивні, -пов’язані із почуттям накопичення, володіння чимось значущим для себе, матеріальним, наприклад, колекцією марок тощо.
7. Авторські класифікації емоцій. • П. Екман на основі вивчення лицьової експресії виокремлює шість базових емоцій: гнів, страх, відраза, подив, сум і радість.
7. Авторські класифікації емоцій. За С. Л. Рубінштейном афективні процеси поділяються на: 1) прагнення, потяги і бажання, 2) емоції і почуття. В емоційних проявах особистості С. Л. Рубінштейн виділяє три сфери: 1. Органічна афективно-емоційна чутливість, що пов’язана із фізичними відчуттями задоволеннянезадоволення, обумовленими органічними потребами. Відчуття можуть бути місцевого характеру або більш розлитими, узагальненими, що відображають загальне самопочуття людини, іноді, навіть не пов’язане у свідомості із конкретним предметом або подією (безпредметна дифузна тривога, туга або радість тощо;
7. Авторські класифікації емоцій. 2. Предметні почуття (емоції), Важливо зазначити, що предметні почуття стосуються не тільки предметів, але й ставлення до людей, подій, ситуацій, що можуть викликати, наприклад. захоплення, обурення чи відразу. «Опредмечування» почуттів виражається у можливості їх ще більшої диференціації – на інтелектуальні, естетичні, й моральні почуття, в залежності від предметної сфери, з якою пов’язане їх виникнення. 3. Світоглядні почуття, узагальнені почуття – аналогічні узагальненому мисленню. Прикладом таких почуттів є: почуття гумору, іронії, почуття прекрасного, трагічного тощо.
7. Авторські класифікації емоцій. В. К. Вілюнас поділяє емоції на провідні і ситуативні, що є похідними від перших. Провідні емоції здебільшого визначають спрямованість інших емоцій і пов’язані із задоволенням потреб. Аналізуючи ситуативні емоції В. К. Вілюнас виділяє клас емоцій успіху-неуспіху із трьома підгрупами: 1) констатуючий успіх-неуспіх, 2) передбачаючий успіх-неуспіх, 3) узагальнюючий успіх-неуспіх.
7. Авторські класифікації емоцій. Л. В. Куликов поділяє емоції (почуття) на активаційні – бадьорість, радість, азарт; тензійні (напруження) – гнів, страх, тривога; самооціночні - сум, провина, сором, розгубленість. Емоційний інтелект особистості містить наступні здатності: 1) розпізнавання власних емоцій, 2) опанування емоціями, 3) розуміння емоцій інших людей, 4) вплив (управління) емоціями інших людей.
Скачать презентацию Тема ЕМОЦІЙНА СФЕРА ОСОБИСТОСТІ 1 Визначення емоцій і
Емоц сфера особ.ppt